З початку року на всіх великих каналах зникли спортивні новини: «Спорт у подробицях» («Інтер»), «Факти про спорт» (ICTV), «Вікна-Спорт» (СТБ), «Проспорт» («2+2») та «Спорт репортер» (Новий канал), на «1+1» від новин спорту відмовилися ще 2010 року.
Телеканали пояснюють відмову від спортивних програм поганими рейтингами та низьким інтересом глядача до трихвилинних випусків спортивних новин. Медійники також зауважують, що спортивна глядацька аудиторія перейшла на нішеві канали: «Футбол», «Футбол+» та «Хокей».
«Детектор медіа» вирішила дослідити тему й запитати в експертів, чому спортивним новинам не вистачає місця на найбільших українських каналах та чи справді спорт - це нерейтинговий формат. Експертами з цього питання було обрано як спортивних журналістів, коментаторів, так і представників спортивних організацій та міністерства молоді та спорту.
Багато хто з опитаних експертів віддає першість у спортивних новинах інтернету та пов'язує вимирання спортивних редакцій зниженням спонсорської підтримки. Експерти зійшлися на думці, що варто мати загальнонаціональний спортивний канал, який би інформував глядачів про спорт загалом, а не лише про футбол та хокей. Також кожен із опитаних висловив стурбованість із приводу подібних змін на телебаченні, адже відсутність спортивних новин на великих каналах неминуче призведе до зниження цікавості до спорту та здорового способу життя. Постраждали в цій ситуації й журналісти, яких цілими редакціями звільняли з каналів, не пропонуючи альтернативних проектів. Деякі з експертів прогнозують, що зміни в ефірі також вдарять і по українських спортсменах, адже в майбутньому вони можуть стати невідомими українському глядачу та недоотримати народного визнання.
Експерти відповідали на такі запитання ТК:
- Чим, на Вашу думку, зумовлена відмова від спортивних редакцій?
- Чи є місце спортивним новинам на великих каналах, чи це пріоритети нішевих мовників?
- Чи задовольняють спортивні канали попит українських телеглядачів, чи достатньо в Україні спортивних каналів?
Відповідають: Сергій Савелій, Ігор Мірошниченко, Валентин Щербачов, Володимир Малежик, Ігор Левенштейн, Олександр Гливинський, Олександр Денисов, Сергій Глущенко.
Сергій Савелій, спортивний коментатор:
‑ Чому зникають спортивні новини - для мене загадка. Можливо, справа у рейтингах, але ж спортивні новини завжди приваблювали глядачів. Зараз від спортивних редакцій починають відмовлятися або переходити до спрощеної схеми: у головному випуску новин просто давати репортажем одну важливу спортивну подію. На мою думку, цього зовсім недостатньо. Це недалекоглядна політика керівництва каналів та новинних редакцій, адже у зв'язку з цим у нас зникне інтерес до здорового способу життя. На жаль, ми не маємо окремого спортивного каналу, який би інформував про всі види спорту, а не лише про футбол і хокей, та й той же інтернет не всім поки доступний. Тому спортивні новини потрібно повертати в ефір.
Ігор Мірошниченко, спортивний екс-журналіст і телеведучий, народний депутат, член ВО «Свобода»:
- Спортивні новини на телебаченні почали зникати з двох причин: по-перше, вболівальникам не дуже зручно користуватися телевізійними послугами, по-друге, редакційна політика каналів сама зумовила такі зміни. Редакції не були націлені на привернення уваги глядача до спортивних подій, а радше на заробляння мільйонів на спонсорстві таких програм. Спортивне спонсорство варте тих сум, які вимірюються не одним, а десятками мільйонів доларів. Розрахунок тут дуже простий: є спонсор - є спортивні новини, а немає - немає й новин. Стосовно того, чому зникають спонсори, то це спричинено жорстким рекламним законодавством, яке регламентує появу алкогольної та тютюнової реклами у ефірі. Але насправді є абсурдним, коли новини спорту в нас спонсорують компанії, які є антиспортивними: тютюнові компанії (щоправда, останнім часом цього немає) та алкогольні компанії. Повірте мені, спонсорів, які йдуть у спортивні програми, взагалі не цікавить контент цих програм, їх цікавлять тільки рейтинги та прайм-тайм.
В Україні було здійснено дуже великий злочин перед спортивними вболівальниками ну і, звісно, перед українцями загалом. Нацрадою було виділено найзручніші частоти під загальнонаціональний спортивний канал - канал «Мегаспорт». Медіагрупа «Інтер», яка отримала частоти, перевела їх телеканалу К1, перепрофілювавши «Мегаспорт» на канал «Мега», який сьогодні не має нічого спільного з загальнонаціональним спортивним каналом. Редакції, набрані у штат «Мегаспорту», повністю звільнено. Я як депутат займаюся тим, що через депутатські звернення, звернення в прокуратуру, звернення до Нацради стараюся з'ясувати, на яких підставах було змінено умови, на яких надавалися ліценції, чому замість телеканалу «Мегаспорт» тепер мовить канал К1, який не є спортивним.
Що ж до нішевих спортивних каналів, то я на сто відсотків упевнений, що вони не задовольняють потреби спортивного глядача, адже крім футболу та хокею, які представлені нішевими каналами, є й інші види спорту. Для легкої атлетики, баскетболу, волейболу, боротьби, боксу немає майданчика на українському телебаченні, й це створює дуже серйозний вакуум.
Валентин Щербачов, спортивний журналіст і коментатор, телеведучий, майстер спорту:
- Такі зміни зумовлені тим, що власники каналів хочуть заробляти великі гроші на своїх телевізійних ЗМІ. Філософія виключно заробляння призвела до того, що телебачення прогнулося далі нікуди: масово виробляються серіали, на одну годину ефірного часу 15 хвилин відводиться рекламі, або навіть і більше, а з таким графіком неможливо навіть ті самі серіали подивитися.
У нас не вміють розкручувати спортивні теми, крім футболу і боксу всі інші види спорту в Україні вважаються некомерційними. Я вважаю, що ми можемо робити якісну спортивну продукцію, але сьогодні для топ-менеджерів простіше купити вже готовий продукт і просто ставити на нього рекламу.
Звісно, ми не можемо диктувати свої правила господарям приватних каналів, але на державному каналі спорт має бути, бо це виховує націю, розвиває почуття патріотизму, заряджає її оптимізмом. Я зараз працюю на Центральному каналі, це державний мовник. Ми робимо шість спортивних програм на тиждень. Програму «Футбольні діалоги», яку я видавав колись на Першому національному, зараз також перевели на цей телеканал, до того ж ми почали знімати «дочірній проект» - «Присвяти себе футболу», в якому розповідатимемо про юних зірок українського футболу.
Володимир Малежик, перший віце-президент Федерації лижного спорту України:
‑ Все впирається в гроші: хто платить - той і замовляє музику. У футболу є гроші - тому він має свій канал, і навіть не один. У кінці лютого ми проводили Фінал кубку світу з лижному фрістайлу, попередньо домовилися з Першим національним про пряму трансляцію змагання, але Перший показав його лише наступного дня. До того ж ми заплатили шалені гроші за зйомку: у режисерській групі було 28 чоловік, а ще ж обладнання і все-все, щоби провести цей захід. Звісно, краще було б мати окремий спортивний канал, який би був зацікавлений у прямих трансляціях, який би сам шукав події та інформаційні приводи. Ще один величезний мінус відсутності такого універсального спортивного каналу - це падіння іміджу спорту, а як результат відсутність здорових та сильних людей. Недостатньо показувати тільки футбол чи хокей, є й інші види спорту, не менш захопливі й цікаві.
Ігор Левенштейн, блогер, спортивний журналіст:
- Есть мнение, что алкогольные бренды, которые спонсировали именно спортивные новостные передачи, сократили свои рекламные фонды. Но мне кажется, что больше всего здесь роль сыграло равнодушие к спорту и недооценка его как общественного явления. Владельцы каналов придерживаются мнения, что любители спорта должны следить за специализированными каналами, а на спортивных новостях на больших каналах можно сэкономить. Из-за соображения оптимизации, грубо говоря, из-за жадности, спортивные новости закрывают, а людей, работавших там, увольняют.
Для меня всегда больной темой было попсовое отношение к спорту в мире вообще, но в Украине мировые стандарты приобретают особо уродливое формы. Если посетить сайты ведущих мировых медиа CNN или ВСС, то там списки видов спорта не ограничиваются 2-3 названиями. К тому же, на таких сайтах в каждой стране есть вариации на эту тему: в Америке есть американский футбол, в Англии - крикет, в ЮАР - регби. А у нас что: футбол, немножко баскетбол, немножко хоккей и более-менее бокс, с подачи братьев Кличко. Все остальное появляется с такими редкими прорывами, что спортсменам нужно просто порваться на тризуб, чтобы об этом сообщили.
Я, например, имел дело с таким видом спорта, как сквош. Этот вид спорта претендует на попадание в олимпийскую программу. Энтузиасты этого спорта в Украине не знают, как прорывать замкнутый круг: о сквоше не знают, потому что о нём не говорят, и о нём не говорят, так как о нём не знают. Понятно, что разорвать этот круг смогут только очень большие деньги. Пока это делается так: если появляется какой-то богатый меценат, с сантиментами в тот или иной вид спорта, то этот спорт мелькает в телевизоре. Можно проследить, как на некоторых каналах пиарится покер, если, конечно, можно назвать покер спортом. Если же говорить о системе в общем, то ее нужно ломать, идеальный вариант - государственный спортивный канал, где будут показывать прямые трансляции разных видов спорта.
Олександр Гливинський, спортивний тележурналіст і коментатор:
- Зникнення спортивних новин - це логічний кінець редакційної політики, яка існувала майже на всіх каналах. Ця політика полягала в тому, що спортивні випуски новин скоротилися до двох хвилин і фактично слугували тлом для розміщення спонсорської реклами.
Було допущено серйозну помилку щодо формування меню, яким пригощають глядачів телеканалів. У нас забагато розважальних програм і талант-шоу, від яких, у принципі, немає користі для суспільства. Все це від того, що сучасне телебачення абсолютно не заморочується з того, який вплив на суспільство воно здійснює. Прийнято думати, що варто слідувати інтересам суспільства і просто на цьому заробляти. Відсутність спортивної документалістики, спортивних програм - ознака хворого суспільства, це неминуче призведе до дебілізації. Хіба на спорті, на спортивних трансляціях не можна отримувати високі рейтинги? Невже примітивна комерція остаточно вбила творчий підхід?
Дивлячись телевізор, глядач бачить репортажі про політику, культуру, досягнення техніки. Звісно, кожен із нас може так само знайти цю інформацію на нішевих каналах, але ж ми вмикаємо загальнодоступні, щоб дізнатися про все загалом. Якщо спорту не буде на загальник каналах - суспільство не бачитиме успіхів українських спортсменів. А якщо не показувати спортивних досягнень атлетів, у них зникає стимул розвиватися. До речі, а як щодо проблем, які існують у сьогоднішньому українському спорті, і яких, на жаль, у нас більше, ніж досягнень, хто буде їх показувати?
Олександр Денисов, директор телеканалу «Футбол»:
- Исчезновение спортивных новостей соответствует духу времени. Спортивный зритель вряд ли может почерпнуть для себя что-то стоящее в выпусках спортивных новостей на больших каналах. Это в советское время кроме единственного выпуска новостей во всей стране ничего не было, но сейчас человеку не надо ждать полдня, что бы из телевизора узнать результаты соревнований, сейчас есть интернет. Тем более выпуски спортивных новостей продолжительностью одну-две минуты ничего, кроме результата, сказать не могут.
Последние годы выпуски спортивных новостей на национальных каналах преследовали только одну цель - заработать деньги за счёт желающих разместить спонсорство на фоне спортивных событий. Как только спонсор понял, что от таких выпусков очень маленькая отдача, он отказался от этого. Каналам ничего другого не оставалось, как закрыть эти спортивные выпуски новостей.
В первую очередь от спортивных каналов зрители хотят хорошего качества и профессионализма. Телеканал «Футбол», к примеру, показывает очень хорошие прямые трансляции в качестве HD. А что касается темы новостей, то продолжительность новостного выпуска на канале «Футбол» составляет 20 минут. В этом вопросе нами ставится цель не копировать новости с интернета, а самим искать и рассказывать о футбольных событиях. Конечно, кроме футбола, есть и другие виды спорта, но в Украине их только два: футбол и всё остальное.
Сергій Глущенко, перший заступник голови Державної служби молоді та спорту:
- Исчезновение из эфира спортивных новостей - это тревожная тенденция и плохой знак. Мы выражаем обеспокоенность, видя, чем наполнены главные телевизионные каналы, на телевидении остались только деморализующие новости. Давным-давно мудрец заметил: чем питаешься - тем и становишься, имея в виду пищу не только физическую, но и информационную. Новости очень сказываются на здоровье человека, а спорт, как правило, - это новости радостные, это победные выступления украинцев в мире, это наш флаг, наш гимн и патриотический дух. Многие думают, что в современном мире тема спорта неинтересна, но это не так, нужно уметь интересно об этом рассказывать. В свое время советская программа «Делай с нами, делай как мы, делай лучше нас!» собирала миллионы детей и подростков у телеэкранов, так как она была очень увлекательной. Я не говорю, что нужно копировать формат, но брать лучшее, в том числе и из недавнего прошлого, и из настоящего у стран, у которых заботятся о физическом здоровье своих граждан, безусловно, стоит. Вон новостей для этой цели уже нет, а специализированных каналов для этой миссии недостаточно, ведь у нас только футбол и хоккей, а канала уровня «Евроспорт», к сожалению, нет.
Еще в контексте этой темы хочу спросить журналистов, владельцев каналов, топ-менеджеров: «Кто заказывает музыку на украинском телевидении?» В 2010 году украинская сборная очень хорошо выступила на первых летних юношеских Олимпийских играх в Сингапуре и стала третьей из более чем 200 стран. Эти игры никто не транслировал, никому это не было интересно. Мы сами решили сделать хороший фильм о нашей юношеской сборной, поэтому заказали хорошую компанию, которая снимает для европейских стран рекламные ролики, и сняли девятиминутный фильм об Олимпиаде. Фильм рассказывал не только о победах, но и о пути к победе, вопреки всем проблемам с инфраструктурой, недофинансированием и прочем. Продукт получился очень качественным и вдохновляющим, его мы разослали по всем телеканалам со всеми сопровождающими письмами и с просьбой показать фильм. Его дважды показал Первый национальный и один раз «Интер» в 00.30, все остальные не соизволили даже ответить на письма. После этой истории мы ещё больше отчаялись, мы верили в чистоту помыслов и нравственные устои у современных украинских журналистов, но устали.
