detector.media
05.01.2013 12:56
Про паршиву вівцю розважального телепростору майже русского міра
Про паршиву вівцю розважального телепростору майже русского міра
Насправді політична іронія в новорічну ніч була. В «Шаленому тижні» на ТВі. Репліка на огляд Інни Долженкової.
Сьогодні прочитала на «Детектор медіа» статтю «Ніч у совєцькому Паноптикумі». Це фактичний огляд новорічних програм на найбільш рейтингових телеканалах Росії та України. Подумки зауважила, що «Детектор медіа» – це таки видання, що пише для журналістів. Бо хто, як не вони, навіть новорічні програми дивляться професійно, оцінюючи, порівнюючи, аналізуючи. І в цілому оцей аналіз тотального «совєцького» розважального телепростору цілком збігся з моїм. Деякі фрази авторки були настільки влучними, що здавалися мені моїми власними, витягнутими з моєї голови. Втім, оскільки цей огляд читали насамперед колеги, деякі пасажі залишили в мене гіркий післясмак.

Гарна телепрограма для професійних глядачів, якими є журналісти, це настрій на весь вечір, це, якщо хочете, і потужний імпульс, подекуди – катарсис, а крім того – колосальна праця колег по цеху. І тому, якщо ти вже користуєшся або отримуєш задоволення від плодів цієї праці, то варто про колег писати якщо не з більшою повагою, то із більшою вдячністю. 2012 рік, окрім усього іншого, був роком системної боротьби влади із ТВі. Але попри це все Новоріччя у стилі ТВі на цьому телеканалі таки відбулося... На тлі безкінечних Галкіних, Кіркорових, попри однаковість новорічних персонажів усіх головних телеканалів альтернативне інтелігентне святкування відбулося лише на ТВі. Й замість гомогенізувати на теми радянської попси на пострадянському просторі, можна було б зупинитися й на програмах ТВі.  

Отже, 31-го вдень для тих, хто не любить різати олів’є під Кіркорова, тут транслювалася програма «Шалений тиждень». Це була легка суспільно-політична іронія, яка попри розважальний характер має важливу функцію. Не дати забути громадянам, що вони не лише споживачі олів’є. 

«Микола Азаров, фарширований бюджетом», «обмовки Януковича у власному соці», «Житіє владики всія облгазів країни» й те, як керівник Харкова пан Кернес на нараді, звертаючись до керівника однієї з муніципальних служб, фактично зробив фєню однією з регіональних мов – перелік рубрик програми «Шалений тиждень». Тобто замість усоте слухати доволі вульгарний поп чи переглядати «Іронію долі», глядачі могли куштувати яскравий політичний гумор. Приготувати такі страви тевеаївці примудрилися з головних подій року, з кадрових призначень, із тендерів, із поїздок перших осіб. Насправді політична телеіронія збереглася лише на телеканалі ТВі. («95 квартал», звісно, молодці, але їхній гумор дуже селективний, дуже точковий.) Цікаво, якщо 30 грудня канал містив незалежну аналітику та соціологію на серйозні, в тому числі драматичні події – теракти, то 31-го згадувалося лише те, над чим можна сміятися. КПК, біометричні паспорти, податок на обмін валют, неприйнятий закон про наклеп. Телеведучий Сенкевич, згадуючи безкінечні наїзди податкової та викидання каналу з кабельних мереж, припустив, що це зроблено, аби канал ще чесніше ставився до влади. Задоволення, яке в мене вже вкотре призводить до болю щелеп (стільки сміятися), плавно перейшло в новорічне привітання президента. Хто б там що не казав, минулого року фейсбучний заклик не слухати президента було підтримано. Попри ілюзію «незнищенності звички слухати новорічне привітання президента», повірити в це важко. Принаймні в тому, що стосується столиці. 

Минулого року на ТВі замість новорічного привітання президента було показано блискучу пародію Андрія Грищенка на нього. Її обговорювали в кабінетах редакцій, у метро, за столом сільських будинків та професорських квартирах. Цього року пародія була ще краща. Привітання-2 було вдосконалено. Воно стало коротшим, яскравішим та соковитішим. Хоча й рік на події був, відповідно, цікавішим. Це привітання легко можна розібрати на цитати: «Це на ваші гроші, дорогі співвітчизники, нашими офшорами збудовано найдорожчий стадіон у Києві та найпорожніший аеропорт у Донецьку, закуплені електрички, дякувати Борі...», «Читав “Форбс”, там тендера виграли самі наші хлопці... Чим ще можемо пишатися: регіональні мови, вишки Бойка, термінал Каськіва. За вас, терпіли!». Іронія квітне особливо, коли шлюзи демократії закривають. Втім, розвивати цей жанр дозволяє собі лише ТВі. Вгадайте з трьох разів, чому тільки вони, й оцініть креативність. 

Далі в новорічній програмі була програма «Музика для дорослих» Марії Бурмаки. Не знаю, чому саме так названо цю програму. Бо насправді це не інтелектуальна музична програма. Це просто гарна легка святкова українська музика з виконавцями, яких продюсують не чоловіки Алли Пугачової. Якщо ви любите «The Bйо», Арсена Бабурка, гурти AtmAsfera, Alois, «Гайдамаки», «Шпилясті кобзарі», «ДахаБраха», Коzak System та Олега Безбородька – в ніч із 31 грудня на 1 січня саме ваше серце святкувало іменини. 

До чого я це все? Альтернативне всерадянському святкування Нового року цьогоріч відбулося. На ТВі. Я була в долі. Дивилася, сміялася та слухала музику. 

Лана Самохвалова 
 
Фото - http://www.panasia.ru

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY