detector.media
Отар Довженко
16.09.2010 11:25
З Першого каналу витискають «незручних» журналістів
З Першого каналу витискають «незручних» журналістів
Заклики керівництва інформаційної служби Національної телекомпанії не вбачати у звільненні Юлії Банкової та Ігоря Кримова політичного підтексту не витримують жодної критики

13 вересня стало відомо, що з інформаційної служби Першого національного телеканалу звільняються за власним бажанням троє кореспондентів - Юлія Банкова, Ігор Кримов та Олександр Романюк. Своє рішення піти з державного телеканалу журналісти пояснили поєднанням економічних та морально-етичних причин.

 

«За власним бажанням і з морально-етичних міркувань. А вже ці міркування мали дві складові - політичну й економічну. Політична є така, що багато чого не давали робити, а економічна - просто витискали з каналу, три місяці поспіль позбавляючи премії й тримаючи на голій ставці. А це приблизно півтори тисячі гривень мінус податки», - розтлумачив свої мотиви Ігор Кримов. Слід зазначити, що подібне «лікувальне голодування», за інформацією джерел «Детектор медіа», влаштували не всім журналістам, а лише деяким.

 

Ігор Кримов і Юлія Банкова - учасники журналістського руху «Стоп цензурі!», їхні підписи стоять під маніфестом ініціативи, оприлюдненим 21 травня. Зміни, що відбулись у Національній телекомпанії України з приходом нового керівництва - команди екс-продюсера групи «Інтер» Єгора Бенкендорфа та радника Ганни Герман Валіда Арфуша, - зробили з державного каналу справжню «передову» боротьби за свободу слова.

 

«Цензура міцніє, і щодалі - то важче їй опиратися», - каже Юлія Банкова. Вона, до речі, відома не лише своїми матеріалами для новин Першого каналу, але й тим, що у травні цього року в статті «Поєднаємо патріотизм зі здоровим глуздом», опублікованій «Детектор медіаю», розповіла про закриту зустріч заступника глави Адміністрації президента Ганни Герман із іноземними журналістами, які почули від української чиновниці відверто неправдиву інформацію про стан справ у країні. Тоді прес-служба каналу висловила «здивування» матеріалом журналістки, а пані Герман звинуватила Юлію в тому, що та «поливає її брудом». Пізніше, втім, виправдовувалася, що її вигадки про Галичину були жартом.

 

Ігор Кримов також фігурував у публікаціях, що стосувалися цензури й тиску на журналістів у новинах Першого, і брав участь у публічних заходах «Стоп цензурі!». Чи можна після цього вважати збігом той факт, що саме Юлію та Ігоря було позбавлено доплат, які наближають зарплату новинарів Першого якщо не до ринкового рівня, то до київського прожиткового мінімуму?

 

Натомість керівник новин Першого каналу Олександр Пантелеймонов убачає в рішенні журналістів звільнитися наслідок об'єктивних економічних обставин: «Так, це правда, за останній місяць співпрацю з телеканалом припинили троє журналістів новин. На жаль, сьогодні Першому національному важко конкурувати з комерційними каналами у всьому, що стосується фінансів, і зарплата журналістів - не виняток. Тому керівництво телеканалу з розумінням ставиться до рішення наших журналістів». Від можливої наявності політичних причин, а тим більше - цензури, пан Пантелеймонов категорично відхрещується: «Цензури на телеканалі немає. Ми працюємо в рамках редакційної політики, і як державна телекомпанія висвітлюємо діяльність органів влади... Перший національний завжди був своєрідною кузнею кадрів для українського телебачення. В Україні немає телевізійного каналу, на якому не працювали б колишні працівники Першого. Я прошу не вбачати в переході журналістів Першого на інші канали політики. Звільнення журналістів - це постійний нескінченний процес, до якого, на жаль, ми були готові, і сприймаємо його з розумінням. Ми бажаємо журналістам, які працювали в новинах Першого, повної реалізації їхнього творчого потенціалу».

 

Щоб з'ясувати, чи правду каже заступник генерального директора Національної телекомпанії України, чи лукавить, дозволимо собі невеличкий історичний екскурс.

 

Після реформ, розпочатих, але не завершених командою Тараса Стецьківа та Андрія Шевченка у 2005 році, інформаційна служба Першого національного п'ять років існувала в перехідному стані: вже наближена до сучасної за форматом продукту, вона залишалася значною мірою «совковою» за організацією виробництва й технічним забезпеченням. До того ж, «помаранчева» влада в особі президента Ющенка недвозначно дала зрозуміти, що вбачає у державному телебаченні свій власний невідчужуваний медіаресурс. Із цим, зокрема, було пов'язане блокування Віктором Ющенком та контрольованою ним парламентською фракцією «Наша Україна» процесу перетворення НТКУ на суспільну телекомпанію. Керівництво каналу, яке глава держави призначав особисто, не могло чинити відкритого опору постійному прагненню використовувати НТКУ. До того ж, за статутом, державний канал справді зобов'язаний висвітлювати діяльність органів влади, а форма та обсяги такого висвітлення не є унормованими.

 

Разом із тим, попри вбоге матеріальне забезпечення та часто зв'язані інтересами влади руки, новини Першого, поступаючись інформаційним програмам комерційних каналів розмахом і видовищністю, весь «помаранчевий» період демонстрували прагнення до збереження чистоти й балансу. За результатами моніторингів новин, що проводилися незалежними установами (комітет «Рівність можливостей», «Детектор медіа», Академія української преси), показники кількості порушень стандартів у державного каналу зазвичай були одними з найкращих. Тут майже не траплялося відверто замовних сюжетів, а вплив президента, а згодом і прем'єр-міністра, на редакційну політику виражався у збільшенні частки того самого «висвітлення діяльності», однак не в ігноруванні або паплюженні опозиції. Прагнення дотримуватися стандартів було тут більш очевидним, аніж у новинах більшості комерційних каналів.

 

Із наближенням «останнього бою» за президентське крісло інтенсивність використання НТКУ, зокрема й новин, посилилася, що не могло не відбитися на показниках кількості замовних матеріалів. Перший вийшов на четверте, а між першим і другим турами виборів - на третє місце в антирейтингу каналів із найбільшою кількістю прихованої політичної реклами.

 

«Детектор медіа» та інші організації, що відстоюють свободу слова й цивілізовані принципи відносин між медіа та владою, протягом «помаранчевої» п'ятирічки регулярно висловлювали претензії до редакційної політики Першого, зокрема й ТВО «Новини», яким керував Ігор Федорів (практично негайно звільнений після приходу до влади Партії регіонів). Однак тепер слід визнати, що в порівнянні з нинішньою ситуацією на державному каналі тогочасні приводи для критики були дрібницями.

 

Сьогодні Перший надійно «прописався» в першій трійці антирейтингу каналів із найбільшою кількістю замовних матеріалів, а кількість таких матеріалів у його новинах практично на порядок перевищує показники періоду виборчої кампанії. Це безпрецедентно, адже раніше в період затишшя між виборами кількість джинси й політичного піару традиційно зменшувалась, а на Першому часто прямувала до нуля. Тепер вона, навпаки, щомісяця зростає - від семи випадків протягом березня (до призначення Бенкендорфа й Арфуша) до 335 за період 26 липня - 21 серпня. Протягом серпня загальна кількість зафіксованих порушень становила 389.

 

Кількість матеріалів із порушеннями журналістських стандартів, які можуть свідчити про замовний характер, а також випадків замовчування важливих фактів у новинах Першого Національного в 2010 році

 

 

 

 

 

Дані проекту «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян»

 

То що ж відбувається з редакційною політикою Національної телекомпанії з приходом нового керівництва, призначеного урядом в обхід прописаної в законі процедури?

 

«З квітня 2010 року Національна телекомпанія України розпочала активну підготовку до приведення головних засад своєї діяльності у відповідність до критеріїв суспільного телебачення», - заявила в червні прес-служба телекомпанії. Незабаром заступник генерального директора каналу Валід Арфуш в інтерв'ю інформаційній агенції УНІАН сформулював своє бачення цих «критеріїв» у тому, що стосується новин:

 

«Зараз багато йде розмов про громадське телебачення, кажуть, що Перший канал не повинен бути пов'язаний з владою... Та я вважаю, що Перший національний обов'язково повинен бути провладним. Вважаю, що в кожній країні повинен бути такий канал. Яка б влада не була, завжди знайдеться канал, який її критикуватиме. А Перший національний має завжди висвітлювати роботу влади, доносите лише позитивну інформацію до глядачів. Тоді люди нехай самі судять, чи справді все так, як кажуть на каналі. Наприклад, ми розказуватимемо, що ремонтуються під'їзди, а вони насправді не ремонтуються, тоді люди йдуть і жаліються. Перший національний має підтримувати владу, а влада повинна знати, що Перший національний завжди її захищатиме. Робота Першого передусім - не критикувати владу. Показати, що хороше, бо не буває такого, що у владі все погане».

 

Отже, як бачимо, керівництво телекомпанії не лише не вбачає в порушенні базових стандартів інформаційної журналістики якоїсь проблеми, але й відкрито визнає, що відсутність балансу та суто позитивне висвітлення діяльності влади є найголовнішою засадою редакційної політики. Пояснити це записаним у статуті зобов'язанням висвітлювати діяльність влади неможливо, позаяк ніяких задокументованих вимог щодо обсягів та, наголосимо, тональності цього висвітлення не існує. Усе це - самодіяльність менеджерів, які чи то виконують указівки з Адміністрації президента, чи то демонструють у такий спосіб власну відданість і старанність. При цьому явно перегинаючи палицю.

 

Ще одна особливість новин Першого за нового керівництва полягає в тому, що його новини аж надто часто працюють в унісон із іншими відверто провладними каналами - «Інтером» та ICTV. «Так само, як і раніше, ці три канали надзвичайно часто висвітлюють події, пов'язані з діями влади, дуже схожими сюжетами, з однаковими порушеннями стандартів. Подібних "співпадінь" нараховується 39. Це може свідчити про скоординованість дій каналів на замовлення представників владних інститутів. Підтвердженням цього висновку може бути й те, що три названі канали також зазвичай замовчують одні й ті самі теми або їхні складові», - йдеться у звіті моніторингової групи ТК за серпень. Про те, що новини Першого та «Інтера» (звідки походять гендиректор НТКУ Єгор Бенкендорф та низка його заступників) узгоджуються між собою, заговорили ще три місяці тому. Тоді це запитання було поставлено Віктору Януковичу на прес-конференції, однак президент продемонстрував чи то нерозуміння, чи то вкрай недбале ставлення до цієї проблеми.

 

Місце Першого національного в антирейтингу кількості порушень журналістських стандартів а) які свідчать про можливий замовний характер матеріалів; б) які полягають у замовчуванні важливої інформації; в) сумарна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дані проекту «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян» за серпень 2010 року

 

Отже, на сьогодні новини Першого національного фактично працюють на замовлення влади, задовольняючи її інформаційні потреби, й при цьому ігнорують базові стандарти інформаційної журналістики, що існують у демократичних країнах. Висловлювана керівництвом телекомпанії думка, що державний канал повинен захищати інтереси влади й повідомляти лише позитивну інформацію про її діяльність, із погляду демократичної традиції є кричущою дикістю. Нічого подібного не можна зустріти навіть у тих нечисленних цивілізованих країнах, де в якійсь формі збереглася державна форма власності на ЗМІ, або суспільні медіа фінансуються з бюджету. Але для чинної української влади, як ми бачимо, подібний підхід є нормою.

 

Не дивно, що журналісти, які брали участь у рухові «Стоп цензурі!», відмовлялися виконувати замовлення та виступали проти цензури й політичного тиску, не вписувались у «рамки редакційної політики» - тієї самої, яка призвела до зростання щомісячної кількості порушень стандартів протягом півроку від декількох випадків до сотень. Вельми показово також, що для витискання незручних журналістів із каналу було використано формально законний, хоча від цього не менш підступний, метод «позбавлення премії», у 2007 році застосований з тією ж метою до колективу інформаційно-аналітичної служби телеканалу «Інтер». Тоді організований протест журналістів каналу, підтриманий колегами з інших ЗМІ, таки змусив менеджмент і власників віддати працівникам «Інтера» «преміальну» частину зароблених грошей. Журналістам Першого, на жаль, на подібне сподіватися не доводиться.

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY