«Белсат TV» - це єдиний незалежний телеканал в Білорусі, що працює з 10 грудня 2007. Телеканал було створено відповідно до угоди між польським Міністерством закордонних справ та польським державним телеканалом Polsat у 2007 році.
21 травня о 18.00 у Фундації Центр Сучасного Мистецтва на Щекавицький, 34 фестиваль «Білоруська весна» спільно з виданням «Детектор медіа» презентує «Белсат TV». Про роботу «Белсат TV» розкажуть редактор інформаційного відділу Аляксей Дзікавіцкій та київський кореспондент телеканалу Тарас Ратушний.
ТК звернулася до Аляксєя Дзікавіцкого з проханням написати есе на тему один день «Белсат TV». Пропонуємо вам переклад тексту українською мовою (перекладач - Ілько Гладштейн). Білоруською текст можна прочитати тут.
Колись, ще в радянські часи, популярним був вислів «рік за два», коли йшлося про обрахунок трудового стажу за важких умов праці. Журналісти, однак, до категорії тих, хто працює у небезпечних умовах, ніколи не належали.
Це змінилося вже після розпаду СРСР - у незалежній Білорусі... Мої колеги з незалежних видань сиділи у в'язницях, деяких вбили, не кажучи вже про штрафи, арешти, постійне залякування ....
Коротше, понеділок на нашому каналі «Белсат» почався звичайно - з перегляду вчорашнього видання нашої інформаційної програми «Об'єктив» і планування випуску на сьогоднішній день.
Серед найцікавішого: ситуація під час параду перемоги в Мінську, коли ледь не зустрілися в повітрі білоруські військові літаки, а один з яких міг зіткнутися з житловим будинком. На щастя, обійшлося. Але чому ці трухляві «СУ» досі літають над нашими містами?
Рада Європи не хоче співпрацювати з Білоруссю, бо тут знову розстріляли двох людей: Мінськ від смертної кари не відмовляється.
Ну і свято герба та прапора - зрозуміло, що тих, які Лукашенко повернув на референдумі в 1995 - практично радянські символи, хоча маємо ми і свої, історичні, стародавні - біло-червоно-білий прапор і герб «Пагоня»...
Усе начебто спокійно - кореспонденти в регіонах і за кордоном на зв'язку, техніка не підводить, коротше, нормальна щоденна робота. Але...
О 13:29 з Мінська приходить інформація про затримання співробітниками міліції наших кореспондентів - журналіста з оператором. Їх везуть до одного зі столичних РУВС (РВВС), і чим це закінчиться - невідомо. Це вже четвертий такий випадок за останні тижні. І раніше було. Досить часто. Але призвичаїтися до цього важко - вся редакція у Варшаві не знаходить собі місця. Неважко збагнути: працюємо в умовах практично фронтових. Звучить, може, трохи пафосно, але такою є правда: у нашій країні за інформацію, за те, щоб донести її до наших глядачів, треба боротися - відриватися від «хвостів», ховатися, сидіти у в'язниці. Як сидів нещодавно наш колега Іван Шульга тільки за те, що не допоміг міліції увірватися в квартиру, де знаходилися інші наші колеги.
Минуло півтори години - наших досі тримають у міліцейському відділку. На щастя, маємо з ними зв'язок - кажуть, що поки все стандартно: запитують, для кого фотографували.
Тим часом із Білорусі приходять матеріали для сьогоднішнього видання, перші коментарі експертів. Сьогодні в Білорусі - вихідний, хоча і понеділок. Уряд вирішив надати громадянам «звільнення» - посвяткувати День перемоги.
Працюють журналісти, монтаж, спортивний оглядач - щодня ми маємо спортивний огляд, який робити зовсім нелегко, тому що на більшість спортивних заходів нам вхід закритий: немає акредитації. Не можна відвідувати й нормально знімати численні заходи за участю представників влади: немає акредитації.
Отримати акредитацію теж не можна - подавали два рази в МЗС, але нам відмовили, посилаючись на те, що ми вже працювали без акредитації, тому й так порушили закон, а отже, треба нам відмовити. Замкнуте коло: без акредитації працювати не можна, отримати акредитацію теж не можна.
Записуємо короткий анонс нашого видання - о16-й виходить коротенький трихвилинний «Об'єктив», в якому ми заохочуємо глядачів подивитися головний випуск о 20 годині і розповідаємо про теми, над якими зараз працюємо.
Щодня над тим, щоб зробити дві інформаційні програми (3 хв. о 16.00, 22 хв. - о 20.00) працюють кілька десятків журналістів, монтажерів, операторів, технічних співробітників у Польщі, Білорусі, а також в Україні, Литві, Бельгії, Великобританії.
Наша програма, втім, як і інші передачі на «Белсаті» - суто білоруськомовні.
На державному телебаченні наша рідна мова звучить менш ніж у 10% програм, решта - по-російськи. Саме тому мовне питання таке важливе для нас.
15:47 - нових відомостей про затриманих поки немає.
Важко сконцентруватися на поточній роботі, коли невідома доля колег. Додзвонилися, але в присутності міліції розмовляти не можуть. Що їм «припаяють» на цей раз - роботу без акредитації, непокору міліції, хуліганство і в результаті - штраф, добу, конфіскацію апаратури? Можливо все.
16:10 - одного колегу випустили. Без покарання - рідкісний випадок. Можливо, добрий настрій після свята.
16:45 - відпустили і другого. Але з настановами. Якими - не можу тут написати: цього вимагає конспірація.
Випуск майже готовий. Старт о 20.00. День пройшов, можна йти додому. Завтра - новий інформаційний день. Що він принесе, як кажуть в інформаційних редакціях, ніколи невідомо.
Аляксей Дзікавіцкі, керівник редакції інформаційних програм Белсат TV
Фото - www.grani.ru
