Скажіть, будь ласка, хто і коли останній раз дивився або хоча б перемикав свій телевізор на канал, який називається «Культура»? Не поспішайте з висновками, я зовсім не збираюся тут укотре писати, що цей канал поганий і не задовольняє потреби громадян України бути в курсі актуальних культурних подій та тенденцій. Власне, ваш автор ніколи цього і не писав, бо для того, аби зробити якусь заяву, треба щонайменше знати предмет, котрий тебе обурює. А я, каюся, цей канал не дивлюсь. Може, й даремно - раптом там справді є щось цікаве...
Проте так склалося, що коли треба назвати якийсь канал нашою загальною ганьбою, то насамперед згадують чомусь канал «Культура». Серед моїх численних знайомих є глядачі 5 каналу, Першого автомобільного та Першого ділового, але чомусь канал «Культура» (такий самий, до речі, нішевий) не бере на себе труд дивитися ніхто. Що не заважає за звичкою згадувати його всує.
Для чого ці дещо сумбурні роздуми? А для того, щоб звернути вашу увагу: жодної прем'єри в царині культурно орієнтованого телепродукту на каналі «Культура» чомусь ніде не анонсується. Ви скажете: «Аби так говорити, треба справді дивитися "Культуру"!» А раптом там є ролики на кшталт: «На нашому каналі - прем'єра!» Але цей канал навіть не подає про себе інформації. Бо та ж сама «Детектор медіа» регулярно анонсує дати різних телевізійних прем'єр, а часом - навіть інформацію про закриття проектів, котрі ще місяць тому так акуратно стартували (це я, зокрема, і про «Насправді шоу» на ТРК «Україна»). Тим не менше, про канал «Культура» в новинах із життя телебачення - нічого.
Це може означати дві речі: каналу «Культура» справді все одно, чим заповнений його цілодобовий (!) ефір, або ті, хто хоче і вміє виробляти такий специфічний продукт, як «телепрограми про культуру», на канал «Культура» зовсім не зважають.
Своєю чергою, «культурні» проекти часом виробляються іншими каналами. І це лише на перший погляд здається, що така ситуація - позитивна. Бо мало виробити продукт, треба його ще й належним чином подати. А коли доходить до діла, то стає зрозумілим: навіть хороші та корисні, в принципі, програми можуть загубитися в «рідних» ефірах або через слот, обраний методом тику, або через чийсь технічний недогляд. І виходить - вміла готувати, та не вміла подавати.
Скажімо, на початку грудня Перший національний анонсував прем'єру циклу програм власного виробництва під назвою «Будемо жити». Хто хоче, той хай сперечається, але мені особисто перші випуски програми сподобалися. Аби мені хтось дав, я сам давно зробив би (причому не задля заробітку, а через те, що мені все це дуже цікаво) подібний цикл програм чи навіть цикл публікацій про зірок (без лапок!) українського (мушу додати - радянського) кіно, про культові і просто помітні наші фільми (не лише у «Мосфільму» є «золота колекція»), нарешті - про акторів, котрі насправді українцями не є, але з якими українське кіно тісно пов'язане, бо вони працювали в Україні. Зокрема, про Віктора Федоровича Степанова, якого мені пощастило знати особисто. А також про Льва Перфілова, якого давно треба було згадати добрим словом. Чи про Миколу Яковченка. Коли я зголосився писати про нього для книжкової серії «Знамениті Українці», де щойно вийшла книжка про Леоніда Утьосова, мене щиро запитали: «А хто це?» Тому проект, ведучим якого є український актор Володимир Талашко, може претендувати в Україні якщо не на лаври, то принаймні на ту нішу, яку свого часу зайняв аналогічний російський проект Леоніда Філатова «Чтобы помнили...».
Проте вже після прем'єри, яка відбулася 4 грудня, «Детектор медіа» подає невтішні цифри: рейтинг «Будемо жити» на старті виявився досить низьким. Знаєте, що буде далі? Я скажу, будете знати: керівництво Першого національного, яке не раз говорило, що про рейтинги канал може собі дозволити не дбати, запросто відмовиться від цієї та аналогічних проектів через... низькі рейтинги. А вони, ці рейтинги, і не можуть бути високими! Бо прем'єру такого важливого для української культури - зокрема для українського кіно, якому є чим пишатися, - телевізійного циклу поставлено в п'яницю на 13.15. Навіть піддана анафемі еротика, показана в таку годину, не підніме жодних рейтингів! Поставивши програму про культуру в найбільш незручний для перегляду час, керівництво каналу, тим не менше з когось неодмінно спитає за низьку «цифру».
Наостанок - ще кілька показових зауважень. Перший національний анонсує «Будемо жити» як тижневик, котрий, нехай о 13.15, але все ж таки виходитиме в ефір кожної п`ятниці. Поки що я бачу цю програму через п'ятницю. Проте програмний директор Першого Олександр Зорка сказав ТК, що програма й планувалася на щодватижні. По-друге, він вважає, що для неї вони знайшли вдалий слот, тому що вона йде відразу після програми «Надвечір'я», яка має ту ж вікову аудиторію. А на мою думку, мало того, що показують у незручний час, так ще й не привчають до її регулярної появи. Ну, і ще одне: у фінальних титрах я побачив рік виробництва - 2008. Це означає, що програму вже показували, а значить - це не прем'єра, як анонсує УТ-1, або зняли, але з якихось причин не могли знайти слоту і, вважайте, так і не знайшли: для будня 13.15 - це не слот. В будь-якому випадку ставлення до потрібного проекту з боку тих, хто мусить розміщувати його в ефірі та належним чином пропагувати, очевидне.
Інша «культурна» груднева прем'єра - проект «Культ-сіті» на каналі «Сіті», який стартував 18 грудня о 20.55. За спостереженнями вашого автора, «Сіті» намагається наповнювати ефір проектами власного виробництва, яких нема на інших каналах, не в останню чергу, через те, що тематику вважають неформатною. В даному випадку, «Культ-сіті» протягом 15 хвилин розповідає про життя київських музеїв та виставкових зал.
Справді, важко розказати про це жваво та драйвово, адже музей сам по собі - не жвава інституція, а музейний працівник - професійний балакун, здатний на будь-яке коротеньке питання давати розгорнуту відповідь у вигляді оглядової екскурсії, яку дуже важко адекватно адаптувати до вимог сучасного телебачення. Тим не менше, авторам «Культу- сіті» це несподіваним чином вдалося: 15 хвилин наповнені інформацією, яка супроводжує оригінально та вибірково підібраний відеоряд. Камера оператора, фіксуючи музейні стіни та галерейні зали, примудряється зосереджуватися на справді цікавих моментах такого статичного дійства, як виставка. Щоправда, не слід вважати команду «Культу-сіті» такими собі альтруїстами, котрі, користуючись нагодою, гасають по маргінальних виставках знайомих своїх знайомих і фільмують їхні концептуальні експерименти. В полі уваги - Андре Лабан, знаменитий оператор із команди не менш знаменитого Жака Кусто, рок-ідол Борис Гребенщиков у якості художника-примітивіста (своєрідні вітання його друзям - «мітькам») чи скульптурна техніка Огюста Родена.
Але якби я не знав наперед, що о 20.55 мені хочуть показати прем'єрний випуск програми «Культ-сіті», то, ввімкнувши телевізор, так і не зрозумів би, до якого проекту слід відносити означені 15 хвилин, присвячених музеям. Бо ані на початку прем'єрної програми, ані в її фіналі я не побачив ані назви, ані титрів, ані сакрального переліку під загальною шапкою: «Над програмою працювали». Можливо, це поодинокий факт. Можливо, я чогось не знаю. Проте на фоні того, що інші проекти «Сіті» мають свої власні назви, котрі відповідним чином титровані, новий для пересічного зацікавленого глядача поки що складно вирізнити.
Повертаючись до згаданого всує каналу «Культура», робимо висновок: доки цей канал ніхто не розглядає як майданчик для розмов про актуальне культурне життя і культурну спадщину, доведеться змиритися з тим, що поодинокі «культурні» проекти, безсистемно розкидані в телевізорі, губляться. Як усе розкидане.
Фото - dashagauser.com
