detector.media
28.10.2008 07:51
«Це і так усі знають...»
«Це і так усі знають...»
Про те, що лишилося за кадром підготовки новин про Quest Pistols і М1, адаптацію російських каналів, Балогу та УЦТМ.
«Як перекласти російський вислів “общєє мєсто”?» – «Загальне. Просто “загальне”. Без місця » – «А мені треба з місцем...» – «Ну а я тут до чого, якщо в нас така мова дурнувата – “общіх мєст” купа, а “місця” їм нема»... Це я до того, що цей текст мав би називатися «общєє мєсто».
 
В ньому буде про те, про що ви знаєте, ми знаємо, він (вона, воно) теж знають. Я знаю – може, лише трохи більше. Невже заради цього трохи цілий текст писати? Легше написати одну статтю, в якій мотивувати відсутність мотивації. На конкретних прикладах. Дякую Андрію Кокотюсі. Якби не його заклик здавати гуманітарку, замість писати й знімати, я би навряд чи це написала.
 
Приклад 1
 
Історія із «Квест пістолз», MTV та М1. Ми публікували цю новину. Її прочитало менше тисячі людей, тому переказую про що: українська група Quest Pistols, яка за результатами голосування глядачів телеканалу «MTV-Україна» отримала право представляти Україну на MTV Europe Music Awards 2008, раптом відмовилася їхати на церемонію. Причина – на іншому телеканалі – М1 – музикантам виставили умову: той, хто їде на MTV EMA, втрачає ротацію на М1.
 
Так от: для багатьох людей, із якими я говорила – мовляв, поясніть, що там у вас відбувається, у вашій ніші музичного мовлення, новиною став не сам факт диктату каналом М1 умов на ринку, а те, що М1 визнало це публічно.
 
Ті самі музиканти з Quest Pistols, які замість того, щоби написати, що ми не їдемо на MTV ЕМА, бо нам це невигідно, почали розповідати про духовність: карету, нам, карету, ми вирушаємо «в Индию, где люди привыкли к духовности и воздержанию» і ще смішніше«Так мы выражаем протест материальному миру и его составляющим». Тут набрешемо – там покаємося, але головне: виглядати кращими, ніж ми є насправді. Нащо – ніхто не питає, бо це теж ніби «общєє мєсто»: брехати треба, крапка.
 
Ви запитайте в Лами, радить нам Валентин Коваль, генпродюсер М1, як вона минулого року з’їздила на Europe Music Awards. В тому сенсі, що нічого це шоу музикантові українському не дає. Ми запитали. Лама не відповіла. «Менеджмент Lama вважає за потрібне утриматися від коментарів з цього приводу». А чому, цікаво?
 
Ми попросили групу «Бумбокс» прокоментувати ситуацію. Директор групи Борис Гінжук сказав, що нічого не чув про цю ситуацію взагалі («На М1? Із ротацій? Не може бути!») і досить переконливо, хоча й трохи затинаючись, сказав, що в групи «Бумбокс» з усіма музичними каналами прекрасні стосунки.
 
Якби не цей локшиновий фон, то й реверанси Валентина Коваля – мовляв, я знаю, що виглядаю в цій ситуації як злий поліцейський, але такою є політика нашої компанії – обмежувати участь музикантів, які мають ефіри у нас, в публічних акціях інших музичних мовників, так от може – наголошую – може, за інших умов, на іншому тлі ці слова й не виглядали б як вершина адекватності. Бо ж не дають ордени за мужність за елементарну готовність відповідати за свої слова – вчинками, і за вчинки – словами.
 
Все просто: ми цей ринок будували – ми його і танцюватимемо. Бо частка М1 2%, а в решти каналів від 0,2 до 0,02. Куди М1 скаже – туди музиканти і поїдуть. Буде М1 – буде і пісня.
 
Сашко Положинський, «Тартак», ситуацію коментував так: «Я цілком розумію позицію Quest Pistols, які не намагаються вхопити журавля в небі, а міцно тримаються за синицю в руках». А позицію М1 розумієте? «Розумію. М1 є фактично монополістом в ніші музичного телебачення, і він не бажає давати потенційним конкурентам жодного шансу змінити ситуацію. Можливо, це не дуже гуманно щодо музикантів та інших музичних каналів, але мені це бачиться закономірним, коли ідеться про конкуренцію».
 
А чого колеги не коментують? «Із тих самих причин: не можна сваритися з лідером і монополістом». А чому тоді ви коментуєте? «Я вже як той пролетар, якому нема чого втрачати, крім своїх кайданів – наші стосунки з М1 наразі зіпсовані. Коли група Тартак” була цікава М1 – ми дружили з каналом, коли ні – то ні. Дружити чи не дружити вирішував завжди канал, а не я. Скажу відверто з власного досвіду: зменшення ефірів на М1 прямо пропорційно зменшенню концертів. Менше ефірів – менше концертів. Хоч як це прикро».
 
«Сварка з М1 – це дуже серйозний удар по бізнес-планах», – додає генеральний продюсер ще одного музичного каналу, «Ентер-м’юзік», Юрій Молчанов. Попри те, що коментуючи ситуацію він кілька разів повторив «якщо це справді так» (ну про ротації і заборони), а завершив однозначно – мовляв, із боку М1 все це жорстко, але справедливо.
 
Усі, з ким я говорила, так чи інакше перепитували – а нащо це вам? Або: нічого нового я вам не сказав. Або: це і так усі знають...  
 
Приклад 2
 
«Це і так усі знають», – сказала мені одна людина. Інженер, займається кабельним телебаченням. Тільки що він мені пояснював економічний сенс вимоги Нацради щодо легалізації в Україні великих російських мовників. Як відомо, Нацрада вимагає від російських телеканалів заснувати юридичну особу в Україні та пройти ліцензування в Нацраді. Мотивація: Нацрада має вплив лише на своїх ліцензіатів, а всі мовники, що мовлять в Україні, мають виконувати закони України.
 
«Будь-який бізнес в Україні, коли досягає межі 15 – 20 млн доларів, обов’язково стає комусь цікавим», – говорить мій співрозмовник. Рекламні збори російських мовників нині якраз перейшли «поріг цікавості» – 20 – 23 млн доларів (в основному ідеться про «Первый канал. Всемирная сеть», що працює з українським сейлз-хаусом «Інтерреклама», та «РТР – Планета», який обслуговується у «ВІ-Пріоритет»).
 
Вимогу легалізації тут російських мовників мій візаві називає «планом “Інтер-2”», і додає: «Комусь слава покійного Кулика спати на дає»...
 
Давайте запишемо інтерв’ю – пропоную. «А нащо?» – відповідають мені, мовляв, для глядача все одно нічого не зміниться – він як дивився ці канали, так і дивитиметься, зате політики трохи настрижуть собі купонів, кабельників понагинають, а в результаті буде створено якесь СП (спільне підприємство), у засновники – чи то засновники засновників – увійде особа, скоріше за все юридична, яка дуже зацікавлена в легалізації і частині рекламних зборів... «Повірте, тут нема ніякої політики – тільки економіка», – переконують мене.
 
На пряме запитання, кому слава Кулика спати не дає, мій співрозмовник відповів, а от від інтерв’ю відмовився. Це ж і так усі знають...
 
Приклад 3
 
«І кому користі від твоєї роботи?» – такими словами прокоментувала мій матеріал про Балогу подруга. Хороша людина. В неї просто був поганий настрій – вона ж в Україні живе, новини дивиться.
 
Я їй розповіла про те, що після чергового запиту в Держреєстр ми отримали підтвердження того, що серед засновників компанії, яка має будувати інфраструктуру цифрового телебачення, в руках якої буде фактично зосереджено усю транспортну систему телевізійної цифри, ми нарешті виявили структуру Віктора Балоги. Точніше, як треба казати в Україні, пов’язану із фінансовою системою імені Віктора Балоги під назвою «Барва». «Нарешті» тому що про те, що впровадженням цифри рулитимуть троє – Прутнік, Балога і ще одна людина, допоки документально не підтверджена, ми писали ще у травні. Тільки тоді слово «Балога» заміняли коректним «політик Б.». Копали кілька місяців – і розкопали.
 
Оскільки українська система засновництва нагадує матрьошку – телекомпанію засновує ТОВ, яке, у свою чергу, засновує ще пара ТОВів, а ці пару ТОВів ще кілька ТОВів, то новина вийшла досить складною, насиченою абревіатурними скороченнями та мало зрозумілими назвами кіпрських компаній. В результаті текст про зв’язок Балоги з компанією УЦТМ зацікавив у кілька разів менше людей, аніж новина про те, що Нацрада заборонила використовувати логотип «Куй-ТБ». А з тих, хто прочитав – не всі й зрозуміли, що вони прочитали. А ті, що зрозуміли, так ті – правильно! – «і так знали»...
 
Знали, і що? Або, як сказала моя подруга, «і кому користі від твоєї роботи?». Адже далі – звичайна промова, чута багато разів – та в будь-якій іншій країні самої підозри щодо керівника президентської адміністрації у захопленні перспективного ринку було би досить, щоби відправити посадовця не тільки у відставку, а й у тюрму. А в нас – у нас це навіть мало кого обурює, крім політичних опонентів. Ну й тих обурює геть не тому, що обурює, а зовсім з інших причин. Решта, як відомо, і так все знає...
 
Я би й правда, мабуть, не писала цієї статті, якби не Кокотюха. Ось це розвінчальне «Ми переконалися: так і знали» щодо сюжету Лесі Штогрин про Святошинський інтернaт для душевнохворих я вважаю нечесним. Зрештою, вся наша робота – ну то й що, «всі і так це знали». У нашій країні всі все знають. Тільки сказати не можуть. Брехати – не бояться, а правду – соромно. Недипломатично, неетично, некоректно, невигідно або як сказали би Quest Pistols, «бездуховно»... Благодійний фонд не може прилаштувати благодійні ролики на телебаченні. «Давайте ви про це нам розкажете, як ви вели переговори з каналами, що вам відповідали?» – Ні, адже це і так всі знають... Або ще краще? Давайте ви самі про це напишете, але ми про це вам розповідати не будемо. На нас же образяться... Про те, що всі знають – не пишуть і не говорять. Не знімають і не показують. Бо..?
 
Бо в сухому залишку – ніяких звільнених посадовців, добрих нянечок і протертого супу. Тільки рентген. Виходячи з логіки «це і так всі знають», рентгенолог теж має зробити собі харакірі: адже кому від його роботи легше – краще б на ліки скинувся.
detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY