Тема реклами алкоголю в українських ЗМІ набула особливої актуальності після того, як Микола Томенко заявив про намір ініціювати розгляд цього питання у Верховній Раді. У своїй репліці Юрій Іванов торкається проблеми, яку вже багато разів обговорювали у публікаціях «ТК», але досі не знайшли виходу. Як подолати залежність нашого телебачення від реклами продуктів, які шкодять здоров’ю нації? Що робити державі - втручатися у медіабізнес, позбавляючи медіа одного з головних джерел прибутку, чи байдуже споглядати, як з року в рік зростає споживання алкоголю? Можливо, відповідь запропонує хтось із наших читачів…
Річки й океани горілчаної реклами вже давно розлилися бурхливо і прозоро, наче величезна сльоза. Як то кажуть – хоч залийся. Раніше жартували, що з часом буде трохи телевізійних програм і багато реклами. Нині це стало дійсністю: власні передачі стають невеличкими причепами до неосяжних рекламних блоків і здається, по всіх каналах тече саме горілка з пивом. А на Першому національному – навіть під державним прапором.
Як відомо, у нас геть усі проти «споювання населення». Тим більше – за допомогою телебачення. Є навіть закони проти цього. Утім, так само відомо, що тут діють ще й могутні сили дуже високого градусу. І це не якісь там анонімні алкоголіки – це анонімні лобісти «кришталевої чаші – срібне дно» на телебаченні від могутніх горілчаних, пивних та рекламних королів, які телевізійного часу не гають: горілчані блоки по всіх прайм-таймах, а ще з ранку до вечора. Зрештою, треба зізнатися, що без горілчаної реклами наше телебачення таки пропаде, екрани згаснуть, глядачі без звичної картинки збожеволіють, а телевізійники залишаться без роботи. Та що там – саме життя може припинитися на землі. (Цікаво лишень, як багатьом країнам вдається жити без телереклами міцних напоїв?)
На новорічнім шоу, як годиться, усі танцюють і співають довкола спонсорської пляшки з «Хортицею». І не падають з ніг – бо ж є така міцна підтримка благодійників. З Новим щастям, з новою пляшкою, друзі! Але насправді зовсім не до сміху: ми маємо міцну розгалужену систему горілчано-пивного телебачення, яка функціонує на наших очах. І вона має свій зміст і свою логіку.
Звичайного зеленого змія зігнули в зачароване коло і кинули на телеринок. Потім, згідно патетичного рекламного ролика із космодромом і пультами, в головній частині під гучні команди пляшку зі спецкришечкою ракетою відправили до космосу, тобто в рекламний ефір.
Кружало діє на благо чого? Без горілчаної реклами у нас були б неможливі трансляції футбольних, баскетбольних, хокейних матчів внутрішнього ґатунку, ми б не побачили зустрічі Ліги чемпіонів, кубків УЄФА та закордонних футбольних чемпіонатів, цікавих боксерських раундів, літніх та зимових олімпійських та параолімпійських ігор, плюс формування, екіпіровка та утримання збірних команд. Немає жодних сумнівів, що і наше «Євро-12» великою мірою залежить від того, скільки ми вип’ємо горілки і пива. Така сила і міць рекламного алкоголю.
Ані дощ, ані сніг не підуть, ані сонце ясне не зійде – без партнера програми «Погода», а простіше – рідного горілчаного брата чи сестри – «Житомирської на бруньках».
І не треба, шановні, про здоров’я нації турбуватися. Більшість спортивних і футбольних програм починаються, перериваються і закінчуються рекламою «Хортиці» чи «Немирова». Таж інакше і голу не буде!
І все б нічого, якби не страшні цифри і факти, які вже нікого не дивують і не лякають. Вживання алкоголю в Україні – перша причина смертності чоловіків. Але ж і на поминках за звичаєм п’ють. Розповсюджується звичка завжди і всюди – у кожній щілині та підворітні. Міцніє звичка пити на роботі біля робочого місця і зранку. А тим часом одне горнятко кави еспресо на два ковтки у звичайній кав’ярні коштує стільки ж, скільки пляшка горілки.
