Все, пані та панове з 5-го каналу. А точніше – з програми «Майдан». Тепер принципова Національна рада з телебачення і радіомовлення вас повинна закрити. Не здогадуєтеся, за що? Навіть уявлення не маєте? Ну ви даєте! Ви забули, як смішили народ у скорботний день річниці початку голодомору 32-33 років? Ви такого шоумена запросили до себе в студію, що я там покотом лежав перед телевізором.

 

Та не про Павла Кужеєва мова. Він серйозний та адекватний чоловік і смішити в цьому ефірі, звісно, не збирався. Я маю на увазі секретаря Донецької міської ради. Ніколай Левченко його звуть. Я ще його називаю Коля Утюг, бо він колись купив праску і обурився, що там інструкція тільки українською мовою – організував прес-конференцію і про це в УНІАНі у прямому ефірі розповідав. Мабуть, не зумів прочитати і тепер тою праскою, пардон, утюгом цвяхи забиває, бо користуватися так і не навчився.

 

Він так жвавенько описав нам період голодомору, так весело, що, мабуть, сміялися на тому світі і мільйони покійників, померлих на початку тридцятих років двадцятого століття від політики більшовиків. А можливо, разом із ними – ще й ті, кого розстріляли як ворогів народу. Мабуть, особливо їм сподобався жарт Коляна про те, що всі вони не відчували себе українцями – вони, мовляв, відчували себе радянськими людьми. А я крізь сльози від сміху напружено думав, чого він прийшов на 5 канал, а не на ICTV – на програму «Останній комік» – там би він був поза конкуренцією. Іще я думав, що він і його напарник, видатний парламентар Вадим Колесниченко, трошки не так вбралися на цю програму. Їм треба було б одягнути будьонівки з червоними зірками і взяти у руки гвинтівки. Ото був би завершений образ справжньої радянської людини. В цьому випадку їхні жарти про те, що голодомор був не злочином, а помилкою колективізації, сприймалися б іще веселіше.

 

Колян смішив народ навіть тоді, коли з якихось невідомих причин захотів серйозним бути. Надумав викрити клятих націоналістів і врізати їм аргумент, після якого вони не зможуть підвестися на ноги. Мовляв, визначення геноциду було ухвалене значно пізніше від 32-33 років – і зворотної сили не має. Йому тут же назвали документи міжнародних організацій, згідно з якими геноцид є злочином проти людяності, і такі злодіяння не мають строку давності. Тож вийшов кумедний пшик у виконанні серйозного Ніколая Левченка. 

 

У донеччан секретар їхньої міськради такий веселун, що їм позаздрять навіть кияни з харків’янами. Мало того, на його прикладі телевізійні критики можуть виразно простежити, як наше телебачення стає все більше і більше розважальним. Тільки стрільне щось у голову Коляну – телебачення тут як тут охоче підставляє мікрофон, щоб він народ посмішив. Ото недавно донецька міськрада із запізненням на два тижні заволала до Президента Ющенка, щоб він скасував відзначення річниці Української повстанської армії. А 5 канал запросив прокоментувати все це діло – кого б ви думали? Правильно – саме Коляна. А він уміло зіграв на контрасті свого серйозного вигляду і комічності своїх слів. Задумливо-гнівно казав, мовляв, ми не дозволимо переглядати підсумки Другої світової війни. Скидалося, наче він досі живе в Радянському Союзі, який не розпався, наче соціалістичний Варшавський блок, досі існує, наче Німеччина досі розділена. Тож комічно грав роль людини, яка так і не помітила, що підсумки Другої світової саме життя переглянуло.

 

А вперше він прозвучав десь місяців вісім тому, коли вирішив оприлюднити ідею другорядності української мови у порівнянні з російською. Тоді він запропонував надати російській статус єдиної державної в Україні. Колян тоді був на коні, бо його всі телеканали показали. Всі газети про нього написали. А народ, слухаючи його, веселився від душі.

 

А якщо завтра Коляну стукне в голову, що Донбас – це ніякий не регіон України, а царство і він там монарх, то як? Про це теж розповідатимуть і для приколу запрошуватимуть Колю Утюга до студії? Мабуть, так і зроблять, бо не можна заперечити право на висловлювання своїх думок жодного з громадян. Інакше це цензура буде.

 

Звісно, цензура – це погано. Я сказав би, навіть гидко. Тільки в цивілізованих країнах юродивих на телебачення не запрошують. Біда в тому, що в нас юродиві дуже часто при посадах опиняються. А таким людям складніше відмовляти.

 

 

Фото УНІАН