Білі пірамідки з примірників роману «Ідеаль» безтурботно поглядали з книжкових полиць, адже 13 жовтня на вечірці у «Фондю-барі» усіх цікавив їх автор.

 

Фредерік Беґбеде, епатажний рекламіст та модний прозаїк, приїхав у Київ презентувати свій новий роман про Росію – в оригіналі Au secours, pardon, виданий російською московським видавництвом «Иностранка» під назвою «Ідеаль». Масштабна реклама книжки та й сам приїзд Беґбеде, за словами директора видавництва «Махаон» Олега Погрібного, є наслідком співпраці його компанії, «Иностранки» та «Колібрі»: «Ми як ексклюзивний дистрибутор пропонуємо всі книги цих видавництв в Україні». Тож, якщо цей візит «Фредеріку сподобається», «Махаон» плануватиме приїзди Жана-Крістофа Гранже й Амелі Нотомб.

 

 

 

Напевне, Беґбеде у нас сподобалося, бо уваги йому аж ніяк не бракувало. Його оточували і щохвилини супроводжували зграйки прихильниць та шанувальників, журналістів, які в пошуках ексклюзиву ловили кожний «креативний вислів», і фотографів, що так само прагнули закарбувати кожний майстерно спозований погляд. «Я як Брижіт Бардо!» – голосно тішився увагою мас Фредерік. В залі вистачало письменників та відомих медійників, а світ споживання, якому слугує і який препарує пан Беґбеде, символізували блискучі конструкції у вигляді доларів та євро на голові Каті Осадчої («Світські хроніки», Перший національний).

 

На імпровізованій коротенькій презентації автор романів «Любов живе три роки», «99 франків», «Вікно у світ» забажав спілкуватися з жіночою аудиторією. Щоб допомогти Беґбеде витримати цей вечір, конферансьє заходу Юрій Володарський («Газета 24») (http://24.ua/) домагався тиші: «Гальорка, стукніть там тих, хто розмовляє. Стукніть їх сильно. Фредерік дозволить». Сам Беґбеде перепросив за те, що він написав, і за те, що аудиторія змушена це читати. Розказав про те, як він учора пив шампанське, горілку, віскі і врешті-решт аспірин. І був цілком відкритий до запитань своїх захопливих шанувальників. «Велике прохання, не питайте, якщо можна, чим відрізняється Україна від Росії, чому він написав роман про Росію, чи буде писати про Україну і чи вважає він себе геніальним. На останнє питання вчора вже була чітка відповідь: "ТАК!"», – попередив пан Володарський .

Серія запитань розпочали безневинні проханнями: «Наскільки реально отримати поцілунок від Фредеріка?» або «Чи можна випити з Федеріком?» (даремно модератор намагався час від часу нагадувати, що Беґбеде – письменник). Але після задоволення цих першочергових бажань від французького гостя зажадали більшого: «Чи можна написати з вами у співавторстві книгу?». Ця перспектива у письменника особливого натхнення не викликала і він наголосив, що й надалі «страждатиме наодинці».

 

 

 

Фредерік Беґбеде розповідав про самотність, про віру та про алкоголь: «Проза, викликана алкоголем – найкраща. Образи, викликані сп’янінням – найкращі у світі»; «Я не помру скоро, тому що я шукаю вічне кохання. Коли не знаходжу цього у жінки, то шукаю його у Бога»; «Я воскресаю після того, як помираю в моїх романах». І ще раз попросив усіх прочитати епіграф до нової книги «Ідеаль» з Федора Достоєвського: «Моя єдина мета – бути на свободі. Для неї я жертвую всім. Але часто, часто думаю я, що дасть мені свобода… Що буду я один у натовпі незнайомому?».

 

В коментарі «ТК» Катя Осадча зазначила: «Це мій улюблений автор, я прочитала всі його твори!». І поспішила вже на наступну VIP-вечірку з Беґбеде – в ресторан «Dolce».

 

Поділився своїми враженнями й Юрій Володарський: «Беґбеде, безумовно, письменник масовий, але дай Бог усім масовим письменникам робити таку літературу. Він позер, гравець, блазень та клоун. Але інколи блазні та клоуни кращі за зануд. В його останньому романі є маса різних дурниць, недоладностей, нісенітниць. А самому Беґбеде я сказав, що фінал його книги схожий на мильну оперу, на що він поцікавився: "Ви, мабуть, хочете мене образити?". Але з «Ідеалю» можна повисмикувати стільки цитат, що позаздрив би будь-який масовий письменник. Все ж таки ця людина пропрацювала недаремно в рекламному агентстві, він знає, що робить, і знає, як це влучно сказати. Я сьогодні хотів його процитувати, на жаль, не було часу, але фраза, що "тепер в Москві між Правдою та Прадою один крок" – просто геніальна».

 

 

 

Для генерального продюсера фото- та дизайн-студії Belka&Strelka й колеги Марії-Стефанії по «Здоровій кухні» на ICTV Юри Білого Беґбеде – в першу чергу рекламіст:«Перші його книги приносили мені задоволення, бо там можна було знайти те закулісне рекламне життя, яке від звичайних людей ховається. Але певною мірою він – як Пєлєвін, не те що набридає, але стає все більш передбачуваним. І можливо тому, що я сам є рекламістом, мені його книги все менше цікаві. Але як особистість він, звісно, захоплює. Сьогодні мене здивувала його психологічна сила, оскільки знаходиться в такому ажіотажі дуже важко. Я вважаю, що для письменників не обов’язково бути публічними, але його епатаж і активна поведінка мене потішили».

 

 

 

Для Тетяни Ковтун, директора Інституту журналістики та телемистецства Київського міжнародного університету, «Фредерік Беґбеде – це носій ідей 18-20-тирічної молоді, яка шукає себе. Мої студенти-журналісти, які знають, хто такий Беґбеде, мають електронну бібліотеку всіх його творів, вони його постійно цитують. І от дізнавшись, що можна подивитися на живого Беґбеде і подихати з ним одним повітрям, наші студенти побігли вчора на прес-конференцію в УНІАН. Він справді є автором цього покоління. Культура вживання наркотиків і ставлення до неї – тема дуже популярна для нашого молодого суспільства. На жаль, до нього дуже обмежений доступ і, мабуть, багато питань лишаться без відповідей. Організатори говорять, що він з легкістю змінює плани і діє у вільному режимі, оскільки зараз він у тому зірковому статусі, коли може це собі дозволити».

 

З нею солідаризується народна артистка України, член Телевізійної академії України Тетяна Цимбал: «Інтерес до приїзду Беґбеде є, і це видно. Довкола нього багато камер, організаторів, шанувальників. Думаю, що це справді подія в нашому житті. Адже в Києві набагато більше подій, ніж ми бачимо на афішах та біл-бордах».

 

 

 

Лариса Денисенко, письменниця та ведуча програми «Документ плюс» на каналі «1+1», вбачає у події тенденцію: «Мені дуже подобається, що європейські письменники досить високого рівня приїздять у Київ. По-перше, це єднає письменницьку спільноту, по-друге – єднає читацьку аудиторію, по-третє, вже є твори Беґбеде, перекладені українською мовою. Такі візити формують уявлення про те, як може виглядати і скільки має заробляти письменник високого рівня. Нам, письменникам, це дуже корисно та цікаво». І розкриває серет: «Беґбеде став популярним письменником саме зараз, коли у нас почала розвиватися галузь реклами. Чому він "вистрелив"? Я просто знаю цю історію: коли московські рекламісти перемагали в Каннах на конкурсах реклами, то вони прочитали його твори французькою й усвідомили, що все, що відбувається на їхніх сторінках, абсолютно ідентичне тому, що діється у Москві. Вони його швидко переклали, а наступники покоління Пєлєвіна це швидко підхопили. Тому що до Беґбеде ніхто так не писав. Він потрапив в модну течію, і рекламісти його швидко поширили».