- Media – це посередники. Я посідаю публічну позицію, і великою мірою ця позиція підтримується за допомогою медій. Мені цікаво вивчати цей інструмент, опановувати його. Якщо не оволодіти навичками взаємодії зі ЗМІ, можна потрапити у своєрідне медійне задзеркалля, коли ти говориш одне, твої слова записують по-інакшому, а до читача вони взагалі доходять у геть спотвореному вигляді. Словом, для публічної людини цікавитись медіями означає підвищувати свою грамотність.

- На щастя, тур уже закінчився, але, на жаль, Кіровограда в ньому не було. Взагалі, хотілося б заїхати і до вас, бо мої попередні враження від Кіровограда дуже теплі.

 

- Так, я читав декілька відгуків про цю прес-конференцію і був здивований, що її описали як скандальну. Насправді все проходило в доволі спокійній атмосфери, було буквально двоє-троє журналістів, які постійно намагались піднімати політичні теми. Одна журналістка все приговорювала до Жадана: «ну, разазлітєсь, ну, пакажитє сваю злость!»…

 

- Не бачив ніколи. І навіть луганчани не змогли його спровокувати. Він стійкий солдатик.

 

- Погані враження. Приміщення і звук там не підходить для читань, тож слухачі помічали тільки матюки.

 

- Але й від поезії тащилися теж.

 

- Боюся, що ні. Для мене блоґ – це щось дуже виснажливе і обтяжливе. Напевне, тому не веду Інтернет-щоденника.

 

- Гірше. Переймав посвяту у психотерапевти. Одна з моїх мрій дитинства – стати психіатром.

 

- У житті – як на довгій ниві. Всі десь колись у чомусь закінчують.

 

- Деколи я справді можу здаватися комусь рагулем. І фото сесія тут ні до чого. Мені, наприклад, вона сподобалась. Як на мене, це було весело і іронічно.

 

- Зникаюче рідко.

 

- Мій спосіб життя робить співжиття зі мною доволі непростою справою. Але окремі героїчні спроби уже робилися і здійснюються далі.

 

- Життєствердно!

 

- Подобається невимовно. Людина-фонтан.

 

- Це основна зброя проти самопіару – коли об’єкт і суб’єкт піару сходяться в одній особі.

 

- Так. Ми з нею сестри у Бозі.

 

- Ктулхіанець. Жартую, даруйте. Позаконфесійний.

 

- Так, цивілізація волі, створена за допомогою журналу про споживання – це мегапроект :) Кроуліанцем-телемітом я не є, але питання волі мені близьке.

- Чутки про те, що мене не існує, підтвердились для мене особисто одного погожого осіннього дня. Після цього я написав роман «Архе».

 

 

 

- Розділюся між «Наміром» і «Архе». Перший більше стосується відчування, другий – розуму.

 

- Для мене різкою і непередбачуваною подією стала якраз співпраця з журналом «Кофе с молоком».

- Думаю, найшвидше з’явиться продовження серії дитячих оповідань про Ганю Грак. До кінця року ця книжечка має з’явитись у київському видавництві «Грані-Т». Там же, до речі, повинна з’явитись моя збірка історій про дитинство відомих людей. У цій серії вже вийшли книжки Ірен Роздобудько, Олеся Ільченка та Лариси Денисенко.

 

- Марка Твена, Альберта Ейнштейна, Ніколи Тесли, Стівена Кінга, Миколи Гоголя.

 

- Тоді вийде :) Точно – вийде.

 

- Здивований. Обурений. Звідки дезуха?

 

- Я пишу зовсім не про юнацтво. Принаймні, не це там головне.

 

- Бабусі пенсійного віку. Деякі з них приходять на автограф-сесії і діляться враженнями від прочитаного. Дуже світлі створіння часом трапляються серед цієї категорії.

 

- З перелічених мені найсимпатичніший Берроуз. Можливо, тому, що він убачав у вживанні наркотиків можливість іншого осмислення світу, альтернативних реальностей, а не просто «торч».

 

- Я пишу, що тільки в Берроуза з перелічених трьох авторів я побачив схильність формувати ці альтернативні дійсності. Наприклад, в «Електронній революції» він описує, як за допомогою розрізок (cut-ups) можна впливати на дійсність. Про індіанців – погоджуюсь, про опійників Китаю – сумніваюсь.

 

- Одним із ключових намірів книги було вчинити катарсис. Особисто для себе я його отримав. І хоча книга називається «Трохи пітьми», я намагався, аби у читача врешті-решт спалахнуло світло.

 

- Ну так. 2012-й таки прийде.

 

- Про нього я й кажу.

 

- Вони не дидактичні (крім роману «Намір!»). Вони просто скеровують увагу читача на ті чи інші сторони світу. Переважно ті, що витіснені буденним життям.

 

- Найпозитивніший – це вже перехльостування. Найпереконливіший – це коли людина підходить і каже без тіні сумніву: я повністю розумію, про що ваша книжка. І я дивлюся цій людині в очі, і бачу, що вона справді все розуміє, і тоді я визнаю: так, це – позитив.

- З усіма звинуваченнями у бік моїх творів погоджуюсь: вони саме такі.

 

- Я взагалі проти сп’яніння як такого. Я за тверезість у найширшому сенсі.

- Приходжу до однокласників і кажу: ну, що, пацани, підкиньте пару історій, а то на старому матеріальчику вже не виїжджаю.

 

- Це можливість реалізувати себе у новій якості. Ситуація розвитку.

- Для кроуліанця-телеміта немає нічого неможливого. Можна стати й обличчям «Родинної ковбаски». Але я не кроуліанець, тому обрав журнал.

 

- Вибирав між «Родинною ковбаскою» та Львівським ізоляторним заводом.

 

- Це було б вЕлико. Але, крім «Родинної ковбаски» та ізоляторного заводу, толкових пропозицій не отримував. Маємо те, що маємо.

 

- Я впевнений, що журнал із охопленням у 2 мільйони читачів зможе підтягнути достатньо рекламних інвестицій, аби не залежати від вливань спонсорів.

 

- Це кількість людей, яка їздить українською залізницею впродовж місяця.

 

- Таке вже кричали, коли я працював у Львові у магазині «Русская книга». І нічого, живемо.

 

- Через цей журнал я сподіваюся формувати деякі інші контури української нації. Наразі – не мовні.

 

- Ви романтик.

 

- Він буде гібридом американського Wallpaper і російського «Огонёк» :)

 

- Головне завдання – все-таки, інформуючи, розважати.

 

- Буде Кокотюха з детективними оповіданнями, наприклад.

 

- Блискуча здогадка. Підозрюю, що ви – наш бухгалтер. Вгадав?

 

- Гнучка. Стукайте, і ми відчинимо вам і розповімо все гарненько вже в офісі.

 

- Мені потрібен ЗАМ!

 

 

- Час від часу залишатиму там свої враження від подорожей. Зокрема у першому номері буде стаття про того ж таки доктора Назаралієва, до якого я їздив у Киргизстан цього літа.

 

- Намагаюся взагалі не мати з ним справ. Це таке ЗМІ, яким я не знаю, як користуватись.

 

- Та вже напевне, що не гірше, і навіть потужніше. Але це як шланг із напором води, який важко втримати в руках.