Оригінал публікації - за посиланням на сайті ZMINA.
У 2024 році в Україні відновилася практика тиску на журналістів, зокрема, за допомогою стратегічних позовів проти участі громадян (SLAPP). Ця тенденція є одним із викликів для дотримання права на свободу слова та діяльності онлайн-медіа. Адже вимоги мільйонних компенсацій через журналістські розслідування не лише позбавляють аудиторію суспільно важливої інформації, а й мають охолоджувальний ефект для майбутніх розслідувань.
Найбільш зухвалими спробами заглушити журналістів-розслідувачів за допомогою позовів відзначився посадовець часів Януковича, юрист Андрій Портнов, якого 21 травня вбили у Мадриді.
Експерти розповіли ZMINA, як Україна може запобігти необґрунтованим позовам проти журналістів та активістів, гармонізуючи своє законодавство з правом ЄС, а також про те, що буде із незавершеними позовами проти редакцій та журналістів після смерті Портнова.
Нещодавно Лабораторія цифрової безпеки презентувала щорічний звіт “Права людини у цифровому вимірі за 2024 рік”, який досліджує, як Україна дотримувалась міжнародних зобов’язань у сфері прав людини в цифровому середовищі. Одним із основних викликів експерти назвали посилення тиску на представників онлайн-медіа через виконання ними професійних обов’язків.
“Ми побачили, що в 2024 році відновилася практика тиску на журналістів, “вибухнула” історія з Бігусами. Більше почали застосовуватися стратегічні позови проти участі громадян (SLAPP). Вони повернулися, хоча 7–8 років тому здавалося, що ми їх майже перемогли”, – зазначив старший юрист Цифролаби Максим Дворовий.
SLAPP (Strategic Lawsuits Against Public Participation) – це судові позови, які використовуються для тиску на людей чи організації, які висловлюють свої погляди чи беруть участь у громадських акціях та відстоюють суспільно важливу позицію.
Право на свободу думки та вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантоване статтею 34 Конституції України. Однак ці права можуть бути обмежені за законом для захисту репутації або прав інших людей.
В українському законодавстві передбачені ширші межі щодо критики та втручання у приватне життя публічних осіб. Заборонено обмежувати доступ до інформації, яка є предметом суспільного інтересу, а саме:
Як зазначають автори звіту, на сьогоднішній день рівня імплементації європейських стандартів щодо балансування свободи вираження поглядів та захисту репутації і приватності вже недостатньо.
Одним із поширених інструментів тиску на журналістів та медіа залишаються стратегічні позови проти участі громадськості, мета яких зупинити суспільне обговорення, законну критику чи протести та стримати журналістів чи інших представників активної громадськості від подібного висвітлення у майбутньому.
У грудні 2024 року працівник ДБР та колишній прокурор Олександр Говорущак подав позов до суду на “Слідство.інфо” та журналістку Яну Корнійчук через матеріал-розслідування про придбання його ріднею майна, яке могло коштувати 35 млн грн. Позивач просив спростувати та видалити всю опубліковану інформацію, пов’язану з ним та його ріднею. Також вимагав відшкодувати по 40 тис. гривень моральної шкоди від редакції “Слідства.Інфо” та від журналістки Яни Корнійчук.
У 2023 році український бізнесмен Сергій Семенюк подав позов про захист честі, гідності та ділової репутації проти редакції “Слідства.Інфо” і журналістки Яніни Корнієнко у зв’язку з публікацією розслідування про зв’язки його клінінгових компаній із РФ.
У грудні 2024 року колишня суддя Донецького окружного адміністративного суду Людмила Арестова подала позов проти української служби “Радіо Свобода” та журналіста “Схем” Георгія Шабаєва. Позивачка просила визнати інформацію з розслідування “Схем” про її російське громадянство недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію. Вона вимагала видалити з публікації її фотографії, які журналісти знайшли у відкритих джерелах, а також стягнути 180 тис. грн компенсації за моральну шкоду.
Але найбільш показовими прикладами SLAPP є численні позови колишнього радника Віктора Януковича, юриста, відомого через причетність до низки корупційних процесів в українській судовій системі, Андрія Портнова. Так, наприклад, у 2020 році Андрій Портнов позивався до програми журналістських розслідувань “Схеми” та її головної редакторки Наталки Седлецької, вимагаючи визнати недостовірною інформацію про його причетність до підпалу автомобіля водія знімальної групи “Схем” та про погрози редакції з його боку.
Печерський районний суд задовольнив позов Портнова. У вересні 2024 року це рішення підтримав Київський апеляційний суд. Журналісти подали касаційну скаргу.
У грудні 2024 року Київський апеляційний суд підтримав рішення Печерського районного суду в іншій справі за позовом Портнова та зобов’язав редакцію “hromadske” видалити розслідування про його можливу причетність до процесів, пов’язаних із окупацією Криму у 2014 році. Також суд стягнув суму компенсації за правничу допомогу у розмірі 56 тис. грн та 15 тис. грн за послуги адвоката. Редакція подала скаргу до Верховного Суду, який 4 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження. 24 лютого Верховний Суд дозволив “hromadske” не видаляти розслідування про Андрія Портнова, поки триває розгляд справи в касації.
Такі позови поширені й на місцевому рівні. У 2023 році головна редакторка інтернет-видання “Волинь Online” Мар’яна Метельська повідомила, що група компаній “Техноторг” подала проти неї судовий позов через розслідування про можливий зв’язок діяльності групи з Росією та Білоруссю. Позивачі вимагають спростувати інформацію і стягнути з редакторки 750 тис. грн компенсації моральної шкоди. Справа перебуває на розгляді в суді першої інстанції.
Під час підготовки цієї статті з’явилась новина про вбивство Андрія Портнова у Мадриді. Оскільки низка його позовів проти журналістів на цей момент перебувала на різних стадіях судових розглядів, ZMINA попросила прокоментувати подальшу долю цих справ медіаюристку, виконавчу директорку Інституту розвитку регіональної преси Людмилу Панкратову.
За її словами, всі судові позови, подані Андрієм Портновим, зокрема проти журналістів та медіа, можуть бути закриті. Адже захист честі, гідності і ділової репутації – це особисте немайнове право. Якщо людина померла, її особисті немайнові права не входять до складу спадщини. Відповідно до статті 1219 Цивільного кодексу України, особисті немайнові права не передбачають правонаступництва.
Медіаюристка додала, що на даний момент адвокати Портнова не можуть також представляти його інтереси ніде, тому що їхні повноваження припинилися з його смертю.
“Якщо судова справа знаходиться на розгляді в суді першої інстанції або в апеляційному суді, вона призупиняється. Якщо це справа про майнові права, то спадкоємці спершу мають вступити у спадщину, а суд потім має провести в судовому порядку заміну позивача у справі”, – зауважила Людмила Панкратова.
У випадку з особистими немайновими правами такого не наступає, пояснює вона.
Що стосується справ, які вже перебувають на стадії виконання, то, відповідно до українського законодавства, рішення набирає чинності після проголошення судом апеляційної інстанції.
“От зараз, наприклад, є справи, в яких апеляція підтримала рішення суду першої інстанції, за якими встановила недостовірною інформацію, постановила її спростувати і стягнути кошти на користь Портнова. Ці кошти були стягнуті як судові витрати – тобто на адвокатів і судовий збір. Наприклад, у справі проти аналітичного центру StateWatch i The Kyiv Independent були заблоковані кошти”, – пояснила вона.
Експертка звернула увагу, що на сьогодні юридично значимим фактом для зупинення провадження або закриття справи є державна реєстрація смерті:
“Відповідно, виконавець повинен відкласти виконавчі дії до з’ясування обставин факту смерті. Коли виконавець має юридичні підстави вважати, що особа померла, він зупиняє виконавче провадження. Якщо кошти вже виплачені, вони поки що так і залишаться”.
Проте є рішення, які оскаржуються журналістами до апеляції і потім до касації – до Верховного Суду. Тоді все буде залежати від рішення Верховного Суду.
Наприклад, якщо формулювання “проросійський політик” буде визнано оціночним судженням, рішення суду буде скасоване і постановлене нове. У цьому випадку може відбуватись поворот виконання рішення суду, і ці кошти будуть стягнуті зі спадкоємців Портнова, зазначила виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси.
“Якщо ж Верховний Суд не погоджується з аргументами журналістів, тоді в нас є право оскаржити це рішення до Європейського суду з прав людини, тому що так ми подаємо заяву до держави, а не до Портнова”.
Зокрема, за позовами Портнова були заблоковані рахунки Ольги Руденко (The Kyiv Independent), Гліба Канєвського (StateWatch) на відшкодування судових витрат.
“Якщо в інших справах суми наразі вже стягнуті за ухваленими рішеннями, все одно треба чекати повороту рішення, коли буде повністю вирішена справа в касаційному суді”, – зазначила вона.
Той, хто ще не опублікував спростування, вже його не публікувати не повинен. Адже спростування пов’язане з особистими немайновими правами і особою, яка загинула. І відповідно з його смертю ніхто не може вимагати опублікувати спростування, як було зазначено в рішенні суду, пояснила медіаюристка.
В кінці 2024 року Рада Європи представила попередні законодавчі та політичні пропозиції для впровадження стандартів РЄ та ЄС щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості в Україні.
Ці пропозиції розроблені на основі рекомендацій від Комітету міністрів Ради Європи державам — членам РЄ щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості.
Документ містить рекомендації щодо оновлення процесуальних кодексів, Закону “Про судовий збір”. Також йдеться про можливість ухвалення закону, який визначає поняття SLAPP (Українською – стратегічні позови проти участі громадськості або СППУГ), його характеристики та додаткові заходи для захисту, механізми підтримки осіб, постраждалих від таких позовів.
У звіті зазначається, що при внесенні змін до законодавства важливо враховувати також положення Директиви (ЄС) 2024/1069 Європарламенту та Ради Європи від 11 квітня 2024 року “Про захист осіб, які беруть участь у громадських дискусіях, від очевидно необґрунтованих позовів або неправомірних судових розглядів (стратегічні позови проти участі громадськості)”.
Наразі в межах парламентського Комітету з питань свободи слова створюють робочу групу, яка буде напрацьовувати законодавчі зміни, що стосуються імплементації згаданої директиви в Україні, зазначила у коментарі ZMINA старша юристка Лабораторії цифрової безпеки Тетяна Авдєєва.
“Основним рушієм для цього стало суттєве збільшення кількості позовів проти журналістів, активістів і правозахисників у 2024 році. Багато з таких позовів виявилися необґрунтованими, з ознаками зловживання процесуальними правами та супроводжувалися погрозами журналістам. Тобто ці позови мали ознаки SLAPP”, – зауважила експертка.
За її словами, активні процеси гармонізації законодавства зі стандартами ЄС підштовхнули до імплементації інструментів протидії SLAPP:
“Водночас варто розуміти, що цей процес не буде швидким – потрібно змінити численні законодавчі акти, багато з них є процесуальними кодексами, зміни в які вносяться окремими законами. Відповідно, потрібно провести оцінку усіх законодавчих і підзаконних актів, вносячи зміни у кожен, дотичний до цієї історії”.
Експертка звернула увагу, що для протидії SLAPP-позовам в Україні потрібно також суттєво покращити підходи у судовій практиці для запобігання зловживанню судовими позовами проти журналістів, активістів та правозахисників.
Вона перелічує кроки, які слід зробити для ефективної протидії SLAPP:
Україна в межах євроінтеграційного руху має запровадити законодавство щодо протидії SLAPP. Про це повідомив представник Міністерства культури і стратегічних комунікацій Віталій Пелих під час обговорення результатів дослідження законодавчих прогалин, що призводять до порушення прав регіональних медіа, яке відбулося 28 квітня у Києві.
“Щодо SLAPP має бути окреме законодавство. У ЄС воно досить “свіже” – 2024 року. Раніше ці питання розв’язувалися в Раді Європи, ЄСПЛ. В Україні це потребуватиме внесення змін до процесуальних кодексів, кримінального кодексу, законів, має бути залучено багато органів, громадський сектор”, – зазначив фахівець.
Він повідомив, що за цією сферою завершився робочий скринінг переговорного процесу про вступ України до ЄС, вже напрацьовані дорожні карти.
“За планом, до 2027 року ми маємо ввести анти-SLAPP законодавство, а також Європейський акт про свободу медіа (European Media Freedom Act, EMFA). Цей акт був ухвалений рік тому, всі його положення набувають чинності в ЄС тільки в серпні 2025 року. Це законодавство нове, тому нам треба дивитися, як у Євросоюзі будуть імплементувати ці норми”, – зауважив Пелих.
Представник Міністерства культури і стратегічних комунікацій закликав експертів та представників громадськості долучатися зі своїми пропозиціями до розроблення законодавства на всіх етапах:
“У нас є хороша практика ухвалення закону “Про медіа”, коли були залучені близько 200 представників різних організацій і сфер – і державного, і громадського сектору. Для цих напрацювань у нас є два роки”.
Експерти ГО “Інститут розвитку регіональної преси” зі свого боку пропонують розробити законодавство, яке визначить:
В Україні вже почали обговорювати питання розробки анти-SLAPP законодавства. Зокрема, 4 квітня на зустрічі координаційної ради в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій домовилися про необхідність створити робочу групу при парламентському Комітеті свободи слова для напрацювання відповідних законодавчих змін.
Фото: колаж ZMINA
