Безумовно, прем’єра нової роботи Скорсезе «Вбивці квіткової повні» стала однією з центральних подій осіннього кінопрокату.
Тридцять восьмий фільм автора «Таксиста» та «Злих вулиць» є спільною продукцією Apple TV+ і Paramount. Прем’єра «Вбивць…» відбулася поза конкурсом на Каннському кінофестивалі й отримала схвальні відгуки преси.
Сценарій фільму ґрунтується на документальному бестселері Девіда Ґранна про вбивства корінних жителів Сполучених Штатів в Оклахомі. Вбивства у племені Осейдж тривали в 1910–1930-х роках. Газети повідомляли, що понад шістдесят заможних індіанців та індіанок було вбито з 1918 по 1931 роки. Подальші дослідження показали, що кількість жертв могла обчислюватися сотнями.
Роберт Де Ніро грає тут, за визначенням преси, «одну з найжахливіших ролей у своїй кар’єрі» — заможного скотаря Білла Гейла, який називає себе праведником і покровителем громади, але насправді не зупиняється ні перед чим заради власної вигоди. Ще одна зірка — Леонардо Ді Капріо в ролі племінника Гейла, Ернеста, котрий щойно повернувся з Першої світової війни. Останній навіть, буває, мучиться докорами совісті, але, не маючи власної волі, виконує злочинні накази. Дуже гідно виглядає Лілі Ґледстоун у ролі індіанки Моллі, дружини Ернеста — це той нечастий випадок, коли у Скорсезе на перший план виходить яскравий жіночий характер. У фільмі також знялися Джессі Племонс, Кара Джейд Маєрс, Джаней Коллінз, Джилліан Діон і Танту Кардінал; загалом, акторський ансамбль тут справді переконливий.
Кадр фільму «Вбивці квіткової повні»
Хоча рецензент The Hollywood Reporter і зазначив, що «три з половиною години хронометражу цілком виправдані ескалацією трагедії», все ж варто зауважити, що якраз драматургія і розвиток сюжету — найслабший бік фільму. Скорсезе будує епічну оповідь, але вона виходить громіздкою, прогинається під власною вагою, втрачає темп і енергію. Звісно, команда зірок, зібрана на екрані, робить свою справу; вражає також масштаб зйомок, те, наскільки ретельно відтворені реалії початку минулого століття, індіанський побут і ритуали — але інколи здається, що історія могла б бути й коротшою.
Та все ж це важливий фільм. Він привертає увагу до трагедії племені Осейдж, із повагою і співчуттям говорить про корінний народ США. А ще має несподівані паралелі з колоніальною політикою Росії.
Відносно недавно медіа повідомили, що тамтешнє міністерство культури відкликало прокатне посвідчення в якутського фільму «Айта», а згодом стало відомо, що фільм Степана Бурнашева заблокований Роскомнаглядом. Причина: «деструктивна інформація, що суперечить принципам єдності народів Росії, пропаганда якутського націоналізму». Вже короткий переказ сюжету показує, що схвилювало путінських цензорів: в «Айті» жителі якутського села підозрюють російського поліціянта у вбивстві дівчинки й нападають на відділок. Заборонили й роботу іншого якутського режисера Дмитра Шадріна — через знайдену в ній владою «ЛГБТ-пропаганду».
У той час як Америка визнає свою провину перед корінним населенням, випускає все нові й нові фільми та серіали про минуле й теперішнє індіанців, Росія забороняє фільми спорідненого з індіанцями народу — якутів, котрі насмілилися мати свій погляд на те, як їм жити. Якутія веде сумнівне лідерство як регіон із високими втратами на війні в Україні. Наче було недостатньо сотень років репресій, геноциду й насильницької асиміляції (красномовна статистика — незабаром після приєднання до Росії в ХVІІ столітті популяція якутів у басейні Лени за сорок років скоротилася на 70 %).
Кадр із фільму «Вбивці квіткової повні»
Ось власне це і є головною різницею між цивілізованим світом і Росією. Перший у ХХІ столітті повертає свої культурні та політичні борги. Друга — ці борги примножує. Повертатиме з великою кров’ю.
