detector.media
Тетяна Авдєєва
для «Детектора медіа»
07.09.2022 16:00
Закон «Про медіа»: замість популізму варто думати на кілька років уперед
Закон «Про медіа»: замість популізму варто думати на кілька років уперед
Навряд метою законопроєкту має бути затягування джгута на шиї індустрії. І навряд це те, чого прагнуть наші колеги, які зацікавлені регулюванням мовних питань.

30 серпня 2022 року парламент підтримав законопроєкт «Про медіа» в першому повторному читанні, «за» проголосували 233 народні депутати. Над цим проєктом, який іще називають медіакодексом, робоча група працювала з осені 2019 року. Текст законопроєкту двічі перевносили: в липні 2020-го та в серпні 2022-го. Ухвалення цього закону є однією з вимог для вступу України до ЄС. Надаючи Україні статус кандидатки у члени ЄС, Єврокомісія рекомендувала нашій державі «боротися з впливом приватних інтересів шляхом ухвалення закону про медіа, який приводить законодавство України у відповідність до Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги та надає повноваження незалежному медіарегулятору». 

Проєкт зазнав критики з боку активістів та представників партії «Європейська солідарність», які зокрема вбачають у ньому загрозу для квот україномовного контенту та небезпеку скасування заборони на в’їзд для російських знаменитостей, які є в Україні персонами нон грата.

«Детектор медіа» запитав експертів та членів робочої групи, яка брала участь у розробці та вдосконаленні законопроєкту «Про медіа», як вони ставляться до поточної редакції проєкту, чи будуть подавати до нього правки і якщо так, то які саме. Раніше законопроєкт прокоментував член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, медіаюрист Олександр Бурмагін. Сьогодні на запитання відповідає Тетяна Авдєєва — юристка Центру демократії та верховенства права та членкиня Незалежної медійної ради. Ми готові опублікувати й інші обґрунтовані думки про цей законопроєкт.

Чинна редакція законопроєкту, на мою думку, є найбільш збалансованою в обставинах, в яких опинилася Україна: російська агресія, труднощі з фінансуванням медійного ринку, медіа в окупації тощо. З основних аспектів, які б хотілося виокремити (як дуже позитивних змін, так і дуже суперечливих моментів):

Чому важливе розрізнення? Часом бувають помилки і технічні збої, затягнуті ефіри тощо — все це впливає на дотримання відсоткової квоти, але воно явно не є умисним, явно не є небезпечним (якщо це дві-три пісні іншою мовою), та явно не заслуговує на жорсткі санкції після першого дрібного порушення. Водночас це все ще залишається порушенням, а тривала недбалість радіомовників призведе до фінансової відповідальності. Тому не розумію жорсткої критики і скандалів із цього приводу.

2) Потенційні правки, зміни переважно були внесені в процесі роботи над проектом в межах робочої групи. Зараз предметом дискусії залишаються узгодження термінології, узгодження положень із нормами, які регулюють кіноіндустрію, та деякі інші дрібні питання. Повністю усвідомлюю, що зараз медійний законопроект є об'єктом критики із боку усіх можливих стейкхолдерів, політичних сил і активістів. Але тут хотілося б наголосити на кількох речах: по-перше, перш ніж вдаватися до часом радикальної критики, хоча б прочитайте текст, а не коментарі на коментарі лідерів суспільної думки. По-друге, дослухайтесь до обґрунтування норм. Робоча група недарма складається з представників різних сфер: від індустрії та державних органів до громадського сектору та незалежних експертів, адже для формулювання положень потрібно розуміти і як працює регулятор, і як положення вплинуть на самі медіа чи права людини. 

Тому, перш ніж, наприклад, критикувати зниження квот на пісні, подумайте про наслідки додавання цієї норми до значних порушень. Через одну технічну помилку чи надміру довгий ефір з інтерв'ю радіо фактично щоразу буде мусити платити штраф. Навряд метою законопроекту має бути затягування джгута на шиї індустрії. І навряд це те, чого прагнуть наші колеги, які зацікавлені регулюванням мовних питань.

Проте для повного розуміння цього питання слід мати діалог, в тому числі і з представниками радійників, аби вони пояснили, як це працює технічно. А ще бути готовим слухати пояснення і обґрунтування. І я досі сподіваюся, що консенсус у питаннях регулювання вдасться знайти без переходу на особистості і без завалювання хороших ініціатив просто тому, що критики не до кінця розуміють принципи роботи індустрії чи механізм (не)впровадження деяких норм на практиці.  Так-так, я про дискусію щодо сумнозвісних чорних списків, які по-хорошому неможливо застосувати без порушення прав людини та подальших заявок в Європейському суді від російських громадян, що перетворяться на програні Україною справи. Навряд це саме те, чого хочуть патріотично налаштовані активісти, але через незнання процедур це саме те, до чого нас підштовхують.

І наостанок: варто зрозуміти, що короткострокові рішення — не дуже хороший варіант. Ми, звісно, можемо копіпастом перенести норми про чорні списки, які або не будуть працювати, або за три місяці прилетить з десяток скарг проти України за порушення права на свободу вираження (якщо не обидва варіанти одразу), але це погане рішення. А ми проти поганих рішень, особливо коли історія змін в регулюванні медіа налічує 10 років роботи багатьох моїх колег.

Так, ми готові вносити правки і дискутувати з дрібних та масштабних питань. Але мій посил до колег: робімо це конструктивно, а не у форматі «по-нашому або ми завалимо законопроект». Ми всі працюємо над однією спільною справою.

Фото: «Укрінформ»

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY