Якщо загалом оцінювати роботу Комітету свободи слова протягом четвертої сесії, то вона, за словами члена комітету від «Опозиційного блоку» Юрія Павленка, значно відрізняється від роботи в попередній період. «За цей період я не озвучив жодної особливої думки. Якщо 2015 року не було жодного засідання комітету, на якому не було б мого протесту щодо порушення регламенту, порядку розгляду, підтримки законів, які суперечать принципам свободи слова, йдуть врозріз зі здоровим глуздом, то ця сесія засвідчила професійну роботу комітету з виконанню своїх основних обов’язків. Політиканство і внутрішньопартійні дискусії відійшли на другий план, а на першому плані була професійна робота. Тому й вдалося зробити два виїзні засідання», — каже Павленко.
Важливість і дієвість виїзних засідань засвідчили практично всі члени комітету. По-перше, це відбулося вперше за багато років. По-друге, дало результати. Зокрема, виїзне засідання на студію «Укртелефільм» розблокувало реформу суспільного мовлення. А червневе виїзне на Донбасі засвідчило незадовільне державне управління інформаційною сферою в регіоні. Тепер цим питанням займатиметься РНБО.
Щоб оцінити роботу комітету, «Детектор медіа» поставив народним депутатам такі запитання:
На запитання відповіли члени комітету Вікторія Сюмар, Ольга Червакова, Олена Кондратюк, Дмитро Стеценко, Олександр Опанасенко, Юрій Павленко та народний депутат Григорій Шверк.
Серед найважливіших ухвалених документів вони здебільшого назвали закони про квотування та зміни до закону про суспільне стосовно «Укртелефільму». Депутати запропонували проаналізувати на наступних виїзних засіданнях хід створення суспільного мовлення та реформування друкованих ЗМІ. І всі пообіцяли восени принаймні зареєструвати й почати розглядати законопроект про аудіовізуальні послуги.
Вікторія Сюмар, голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики:
Ольга Червакова, перша заступниця голови комітету:
Дуже важливий законопроект, який було ухвалено, — зміни до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». Ми викреслили «Укртелефільм» із переліку суб'єктів, що утворюють суспільне на першому етапі, бо, на жаль, це підприємство замість роботи на державу в попередні роки було перетворено на якусь агенцію нерухомості. Й гальмувало процес запуску суспільного, що могло призвести до поразки всього проекту. Це було важке рішення, але, як стало зрозуміло за результатами кількох виїзних засідань, це була єдина можливість припинити саботаж.
Знаковий законопроект — зміни до закону про телебачення і радіомовлення щодо передач європейського виробництва. Це витіснить із телебачення російський продукт, який маскувався за так званим спільним виробництвом із європейськими продакшнами.
Закон про мовні квоти на радіо — також дуже важлива історія. Шкода, що, аби зробити добру справу, нам довелося опинитися в епіцентрі гучного й беззмістовного скандалу. Також шкода, що по дорозі ми втратили запровадження мовних квот для телебачення. Але це тепер — один із пунктів нашого плану на майбутнє.
Закон про систему іномовлення України. Ми виділили на цей ресурс колосальне бюджетне фінансування — 0,06 % ВВП, очевидно, контроль із нашого боку за витрачанням цих коштів теж має бути підсиленим.
Закон щодо «Укртелефільму» — ми прописали приєднання цього підприємства до суспільного на другому етапі реформування. Важливо, щоби потім ми знов не наразилися на саботаж і бізнес-інтереси, які конфліктують із державними.
Хід виконання рішення комітету за наслідками виїзного засідання до Луганської та Донецької областей.
Закон, який вніс зміни до ст. 171 ККУ (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів). Ми й надалі маємо жахливу ситуацію з дотриманням прав журналістів. Якщо раніше це могло пояснюватися прогалинами в законі, то тепер — упертим небажання органів прокуратури і судів його виконувати. Один із прикладів — розглянуте нами звернення проекту журналістських розслідувань «Стоп корупції» щодо перешкоджання діяльності журналістки Лілії Ткачук у селі Княжичі Київської області. Поліція та прокуратура зволікають із розслідуванням, фактично вигороджуючи нападників. Немає прогресу також у розслідуванні нападу на знімальну групу програми «Радіо Свободи» «Схеми». Скоро відзначатимемо сумну дату — рік, як це сталося. Те, що права журналістів не захищені, — ганьба. І я тепер точно знаю, що це ганьба саме правоохоронців, бо парламент зробив усе, що міг.
Закон про державну підтримку кінематографії. Ми не головний комітет у цьому законопроекті, який дуже важливий для телеіндустрії, бо він дасть поштовх як для розвитку власного виробництва і залучення інвестицій, так і для посилення протистояння російській інформаційній агресії.
Також треба контролювати, аби не пройшли, м'яко кажучи, «екзотичні» законодавчі ініціативи, щодо яких є негативний висновок нашого комітету і проти яких висловилися не лише наші депутати, а й члени громадської ради при комітеті. Наприклад, № 4303, головний комітет — культури та духовності.
Ще треба контролювати стан інформаційної безпеки в прикордонних районах України (Одеська, Херсонська, Харківська області). А ще — контролювати стан упровадження цифрового мовлення в Україні відповідно до Женевської конвенції 2006 року. Цей процес мав бути завершений ще влітку 2015 року.
Григорій Шверк, народний депутат України, який узяв участь у всіх засіданнях Комітету свободи слова:
– загальмував процес роботи над проектом Закону про АВП. Здається, з цього питання керівництво Комітету має докласти додаткових зусиль, щоби зрушити його з місця, бо вже трохи соромно: багато працював і комітет, і Нацрада, й медіаспільнота, а проект загальмовано;
– не знайшов підтримки в залі законопроект щодо штрафів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, це зводить нанівець всі інші ухвалені закони, бо Нацрада не має важелів для їхнього виконання;
– у назві Комітету є слова про інформаційну політику, але, на жаль, наразі жоден державний орган, на мою думку, не займається розробкою саме інформаційної політики держави. Чи має це робити Комітет? Не маю остаточної відповіді, але розумію, що він як мінімум має ініціювати цей процес та бити на сполох, що її немає.
Олена Кондратюк, секретар комітету:
Горджуся тим, що попри величезні протиріччя ми прийняли якісний закон про зміцнення української мови і української пісні на радіо, і мені прикро, що пропозиції так само утвердити українську мову на телебаченні були заблоковані одним із телехолдингів і не були сприйняті іншими демократичними фракціями...
Шкода, що ми не проголосували у другому читанні Закон про кіно, перша редакція якого розроблена мною з колегами, — тоді б можна було мати відповідь на запитання, коли з'явиться українське кіно...
Взагалі, я думаю, що вже на другий рік роботи колеги з Верховної Ради починають чути, що для того, щоб українські медіа стали сильними й незалежними, потрібні не тільки заборони, які ми, на щастя, приймаємо, хоч інколи й запізно, а конкретні рішення про підтримку українських медіа і культури. Саме тому я вітаю прийняття в першому читанні закону про УПП, що поверне справедливість у взаємостосунки операторів кабельного телебачення й ефірного ТБ, і сподіваюся, що Президент підпише закон про квоти європейської продукції й ми перестанемо відносити продукцію держави агресора до європейської, як це є зараз.
Дмитро Стеценко, голова підкомітету з питань телебачення та радіомовлення, друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та інтернету:
– «Про вихід Верховної Ради України з засновників редакції журналу “Віче”». Таке рішення члени комітету ухвалили одноголосно;
– Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Набув чинності з 1 січня 2016 року;
– проведення комітетом виїзного засідання в Луганській та Донецькій областях. На виїзному засіданні було розглянуто питання про проблеми роботи акредитованих журналістів у зоні АТО, діяльність місцевих ЗМІ, поширення українських телерадіоканалів на Донбасі та інші;
– 15 червня комітет розглянув і рекомендував прийняти в першому читанні компромісний законопроект № 3822-д «Про внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (щодо частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах)».
– Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», в якому передбачається реформування друкованих ЗМІ та редакцій, заснованих органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування шляхом обмеження впливу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування на редакції ЗМІ, зведення до мінімуму використання друкованих ЗМІ з метою маніпулювання суспільною свідомістю і особистою думкою громадян;
– Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення” (щодо порядку приєднання ДП “Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм””)», ухваленого Верховною Радою 17 травня.
Цей Закон виключає державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів “Укртелефільм”» із першого етапу реформування державних мовників на суспільне і приєднує його на другому етапі вже до утвореної юридичної особи ПАТ НСТУ у формі публічного акціонерного товариства «Укртелефільм», 100 % акцій якого належать державі. Таким чином, усуваються перешкоди у створенні Національної суспільної телерадіокомпанії України.
– Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», стан реалізації та виконання закону.
Олександр Опанасенко, заступник голови комітету:
Також хочу відмітити Закон України «Про відкритість використання публічних коштів». Наразі парламентом направлено доручення щодо аналізу його застосування. Це надважливий закон, який надав громадськості інструменти контролю витрат держави. На наступній сесії продовжиться робота над змінами до закону, рік роботи показав, що його необхідно доопрацьовувати та розширяти.
Комітет плідно працює в цих напрямах. Саме вирішення цих питань варто піднімати на виїзних засіданнях Комітету. Також не варто забувати, що виїзні засідання Комітету покликані вирішувати питання, які ставлять перед ним мешканці того чи іншого регіону.
Юрій Павленко, член Комітету:
Друге виїзне засідання на «Укртелефільмі» в результаті розблокувало процес створення суспільного мовлення, бо було ухвалено певні зміни до закону. Комітет виконав тут і контрольну, й законодавчу функції. Але всі ці дії Комітету (зокрема у відповідь на звернення ЗМІ й громадськості) показали серйозну проблему в роботі органів центральної влади й величезну проблему зі створенням СМ і виконанням закону, за який всі билися й дискутували, а сьогодні нікому його виконувати. Тут є серйозне питання до керівництва Держкомтелерадіо та НТКУ.
Якщо оцінювати загалом роботу Комітету на четвертій сесії, то вона значно відрізняється від роботи Комітету в попередній період. За цей період мною не було озвучено жодної особливої думки. Якщо 2015 року не було жодного засідання Комітету, на якому не було б мого протесту щодо порушення регламенту, порядку розгляду, підтримки законів, які суперечать принципам свободи слова, йдуть у розріз зі здоровим глуздом, то ця сесія засвідчила професійну роботу комітету з виконання своїх основних обов’язків. Політиканство і внутрішньопартійні дискусії відійшли на другий план, а на першому плані була професійна робота. Тому й вдалося зробити два виїзні засідання.
Другим великим досягненням вважаю закон про мовні квоти. Не менш важливі законопроекти про УПП і про підтримку кінематографії. Хоча наш Комітет щодо останнього не основний, але саме ми провели велику роботу з його підготовки. Якщо він буде ухвалений, то тут наш внесок більшій, ніж основного Комітету з питань культури.
Раніше фракція «Опозиційного блоку» на всі ініціативи Комітету реагувала дуже різко, відхиляючи їх. Але тепер сприймає рішення комітету як професійні ініціативи, а не як політичну боротьбу.
Фото - Олексій Темченко і Максим Лісовий