detector.media
Галина Петренко
04.06.2015 18:20
Витязі на роздоріжжі
Витязі на роздоріжжі

Сьогодні, 4 червня, набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законів про захист інформаційного телерадіопростору України», який забороняє показ частини російських фільмів і серіалів. Українські телеканали потребують національного кіносеріального продукту, щоби заповнити вакуум, який утворився. Та чи зможуть вони знайти спільну мову з українською кіноіндустрією?

 

«У сьогоднішніх реаліях телеканалам дуже потрібен контент, бажано національний. Але ось що дивно: він потрібен і нам, і кінопродюсерам, а ми з ними ніяк не можемо перетнутися», - сказав генеральний директор Нового каналу Володимир Локотко під час дискусії «Співпраця з телеканалами при промотуванні сучасних українських кінофільмів», яка відбулася 3 червня у рамках Першого кінотижня «Воскресіння Розстріляного відродження».

 

Та навіть не скажи він цих слів, все одно було би зрозуміло, що між теле- та кіноіндустрією існує певна нескоординованість: узяти участь у дискусії прийшли представники трьох із шести найбільших українських телеканалів (ICTV, «Україна», Новий канал), тоді як кінопродюсерів у залі можна було без перебільшення перелічити на пальцях однієї руки. І шкода. Адже ринкова сила кіноіндустрії належить радше не виробникам, а каналам розповсюдження - тобто телеканалам, кінодистриб'юторам і кінотеатрам. Сьогодні, коли перед телевізійними керівниками стоїть завдання замінити значну частку контенту і при цьому вони не знають напевне, яким чином до вирішення цього питання підійдуть конкуренти і чий підхід зрештою спрацює краще, вони відкриті до різних можливостей. З часом телеринок пристосується до ситуації, виробить певні підходи та вибудує нові виробничі зв'язки, і, як зараз прийнято говорити, це вікно можливостей для багатьох кінопродюсерів може закритися.

 

У якості прикладів співпраці кіновиробників і телеканалів останнього року учасники дискусії найчастіше наводили фільми «Поводир» і «Незламна», чиї касові успіхи були помітно кращими за результати інших українських кінофільмів: їхньому вдалому прокату сприяла саме рекламна підтримка телеканалів. Представники каналів були одностайні в тому, що в обмін на промопідтримку вони хотіли б отримувати права на показ фільмів, а також закликали кінопродюсерів планувати свою співпрацю з телеканалами на якомога більш ранньому етапі створення фільмів, ураховувати цільову аудиторію конкретного каналу та відмовитися від ідеї прирівняти рекламу кіно до соціальної.

 

«Моя особиста думка: робити трейлери фільмів соціальною рекламою не потрібно. Це буде величезне навантаження на телеканали. Адже щоб охопити достатню кількість глядачів і зацікавити їх подивитися той чи інший фільм у кінотеатрі, щоденно потрібно показувати 8-10 трейлерів тільки одного фільму мінімум протягом двох місяців. Якщо прирівняти таку рекламу до соціальної, то в каналу не залишиться місця для реклами комерційної, яка є джерелом фінансування будь-якої телевізійної компанії», - застерегла директор зі стратегічного маркетингу «Медіа Групи Україна» Ольга Захарова.

 

«Усі чотири найбільші медіагрупи дали публічні обіцянки промотувати найцікавіші українські фільми безкоштовно», - заспокоїв кінопродюсерів директор-президент телеканалу ICTV Олександр Богуцький.

 

В ідеальному світі така системна співпраця могла б сама по собі сприяти розвитку вітчизняної кіноіндустрії. Але, як відомо, український кіноринок має суттєвий і поки непереборний недолік: у нас недостатньо кінозалів, аби окупити витрати на виробництво фільму за рахунок прокату. А отже, без підтримки з боку держави на етапі розвитку ринку все одно не обійтися. «Аналізуючи результати найуспішніших українських фільмів, можна сказати, що чесне співвідношення фінансування з боку продюсера і держави: 10/90. Або фільми мають бути відкритими для прокату на території Росії чи ЄС», - поділився розрахунками пан Богуцький.

 

Й отут криється головний камінь спотикання, бо грошей у держави немає. Це означає, що кінопродюсерам доведеться бути винахідливішими, ніж вони є зараз. «Ми інтегрували у фільм "Тіні незабутих предків" ролик Europa Plus: наші герої їдуть у машині, де звучить ця радіостанція. За це ми отримали більше 200 рекламних виходів на ній. Так само ми інтегрували журнал Viva та холдинг "Обозреватель". А якби ми були розторопнішими, то могли би і продати спонсорство автомобільному бренду», - поділився досвідом продюсер Андрій Селіванов.

 

До речі, державі також варто було би стати винахідливішою - зокрема, у залученні до кіноіндустрії непрофільних інвесторів. Наприклад, у Литві є закон, за яким литовська компанія, що вкладає кошти в національний кінофільм, звільняється від податку на прибуток на ту суму, яку вклала (максимальний внесок однієї особи обмежується 20% загального бюджету фільму).

 

В Україні поки що тривають переговори між представниками теле- та кіноринку і Кабміном з приводу пільг для кіноіндустрії. Підтримку в цих перемовинах галузь має, зокрема, з боку голови Держкіно Пилипа Іллєнка. Мова йде про повернення ПДВ та податкові пільги для виробників і кінотеатрів, у тому числі для іноземних продакшнів. «Іноземні продакшн-компанії часто цікавляться, чи є в нас податкові стимули. Зараз в Україні низькі ціни на кіновиробництво, ми маємо англомовні команди. Але вони хочуть, щоб ми їм повертали ПДВ, бо інші країни так роблять», - зауважив очільник Держкіно.

 

Наразі риторика пана Іллєнка є цілком бізнес-орієнтованою і здається, що ринок знайшов із ним спільну мову. «Я категорично проти того, щоб держава фінансувала фільми, які позиціонуються як для широкого прокату і при цьому на момент подачі заявки до Держкіно на отримання грошей не мають договору з однією з медіагруп і з одним із серйозних дистриб'юторів. Чому більшість продюсерів, які знімали за державні гроші, ставилися до цього процесу як до заробітку на виробництві? Тому що це легко і безвідповідально. Я сподіваюся, що цього року буде оголошено ще один пітчинг. І коли ми говоримо, що хочемо бачити там комерційне кіно, то ми дійсно хочемо бачити комерційне, а не те, яке хтось таким вважає, але жоден телеканал і дистриб'ютор йому не видав "довідку" про це», - підкреслив Пилип Іллєнко.

 

На завершення дискусії представникам телеканалів довелося відповідати на дещо провокативне запитання співзасновника і генпродюсера Insightmedia Володимира Філіппова про те, кого з українських акторів вони вважають настільки популярними, щоби без сумнівів узятися підтримувати фільм за їхньою участю. Телебоси спочатку дипломатично відповіли, що на даному етапі в українському теле- та кіновиробництві важливішою є історія, а не актори, але згодом згадали Володимира Горянського, Юрія Горбунова (обидва останнім часом знялися в серіалі «Останній москаль») та Олексія Горбунова (нещодавно знявся у серіалі «Гвардія»). Що ж, для підтримання популярності зірок-акторів телебачення дійсно є незаміннім. Сподіваємося, що незабаром воно ж запалить і нові цікаві імена.

 

Колаж - Миколи Шиманського

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY