15:30
Понеділок, 20 Серпня 2018

Громадянське суспільство: чи розуміємо, про що ведемо мову?

Поширення в суспільстві уявлень, що буцімто громадянське суспільство — це просто сукупність громадських організацій, є дуже небезпечним.
Громадянське суспільство: чи розуміємо, про що ведемо мову?
Громадянське суспільство: чи розуміємо, про що ведемо мову?

Останніми роками стало модним згадувати поняття «громадянське суспільство». Роблять це й чимало політиків, і ЗМІ. От тільки не полишає враження: надто часто — й у матеріалах ЗМІ, й у публічних виступах політиків — цей вислів стоїть не на своєму місці: красива фраза є, а з контекстом не корелює.

А річ у тім, що різні автори вкладають у це поняття геть різний зміст.

Серед політиків, мабуть, найчастіше в публічних промовах користується цим терміном Юлія Тимошенко. Але погляньмо на програмний документ «Батьківщини» — «16 новацій нового курсу України», які назвала лідерка партії. «Всеукраїнські асоціації із сильними конституційними правами… для безпосередньої участі громадянського суспільства в управлінні державою». «Безпосередня участь суспільства в управлінні державою» — погодьтеся, звучить на самій межі нонсенсу, це вже «пряма демократія» якась виходить — утопія, одне слово. Інший пункт: «Заснування палати честі — органу контролю за суддями з боку громадянського суспільства». А чому не просто «з боку суспільства»? Пояснює це ще одна цитата звідти ж: «Мирові судді та судді першої інстанції обираються народом». «Громадянське суспільство» та «народ» — це, як випливає з усього тексту «новацій», зовсім не одне й те саме.

Якщо відстежити різні публічні виступи Тимошенко, можна дійти висновку: кажучи «громадянське суспільство», вона має на увазі громадські організації й саме їх. І, чи то під впливом лідерки «Батьківщини», чи то незалежно від неї, але саме в такому розумінні використовують поняття громадянського суспільства й чимало авторів у медіа: механічна сукупність громадських організацій — ото, буцімто, і є громадянське суспільство.

Узагалі-то, слова «громадянський» та «громадський» мають зовсім різні значення. Задля ілюстрації перекладімо кожне з них російською — буде, відповідно, «гражданский» та «общественный», аж ніяк не одне й те саме. Відбувається якщо не підміна, то, принаймні, дуже сильне звуження поняття «громадянське суспільство». Викривлення, одне слово.

Підтвердила це в коментарі вашому авторові й Ірина Бекешкіна: «Безумовно, це велике звуження поняття: на Майдані стояло громадянське суспільство — там були представники громадських організацій, але переважна більшість — ні».

Таку саму думку висловив і Володимир Фесенко: «Так, ідеться про звуження поняття: громадянське суспільство — це суспільство активних громадян, а виявляти громадянську активність можна, й не перебуваючи у громадських організаціях».

Тож звернімося до визначень поняття «громадянське суспільство»: «Громадянське суспільство — суспільство з високорозвиненого системою взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян, їх об'єднань, з реальним забезпеченням державою їх рівних можливостей вільно і безпечно розпоряджатися своїми силами, здібностями, майном, спираючись на право і власну правосвідомість».

Інше визначення: «Громадянське суспільство — це неполітична, недержавна частина суспільства, система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів, які покликані забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів і колективів… громадянське суспільство є системою неполітичних відносин, які мають місце у суспільстві».

Нарешті, ще одне визначення: «Громадянське суспільство — це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і стосунків, які покликані забезпечити умови для самореалізації окремих індивідів і колективів, приватних інтересів і потреб». У цьому визначенні звернімо увагу на ключове слово «стосунки»: громадянське суспільство — це передусім система відносин усередині суспільства й суспільства з державою. А громадські організації — то лише один із проявів цих відносин. Так, саме й лише проявів.

Ще раз звернімо увагу: «інститути» — це далеко не те саме, що й «організації», це — набагато ширше поняття. Тож можна сказати: громадянське суспільство — це суспільство громадян, а не підданців. Це — тип суспільства, стадія розвитку суспільства.

Утім… от вам визначення, які дають російські джерела. Отаке, наприклад: «Гражданское общество — это совокупность негосударственных частных объединений граждан, преследующих индивидуальные и групповые интересы». Цікава річ вийшла й із українською «Вікіпедією», яка визначає громадянське суспільство як «сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян… Елементами громадянського суспільства є різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя». Тобто, тут уже йдеться виключно про організації, проте… визначення це дано з посиланням на англомовний тлумачний інтернет-словник, але на сторінці, куди веде посилання, наведеного визначення й близько немає.

А поміж тим, поширення в суспільстві уявлень, буцімто громадянське суспільство — це просто сукупність громадських організацій, є дуже небезпечним. І не просто через бюрократизацію цього поняття. Річ у тім, що в СРСР теж було чимало громадських організацій. Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту (ДТСААФ), Товариство охорони пам’яток історії та культури, Товариство мисливців та рибалок тощо й тощо. Керівників усіх цих організацій затверджував ЦК КПРС, керівників їхніх територіальних осередків — відповідні республіканські ЦК, обкоми та райкоми. Членство в деяких цих організаціях було обов’язковим для всіх, хто хотів долучитися до певної сфери діяльності — як-от членство в Товаристві автомотолюбителів для всіх, хто здавав на водійські права. Менше з тим, за офіційним статусом усі ці організації були громадськими. Зрештою, комсомол теж мав офіційний статус «громадсько-політичної організації».

Так, в СРСР було чимало громадських організацій. Але в СРСР і в зародку не було громадянського суспільства. А коли під час горбачовських реформ для громадських організацій запровадили спеціальну квоту під час виборів, виявилося, що депутати від громадських організацій — то найконсервативніші й найревніші охоронці всього ортодоксально-комуністичного.

Громадські організації є в сучасній Росії, є вони в Білорусі. У будь-якій країні з найрепресивнішим режимом вони є. Ані в сучасній Росії, ані в сучасній Білорусі й близько немає громадянського суспільства. Тож коли термін «громадянське суспільство» вживають у розумінні «громадські організації», йдеться не просто про звуження поняття — йдеться про його повну підміну й повне викривлення, вихолощення.

Для чого? Знову погляньмо на Росію. «Неправильні» громадські організації там просто не реєструють. А тим, що вже існували, навішують офіційного, затвердженого законодавчо ярлика «іноземних агентів», що різко звужує їхні права й завдає істотних репутаційних втрат. А коли людина виявляє громадянську активність, її завжди можуть офіційно спитати: «А ви від якої організації?» Й якщо ані від якої, якщо сам від себе за велінням душі — до буцегарні.

Часто в різних джерелах поруч із висловом «громадянське суспільство» йде й інша дуже популярна нині фраза — «моральні авторитети». Використовує її, зокрема, й Тимошенко. Тож не все так погано: передбачено, хай рудиментарні й лише для «авторитетів», але також і прояви індивідуальної громадянської активності? Не поспішаймо: поняття «моральні авторитети», як і інше популярне нині поняття «лідери думок», є суто суб’єктивним, оцінним, об’єктивні критерії для віднесення тієї або іншої людини до цієї категорії відсутні.

В СРСР так само існував інститут «моральних авторитетів», хай і називався інакше. За критерій до віднесення до цієї категорії правили зазвичай кількість державних нагород та звань, а також повна лояльність: «Підтримує політику партії». Кобзон «моральним авторитетом», звісно ж, був, а от Висоцький — і близько не був. Тож «моральних авторитетів» так само цілком можна призначати й тримати під контролем влади. Зветься це словом «офіціоз».

Коли політики примітивізують поняття громадянського суспільства, за цим дуже може проглядати їхнє прагнення регламентувати громадянську активність, змусити «громадянське суспільство» ходити строєм. Коли так само підмінюють це поняття незаангажовані ЗМІ та громадянські активісти, за цим уже точно проглядає їхня неготовність дати вчасну відсіч можливим спробам змусити їх ходити строєм. Неготовність вчасно розпізнати загрозу, розгледіти маніпулювання термінами зі схожим звучанням, а отже неготовність за солодкоголосими промовами політиків розгледіти їхній справжній зміст.

Ілюстрація: givingcompass.org

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
363
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop