Як повідомив місцевий міністр з питань інформації та масових комунікацій самопроголошеної Республіки Крим, Дмитро Полонський, всі ЗМІ, що видаються на території Криму, протягом 10 місяців мають перереєструватися відповідно до російського законодавства як російські юридичні особи. Всі медіа-юристи на півострові сьогодні вивчають російське законодавство про ЗМІ, оскільки в Росії такими вважаються, окрім газет, часописів, інформаційних агенцій і будь-які інтернет-ресурси, а закони про ЗМІ РФ хоча на словах і проголошують свободу слова, заборону цензури і свободу журналіста працювати з інформацією, але на практиці, як розповідають колеги, які працювали в Росії, збір інформації сильно утруднений підозрілим ставленням посадових осіб до ЗМІ і журналістів взагалі, а будь-яка прес-служба надає інформацію лише дозовано, виключно хвалебну і за умови попереднього узгодження матеріалу, підготованого до публікації.

З іншого боку роботу журналістів сильно ускладнюють закони про боротьбу з так званим «екстремізмом», під який російські суди можуть підвести що завгодно. Наприклад, відомий випадок, коли журналіста засудили на тривалий термін ув'язнення за «екстремістський» заголовок «Підемо з Кавказу, станемо сильніше». Більше того, з 1 травня в російському законодавстві набирає чинності репресивна стаття, що передбачає суворе покарання у вигляді позбавлення волі «за заклики до відторгнення Криму від Росії», яка спрямована явно проти свободи висловлення думок і оцінних суджень, що за стандартами міжнародного законодавства про ЗМІ не допускається. Тому кримські журналісти, які прагнуть дотримуватися стандартів професії, вже готуються до посилення як юридичного, так і адміністративного контролю над змістом і методами своєї роботи.

ДОСТУП ДО ОРГАНІВ ВЛАДИ ЗАКРИТО

Новий жорсткий стиль роботи з журналістами вже впроваджується на практиці - доступ працівникам преси до органів влади, куди можна було заходити вільно за картками акредитації, закрито. Колишню акредитацію ліквідовано, нову оголошувати  наразі ніхто не збирається, керівники  прес-служб  на дзвінки неугодних ЗМІ просто не відповідають, на прес-конференції та інші заходи запрошуються лише журналісти лояльних медіа, які становлять спеціальний пул, розсилку інформації жорстко обмежено. Органи влади Криму стали «чорними ящиками», процеси в яких, а також і більшість ухвал, які приймаються, приховані від очей громадськості, а тому й від ЗМІ.

Звинувачення урядовців у тому, що вони порушують  стандарти роботи зі ЗМІ,  не досягають успіху: якщо стверджувати, що вони порушують українське законодавство, урядовець відповідає, що вони працюють за російським, якщо звинуватити їх у тому, що вони порушують  російські закони про ЗМІ, він відповідає, що вони працюють за кримськими законами, хоча так звана Республіка Крим не ухвалила ще жодного закону.  Якщо звинуватити їх у тому, що вони порушують міжнародне право і права людини на здобуття інформації, вони нічтоже сумняшеся відповідають, що міжнародне право їм узагалі  не указ... Такі реалії.

Нещодавно оголошено, що в Криму вже створюється місцеве відділення Спілки журналістів Росії, створено оргкомітет, готується запис тих, хто бажає насамперед перейти з НСЖ України, чи  вступити до Спілки журналістів Росії. При всій пошані до творчої спілки наших колег із Росії, кримські журналісти мало сподіваються на їхній захист.

ЗА ЧОТИРИ ДНІ - 100 ПОРУШЕНЬ ПРАВ ЖУРНАЛІСТІВ

Проте, прогресивні  журналісти Криму не занепадають духом. Головний редактор кримського «Центру журналістських розслідувань» відома кримська журналістка Валентина САМАР на запрошення Латвійського управління РБ ООН 31 березня разом із Мустафою Джемілєвим виступила на неформальній зустрічі членів ООН у Нью-Йорку і  розповіла про масові порушення прав людини і свободи слова в Криму.  «Новітні методи ведення війн визначають і інший «вид»  жертв. Вони досягаються без вживання вогнепальної зброї, бо сьогодні зброєю масового ураження стають інформаційні технології, які є обов'язковою складовою військових спецоперацій, - заявила вона. - Все це було наочно продемонстровано в процесі анексії Криму».  Валентина Самар розповіла з трибуни ООН, що «в такій війні мішенню стають журналісти і ЗМІ, які,  дотримуючись  професійних стандартів і використовуючи технічні можливості, дають своїй аудиторії реальну картинку і неспотворену інформацію  про те, що відбувається на місці події. C моменту фактичної анексії РФ Кримського півострова... зафіксовано масові випадки порушення прав журналістів. За період з 27 лютого до 30 березня експертами було  зафіксовано понад 100 випадків порушення прав українських та іноземних журналістів при виконанні ними професійних обов'язків, які також є грубими порушеннями прав людини. У цілому ж, протягом місяця в Криму було викрадено або незаконно затримано трьох журналістів, 12 активістів і десять військовослужбовців... Найбільш резонансними було названо випадки утримання в неволі  (в т.ч., групи українських журналістів, затриманих при в'їзді до Криму: Олени Максименко, Олеся Кромпляса та Євгена Рахна), побиття працівників ЗМІ (журналістів кримськотатарського телеканалу АТР, які вели онлайн-трансляції подій, при штурмі в/ч у Севастополі - кореспондентів телеканалу «Інтер» Андрія Цаплієнка та Олени Механік, режисера 5-го каналу Антона Локтіонова, кореспондента інтернет-видання «Русская планета» Павла Нікуліна),  вилучення знімальної апаратури та відеозаписів, яким піддалися  групи понад 10 ЗМІ, у тому числі АР, цілого ряду телеканалів і інтернет-видань із Франції, Болгарії, Греції...»

У Криму в ці дні, на жаль, стало нормою  повне нехтування законами щодо ЗМІ з боку військових і влади - це захоплення приміщень, вимкнення телеканалів від аналогового мовлення захоплення і пошкодження передавального устаткування.

НЕПРИЄМНІ МЕТАМОРФОЗИ

Подібні загрози для роботи відчувають не всі ЗМІ Криму. Телеканали, газети і агенції, підзвітні владі, зустрічають сприяння в роботі. Звичайно, можна лише порадіти за колег, проте цілком очевидно, що така прирученість і привілеї дорого обходяться для професійної честі та журналістської етики.

Лише два приклади. Нез'ясовну з погляду професії і дивну навіть з погляду політики  метаморфозу  пережив перший кримський телеканал ATR. За сприяння його засновника  великого російського бізнесмена Ленура Іслямова  і під керівництвом досвідченої журналістки Лілі Буджурової  ATR став відомий у всьому світі як колектив, який  високо несе стандарти професії. Це під його егідою  було знято фільм «Хайтарма», який спочатку  був у багнети зустрінутий всією російською пропагандою, але кілька днів тому отримав вищу премію російських кінематографістів «Ніка» за найкращий фільм. Телеканал створив ряд видатних з професійного погляду програм, як наприклад ток-шоу Лілі Буджурової «Гравітація». Під час збройної інтервенції Росії до Криму журналісти ATR безстрашно, ризикуючи здоров'ям і життям, вели прямі репортажі з найбільш гарячих точок протистояння, але свято дотримувалися норм і стандартів професійної діяльності. Наші колеги цілодобово вели телемарафони, в яких брали участь відомі діячі України, Росії, Татарстану, Туреччини, багатьох інших країн.  Всього за два десятки днів інтенсивної високопрофесійної роботи телеканал увійшов до числа кращих журналістських колективів  країни. І раптом... сьогодні на ATR ви не побачите нічого подібного. Цілодобово на екрані телеканалу крутять художні  і краєзнавчі фільми,  історичні програми, декілька разів на день на екрани виходять випуски новин, в яких пропала гострота, а часто і актуальність. Що ж сталося? Все пояснюється дуже просто. «Власник»  ATR Ленур Іслямов вирішив піти в політику, з трибуни Курултаю він заявив, що «весь народ не може бути дисидентом», і рекомендований меджлісом для призначення на посаду першого заступника глави уряду Криму,  а тому з екрану ATR все менше інформації, яка могла б не сподобатися сепаратистській владі в Криму.

Другий приклад. У газеті кримської «Держради» «Крымские известия» її редактор Ініна Іванченко веде свою колонку, в якій останнім часом одна брехня змінює іншу, тексти будуються на підтасовуваннях і свідомих спотвореннях фактів. А минулого тижня в статті «Головне - аби грузин говорив українською?» вона не лише «ставить під сумнів» професійні  здібності Зураба Аласанії, сперечається з ухвалою про призначення його керівником НТКУ.  При цьому мимохідь давня випускниця факультету журналістки МДУ опустилася до тривіального расизму, вона розмірковує про «незрілість української нації», про «неспроможність української еліти дотримуватися слова» не тому, що це політики такі, а тому, що вона, еліта, «народжена і вихована українськими родинами». Саме національністю автор пояснює і «запопадливість на популістські гасла» деяких політиків. Тим більше вся ця стаття - відповідь читачці, яка вже пред'явила редактрисі цілком справедливі претензії з приводу того, що «у вашій газеті українська нація названа незрілою, нездатною створювати власну державність... хоча українців як націю ніхто не заперечував». Професійної журналістики в «Крымских известиях» не стало взагалі, зате печерної українофобії - хоч відбавляй.

Олесь  Журавльов,  «День»

РЕПЛIКА

Леонід КАРПОВ, шеф-редактор служби новин ТРК «Чорноморська»:

- Ми працюємо зараз у дуже важких умовах. Проявляється це в тому, що наших журналістів практично нікуди не пускають знімати. Офіційних коментарів отримати не можемо - жодні органи влади, ні законодавчі, ні виконавчі не хочуть спілкуватися з нашим каналом. Дійшло до того, що розмовляти відмовляються навіть чиновники нижчого рангу, аж до комунальників і працівників сільської ради. Тієї миті, коли журналіст повідомляє назву нашої телерадіокомпанії, йому говорять: «Вам коментарі давати не будемо». Це або страх чиновників перед спілкуванням з опозиційними ЗМІ, або є якесь негласне розпорядження, однак з приводу другого ми не володіємо інформацією. Зараз ТРК «Чорноморська» присутня в деяких кабельних мережах і лише на території Криму. У аналоговому мовленні нас як вимкнули 3 березня, так до цього часу і не повернули. Тож від нас пішли практично всі рекламодавці, тому що ми втратили велику частину своєї аудиторії. Але нам пішли на зустріч декілька телеканалів. Наприклад, на каналі «Соціальна країна» виходять щодня наші новини, також «Громадське ТБ» транслювало наш марафон. Взагалі ж зараз інформаційне становище Криму доволі складне. Працюють лише російські телеканали, українських немає, зокрема й у кабельних мережах, не кажучи вже про аналогові. Залишається тільки інтернет. Але ж це не вся аудиторія Криму. Літні люди не можуть нічого дізнатися, тому що банально не вміють користуватися інтернетом. Що ми робитимемо, якщо ситуація й надалі розвиватиметься в цьому дусі? Як виконавці, працюватимемо в тому самому режимі й чекатимемо якихось особливих розпоряджень від керівництва.

Підготувала Анна Свентах, «День»

Фото - http://www.day.kiev.ua