23 січня до Верховної ради був поданий законопроект, покликаний забезпечити прозорість власності засобів масової інформації. Документ написали опозиційні депутати Микола Томенко та Микола Княжицький.

Зокрема, цим законопроектом пропонується «зобов'язувати суб'єктів інформаційної діяльності (телерадіомовників та провайдерів програмної послуги) розкривати інформацію про реальну структуру власності та надавати відомості про бенефіціарних (фактичних) власників компаній».

Як зазначається у пояснювальній записці до документа, ще 2005 року Парламентська асамблея Ради Європи закликала українську владу «гарантувати прозорість власності на засоби масової інформації». Але й донині це питання не вирішене.

«Як наслідок, наразі відсутня будь-яка достовірна інформація щодо того, кому належать українські ЗМІ... Згідно із статистичнимі данимі, більшість українців отримують інформацію саме через засоби телевізійного та радіомовлення, тоді як відсутність відомостей про їх реальних власників не дозволяє визначитись з питанням, наскільки тим чи іншим мовникам можна довіряти», - зазначили Томенко та Княжицький.

Зокрема, депутати запропонували, щоб мовники подавали дані щодо своїх реальних власників як обов'язковий додаток до заяви на отримання або переоформлення ліцензії на мовлення.

Дається й визначення терміну «бенефіціарій» - «фізична особа, яка фактично володіє (повністю або частково) суб'єктом інформаційної діяльності, що забезпечує можливість особисто або спільно з групою пов'язаних осіб здійснювати управління 50 і більше відсотками голосів у вищому органі управління такого суб'єкта інформаційної діяльності».

Окремо зазначається, що не є бенефіціаріями агенти, номінальні власники або посередники щодо управління. Тобто пропонується не оголошувати власниками телеканалів ризьких бомжів.

Також опозиціонери хочуть запровадити механізми контролю за достовірністю наданих відомостей через надання декларацій про доходи заявлених фактичних власників, а Нацраді з питань телебачення і радіомовлення надати право запитувати додаткові відомості про структуру власності мовників.

Також пропонується запровадити процедуру оприлюднення інформації про бенефіціарієв на сайті Нацради.

Є ще низка суттєвих моментів. Наприклад, у проекті Томенка-Княжицького міститься пряма заборона органам державної влади створювати телерадіоорганізації. Зокрема, це «привіт» Сергію Арбузову, за часів якого Нацбанк створив своє «Банківське телебачення».

Крім того, опозиціонери хочуть покласти на Нацраду обов'язок надавати детальне обґрунтування всім своїм рішенням щодо видачі, відмови у видачі та відмови у продовженні ліцензій на мовлення.

Також Княжицький і Томенко запропонували, щоб своїх фактичних власників розкривали й провайдери програмних послуг.

Ця норма відноситься до іншої історії. Мова йде про перехід України з аналогового мовлення на цифрове, який супроводжується грандіозними медіа-скандалами.

У грудні 2010 року Нацрада провела конкурс, за результатами якого провайдером цифрового телебачення стало ТОВ «Зеонбуд», яке з 2015 року стане «царем та богом» кнопок телевізора. Саме цій структурі платитимуть телекомпанії за поширення сигналу.

Очікувана виручка, на хвилиночку, - 1,1 мільярда гривень на рік. А номінальним власником цього «теледива» є кіпрська офшорка «Планбрідж лімітед». Хоча про відповідний інтерес Ріната Ахметова та «Сім'ї» знають всі. Згідно із законопроектом, «кіпрська загадка» мала б офіційно вирішитися.

Всі ці нововведення були упаковані опозиціонерами в законопроект, який необхідний для виконання вимог Європи, зокрема, й для укладення угоди про асоціацію. Але не все так просто.

У нетрях вітчизняного Міністерства юстиції народився альтернативний законопроект зі схожою мотивацією - виконання вимог Європи. Другий компонент «соусу», під яким подається документ, - запобігання утворенню монополій на медіаринку.

За інформацією «Економічної правди», цей проект буде винесений на погодження Кабміном у середу, а потім переданий до Верховної ради.

Звісно, у урядового документу куди більше шансів на ухвалення, ніж у опозиційного. Тож ми спробували розібратися, що запропонував Мінюст під керівництвом відомого знавця юридичних тонкощів Олександра Лавриновича.

На перший погляд, альтернативний законопроект має схожий зміст - зобов'язати ЗМІ надавати дані про своїх фактичних власників. Цитуємо пояснювальну записку:

«Проектом закону пропонується, зокрема:

-        дати визначення поняттю «пов'язані особи» в інформаційній сфері;

-        передбачити подання засновником (співзасновником), які мають на меті отримати свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації відомостей про засновників (співзасновників) видання та пов'язаних осіб;

-        серед підстав відмови в державній реєстрації друкованого ЗМІ передбачити порушення засновником (співзасновниками) вимоги статті 10 Закону України «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні» стосовно гарантій від монополізації друкованих ЗМІ;

-        передбачити подання юридичними особами (суб'єктами господарювання), які мають на меті отримати (переоформити) ліцензію на мовлення відомостей, засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації та пов'язаних осіб і відомості про розподіл часток статутного капіталу; для акціонерного товариства - список акціонерів, які володіють пакетами акцій у розмірі понад 5 відсотків;

-        подання ліцензіатом до Нацради заяви протягом 10 робочих днів про переоформлення ліцензії на мовлення або додатків до неї у зв'язку із зміною організаційно-правової форми, умов діяльності ліцензіата чи складу його засновників (власників)».

Мінюст також пропонує, щоб дані про засновників та пов'язаних осіб надавалися про оформленні або переоформленні ліцензій.

Першою суттєвою відмінністю від опозиційного проекту, зокрема, є пропозиція поширити такі вимоги не тільки на телерадіоорганізації, а й на друковані ЗМІ. Хто в Україні збирається створювати газетну монополію - незрозуміло.

Але в законопроекті відомства Лавриновича немає жодного слова про розкриття інформації щодо бенефіціарних (фактичних) власників ЗМІ. Як немає й норми про обов'язкову публікацію таких даних.

Так, у документі є визначення терміну «пов'язані особи»: «Пов'язана особа - юридична або фізична особа, яка здійснює контроль за засновником (співзасновниками) друкованого ЗМІ, а також юридична особа, за якою засновник здійснює відповідний контроль. У разі, коли одним із співзасновників друкованого ЗМІ є фізична особа, пов'язаними з нею особами вважаються також члени її сім'ї (чоловік, дружина, діти та батьки, мачуха та вітчим), спільно з якими вона здійснює контроль за друкованим ЗМІ».

Аналогічне визначення дається і для телерадіорганізацій.

Тобто урядовий законопроект зобов'язує лише подавати інформацію, яке ТОВ «Роги і копита» є власником телеканалу та яке ТОВ «Копита і роги» є власником власника. Який же олігарх є кінцевою ланкою ланцюжка, так і лишиться на рівні здогадок.

Також в проекті Лавриновича відсутні зобов'язання щодо розкриття власників провайдерів програмної послуги. Не прописані й заборона держорганам створювати своє телебачення, та зобов'язання Нацради вмотивовувати свої рішення щодо ненадання ліцензій на мовлення.

* * *

У пояснювальній записці, підписаній особисто Лавриновичем, стверджується, що його проект, зокрема, сприятиме «забезпеченню вільного вираження думок і переконань» та «недопущенню концентрації ЗМІ». 

Однак ще восени минулого року Мінюст бажав журналістам ухвалення скандального законопроекту про наклеп, за допомогою якого можна було б пересаджати всіх вільнодумних.

А в разі ухвалення саме урядового законопроекту «про прозорість ЗМІ», вірогідність чого є максимальною, дані про справжніх власників створюваного медіа-холдингу «Сім'ї», легендарного «Зеонбуду» та мотивація доленосних рішень Нацради про розподіл кнопок так і лишаться загадкою.

Схоже, що під керівництвом знаного майстра юридичної казуїстики Лавриновича була винайдена схема, яка дозволить і Європу з її вимогами задовольнити, і убезпечити «високі інтереси» від зайвої уваги.

З текстом пояснювальної записки можна ознаймитись тут: перша, друга і третя частини.

Сергій Щербина, «Економічна правда»