У суботу ввечері район Тасім, що біля Галатської вежі, багатолюдний та галасний, як у свята. Здається, що тут, на вулиці Істикляль,  прогулюються, сидять у кафе та займаються шопінгом щонайменше половина 13-мільйонного Стамбула. Лунає музика та сміх. Хтось співає. Крізь щільний натовп відпочивальників повільно повзе легендарний стамбульський ретротрамвайчик, на якому катаються переважно туристи.

 

 

  

 

Раптом натовп розходиться, пропускаючи невелику крупу людей. Люди, переважно молодь, несуть в руках транспаранти та щось голосно скандують. Це –траурний мітинг на вшануванняголовного редактора турецько-вірменської газети «Агос» Гранта Дінка. Його вбив 17-річний турецький націоналіст Огюст Самаст у 2007 році на порозі редакції трьома пострілами в шию та голову. Грант Дінк займався питанням прав та свобод нацменшин у Туреччині, зокрема вірменської меншини. У своїх статтях він торкався теми складних взаємовідносин між турками та вірменами, виступав за необхідність налагодження між ними миру. Радикально налаштованих націоналістів у Туреччині обурювало те, що Дінк часто називав масове вбивство вірмен на початку минулого століття геноцидом. Туреччина заперечує геноцид.За це журналіст неодноразово отримував погрози на свою адресу, притягувався до відповідальності «за образу турецької самоідентифікації». Після його вбивства Туреччиною прокотилися кількатисячні мітинги з вимогою справедливого покарання для вбивці.  

 

 

 

 

За мітингувальниками повільно йдуть поліцейські із захисними щитами в руках – коли мова йде про турецько- вірменську тему, завжди можна очікувати на провокації та сутички. Але все відбувається спокійно. Учасники мітингу стають півколом, запалюють смолоскипи. Кілька осіб показують трагічне театральне дійство. За цим, не перестаючи їсти бургери та морозиво, спостерігають з вікон кафе люди. Мітинг викликає в них цікавість буквально на кілька хвилин. Поряд з нами у кафе сидить компанія з чотирьох дівчат. Вони дивляться у вікно, щось коментують і сміються. На вулиці, оминаючи мітингувальників, люди продовжують пірнати у двері крамниць з брендовим одягом та кав’ярні.  

 

 

 

32-річна Чала тримає в руках портрет Гранта Дінка. Дівчина розповідає, що такі траурні мітинги проходять щороку у річницю смерті турецького журналіста вірменського походження. Їй важко усвідомлювати, що це вбивство класифікували як побутове, буденне. «Не можна говорити, що це побутове вбивство і що за вбивцею не стоїть велика організація. Ми виступаємо за мир. За мир і справедливість. Щороку у річницю загибелі Гранта Дінка ми проводимо траурний мітинг, щоб нагадати людям, що така проблема існує»,  - говорить дівчина. «У Туреччині живуть багато вірмен, курдів та інших національних меншин. Це так само наша Батьківщина і ми хочемо жити в мирі», - пояснює Чала. Саме тому  вона щороку виходить на траурний мітинг у пам'ять Гранта Дінка.

 

 

 

Нагадаємо, у вересні 2010 року Європейський суд з прав людини визнав владу Туреччини винною в порушенні 2, 10 і 13 пунктів конвенції, що стосуються права на життя і свободи слова. Суд постановив виплатити родичам Дінка 133 тисячі євро як компенсацію.