Перший прийшов... підсумки візиту

22 Жовтня 2006
1377
22 Жовтня 2006
18:25

Перший прийшов... підсумки візиту

1377
головними героями прем’єрного вечора стали... власне, герої картини — свідки й очевидці Голокосту, чиї розповіді ввійшли у фільм Буковського. Їх приїхало тільки шестеро. Ті, хто зміг приїхати.
Перший прийшов... підсумки візиту

Документальний фільм Сергія Буковського «Назви своє ім’я», прем’єра якого відбулася цього тижня у столичному екс-Жовтневому палаці, буде показано не лише в Україні, а й в Америці, Ізраїлі, можливо в деяких інших країнах. Один із продюсерів стрічки — Віктор Пінчук — пообіцяв, що у вітчизняному прокаті проект може з’явитися на початку наступного року — «у тих кінотеатрах, котрі захочуть показати нашу картину».

 

Прем’єра фільму Буковського ввійде в історію українського кіно двічі. І щоразу — з істотного приводу. По-перше, здається, жоден український фільм досі не збирав на прем’єрі уряд країни майже в повному складі (в екс-Жовтневому в середу ввечері кіно дивилися: В.Ющенко, В.Янукович, О.Мороз, багато інших офіційних осіб).

 

По-друге, у зв’язку саме з цією стрічкою на пострадянський простір вперше в житті приїхав Стівен Спілберг — «перший режисер планети», на думку багатьох ЗМІ. Ті ж таки ЗМІ вже облетіла фраза Спілберга, коли він щойно зійшов із трапу літака: «Нарешті я вдома!» Як відомо, предки режисера жили в Одесі. І з такої нагоди мерія Одеси заохотила кінометра «за заслуги перед містом», яке він, можливо, бачив тільки в американських снах. Спілберг в Україні затримався недовго. Полетів назад уже в четвер вранці. А в залі екс-Жовтневого він взагалі здавався якимось неземним персонажем. Один із числа найбагатших людей планети, творець найкасовіших фільмів в історії людства сприймався таким природним і органічним, що вже на його тлі багато інших важливих постатей цієї прем’єри видавалися «інопланетянами» — з неврахованої планети.

 

Спілберг, як відомо, співпродюсер фільму «Назви своє ім’я» (бюджет — 1 млн. дол.). Фонд Шоа Університету Південної Каліфорнії, до якого він причетний безпосередньо (власне, сам його заснував 1994 року), зібрав 52 тисячі свідчень жертв Голокосту в 56 країнах (у тому числі і з України — до картини ввійшли тільки 14 монологів наших співвітчизників). І у всесвітньо відомого режисера вже на київській прем’єрі народилася ідея показати всі ці записи студентам та школярам усього світу, «аби створити розуміння того, що таке Голокост».

 

Ідея цієї картини в Пінчука і Спілберга виникла ще 2004-го. І всі ці два роки тривав підготовчий і переговорний процес. Спочатку передбачалося, що за проект візьметься відомий російський режисер і продюсер Валерій Тодоровський. Говорили також, що це може бути не документальний, а художній фільм. Потім у проект запросили Сергія Буковського — найвідомішого українського документаліста, автора проекту «Війна. Український рахунок» (інтерв’ю з режисером про картину — у «ДТ», №39). Буковський, з одного боку, виявився «скутий» обставинами формату — інтерв’ю вже були записані і їх належало органічно вплести у тканину майбутньої стрічки. З іншого боку, він зумів знайти і своєрідну авторську інтонацію — повільну, оповідно-розмірену, філософічну, давши можливість «укрупнити» обличчя оповідачів і не затуляти їх привнесеними ззовні прийомами.

 

Вечір запитань і відповідей (після показу) вів Віктор Пінчук. І в цій «ролі» меценат мав досить переконливий вигляд. Чого варта одна словесна рокіровка. «Ви б не змогли, пане Вікторе, сказати, як суспільству стати більш толерантним?» — запитала глядачка. «А ви котрого з Вікторів мали на увазі?» — перепитав Пінчук.

 

Але нехай не ображаються на автора цих рядків ані Пінчук, ані Спілберг, ані Ющенко, ані Янукович, ані Мороз, а все-таки головними героями премєрного вечора стали... власне, герої картинисвідки й очевидці Голокосту, чиї розповіді ввійшли у фільм Буковського. Їх приїхало тільки шестеро. Ті, хто зміг приїхати. Коли після перегляду спалахнуло світло, зал підвівся. Глядачі підходили до них, брали за руки, щось їм говорили — бо кожному є що сказати.

Дзеркало Тижня

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Дзеркало тижня»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1377
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду