Місяць тому Іван Чиж написав у профільний комітет Верховної ради заяву про звільнення. Тепер місце голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України (Держкомтелерадіо, колишній Держкоміформ) де-факто вакантне. Очікується, що новий уряд призначить на місце Чижа свою людину. І ця людина буде не „помаранчевою”, а „біло-синьою”. Якщо „біло-синій” кандидат буде вихідцем з Донбасу, то він спробує пом’якшено використати державні ЗМІ в інформаційній війні. Якщо ж ставленик нового Кабміну буде „людиною” Дмитра Табачника, то він зосередиться на приватизації найпривабливішого шматка державної галузі – поліграфічних комбінатів.

Пережиток радянської епохи, який існує з 1944 року (тоді він називався Управлінням у справах поліграфії та видавництв при Раднаркомі УРСР) є уповноваженим органом Кабінету Міністрів. Крім уже згаданих „поліграфії і видавництв”, Держкомтелерадіо має вплив на регіональні державні ТРК. Згідно з законодавством, функції Держтелерадіо є наступними – „забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної мовної політики”.

Що робить Держкомтелерадіо?

Основними завданнями Державного комітету телебачення та радіомовлення України є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах; аналіз і прогнозування тенденцій розвитку інформаційного простору України, ринку друкованої, теле- і радіопродукції; координація діяльності державних засобів масової інформації, зокрема Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної телерадіокомпанії "Крим", обласних телерадіокомпаній, Київської та Севастопольської регіональних державних телерадіокомпаній, видавництв, з метою забезпечення поширення офіційної інформації щодо найважливіших політичних, економічних, а також інших питань та суспільних процесів у державі; розробка і реалізація заходів, спрямованих на підтримку і розвиток видавничої справи, вітчизняних засобів масової інформації, інших виробників інформаційної продукції.

Останні кілька років ці державні функції втілював у життя, колишній соціаліст Іван Чиж. Після того, як ярий противник Кучми пішов працювати в його владу – лютий 2002 року – він створив свою ліву партію „Справедливість”, але її поки що непомітно на політичній арені. На президентських виборах 2004 року Чиж досить активно підтримував кандидата Януковича, але кандидат Ющенко, ставши президентом, не змінив Чижа, залишивши його в кріслі Держкомтелерадіо.

Нинішні керівники Держтелерадіо: мало лояльності новому уряду

Місяць тому, в розпал коаліційних перемовин, Іван Чиж подав у комітет ВР з питань інформації і свободи слова заяву про звільнення за власним бажанням. Пізніше він подає другу заяву, про... анулювання першої заяви. Але комітет ВР задовольняє першу замість другою. Тепер питання звільнення Чижа має розглядатися на осінній сесії Ради – хоча в Регламент воно ще не включено.

Джерела у Кабміні стверджують, що Чиж навряд чи залишиться на своїй посаді, незважаючи на номінальну лояльність Януковичу. Вірогідність продовження повноважень колишнього антикучміста оцінюється як 10 відсотків – і то лише тому, що в нинішнього уряду нібито є гачок, на який можна почепити голову Держкомтелерадіо. Цим гачком стали перевірки Рахункової палати, які нібито виявили нецільове і непрозоре використання бюджетних коштів, спрямованих на „соціально-значущі видання і фінансову підтримку преси”. Це тільки перша перевірка, але вона стверджує, що у 2003-2004 році дві третини бюджетних коштів (21,5 млн гривень) використовувалися неправомірно.

Кандидатура нинішнього першого заступника Чижа – вихідця з команди Кінаха Анатолія Мураховського – теж є неприйнятною через його „помаранчеве” забарвлення.

Крім того, що Чиж і Мураховський є людьми з інших команд, вони є ще й вихідцями не з „тих” регіонів. За даними „І-Репортера”, якщо крісло голови Держтелерадіо не очолить „людина Табачника” („нового старого” віце-прем’єра з гуманітарних питань, який курує галузь), то це буде людина з донецькою пропискою.

Найвірогідніша кандидатура: людина „поліграфіста” Табачника

Серед „людей Табачника” називається перший заступник „помаранчевого” міністра молоді спорту Юрія Павленка Владислав Миленький. Його називають близьким до Табачника і „любого друга” Олександра Третякова. 36-річний Миленький працював і в бізнес-структурах, які пов’язуються з Третяковим, і у структурах влади, які пов’язуються з Табачником.

Згідно з розслідуванням, яке весною 2005 року провели журналісти тижневика "Бізнес", нинішній член НСНУ Миленький разом із нинішнім членом блоку „За Януковича!” Табачником і головою ГАК „Укрвидавполіграфія” Бабієм намагалися не зовсім законним чином приватизувати вітчизняну поліграфічну галузь.

Цитата (Телефонна розмова спецкора „Бізнесу” з Миленьким, квітень 2005 року):

Владислав Миленький: "Ви мене питали, коли клювали мене у вашій газеті? А тепер ви думаєте, що я щось вам відповім? Цього не буде”.

Менш можливою кандидатурою „від Табачника” називають Олександра Савенка, який очолював Держкомтелерадіо до Чижа. 52-річний Савенко має величезний досвід управлінської роботи в державній інформаційній галузі, він очолював і НТКУ, і Держінформ (головну державну інформагенцію), і навіть Управління з питань взаємодії зі ЗМІ кучмівської АП. В ту епоху опозиційні ЗМІ називали Олександра Савенка „людиною Медведчука”, але з Табачником його нібито пов’язують давні і дружні стосунки.

За Кучми Олександра Миколайовича звинувачували в небажанні співпрацювати з ВР і висвітлювати роботу парламенту, відомий він також заявами щодо необхідності легалізації і унормування інтернет-ЗМІ. Але зараз Савенко відпочив і готовий до роботи – як повідомили нам джерела у ВР, відповідну позицію він уже озвучив.

Цитата (Чат-конференція з Олександром Савенком на „Телекритиці” 26 грудня 2002 року):

Олександр Савенко: "Раніше РАТАУ (держінформагенція УРСР – Ред.) надсилало стрічки з червоною діагональною рискою, що означало "матеріал, обов'язковий для публікації". Влада у будь-якій країні хоче себе хвалити через демонстрацію своєї роботи. Я пропоную інший експеримент: напишіть статтю з позитивом про владу і запропонуйте її для публікації будь-якій з опозиційних газет, хоча у порядку обговорення. Я не сумніваюся в результаті. Стаття не побачить світу. Отоді ми з вами можемо продовжити тему про свободу слова і втручання в редакційну діяльність”.

Вихідець з Донецька: популяризувати досягнення патрона через державні ЗМІ

Інші претенденти на пост голови Держтелерадіо – ставленники саме „донецького” крила „біло-синіх”. Поки що земляки Януковича розподіляють більш фінансово прибуткові посади в промислових та економічних галузях, але вже ходять чутки, що у вересні дійде черга і до інформаційної галузі.

Серед кандидатур, які називаються, варто відзначити Едуарда Прутніка. Молодий спеціаліст, який курує в „біло-синіх” західний напрямок, став відомий 18 листопада 2004 року, коли надрукував у „Файненшл Таймс” відкритий лист із закликом до кандидата Ющенка визнати результати другого туру президентських виборів. Однак із того часу експерт із піару плідно працював у спостережних радах Ощад- та Укрексмібанку, нібито мав стосунок до СЕЗ „Донецьк” і екпорту „ніжок Буша” і успішно розкрутив телеканал НТН. У червні 2006 року прізвище Прутніка навіть називалося серед можливих кандидатів на пост голови комітету ВР з банківських питань, так що пост голови Держтелерадіо вже буде для нього замалим.

Можливо, від „донецьких” прийде його колега Олександр Гурбич, можливо, це буде хтось із щойно прибулих у столицю менеджерів. Головна вимога до цього кандидата залишається незмінною – донецька прописка. Завдання – забезпечити висвітлення прем’єрських успіхів у регіональних державних ЗМІ.

Цитата (Інтерв’ю для «Обозу», 20 квітня 2006):

Едуард Прутнік:"Піар-стратегія у 2004-ому – моя професійна таємниця. Навіщо мені її розкривати? І кому взагалі це цікаво?”

Голова Держкомтелерадіо може впливати на інформаційну політику держави. За даними колишніх працівників Кабміну, Іван Чиж, скажімо, успішно саботував незначні потуги помаранчевих урядів „інформувати населення щодо НАТО”. Так само можна впливати і на мовну політику, сприяючи вигаданому мовному розколу – досі абсолютна більшість державних ЗМІ є україномовна.

Особливих змін не очікується. Основна війна піде за друкарські верстати

Але експерти прогнозують, що нова мітла у Держкомтелерадіо не стане мести по-новому. Максимум, що буде зроблено – це буде поновлена практика розсилання готових піар-матеріалів про досягнення нового уряду. Інформаційного кілерства, яке процвітало у 2002-2004, не очікується. Залишиться і позірна об’єктивність, і україномовність.

Замість цих далеких від бізнесу питань призначений керівник безумовно зверне свою увагу на економічно привабливу поліграфічну галузь. Яка, до речі, є базою для 80 відсотків друкованих видань в Україні. Саме за приватизацію державних друкарських верстатів розгорнеться боротьба.

Однак варто зауважити, що з наближенням президентських виборів нинішня парламентсько-урядова коаліція неодмінно дасть тріщину, посиляться протиріччя між президентом та прем"єром, істотно підвищиться рівень критики діяльності уряду з боку "помарачевих" ЗМІ. Не факт, що маючи важелі впливу на український медіа-простір, "Регіони" втримаються від спокуси використати їх для боротьби з "неугодними" ЗМІ. Перспективи такого сценарію передбачити поки що важко - очевидно, що все буде залежати від того, наскільки президент та його політичне оточення зможуть зберегти обличчя і самостійність.

У світлі цього і варто очікувати, хто ж змінить Чижа.

КОМЕНТАРІ:

Микола Томенко, депутат ВР, голова комітету:

-Ключова схема роботи Держкомтелерадіо в часи Януковича – максимальне використання регіональних і комунальних ЗМІ в політичних цілях. Але на останніх парламентських виборах обласні держтелерадіокомпанії – хоча більшість їхніх керівників була у списках Блоку Литвина – давали можливість усім учасникам перегонів представити свою позицію. Брудних речей, характерних для Держкомтелерадіо-2004, у 2006-ому не було.

Зараз, наскільки я знаю, з управління внутрішньої політики Кабміну пішли в регіони інструкції щодо збирання інформації – як, у яких обсягах, ким висвітлюється робота уряду. Тобто за часів Януковича-2006 спроба використання державних регіональних ЗМІ, очевидно, буде, але не в такому обсязі, як за часів Януковича-2004. Тим більше, що регіональні ЗМІ є у подвійному підпорядкування – і уряду, і губернатору – і матимуть можливість маневру між цими двома центрами.

Думаю, що суспільне ТБ теж не отримає нового імпульсу в розвитку. Мовна політика чи агітація за НАТО/ЄЕП не буде предметом діяльності нового Кабміну. Їм зараз важливіше приватизувати поліграфічну галузь, аніж здійснювати пропаганду. Це прагматична роль для прагматичних людей.

Тому я очікую призначення або когось із тих, хто поклав око на поліграфічну галузь, або когось із „донецької” команди Януковича, хто забезпечить інформаційну кампанію успіхів нової влади. Хоча Чиж і відпрацював на виборах-2004 на користь Януковича дуже потужно, його не стануть тримати. Тим більше, що є можливість тягнути час з в.о. – Рада звільняє голову Держкомтелерадіо, а призначає вже прем’єр.

Микола Жулинський, екс-прем’єр-міністр з гуманітарних питань:

-Мені в першу чергу важливим є забезпечення прав і свобод журналістів державних ЗМІ. Дуже важливо, щоб на посаду голови Держкомтелерадіо не прийшла людина яка почала всіма способами приватизовувати галузь. Ми вже бачили, як працював уряд Януковича, і зокрема віце-прем’єр-міністр Табачник. Я дуже сумніваюся, що нинішня виконавча влада утримається від спокуси приватизації галузі, тому їм дуже важливо забезпечити, щоб у кріслі Чижа сиділа саме їхня людина, близька до Табачника.

Я чув про кандидатуру Владислава Миленького. Хотілося б, щоб головою Держкомтелерадіо стала віддалена від бізнесу і бізнес-груп людина. Це питання має тримати на особистому контролі Президент.

Ольга Герасим’юк, депутат ВР, член комітету з питань свободи слова та інформації:

-Досі Держкомтелерадіо було дуже непрозорою і неефективною структурою. Жодної державної політики ефективно не велося. Перевірки виявили ряд порушень, і, наскільки я знаю, ці перевірки є не останніми. Спершу Іван Чиж подав у наш комітет заяву про звільнення „з етичних міркувань”, а потім раптом подав другу заяву – про відкликання першої.

Галузі однозначно потрібна реформа. Приміром, у наших європейських сусідів такої структури, як Держкомтелерадіо, не існує. Ситуація дуже складна. Очевидно, в галузі має відбуватися роздержавлення, але це процес нелегкий і соціально та економічно тривожний. Все залежить від того, чи новий керівник зможе це все реалізувати, чи буде таким же фахівцем, як і його попередники.