Скандал з Wikileaks. Або пошуки «чорної кішки у темній кімнаті»...

10 Грудня 2010
18960
10 Грудня 2010
12:54

Скандал з Wikileaks. Або пошуки «чорної кішки у темній кімнаті»...

18960
Найкраща оборона перед інформаційними диверсіями - щоб твої слова ніколи не розходилися з вчинками
Скандал з Wikileaks. Або пошуки «чорної кішки у темній кімнаті»...
Інформаційний витік у WikiLeaks - безсумнівно є дипломатичною катастрофою, що вже увійшла в історію. Удар «нижче пояса» такої сили завдав би шкоди будь-якій державі, тим більше – коли йдеться про одного з глобальних гравців, котрим є Сполучені Штати.
Більше того, подібно «ефекту доміно», рикошетом цей удар пройшовся й по інших державах, чию конфіденційну інформацію було оприлюднено з депеш американських дипломатів широкому загалу та поставило багатьох світових лідерів у делікатне становище. При цьому, цікаво спостерігати, як деякі з них відверто тішаться неочікуваному піару, в той час як інші нервово намагаються зберегти «хорошу міну при поганій грі».
 

Своє враження щодо цієї історії хотів би висловити з позиції кадрового дипломата, який пропрацював на дипломатичній службі більше 25 років. Варто наголосити, що оприлюднена інформація збиралася американськими дипломатами у законний спосіб і не є викривальною, сенсаційною і глобальною за своєю важливістю. Це не є розвідувальні дані, які здобуваються посольствами різних країн, у тому числі й Україною. Тому в даному випадку мова йде лише про верхівку інформаційного айсбергу.
 

У цій ситуації питання полягає в тому, кому це було вигідно і чи взагалі це не є збігом випадковостей, які в наш високотехнологічний вік привели до небажаного результату для США.
Відповідь на нього поки ще ніхто не має. Але з цього випадку необхідно зробити низку важливих висновків.

По-перше, у наш час інформація є не лише важливим ресурсом, але й зброєю. І ця зброя може завдати державі шкоди ані трохи не меншої, аніж ракетні війська чи авіація. Як з'ясувалось, навіть найпотужніші держави світу вразливі, коли йдеться про вторгнення в їхні інформаційні мережі та викрадення таємної інформації, загрозливої для безпеки держави.
Не дивно, що нова Стратегічна концепція НАТО, затверджена минулого місяця у Лісабоні, включила кібернетичні атаки, які можуть спричинити вторгнення до інформаційних ресурсів держав і організацій, до переліку головних загроз нового часу.
 
 
Цікаво те, що прогалину в інформаційні безпеці Сполучених Штатів щодо цього скандалу було виявлено не в Державному департаменті, який є міністерством закордонних справ США, а в їхньому міністерстві оборони.
Механізм, що існує в США стосовно передачі телеграм з посольств до Пентагону, дав збій, і через цю одну ненадійну ланку стався витік. Таким чином, через втручання американського військовослужбовця найнижчого рівня вся система не витримала «дитячої» перевірки на інформаційну безпеку.
 

По-друге, з оприлюднених документів ми бачимо, що американські дипломати, не зважаючи на численні закиди з боку різноманітних тоталітарних режимів та лівих організацій, завжди діяли у межах своїх повноважень, не порушуючи жодного пункту Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Інформація, передана ними, була зібрана виключно законними методами.
 

В свою чергу, держави, в яких оприлюднено цю інформацію, грубо порушили не лише Віденську конвенцію, але й елементарні етичні норми. Їх можна було б зрозуміти, якби в документах містилась інформація про порушення прав людини, втручання у внутрішні справи незалежних держав і таке інше – чого в діях дипломатичних співробітників США не мало місця.

Тому ми маємо справу зі звичайним інформаційним хуліганством, котре нагадує дії підлітків, які взялися розбирати знайдену воєнну міну просто на шкільному подвір'ї.
Як і підлітки, ці особи анітрохи не задумуються ані про практичну користь від своїх дій, ані про негативні наслідки для міжнародної політики. Чого тільки коштує інформація з сайту WikiLeaks, який оприлюднив телеграму Держдепу США, у якій перелічені стратегічні (!) об‘єкти, терористична атака на які може зачепити інтереси американської національної безпеки!
Список датований 2009-м роком. У переліку - об‘єкти енергетики, ядерні реактори, дамби, транспортні системи і багато інших структур. Навіть більше, у телеграмі також йшлося про Ормузську протоку, яка була об‘єктом танкерної війни між Іраном таІраком у1980-му. Ізраїльський військовий завод компанії «Рафаэль» теж у списку.
 

Таким чином, завдяки WikiLeaks терористи отримали детальний перелік потенційних мішеней у всьому світі.
По-третє, власне, вплив на міжнародну політику. Навряд чи це може призвести до міжнародних катаклізмів, на стан війни та миру між державами, та й загалом на міжнародні відносини. Хоча, безсумнівно, основні події тут відбуватимуться не на очах широкої громадськості.
 

Звісно, буде (вже є!) низка гучних популістських заяв, спричинених інформацією зWikiLeaks, проте основний наслідок - це конкретні практичні висновки, котрі зробили політичні діячі з «розкритих карт» американської дипломатії. Рівень довіри до безпеки інформації, яку отримують з різних джерел США, значно впав. Це зменшить можливості дипломатичної служби США по збору інформації законним шляхом.
На мою думку, основним висновком з цієї історії є те, що кожен сучасний політик повинен усвідомлювати: в інформаційному світі «шила не втаїш», адже твої негідні дії завжди будуть викриті для публічного огляду.
Зрештою, найкраща оборона перед інформаційними диверсіями - щоб твої слова ніколи не розходилися з вчинками.
 

Борис Тарасюк, для «Української правди»
Фото - www.pravda.com.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Борис Тарасюк, «Українська правда»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
18960
Читайте також
20.12.2010 12:22
Анатолий Борсюк, «Левый берег»
18 586
18.12.2010 11:30
Олександр Михельсон
, для «Детектор медіа»
35 950
13.12.2010 10:20
Юрій Дулерайн, «Радіо Свобода»
14 672
11.12.2010 14:38
Сергій Грабовський
для «Детектор медіа»
75 116
09.12.2010 10:23
Любко Петренко, Zахідна аналітична група
11 911
08.12.2010 12:54
Микола Кульчинський, «Українська правда»
25 217
08.12.2010 09:00
Сергей Рачинский
, для «Детектор медіа»
1 747
06.12.2010 13:26
Світлана Крюкова, для «Української правди»
29 714
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду