Спочатку поговорили про галопуючі ціни. Олександра Кужель, яка не забувала захищати чесне ім'я віце-прем'єра Сергія Тігіпка, пояснила дорожнечу тим, що керована комуністами митниця багаторазово збільшила хабарі, що скоротило завезення продуктів до України. Чесно кажучи, вислів «завезення продуктів до України» мені дуже не подобається. В ідеалі в країні, здатній потенційно прогодувати пів-Європи, завезення продуктів бути не повинно, крім чогось зовсім уже тропічно-екзотичного. Протилежне свідчить лише про феноменальну бездарність нашого правлячого класу, про дуже поганий менеджмент, про геть кепську організацію аграрного виробництва. На запитання київської пенсіонерки Олександра Кужель вибухнула тирадою про те, що солідарна пенсійна система зазнала фіаско, що пов'язано з демографічною ситуацією. Треба переходити до накопичувальної системи й ліквідовувати зловживання, коли деякі пенсії в Україні досягають 50 тисяч гривень, тоді як максимальна пенсія не має бути більшою за десять мінімальних окладів.

Надзвичайно своєрідне трактування цінової вакханалії дав М. Чечетов. Виявляється, в усьому винні усні та письмові балакуни, які кричать про чергове подорожчання. Охоплені панікою, під впливом заяв безвідповідальних провокаторів, люди змітають усе з прилавків, і ціни, звісно, стрибають угору. Із цього випливає дуже простий висновок: заткнути рота панікерам (чи не знадобиться для цього людина в шкіряній тужурці з маузером?) - і тоді жодних проблем з цінами не буде. Тим паче що, як дав зрозуміти М. Чечетов, шкідники-балакуни - це здебільшого публіка з опозиції. От як усе просто. І цей глибокий знавець економіки очолював у нас Фонд державного майна. Колись у СРСР вважали, що всі біди радянського народного господарства є наслідком підступів багатомільйонних мас шкідників. Тому ГУЛАГ не був порожнім. Невже й нинішні «герої капіталістичної праці» з ПР мають такі ж одноклітинні економічні переконання?

А от Тарас Стецьків пояснив цінову лихоманку величезними, нічим не забезпеченими грошовими масами, які нинішня влада вкидає в економіку. Пройшовся він і по Євро-2012, що може дуже дорого обійтися країні, але забезпечить великі відкати зацікавленим особам, адже наші спортивні об'єкти, що зводяться до знаменної події, чомусь коштують удвічі дорожче, ніж у Європі. Будівельна галузь надзвичайно корумпована не лише у нас. Невипадково сіцілійська мафія відчайдушно билася, не зупиняючись ні перед чим, за будівельні підряди.

На думку Партії регіонів, зло не лише через балакунів, а ще й через вибори. Як зазначив М. Чечетов, і без них зрозуміло, що «вся Україна підтримує Партію регіонів». А якщо це так, то навіщо пустопорожня виборча формальність? Скасувати всі вибори до біса - й заживе український народ спокійно й щасливо. У цьому сенсі ПР дуже нагадує комуністів. Адже немає завзятіших прибічників демократії, ніж вони, коли перебувають в опозиції. Та варто їм прийти до влади, й тональність публічних виступів (як і конкретних кроків) різко змінюється. Сьогодні ПР вважає вибори неприємною необхідністю, а ще вчора постійно до них закликала. Ну а тепер, коли, на їхню думку, до влади прийшла «єдина серйозна політична сила в Україні», навіщо всі ці виборчі пристрасті? Аргументацією слугують невдачі попередників. Але з того, що минула влада була поганою, аж ніяк не випливає, що нинішня не виявиться набагато гіршою.

Розвинений капіталізм на грунті феодалізму

Минуло вже майже 270 днів політичного тріумфування «партії шахт і териконів», а жодних ознак поліпшення ситуації, навіть на «історичній батьківщині» - в Донбасі - не спостерігається. Більше того, регіонали справедливо критикували уряд Ю. Тимошенко за схильність до «міжнародно-фінансової наркоманії» (близько 100 млрд. грн. зовнішніх запозичень), а самі протягом декількох місяців встигли позичити 170 млрд... Тобто переплюнули Юлію Володимирівну за всіма статтями. Тому критика Тимошенко без помітних досягнень уряду Азарова ставатиме для ПР дедалі контрпродуктивнішою. Але М. Чечетов на всі лади розхвалював свою партію, разюче нагадуючи секретаря з ідеології провінційного райкому КПРС, який рапортує партійному активу з нагоди чергової «революційної» дати. У пориві натхнення й політичного ясновидіння пан Чечетов проголосив: «Уже всім зрозуміло, що Віктор Федорович - це на десять років». Ну навіщо ж «вішати» лідерові такий великий термін? Тут дай Боже зберегти стабільність найближчим часом.

Олександра Кужель охолодила юнацький запал регіонального «златоуста», зауваживши, що Партія регіонів має лише один шанс зберегти владу: провести довгоочікувані, давно перезрілі реформи. Але тут виникає наступне питання: а за чий рахунок? За рахунок нових страждань малозабезпечених, яких в Україні 80% населення, чи за рахунок певного обмеження непомірних апетитів олігархів? Боюся, що олігархи, на відміну від мас, жодним чином не постраждають. Адже вже зараз назріває революційна ситуація, що підтвердив масовий бойкот місцевих виборів, різке збільшення кількості голосуючих «проти всіх» і подальше розчарування й озлоблення людей як на заході, так і на сході країни. Верхи ще намагаються управляти по-старому, але низам це вже дуже не подобається. Сьогодні Україна об'єднана загальною невдоволеністю, неприязню до тих, хто побудував собі та своїм сім'ям «розвинений капіталізм», залишивши 80% населення у дрімучому соціально-економічному та правовому феодалізмі. І останній вислів не є красним слівцем, ситуація цілковито феодальна: всевладдя й безкарність верхівки (якщо не йдеться про покарання представника ворожого клану), повне безправ'я низів, відсутність рівності громадян перед Законом. Нещодавно в одній європейській країні міністра транспорту позбавили водійських прав за дорожні порушення. Уявіть подібне в Україні!

Загралися

Достатньо з'явитися яскравому й раніше не заплямованому лідерові, здатному акумулювати й артикулювати громадські настрої, й ми побачимо щось більш вражаюче, ніж Майдан 2004 року. Влада й узагалі вся верхівка загралися. Вони забули про вулканічні властивості української народної стихії, коли вибух дуже важко передбачити. А Михайло Чечетов вважає, що якщо народ спокійно відреагував на все, що відбувалося на місцевих виборах, отже, з усім згоден. Мовчання може бути зовсім не знаком згоди, а чимось абсолютно іншим. Польські історики, які з 1638 до 1648 року насолоджувалися мовчанням України й теж говорили про «золотий спокій» (сучасною мовою про «стабільність»), були вкрай здивовані пізнішими подіями.

Напевно, має рацію Тарас Стецьків, коли стверджує, що на заході України розчарувалися в «помаранчевих», а на сході інтенсивно розчаровуються в Партії регіонів. Останній жодні «нововалуєвські» закони про мови не допоможуть повернути колишню популярність, хіба що вдовольнять закінчених україноненависників, яких серед електорату ПР далеко не більшість. Більшість щиро чекала «поліпшення вашого життя вже сьогодні».

Зал відреагував реготом, коли, увійшовши в раж, М. Чечетов від імені Партії регіонів повторив гасло В. Ющенка: «Не словом, а ділом». Несамовитий Михайло Васильович не зніяковів, а навів нищівний аргумент: В. Янукович уже підписав розпорядження про ліквідацію половини міністерств і розгін половини чиновників. Але, судячи з усього, мало кого втішила щедра обіцянка регіонального «цицерона» за 10 років влади ПР забезпечити «повний комунізм» для всіх.

«Друзям - усе, ворогам - закон»

А програма «Шустер - LIVE» продовжує свою роботу з дискредитації влади України як нинішньої, так і минулої. Точніше, дає можливість цим людям самим себе дискредитувати власними виступами. Минулої п'ятниці у Савіка Шустера відбувалося щось на кшталт імпровізованого (явно не товариського) суду над колишнім шефом МВС Юрієм Луценком. Зі звинуваченнями виступив високопоставлений представник Генеральної прокуратури Олександр Каліфіцький. На досить сумнівні, на мій погляд, звинувачення в свою адресу, Луценко відповідав контрзвинуваченнями з приводу нинішнього стану справ у МВС і прокуратурі. Зокрема, він розповів про справу Немсадзе, про банду, яка скоїла 57 убивств. Немсадзе і його спільників було заарештовано органами МВС, коли їх очолював Луценко. Нині, за словами екс-міністра, «ця публіка реабілітована Донецьким судом». Згадав Луценко й інші резонансні злочини, які нині дивним чином перестають такими бути. На його думку, кримінальна справа проти нього ініційована з метою закрити йому рот. Примітно, що ціла «бригада» спікерів ПР у студії Шустера майже відкрито визнавала факт політичної помсти своїм попередникам у владі. В їхніх виступах звучало: «От якби ви нас не чіпали, то й ми б сьогодні вас не зачепили...»

Нападки на Луценка, інкримінування йому розтрати в 40 тисяч гривень, неминуче провокували питання про нинішнє керівництво МВС. Адже часто пишуть про якийсь лімузин за мільйон доларів, подарований невідомим добродійником генералові Анатолію Могильову. Досвідчений міліціонер Геннадій Москаль розповів про 36 перельотів А. Могильова за державний рахунок, головним чином, до Криму. Партія регіонів боротьбу зі зловживаннями могла розпочати з себе, що гарантувало б їй великий кредит громадської довіри, але вирішила розпочати з політичних опонентів, що викликає чималу підозру і нагадує афоризм іспанського генералісимуса Франсиско Франка: «Друзям все, ворогам - закон».

Євгеній Кисельов на «Інтері» надав слово міністрові освіти і науки Д. Табачнику. Поговорили про «спільний» з Росією підручник історії для України і ще про дещо. Не обійшлося і без неодмінного московського гостя. Цього разу ним виявився колишній комсомольський керівник товариш Мироненко, а нині директор Центру українських досліджень Інституту Європи РАН. Що ж до підручника, то тут все просто, як мукання теляти. Українцям нав'язують чужу історію України, нав'язують як колоніальній або окупованій країні. І немає сумнівів, що ця промосковсько-пропагандистська праця буде спущена в школи України в примусовому порядку.

Кисельов торкнувся і проблем грамотності міністра освіти, який допустив помилку в диктанті з української мови. Ну, це у них партійне... Цікаво інше. На думку 60% аудиторії «Інтера», міністр освіти має право писати з помилками. Тоді міністр охорони здоров'я, вочевидь, має право не відрізняти холеру від нежиті, а міністр оборони - кулемет від мисливської рушниці. Ці 60% «інтеровців» - яскравий показник рівня деградації нашого суспільства, що остаточно втратило не лише етичні орієнтири, але й орієнтири здорового глузду.

Євгеній Кисельов підготував публіці «гостру страву», запросивши до студії Олега Тягнибока і зачитавши заяву комуністичного вождя Петра Симоненка, де той знову клеїть Тягнибоку ярлик «фашиста». Кисельов пригадав Тягнибоку одну з його фраз про «можливість кровопролиття». Олег не став «відмовлятися» і прямо заявив, що, на жаль, загроза громадянської війни в Україні зберігається і посилюється внаслідок узурпації всієї влади в країні «донецьким кланом», якому плювати на вітчизняну і міжнародну громадську думку, що мало яскравий прояв під час місцевих виборів. Кисельов порадив Тягнибоку, ідеологічно просуваючись на схід України, понизити націоналістичний градус. Олег Ярославович резонно зазначив, що саме за цей градус за ВО «Свобода» і голосують на сході. До речі, треба відзначити, як би хто не ставився до О. Тягнибока, але він помітно виріс політично, а головне, вміє вчитися, робити висновки, реагувати на зміни ситуації. Секрет успіхів Тягнибока спробував пояснити політолог Вадим Карасьов, який категорично відмовився коментувати входження своєї партії «Єдиний центр» до уряду Азарова в особі пана Балоги. За Карасьовим, ВО «Свобода» - це типова контреліта, що приходить на зміну національно-демократичним партіям, які абсолютно себе дискредитували. Ліві партії - обуржуазились, їм ситно і тепло в коаліції з ПР. Хто ж висловлюватиме протестні настрої? Карасьов вважає, що поява феномену нових, ідейних, а не ситуативних націоналістів, є повністю закономірною.

Тягнибок - це наслідок продажності, примітивності і ліні націонал-демократів, їх пожадливості та егоїзму. За 20 років народу набридло пустопорожнє базікання і нездатність до практичної боротьби, постійне угодовство з владою і випрошування у неї посад. Тепер частина суспільства відвернулася від псевдопатріотів і побачила надію в Тягни боці, як антитезі природженому колаборантству «професійних українців», завсідників «патріотичних» президій, нездатних захистити націю від нинішнього антиукраїнського Бульдозера. Більш того, деякі з них вже знайшли собі там місце. Зріс попит на радикалізм і безкомпромісність у відстоюванні національних інтересів. Багато людей хочуть бачити таку силу у ВО «Свобода». Але чи не будуть вони в черговий раз розчаровані? Чи не виявиться ВО «Свобода» політичним симулякром? Час покаже.

Ігор Лосєв, «День»

Фото - Костянтина Гришина,  «День»