Офіційне представлення фільму Анджея Вайди «Катинь» в Україні відбулося ще два роки тому - в квітні 2008-го. Відразу після цього стрічку демонстрували в одній із мереж кінотеатрів. Тепер, через два роки після прем'єри та після 40 днів, що минули з моменту сумнозвісної події - авіакатастрофи під Смоленськом, стрічку покажуть масовому українському глядачу. В ефірі Першого Національного «Катинь» з'явиться 24 травня.

Інтерес НТКУ до показу «Катині» українській аудиторії дивним чином співпав із «відлигою» щодо катинської теми в Кремлі. Із цією ж таки «відлигою» пов'язаний той факт, що Росія цей фільм бачила вже двічі. Спершу його показав нішевий канал «Культура», далі (наступного ж дня після авіакатастрофи) - «Россия-1».

На жаль, якісне кіно на українському телебаченні з'являється не так часто. Особливо в денний час. І, як правило, його появу не надто широко анонсують. Утім, з нагоди показу в ефірі Першого Національного стрічки Анджея Вайди була скликана спеціальна прес-конференція. І це добре. Але дивує. Не з точки зору масштабів фільму, який, безумовно, заслуговує на увагу, а з точки зору політики нового керівництва НТКУ, що з його приходом в історії Національної телекомпанії почалася нова гламурно-розважальна сторінка. Плюс ексклюзивні прямі трансляції засідань Кабміну щосереди.

- Сьогодні на цьому ж каналі показують «17 мгновений весны». Скільки можна показувати цю, перепрошую, брехню? Саме з цього питання й треба починати, - обурюється Вадим Скуратівський, кінознавець, екс-ведучий програми «Бачу землю» на Першому національному, який був серед спікерів на прес-конференції. - Потрібен інший репертуар, але для цього потрібна, сказати б, інша ідеологія, інший світогляд, інша стратегія. А, як казав Пушкін - великий прихильник Міцкевича, «где будет взять»?

Як виявилося зі слів директора Польського інституту в Києві Єжи Онуха, історія з показом «Катині» на просторі СНД склалася доволі специфічна.

Отже, після прем'єри у вересні 2007-го року фільм «Катинь» побачили мільйони поляків, він демонструвався в багатьох інших країнах світу, був номінований на Оскар. Паралельно зі згаданою вже демонстрацією стрічки в українській мережі кінотеатрів «Кінопалац» компанія-дистрибутор робила спроби домовлятися з телеканалом «Інтер», аби показати кіно найширшій - телевізійній - аудиторії. Утім, під час переговорів виявилося, що телеглядачі цей фільм не побачать. І не лише в Україні, а й на території всього СНД, адже права на телепоказ стрічки на цьому просторі належать російській компанії. І ціна, яку вона виставляла за права на телепоказ фільму, за словами Єжи Онуха, була захмарною.

«Так сталося, що ця компанія не дуже ті права продавала, - констатує Єжи Онух. - Тобто в країнах СНД цей фільм не показували взагалі... Треба було, аби сталися ті трагічні події - катастрофа польського літака під Смоленськом, аби найвища влада Росії припинила заперечувати той факт, що тема Катині вимагає широкого та публічного обговорення».

До речі, білорусам пощастило ще менше. Поки росіяни дивилися резонансне кіно на каналі «Росія 1», білорусам (яким цей канал також доступний) показували розважальне шоу «Танці з зірками».

Тільки зараз російська компанія-власниця прав на телепоказ погодилася продати їх на один некомерційний показ «Катині» на Першому національному на прийнятних і для НТКУ, і для Польського інституту умовах - за ціною, у вісімнадцять разів нижчою за попередню. .

Безумовно, важливо, що «Катинь» зможе побачити 97% України (саме стільки становить технічне покриття каналу Перший Національний), адже це і українська історія також, але треба зважити на те, що телепоказ «Катині» в Україні відбувається вже після того, як фільм показали в Росії, хоча на широкому українському екрані стрічка вже демонструвалася (на відміну від Росії, де гучну стрічку показали лише в столичному Будинку кіно та Центральному будинку літераторів). Ось у яку конкретику можна «одягти» слова про програний український інформаційний простір.

І друге. Чи дійде на Першому національному черга до широкого показу та не менш широкого анонсування українського історичного кіно? І чи буде ця тема явищем системним - чи формальною заставкою для червоних дат у календарі? За словами генерального директора НТКУ Єгора Бенкендорфа, зараз на каналі триває обговорення тих тем, які в першу чергу потребують уваги з боку ТО художніх та документальних фільмів НТКУ, яке, нагадаємо, очолив історик, сценарист, колишній «інтерівець» Марк Гресь. Уже наприкінці літа ми побачимо нове обличчя Першого Національного. Але чи буде на ньому місце для правдивої історії, незалежно від того, чи визнають її правдивість сусідні держави?

24 травня, понеділок, о 15.30 на Першому Національному - фільм Анджея Вайди. За його висловом, - «про злочин Катині й про брехню про Катинь».

Принагідно «День» запитав директора Польського інституту в Києві Єжи Онуха стосовно того, яку роль відіграли польські медіа в розвитку Речі Посполитої протягом останніх двадцяти років.

Єжи Оонух, директор Польського інституту в Києві:

- У Польщі медіа справді є четвертою владою. Багато речей вийшли на поверхню тільки завдяки тому, що про це говорили медіа. Я кажу передусім про безліч корупційних скандалів. Хоча очевидно, що медіа не є тотально незалежними. Адже комерційні видання залежать від прибутків. Що стосується польського суспільного телебачення, то це дуже довга історія, і воно не таке суспільне, як усі думають. Великою мірою воно є партійним. Але польські медіа - не олігархічні. Додайте ще й самосвідомість, позицію та «якість» польських журналістів, справжню солідарність між ними. Окрім того, є ситуації, які варто розглядати не з точки зору професії - журналіста чи не журналіста - а просто з точки зору людини, запитуючи себе: а чи можу я собі дозволити вчинити так?

У 90-х була низка тем, про які всі польські медіа намагалися говорити. Ці теми були пов'язані з тим дуже важливим та болючим процесом трансформації, який переживала Польща. Адже на той час Польща була травмованою. Серед цих тем, зокрема, люстрація. І хоча в нашій країні вона не була такою радикальною, як в деяких інших, але принципово важливим було те, що ця тема не була табу, і донині вона обговорюється.

Марія Томак, газета «День»

Фото - day.kiev.ua