З 4 січня на Першому національному телеканалі розпочалися дебати кандидатів у президенти. Проте практично всі політики першого ешелону відмовилися брати в них участь. Що це: страх перед суперником, своєрідна тактика чи ігнорування такого способу передвиборної агітації?

Про це, а також про містичну сторону виборів у прес-центрі «Главреда» розповіли: директор Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко і політолог Дмитро Видрін.

Володимир Фесенко: Ситуація з теледебатами показує, що на цих виборах, принаймні перед першим туром, сольна політика перемогла політику дебатів, політику діалогу, конкуренції. Дебати перемістилися на рівень другого і третього ешелону. Перший ешелон відмовився від дебатів.

Не можна політикам різних статусів брати участь у дебатах. Що стосується Ющенка, то і для Тимошенко, і для Януковича він - персонаж іншого рівня, вони не хотять занижувати свій статус, виходячи з ним на прямий публічний двобій.

Що стосується неофіційних дебатів, які намагався влаштувати Шустер, - тут переміг тверезий прагматичний розрахунок. Чому команда Януковича відмовилася від участі в дебатах з Тимошенко? Тому що вони розуміли, що в словесному поєдинку з Тимошенко Янукович виглядає слабкішим. Йому зараз важко даються великі телевізійні ефіри, де знову-таки йому ставлять непрості запитання. Тому вони вирішили поки відмовитися і подумати, як це збудувати перед другим туром.

Одна з причин, чому Янукович уникає дебатів з Тимошенко, не лише в тому, що вона яскравий оратор, талановитий, іноді просто геніальний полеміст, а ще й у тому, що є деякий технологічний стереотип - дебати між чоловіком і жінкою свідомо не програшні, але проблемні для чоловіка. Дуже важко знайти тональність, вигідний, виграшний формат дебатів з жінкою. Жінка може образити, їй це пробачать, а чоловік не може образити жінку, якось грубо їй відповісти. Це одне з пояснень, чому не відбувається дебатів, зокрема, з Тимошенко.

Але я б не ховав дебати, тому що все ж таки сучасна політика - політика публічна, конкурентна, тому у мене залишається надія на те, що учасники другого туру, принаймні один з них, зрозуміють необхідність, доцільність участі в теледебатах.

Є, на жаль, деформованість виборчого процесу корупцією, продажними, політично залежними судами, вуличними протистояннями тощо. Це серйозно впливає на виборчий процес.

Але цікавість у виборців є. Я глянув на дебати фактично представників третього ешелону - Супрун і Богословської. Рейтинги каналу дуже зросли. У селах і маленьких містах збільшилася цікавість. Здавалося б, люди, які не мають жодного стосунку...

Михайло Погребинський: Це цирк. Люди хочуть цирку.

Володимир Фесенко: Та не лише. Сприйняття української політики як мильної опери зберігається, прот навіть у залишках цікавості до публічної політики, навіть до аутсайдерів виборчих перегонів, є все-таки якась надія, якийсь промінець для української демократії на майбутнє. Тому що коли цікавість до політики зникає повністю, тоді треба ставити жирний хрест або забивати останні цвяхи в труну української демократії. Здається, ще зарано ухвалювати смертний вирок - надія залишається.

Михайло Погребинський: Мені здається, що Тимошенко теж не хоче дебатів з Януковичем. Що повинна була робити Тимошенко? Вона повинна була говорити: нам потрібні дебати для того, щоб ми посперечалися щодо проекту майбутнього України, щоб ми обговорили, що ми робитимемо з країною. Натомість вона говорить: хай він прийде, я у нього запитаю про Межигір'я. Тобто вона свідомо ставить умови і абсолютно зрозуміло: ти прийдеш для того, щоб тебе ображали, а не для того, щоб щось реальне обговорити.

Відомі технології виборчих кампаній: якщо зустрічається людина з високим рейтингом і людина з низьким рейтингом, то вони обмінюються рейтингами.

Щодо Януковича. Я був у команді Януковича і брав участь у його підготовці до дебатів. Спочатку наша спільна думка була, що він не повинен йти на дебати з Ющенком. Але його особисте рішення було: ні, я піду. Коли «піду», то треба готуватися. Я вважаю, що ми виграли перші дебати. Тому я думаю, що все можливо, навіть можливо, що в другому турі він справді погодиться. Але мені здається, що це малоймовірно, оскільки тут новий принцип: добра добувши, кращого не шукай. Якщо у нього і так хороша ситуація, навіщо ризикувати?

Дмитро Видрін: Метафізика сьогоднішнього дня пов'язана з тим, що ми зібралися напередодні Старого нового року. Містика полягає в тому, що такого свята в природі не повинно існувати, але воно існує.

Що таке містика? Це коли суб'єкт або об'єкт виконує не властиві йому за його єством цілі. У 2004 році мене попросили: прокоментуйте, чому ви називаєте ЦВК містичною? Простий приклад: коли в цирку собака починає рахувати, гавкає «один, два» - це дресирування, коли собака в цирку починає говорити - це містика. Коли ЦВК починає швидко рахувати - це висока кваліфікація ЦВК, але коли ЦВК починає говорити і коли представники ЦВК по три години дають прес-конференції - це містика, тому що ЦВК не призначена для розмов, у неї інші завдання.

Якщо перейти до містики ситуації, то містика полягає в тому, що є вибори, на яких повинні вибирати, а на цих виборах ніхто не вибирає. У цьому містика нинішніх виборів: вибори померли як інститут обрання чогось або когось. Вибори, на мій погляд, убили дві речі. Перша - цілковита перемога і торжество пропорційної системи, оскільки лише за наявності мажоритарного елементу в суспільстві напрацьовується банк креативу, яким потім користуються на всіх подальших виборах.

Сила мажоритарки не лише в тому, що в її процесі суспільство скидає ідеї. Відбувається ще й тестування цих ідей. Коли ми знищили мажоритарку, ми знищили креативну інтелектуальну базу всіх подальших виборів, у тому числі президентських. Тому сьогодні, коли ми говоримо, що в Тимошенко немає нових ідей, у Януковича немає нових ідей, звідки вони їх візьмуть? Людина обмежена у виборчому просторі, їй не дали можливості ініціювати нові ідеї.

Тому перше, що убило вибори: ми не накопичили до виборів президента інтелектуальний банк нового креативу, нових ідей, який би створив ауру або джерело підживлення, яке б наповнило наші вибори новими сенсами, перспективами, мріяннями, новою маячнею - навіть маячня має бути нова.

Друге, що убило наші вибори - цілковите торжество бізнес-уявлень над політичними технологіями. Останні роки українські бізнесмени, на жаль, зрозуміли і засвоїли просту істину, що Україна в бізнесовому плані радикально відрізняється від всіх інших бізнесових країн тим, що у всіх країнах кредити беруться під проекти, а у нас - під відкати.

Наші шановані президенти не намагаються отримати кредит довіри під проекти. Вони намагаються, як їх бізнесові друзі, отримати кредит довіри під відкати: ви за нас проголосуєте, а ми вам пенсії на 16% підвищимо, ви за нас проголосуєте, а ми посадимо ваших конкурентів у в'язницю, ви за нас проголосуєте, а ми вам безкоштовні візи до Євросоюзу.

Ці дві речі - торжество пропорціоналки і торжество бізнес-психології над політичними технологіями - повністю убили президентські вибори в Україні. Я сподіваюся, що настане момент істини. Люди ходять на вибори, це, перш за все, інтелектуальне свято: за новими ідеями, за новими радощами, за новими очікуваннями, за новими мріяннями, і навіть за новою маячнею. Коли цього немає, це означає, на наступні вибори буде запит на все нове, у тому числі й на нову модель виборів.

«Главред»: Ми говоримо про вигоду або невигоду теледебатів для кандидатів. А яка вигода від них для виборців? Наскільки дебати інформативні, наскільки вони допомагають або заважають визначитися з вибором?

Дмитро Видрін: Якщо немає виборів - які теледебати? Теледебати - це сутичка ідей. Де ідеї? Немає ідей, немає проектів. З чим виходити?

Ця інтуїтивна нісенітниця, яка панує в головах всіх претендентів, призвела до небажання дебатувати. Нема про що дебатувати. Немає інтелектуальної напруги, поля для дебатів.

Читачка сайту «Главред»: Чи потрібні дебати, якщо переважна більшість тих, що голосують у першому турі, вже визначилися?

Володимир Фесенко: Що вважати за переважну більшість? За різними оцінками, на кінець грудня по першому туру не визначилося близько 15% виборців, за деякими даними навіть менше. Є, правда, «спіраль мовчання» - виборці, які відмовлялися від участі в опитуваннях. Довкола цього теж склалася міфологія. Нібито у нас мало не 60% виборців відмовляються брати участь в опитуваннях громадської думки. Це не зовсім так.

З досвіду минулих виборів, в останні тижні визначаються 15% виборців, в останні дні перед виборами визначаються буквально кілька відсотків. Зараз, думаю, таких людей більше, тому що ситуація трішки інша. Як мінімум третина виборців критично ставляться до фаворитів виборів. Тому коли ми говоримо «переважна більшість» - це з погляду формальної статистики. Зараз суспільство прийшло в рух. Воно пластичніше і, думаю, ситуація все-таки не така визначена. І, як мінімум, у нас є конкуренція в боротьбі за третє місце, є елементи сюрпризів, несподіванок.

Стенограму прес-конференції читайте тут.

Журнал «Главред»

Фото - www.glavred.info