Джилл Догерті: Росія не має впливу у Вашингтоні

3 Червня 2009
21053
3 Червня 2009
23:11

Джилл Догерті: Росія не має впливу у Вашингтоні

21053
Зі своєю колегою, зовнішньополітичним журналістом CNN Джилл Догерті, ми домовилися зустрітися в символічному місці – у кав’ярні напроти Держдепартаменту. Спочатку у мене була ідея просто у вільному режимі поспілкуватися з людиною, яка дев'ять років пропрацювала в Росії, була спеціальним кореспондентом при Білому Домі, а зараз «веде» зовнішньополітичне відомство США, але потім подумала, що наша розмова може здатися цікавою і людям в Україні.
Джилл Догерті: Росія не має впливу у Вашингтоні

У Джилл відразу додалося клопоту: для інтерв'ю вона мала отримати спеціальний дозвіл на каналі. Врешті-решт ми замовили холодний чай і воду, щоб якось рятуватися від вашингтонської спеки, і почали бесіду.

«Якщо Сполучені Штати звертають увагу на Росію, то це не означає, що вони ігнорують Україну»

 

- Джилл, спершу я б хотіла розпитати вас як головного кореспондента CNN по Держдепаратменту про ваші враження від роботи Держдепу під керівництвом Хілларі Клінтон. Ви брали у нового держсекретаря інтерв'ю, і якісь враження про неї як про шефа американської дипломатії у вас напевно склалися. Є думка, наприклад, що Хілларі Клінтон не настільки самостійна і впливова, як була Кондолізза Райс.

 

- Звичайно, головні рішення ухвалює президент. Але приймає їх після обговорення з держсекретарем, радником з питань національної безпеки Джеймсом Джойсом, з міністром оборони Робертом Гейтсом, віце-президентом Джо Байденом. І вони збираються досить часто. Принаймні Хілларі Клінтон точно досить часто буває в Білому Домі. Судячи з того, що я бачила, супроводжуючи її до Азії, до Європи, на Близький Схід - вона дуже серйозно ставиться до того, що робить, знає свою справу і до того ж постійно щось вивчає. Я пам'ятаю, коли ми летіли в літаку, Хілларі Клінтон сиділа сама, в окулярах, і щось уважно читала. Мені здається, вона справляє вплив на президента. Яке саме - сказати не можу, але справляє.

 

Більш того, Держдепартамент сьогодні має можливість попрацювати на більш високому рівні, тому що Хілларі Клінтон - своєрідна міжнародна зірка. Її знають у всьому світі, і це дуже відчувається, коду вона прибуває з візитом в ту чи іншу країну.

 

- Білл Клінтон якось намагається впливати на ті чи інші рішення своєї дружини?

 

- Я не думаю, що він прагне впливати на неї, але він дуже багато знає, і напевно вона цікавиться, що він думає з того або іншого приводу. Так, вона дуже самостійна жінка, але чом би не скористатися тим, що у тебе чоловік - колишній президент?

 

- Ви гадаєте, Хілларі Клінтон і Бараку Обамі вдасться довго зберігати таку одностайність, яку вони демонструють зараз?

 

- Звичайно, в якийсь момент може виникнути певне питання, в якому вона не погоджуватиметься з президентом. Але найважливіше, що вона не просто підкоряється думці президента, а між ними відбувається діалог.

 

- Яке питання сьогодні може викликати найбільше різних думок в оточенні Обами?

 

- Північна Корея. Ніхто не знає, що з нею робити. Тому що незрозуміло, що відбувається усередині країни.

 

- Чи можна сказати, що завдяки своєму бекгранду першої леді, Хілларі Клінтон більше орієнтується в міжнародній політиці, аніж президент Обама?

 

- Не знаю точно, але коли вона була першою леді, то я з нею теж багато їздила. У нас були такі «тури першої леді».

 

- В Україну теж приїздили?

 

- Так, теж була. Але вона також відвідувала Середню Азію, Росію. У неї дуже добрі зв'язки в багатьох країнах світу. Особливо серйозно вона цікавиться справами жінок. Фактично вона займається цими питаннями років із двадцять п'ять.

 

- Тобто з жінками-політиками вона швидше знаходить спільну мову, ніж із чоловіками?

 

- Ну, можливо. Те, що дійсно цікаво в сьогоднішній зовнішній політиці США - це так звана політика «м'якої сили» (soft power).

 

- Як виглядає ця soft power, або як її ще Хілларі Клінтон називала, політика «розумної сили» (smart power), щодо Росії, України, всього пострадянського простору?

 

- Мені здається, що головну роль у вашому регіоні відіграє рівень життя людей. Чому це важливо у вашому регіоні? Тому що раніше держава цей рівень гарантувала. Відповідно, зараз відсутність такого рівня створює певну напругу в народі, і це небезпечно.

 

- Ви як журналіст, який пропрацював дев'ять років у Росії, як вважаєте, чи має сьогодні ілюзії Вашингтон з приводу того, що являє собою сьогоднішня російська влада?

 

- Ви знаєте, у нас у Вашингтоні багато точок сили і впливу - Білий Дім, Держдепартамент, сенатори, міністерство оборони, - але в якийсь момент всі зійшлися в одному: що так більше продовжуватися не може.

 

- Ви маєте на увазі погіршення російсько-американських відносин?

 

- Так, саме тому з'явилася кнопка перезавантаження.

 

- А точніше «перевантаження». Ви знаєте, як вийшла така помилка?

 

- Ніхто не знає, хто це зробив. Але я сама була в Женеві, коли Хілларі Клінтон натискала на цю кнопку з Сергієм Лавровим.

 

- Але ж це в Держдепартаменті цю кнопку виготовляли?

 

- Очевидно. Але було так смішно, тому що можна було запитати будь-яку російську людину на вулиці, як правильно «перевантажувати» відносини чи «перезавантажувати», і вона би сказала, як це правильно написати російською. Але залишимо це історії.

Важливіше, мені здається, що вони (адміністрація Обами. - Ред.) дійсно хотіли б почати все наново з Росією. Головні ж питання, на мій погляд, - це оборона, програма СТАРТ, роззброєння тощо. Як все розвиватиметься - я не упевнена, але те, що вони дійсно стараються - це факт. Звичайно ж, вони також думають, що Росія зможе вплинути на Іран, на Північну Корею.

 

- Скільки часу, на ваш погляд, Обама намагатиметься перезавантажити відносини з Росією. Cкільки часу йому потрібно для того, щоб зрозуміти - у нього вийшло чи не вийшло?

 

- Ви знаєте, це дуже гарне питання, тому що це саме питання ставлять по відношенню до Ірану і по відношенню до Північної Кореї. Вчора (28 травня. - Ред.) президент сам сказав, що у нього немає ніяких штучних графіків. Я не думаю, що вони самі знають, коли зможуть сказати: ну все, не виходить, кінець. Такого моменту не буде - процес розвиватиметься поступово.

 

- Те саме, що було і з Джорджем Бушем-молодшим на початку його каденції, коли теж спочатку дивилися один одному в очі, а потім поступово розчаровувалися?

 

- Мені здається, що у Обами швидший темп у всьому. Він дуже швидко ухвалює рішення і дуже швидко все прагне зробити. Він дивиться на годинник.

 

- Якщо розставити зовнішньополітичні пріоритети США сьогодні, то на якому місці опиниться Росія, а на якому Україна?

 

- Із самого початку йде, звичайно, Близький Схід, Іран, потім Північна Корея, потім зміна клімату, що зараз теж надзвичайно важливо. Що стосується України, то найголовніше в даний момент - це політична стабільність. Але при цьому тут всі розцінюють це як внутрішнє питання України. Тобто в адміністрації Обами виходять із того, що в України є внутрішні проблеми, але вона не створює проблем на міжнародному рівні. І це дуже важливо, тому що зараз насамперед адміністрація мусить загасити вогнища в тих країнах, де «пожежа». Дуже велике полум'я зараз в Афганістані або Пакистані.

 

Що стосується Росії, то знаєте, сьогодні це не та Росія, яка була п'ять років тому. Вона набагато впливовіша і більш вплетена в економічну систему світу.

 

- Як її вплив відчувається у Вашингтоні? Принаймні з Києва виглядає так, що вона підключає все більше ресурсів для створення тут певного лобі?

 

- Росіяни, звичайно, дуже добре працюють з різноманітними піар-компаніями, але це не завжди спрацьовує. Подивіться, наприклад, що відбувалося під час війни в Грузії: враження від того, що робила Росія, не було, м'яко кажучи, позитивним у Вашингтоні.

 

- Тобто ніякий піар не допоміг?

 

- Так. Тому я не вірю, що Росія має вплив у Вашингтоні. Вони (росіяни. - Ред.), звичайно, хотіли б пояснити свою точку зору краще, ніж вони це робили раніше, але я не думаю, що вони знають, як це зробити.

 

- Чи є у Вашингтоні втома від України?

 

- Якщо чесно, то я такого слова навіть не чула в контексті України. Проблема в тому, що в пострадянській історії ще не було моменту, коли у США було так багато проблем - дві війни, ядерна програма Ірану, економічна криза. І якщо Україну непокоїть те, що світ на неї не звертає уваги - я не думаю, що це навмисне. Просто з Україною нічого небезпечного не відбувається, вона продовжує розвиватися. І дякувати Богові, що у України немає таких проблем, як у інших країн. І вона повинна пам'ятати, що увага буває з різних причин - з позитивних і з негативних.

 

А якщо Сполучені Штати звертають увагу на Росію, то це не означає, що вони ігнорують Україну. Якби політики були недостатньо розумні, вони могли так зробити, але цього не відбувається.

 

- А взагалі тема Росії-України добре «продається» в новинах? Це цікавить американців?

 

- Для тих, хто знає світ, Україна відіграє дуже велику роль.

 

- Від вас і досі вимагають пояснювати в сюжетах, що Україна - це «колишня радянська республіка»?

 

- Ні, зараз ми вже можемо сказати просто «Україна» - без «колишня радянська» або «пострадянська» республіка. Як-не-як, незалежності України вже 18 років.

 

- Ви як спеціальний кореспондент CNN у Москві потрапили на зміну президентського караулу в Росії - від Єльцина до Путіна. Ви на своїй роботі як відчули такі зміни?

 

- Путін - більш організований. Вони різні люди і абсолютно по-різному підходили до всього.

 

- Тобто ви хочете сказати, що при Путіні стало легше працювати?

 

- Ні, не легше, тому що при Єльцині був хаос, але кожен мав свій погляд. При Путіні все стало більш вузько і контрольовано. Але хай там як, він навів у країні якийсь порядок, хоча мені не дуже подобається це слово, тому що в нього вкладають дещо інший сенс. Я ж маю на увазі порядок у прямому його розумінні. Пам'ятаєте, за Єльцина багато хто говорив навіть про те, що країна може розпастися.

 

- У вас не було ситуацій у Москві, коли вам висловлювали побажання те не показувати, а те, навпаки, висвітлити?

 

- Ні.

 

- Тому що ви були з CNN?

 

- Так, вони так поводяться зі своїми, російськими журналістами. Я це точно знаю. Але з нами вони розуміли, що це просто марно. Я прагнула висвітлювати те, що бачила. Це не була чорно-біла картина, це були сірі тони.

 

- Щодо висвітлення тих чи інших подій. І я, і мої колеги в Україні, які відстежували президентську кампанію в США, були здивовані тим, наскільки відкрито окремі американські журналісти дозволяли собі підтримувати того або іншого кандидата. Після того, як Обама став президентом, персональна підтримка й досі впливає на роботу журналістів? Вони лояльніші до нинішнього президента, аніж були до попереднього?

 

- Але ви повинні говорити про конкретні приклади.

 

- Гаразд. Я, наприклад, чудово пам'ятаю програму Фаріда Закарії по CNN, коли він сказав, що голосуватиме за кандидата Обаму, а потім ще довго пояснював, чому він це збирається зробити.

 

- Але ж він журналіст-коментатор, він може робити те, що не може собі дозволити звичайний кореспондент. Він також пише для журналу Newsweek, і його робота - коментувати ті або інші події. Але простому кореспондентові підтримувати того або іншого кандидата заборонено.

 

- В Україні журналістів, які займаються зовнішньою політикою, можна злічити на пальцях однієї руки. У США це престижно?

 

- Престижно і, я б сказала, вишукано. Всі розуміють, що це досить складно: потрібно розуміти, як працюють інші країни, треба знати їх політичну систему, їх історію.

 

- Під час президентської кампанії в США спостерігалася ще одна тенденція - Інтернет дуже сильно потіснив телебачення. Ви відчули, що стали менш затребувані у звичайних американців?

 

- Люди ще дивляться телебачення, але, здається, Інтернет його замінює дуже серйозно. А точніше, суміш Інтернету і телебачення. Я, наприклад, дивлюся зараз CNN по Інтернету, коли на роботі.

 

- Ви теж вважаєте, що завдяки Інтернету Обама став президентом?

 

- Багато в чому так, тому що саме через Інтернет люди перераховували гроші на його кампанію.

 

Фото: missiongv.com

 

Альона Гетьманчук, «Главред»

 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Альона Гетьманчук, «Главред»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
21053
Читайте також
02.12.2009 11:51
Аркадій Сидорук
, для «Детектор медіа»
18 885
19.06.2009 10:39
Анна Голубева, OpenSpace.ru
22 101
25.05.2009 09:45
Максим Саваневський, «Українська правда»
34 170
06.05.2009 18:02
Оксана Матвейчук, ReklaMaster.com
23 738
16.04.2009 12:35
Світлана Пиркало, «Главред»
40 260
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду