Микола Вересень: «Я не можу допомогти кожному, я можу допомогти всім!»

4 Листопада 2008
8653
4 Листопада 2008
11:33

Микола Вересень: «Я не можу допомогти кожному, я можу допомогти всім!»

8653
Із Миколою Вереснем я зустрілася в затишному кафе в історичному центрі міста. Коли він з’явився (скажу вам – це було дуже ефектно), увага всіх відвідувачів, які до цього часу спокійно ковтали свій обід (зустріч була призначена під час обідньої перерви), перейшла від вмісту тарілок до нашого столику. Після обміну короткими привітаннями ми розпочали інтерв’ю. Хоча і на інтерв’ю у звичному для читачів сайту Першого національного форматі це не було схоже. Це була просто бесіда…
Микола Вересень: «Я не можу допомогти кожному, я можу допомогти всім!»
- Як з’явилася програма «Попередження»?    
 
- Мене попросили долучитися до проекту тоді, коли програма вже раз чи двічі була в ефірі. Власне кажучи, я і долучився.   
 
-  А що ви змінили в тому, що побачили? Ви ж дивилися програму?    
 
- Я дивився секунд 40. Просто я блимаю пультом завжди, всі чоловіки блимають. Це така звичка. Я дивився і потім все поміняв. Я би не сказав, що це я все, це і вся команда проекту. Просто в мене такий характер – я не роблю чужих проектів.  Не те, що я вередую, в мене не виходить, мені треба зробити свій проект. Я один раз у своєму житті робив чужий проект і цей досвід виявився невдалий. Все одно моя пика на екрані, і якщо ти робиш чужий проект і він поганий – ніхто ж не скаже, чому він поганий, а скажуть, що Вересень ідіот. А я не люблю бути ідіотом. Я до себе гарно ставлюсь. Це не можна пояснити, це як у балеті. Підіть на балет і подивіться. От будуть танцювати народна артистка і друга народна артистка. Обидві народні артистки. В одній буде природність, коли один рух переходить в інший, і ти не можеш це пояснити. І ти скажеш - цю яка робить все органічно звуть – Філіп’єва, а другу – Пупкіна.     
 
- Ваш досвід роботи на телебаченні, він просто вражає. Ви фундаментальна постать всього українського телебачення. В журналістиці Ви більше критик, ведучий, автор якихось проектів? Тобто що Вам ближче? Чи вам подобається все?     
 
- Я - журналіст. Але так сталося в якийсь момент, що я розпочав працювати в кадрі. Я поза кадром працював не так часто. Я не дуже страждаю, чесно кажучи, від наявності чи відсутності телебачення. Я думаю, що я один з не багатьох, хто впродовж останніх 10-ти років, мабуть, 3 роки жив безробітним. Я не сильно страждав. Тобто відчуваєш певні фінансові труднощі, але я не можу сказати, що я хочу тільки на екран.
 
- Ви журналіст і мабуть спробували все в творчості?    
 
- Мабуть, багато. Але я не думаю, що все, мабуть, не все. Щось іще попереду.
 
-  А де хотіли б себе ще спробувати?    
 
- Чесно кажучи, я не сказав би, що я щось хотів би. Ні, ну в мене є якісь думки, але я Вам скажу відверто, що я до них ставлюся обережно. І вам про них не розкажу. Але я просто точно розумію, що, навіть, не в моїй скромній особі справа, а справа в тому, що я - соціальний робітник і не виконую жодної забаганки Вересня. Оскільки я - професійний журналіст, то завжди думаю про свою професію, а моя професія полягає в тому, щоб якимось чином не те, щоб допомагати суспільству, просто виконувати роботу. А суспільство має бути поінформовано про сутність речей. І я просто намагаюся це робити. Якщо є можливість пояснювати сутність речей – я пояснюю. Якщо немає – я не пояснюю.   
-  В чому різниця між Миколою Вереснем-журналістом і Миколою Вереснем-людиною, яка звичайно собі живе?    
 
- Та ні, в мене ж не на 185 місці стоїть робота, а на першому, я - трудоголік. А відповідно, мені тяжко себе уявити без того, щоб я не думав про якісь речі, про які я потім колись напишу чи скажу.   
 
-  Тобто ви журналістом не перестаєте бути ніколи? 24 години на добу?    
 
- Це така професійна вада, професійна хвороба. Тому що я навіть дружині в ліжку починаю розповідати таке - треба баланс у подачі інформації, треба сутність. І я кажу: «Ну тут погано, а тут не погано». Я постійно працюю. У мене не буває відгулів, вихідних.
 
- Як же Ви тоді відпочиваєте від роботи чи Ви відпочиваєте на роботі?    
 
- Розумієте, я не працюю. Це не правда, що я працюю, це все брехня. Тому що, якщо ми візьмемо будь-яку високорелігійну особу, Будду, чи Ісуса, чи Магомета, то ми завжди знайдемо приблизно одну і ту саму історію появи людства. І в християнській чи в іудо-християнській доктрині – це все дуже просто. Що сказав Бог, коли вислав Адама і Єву сюди вниз? Він сказав, що ідіть і здобувайте собі на хліб в поті свого чола. Тобто це що? Робота – є кара Божа. Відповідно, всі люди на світі розподіляються таким чином.
 
Мені особисто здається, що 90-95% ходять на роботу, і це кара, а 5-10% мають із того задоволення. Я належу до тих 5-10%. Тому мені завжди тяжко було визначати свої гонорари, через те, що я думав, що я вже 1 раз дістав задоволення від інтерв’ю, а тут мені ще гроші платять, це ж неправильно, це ж якось недобре.
 
- Як я розумію, Ви дуже позитивна оптимістично по життю налаштована людина завжди?    
 
- Ні, я реаліст, я не позитивна людина, просто я слухаю себе, намагаюся дивитись навколо себе. Якщо ви включите телевізор, то ви побачите 99% журналістів і політиків, які розповідають нації про те як все погано. А якщо ви подивитесь мою програму, то побачите, що вона на 80% закінчується дуже оптимістично, тому що чудова нація, чудові люди і взагалі все чудово, окрім політики.
 
- А що тоді Вас може вивести з рівноваги? Яка ситуація?    
 
- Ніяка. Я вже багато різного в житті пережив. Тупість і непослідовність дратують. Але це викликає в мене не агресію, а сміх. В українській журналістиці є над чим посміятися.
 
- Ви, взагалі, дивитесь новини? Звідки Ви дізнаєтеся про те, що відбувається в країні?    
 
- Я потрапляю на новини, я б так сказав. Я приблизно розумію ситуацію, мені не треба казати і щось пояснювати. Я можу вам сказати, що буде в майбутньому, і які новини нас чекають. Це не дуже важно.
 
- А звідки у Вас це відчуття?     
- Інтуїція - це ж досвід. Коли ти впродовж багатьох років постійно у вирі подій, то хочеш ти того чи ні, ти починаєш аналізувати ситуацію. Ти просто розумієш, як приблизно функціонує та чи інша галузь, цей чи інший чиновник або депутат.  Ти приблизно розумієш, що може бути, а що не може. Чому так, а чому не так. І читаєш якісь там розумні книжки.    
 
-  Кого зараз Микола Вересень хоче попередити?    
 
- Знаєте, я придумав колись дуже гарну фразу, оскільки до мене інколи люди звертаються по допомогу, як до багатьох журналістів. І я сказав колись – я не можу допомогти кожному, я можу допомогти всім. Тобто робота журналіста не полягає в допомозі кожному, а полягає в допомозі всім. Якщо ти потрапляєш на екран з якоюсь вузенькою ідеєю, темою, то іди з телебачення, іди в якийсь професійний журнал.
 
Журналіст повинен охопити якомога ширше коло людей, які б отримали користь від його роботи. 
 
Я вимкнула диктофон, але враження, що багато чого не спитала залишилось. Стандартне «Дякую за інтерв’ю» і не менш прогнозоване: «Прошу». Треба було йти, але слово за слово, і розпочалася нова бесіда. Читайте найближчим часом другу частину інтерв’ю, де Ви дізнаєтесь, як Микола Вересень ставиться до жінок в журналістиці, чи любить несподіванки і хто в його розумінні хороший журналіст.
 
 
 
 
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Зоя Льовіна, Перший національний
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
8653
Коментарі
5
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Олена
4395 дн. тому
В інтервью Вересень вжив слово "вислав" (!) а не ПОСЛАВ НА ЗЕМЛЮ. Це два різні поняття, перше з яких і означає висилання з раю після гріхопадіння. Тому у його словах немає ніякої помилки. І перш ніж звинувачували кого-небудь у невігластві, зверніться краще спочатку до словника.
ненасытник
5649 дн. тому
Сытник, кончай трындеть, пора дать ответ за преступления отцов и свои грехи. Людь, покайся публично!Ты очень эффектно смотрелся в заставке прикрытый только шляпой. Вот и давай народу всю правду про Меркурьевича и про его сына!
неверующий...наверное
5650 дн. тому
нельзя вырывать из контекста слова, пусть там даже и неточности, но в дополнение к другим словам, биографии, событиям вокруг...все-таки Вересень мне нравится. Или, может, я сам себе нравлюсь, когда вижу в его ответах совпадении со своими взглядами?
xbnfxm
5650 дн. тому
...те ж мені, знайшли до чого придратися. гарна людина, розумні думки. Може трохи зверхній, але щирий і далеко не дурний.
Віруючий
5650 дн. тому
Микола Вересень, твій авторитет гепнувся об підлогу зі страшною силою. Ти б Біблію відкрив би та й прочитав би там про історію відносин Бога з Адамом і Євою. Насправді Бог послав їх на Землю жити в раю і не працювати. А працювати в поті чола Бог наказав усім людям лише після гріхопадіння Адама і Єви. А воно полягало не в куштуванні плоду дерева пізнання Добра і Зла, а тому, що ЛЮДИНА ЗБРЕХАЛА. Це навіть діти вже знають у школах! Але ти, Вересень, на всю країну демонструєш невігластво у цьому ключовому питанні і по суті ОБМАНЮЄШ і себе і всіх навколо. Що ж ти можеш пояснювати глядачам з екрану?.. Ляпнеш щось від себе і хай цьому вірять? Вересень, твоя освіта у Вищій партійній школі ЦК КПРС у Москві й вивчення атеїзму дається взнаки. На знаєш Святе Писання - то краще помовч!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду