На засіданні Комітету був присутній і генеральний директор медіа-холдингу ZIK Ігор Дедишин, який в інтерв᾽ю пояснив позицію ZIKу щодо ситуації, в котру потрапили журналісти «Наших грошей».

- Ігоре Михайловичу, для початку висловіть свою думку щодо ситуації, в яку потрапили журналісти ZIKу, зокрема проекту «Наші гроші»? Відкриття кримінального провадження за фактом буцімто «втручання в приватне життя» Варвари Чеботар, дружини вже екс-заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря, - це що, на Вашу думку: європейська практика захисту демократичних свобод чи повернення до реалій журналістської роботи часів Януковича?

- Відкриття кримінального провадження на наших журналістів за фактом нібито «втручання в приватне життя» Варвари Чеботар мені видається, щонайменше, незрозумілим. Вони знімали будинок Чеботарів у Великих Дмитровичах, куди через кілька днів сам господар привіз три знімальних групи центральних телеканалів... Замість того, щоб бодай вибачитися за себе і поведінку родичів, Сергій Чеботар звинуватив телеканал ZIK у замовній роботі, а тепер ще й став на шлях помсти. Вочевидь, він забув, що одне із завдань журналістів - показувати, як живуть представники влади, яким є джерело їхніх доходів, чи співмірні вони з їхніми статками. Відтак ані розмір статків, ані їх походження у випадку державних службовців, високопосадовців, їхніх родин не є приватною справою. Це речі, які мають бути відкритими для суспільства у демократичній країні.

Крім цього, нещодавно Верховна Рада ухвалила закон, який посилює кримінальну відповідальність за перешкоджання роботі журналістів. Випадок із журналістами «Наші гроші» - яскравий приклад того, що проблема залишилася актуальною і за нової влади. До речі, як зауважують самі медійники, резонанс навколо побиття наших журналістів став поштовхом до ухвалення цього закону.

Чи ми повертаємося до реалій журналістської роботи часів Януковича? Не можна так стверджувати. З одного боку, пригадуємо, Янукович не хотів звільнити тодішнього міністра МВС Віталія Захарченка на вимогу громадськості. А з іншого, такого прямого нападу на журналістів не було. Відчувалося, що влада боїться дратувати суспільство. Швидше - це елементи періодів президентства Кучми-Януковича.

- Одразу після нападу на журналістів Ви звернулися з листом до міністра внутрішніх справ Арсена Авакова із вимогою максимально швидко розслідувати цю справу. Натомість реакція МВС виявилася протилежною. Якими будуть Ваші подальші кроки? Яким чином будете домагатися справедливості? Чи готовий медіа-холдинг ZIK до судового протистояння з екс-чиновником такого рангу?

- Так, ми готові до судового протистояння із екс-заступником міністра МВС!

Його відставки - замало. Ще готуємо лист-звернення про утиски свободи слова в Україні, який розішлемо у відповідні європейські громадські організації, що моніторять це питання в нашій країні.

- На Ваш погляд, наскільки в такій ситуації важлива консолідована позиція журналістів? Чи розраховуєте на підтримку інших медіа? Чи відчуває канал ZIK солідарність колег-журналістів, зокрема розслідувальників у висвітленні цього інциденту?

- Безперечно, згуртованість вітчизняних медіа у цій ситуації є показовою, ми повсякчас відчуваємо підтримку наших колег. Йдеться не лише про поширення інформації, створення резонансу навколо інциденту, пошукову та юридичну допомогу, а й про елементарну людську моральну підтримку. Телефонують навіть іноземні журналісти, цікавляться, чим можуть зарадити. Ніхто не хоче повертатися у часи темників і тотального інформаційного унісону. Українські медіа готові давати відсіч будь-яким утискам щодо якісної професійної діяльності. Наш випадок є доказом цьому. А ще хорошим прикладом нашої солідарності.

- Чому, на Вашу думку, навіть після Революції гідності тиск, побиття і залякування журналістів (зокрема, за допомогою суду), не зникли. Про що це свідчить?

- Я хочу думати, що напад на журналістів «Наших грошей» не окреслює тенденцію. А збільшення інтенсивності намагання певних осіб тиснути, залякувати, «радити» журналістам, що і як їм робити, є свідченням агонії залишків елементів минулої системи, які вперто пнуться грати за старими правилами, від котрих наше суспільство так болісно відмовляється.

- І на завершення розмови, чи має шанс робота журналістів, журналістів-розслідувачів врешті стати справді дієвим інструментом у боротьбі з корупцією, адже бачимо: корупція й надалі залишається у чиновницьких кабінетах, бачимо, що можновладці далі почуваються безкарними? Які передумови мають бути створені до того, щоб на результати журналістських розслідувань, особливо резонансних, за участі високопосадовців, були адекватні реакції у правоохоронців, вищого керівництва країни?

- На жаль, справді, було б наївно з мого боку говорити, що на сьогодні варто лише журналістам-розслідувальникам вказати на факти корупції можновладців, як винуватців одразу карають. Та у порівнянні з періодом повної ізоляції і «бронезахисту» владних інституцій, коли чиновники навіть не вважали за потрібне відповідати на журналістські запити, зараз бачимо прогрес - внутрішні розслідування, усунення від виконання обов'язків, відставка врешті. Отож ми на правильному шляху.

Розмовляла Наталія Вихопень, ZIK