13:03
Неділя, 20 Січня 2019

Радість, страх, біль, надія і трохи Зеленського. Огляд тижневиків за 12-13 січня 2019 року

Томос, врятований лижник і не так багато Зеленського, як могло би бути. Про що говорили «Перші про головне. Деталі» (ZIK) та «ТСН. Тиждень» («1+1»).
Радість, страх, біль, надія і трохи Зеленського. Огляд тижневиків за 12-13 січня 2019 року
Радість, страх, біль, надія і трохи Зеленського. Огляд тижневиків за 12-13 січня 2019 року

Ліниво й неспішно почали виходили з новорічно-різдвяних канікул тижневики. 12-13 січня їх було всього два — на ZIKу та «1+1». Інші сказали глядачу «давайте після свят». Чекаємо.

«Перші про головне. Деталі». На старт, увага, руш!

Перший випуск тижневика в 2019 році не сильно відрізнявся від минулорічних тижневиків: усе та ж цікавість до фронту, церкви й виборів.

Після 6 січня про Томос почали говорити як про доконаний факт. Ведуча Катерина Романюк проінформувала: «Україна тепер із Томосом. Історична подія, за якою стежив увесь православний світ, сталася напередодні Різдва. Грамоту з рук Вселенського Патріарха в Константинополі отримав предстоятель православної церкви України Епіфаній, таким чином завершивши процедуру здобуття церквою незалежності». Втім, вона зауважила «дивну історію» — мовляв, спочатку Томос привезли до Києва, а потім повезли назад до Константинополя. Ведуча пояснила: грамоту підписали не всі архієреї. Й зазначила, що останнім часом півсотні парафій УПЦ МП по всій Україні перейшли до новоствореної церкви. Окремо згадала про історію у Вінниці, де священик не схотів переходити, а коли зрозумів, що «церква йому більше не належить, скинув купол храму, виніс усі ікони й навіть повідкручував розетки».

Окремо Томосу і пристрастям навколо його вручення було присвячено сюжет Дмитра Будкевича. У матеріалі є наголос на тому, що вручення Томосу відбувалося за присутності не лише простих вірян, але політиків і чиновників. Згадали й про Наріка. Журналіст повідомив, що на світлинах поруч із головою Верховної Ради Андрієм Парубієм помічено «кримінального авторитета за прізвиськом Нарік. Мешканець Дніпра Олександр Петровський, як пишуть ЗМІ, фігурував у десятках кримінальних справ — від вбивств і викрадень людей до шахрайства та розкрадання майна. Втім, жодного разу судимий не був. Тепер займається меценатством на користь церкви».  Мовляв, громадськість обурилася, як така людина потрапила на святе дійство. Хоча доказів того, що чоловік на фото — кримінальний авторитет, громадськість не отримала. Сам Петровський себе вочевидь кримінальним авторитетом не визнає, а за версією, яку поширювали в соцмережах прибічники влади, він став на шлях виправлення начебто після замаху.

У сюжеті навели приклади того, як цілі парафії переходять до ПЦУ. Втім, журналіст зауважив, що закону, який би регулював перехід, досі немає. Спікер ВР запевнив, що ухвалення закону можна очікувати вже в січні. І не збрехав — випуск вийшов в ефір 12 січня, а відповідний закон було проголосовано вже 17-го. Важливим акцентом стала статистика: 6 тисяч парафій новоствореної церкви проти 12 тисяч УПЦ МП, «ченців в Об'єднаній українській церкві — 300, священнослужителів — понад 5000 проти 5000 монахів і 10000 священиків у Московському патріархаті». Якщо підтримка влади і загальне піднесення дозволяють дивитися на перспективи ПЦУ з надією, то цифри дозволяють оцінити реальні масштаби нової церкви.

Ще одна традиційна тема для тижневика ZIKу — вибори. Олексій Братущак присвятив окремий матеріал феномену Володимира Зеленського. Одна з головних тез: ще не відомо, чи бажання йти в президенти — це його самостійне рішення. У сюжеті чимало критики на адресу Зеленського. Політик Володимир Філенко каже, що Зеленський своєю поведінкою зневажає інститут президентства; Мустафа Найєм — що в нього стовідсоткова впізнаваність і медіаресурс. А Микола Томенко, який тепер є союзником Анатолія Гриценка, вже знайшов винного: «Домінування піару і стьобу, приколу в політиці висунули Зеленського об'єктивно. Це вина і Порошенка, і вина усіх політиків». Філенко, коментарів якого в сюжеті найбільше, прямо каже про те, що Зеленський — маріонетка Коломойського. Найєм також задається питанням, як той буде діяти, якщо стане Президентом, наприклад, у ситуації з «Приватбанком».

Журналіст озвучує думку, що критика на адресу Зеленського може стимулювати його фанатів, «розчарованих і стомлених від політиків», які прагнуть нових облич. Приклад — дівчина Олеся, яка створила в соцмережах групу на його підтримку і вважає, що «только принципиальный, порядочный, честный человек, лидер такой, как Владимир Зеленский может руководить страной и может действительно внести изменения в нашу страну». Прихильниця Зеленського також не вірить, що Коломойський фінансуватиме Зеленського. Навпаки, «Коломойский должен деньги Владимиру Зеленскому. Коломойский сейчас находится не в самом лучшем финансовом положении, он много потерял помимо "Приватбанка" и, как он сам давал интервью Гордону, у него сейчас нет таких финансовых возможностей, чтобы финансировать предвыборную кампанию». Крім того, киянка вже допомагає Зеленському писати програму.

Поява в сюжеті реальної прихильниці Зеленського, людини, яка не просто готова голосувати, але й активно включається в передвиборчу кампанію, є сильною стороною сюжету. Не все ж політкоментаторам і політикам висловлюватися. Цікаво, що жодного коментаря самого Зеленського чи неодноразово згаданого Коломойського в сюжеті немає, як і ознак того, що журналіст до них звертався. Вочевидь, позиція прихильниці має збалансувати матеріал.

У випуску також ідеться про підняття акцизу на посилки з-за кордону, стан доріг унаслідок снігопадів, ситуацію на фронті. Розповіли і про історію з лижником, який загубився і п'ять днів провів в горах. «Від Різдва і аж до 11 січня країна стежила не лише за Томосом, який двічі прилітав до України, поїхав до вірян в регіони, а і за драматичною історією у Карпатах», — анонсувала розповідь Катерина Романюк і доволі коротко, без особливих емоцій розповіла про порятунок Ігоря Грищенка. Не надто велика емоційність навіть у таких темах — візитівка «Перших про головне. Деталей», які не втрачають чіткості і нейтрального тону.

Закінчили випуск навколо культурною тематикою — висвітлили критичний стан будинку, в якому виріс композитор Микола Леонтович, автор «Щедрика».

«ТСН. Тиждень». Кілометри грошей і міліметри Зеленського

Церква, фронт і вибори були у фокусі тижневика «1+1». Не бракувало і зради, а з перемоги — хіба Маланка у Вашківцях. У «ТСН. Тижні» все, як завжди, — «радість, страх, біль та надія».

Про перебіг вручення Томосу вирішили не розповідати, а зосередилися на темі переходу парафій московської церкви до новоствореної ПЦУ. Алла Мазур анонсувала сюжет майже риторичним запитанням: «Чи не спалахне війна з новою силою? Російська пропаганда захопливо малює чергові криваві прогнози, але вже з іншої причини. Томос — документ про визнання незалежності православна церква в Україні отримала, як і планувалося, точно на Різдво і громади уже десятками починають переходити з УПЦ Московського патріархату до помісної православної церкви України». Вона згадує про закон і трохи нагнітає: «Закон, що має унормувати права релігійних громад — Верховна Рада думала розглянути буквально перед новим роком, але так і не встигла. То чи можлива кров при переходах, яку так наполегливо провокують в Росії». Не обійшлося без пафосу в сюжеті Сергія Гальченка, який розповідає про переходи релігійних громад до ПЦУ.  «Переходити чи не переходити — це право кожного. І це право закріплене Конституцією нашої держави. Тому кожна громада в Україні шляхом простого опитування має визначитися: де бути надалі — в підконтрольній Москві УПЦ МП чи в помісній православній церкві України, де тобі не заборонять любити свою батьківщину та молитися рідною мовою», — резюмує журналіст. У порівнянні з іншими сюжетами «1+1» про МП це ще порівняно м'яко.

Воєнкор «ТСН» Андрій Цаплієнко розповів про те, що проти України на Донбасі воюють 11 тисяч російських військових, які «вже не ховаються від камер і відкрито кажуть про свою приналежність. Безпілотники спостерігачів фіксують зосередження важкої техніки біля великих міст». Резюме його неоднозначне: «Російські офіцери на Донбасі перестали ховатися. А отже, окуповані території у 2019 на порозі великих змін». 

Випуск «ТСН.Тижня» 13 січня став першим у році, втім у ньому жодним словом не згадали епохальне привітання з Новим роком Володимира Зеленського і його заяву. Улюбленця «1+1» в матеріалі Сергія Швеця згадали тільки один раз: «Досить поглянути на маніпуляції стосовно Анатолія Гриценка чи Володимира Зеленського.

Микита Потураєв, політичний консультант: Гриценка почали системно травити і поливати брудом десь з весни, з травня, поливали все літо і закінчилося це тільки, коли висунувся Садовий і стало зрозуміло, що Гриценко не має шансів посунути Порошенка у конкуренції за другий тур виборів. Дивний збіг обставин, чи не так? Тепер така сама штука йде проти Володимира Зеленського. Це дуже вартісні штуки. Там точно мова йде на сотні тисяч, якщо не на декілька можливо мільйонів доларів». І все. Що випливає з цих слів? Проти Зеленського веде мільйонну гру, скоріш за все, Порошенко. Якому права на відповідь, звісно, не дали.

Лейтмотивом сюжету є думка про те, що всі ведуть кампанію хитро й намагаються отримати максимум результату при мінімумі затрат. «Більшість просто затягують із реєстрацією, включно з чинним Президентом. І в цьому є не аби який сенс, бо використовувати виборчі мільйони до офіційної реєстрації можна без всяких обмежень», — стверджує Швець, не називаючи прізвищ. Не надто чесними є кандидати і в сумах витрат: «Бюджети кампанії кожного кандидата традиційно для України – білий, тобто офіційний, і чорний, тобто нелегальний. За даними Комітету виборців, чорний може становити понад дві третини загальної суми витрат». Сергій Швець повідомив, що штаби вже почали працювати і всіляко намагаються задобрити потенційних виборців: «Я і справді не пригадаю випадків, коли би виборці виходили на акції протесту проти їхнього підкупу. Висновок неприємний — суспільство, загалом, передвиборний підкуп влаштовує. Чому ж тоді дивуватися результатам правління того чи іншого політика?».

Крім того, в кількох сюжетах глядачам розповіли, що вже з 1 січня їхнє життя погіршилося, просто вони цього ще не усвідомили.

«Ви — бізнесмен? Із вас 10 тисяч гривень. Безробітний чи пенсіонер — із вас 10 тисяч гривень. У вас народилася дитинка? Вітаю. З неї теж 10 тисяч гривень. І це лише цього року. А те, що ви заплатите, не сумнівайтесь, бо у нас із вами зробили величезними боржниками. За позики держави з 2019 по 2021 рік настає пік виплат за державним боргом і цього року нам усім уже треба віддати зовнішнім кредиторам удвічі більше, аніж торік», — розповіла Алла Мазур. Хоча не згадала, коли і завдяки кому ті позики набралися. І допомогла уявити велетенські суми грошей — спочатку в порівнянні з людським зростом, потім із п’ятиповерхівкою і вище: «Такий саме вигляд має і мільярд гривень. 12 стандартних палет заввишки метр 20 сантиметрів. Таку купу грошей середній українець збере приблизно за 100 тисяч років. Пенсіонер за 400 тисяч років. Загалом, починати збирати треба було ще у печері неандертальців, і це якщо не їсти, не пити, і голим ходити. Біда в тім, що мені треба показати вам не мільярд, а 400, і це означає, що ця купа грошей має вирости на півкілометра вгору. У студії такий трюк не зробиш, не поміститься. Ми попросили дизайнерів намалювати нам приблизну картину. Який би біля цієї вежі із гривень вигляд мала людина і стандартна 5-поверхова хрущовка. Так от, усе це нам з вами доведеться віддати уже цього року». 

Більше того: «А тепер найгірша новина, бо поки що я говорила лише про 2019 рік. Загалом же державний борг України 2 трильйони 128 мільярдів гривень. Пам'ятаєте оту півкілометрову вежу? Так от ця загальна гора грошей у п'ять разів вища». Це, звісно, влучно — і картинки, і порівняння з неандертальцями. Адже далі вона зауважує, що подібні державні борги мають чимало країн, зокрема Хорватія, Словенія, Угорщина, Албанія, Польща — «але в них немає війни, стабільніша економіка і головне — не така корупція, тобто віддавати їм буде легше». Тема державного боргу настільки специфічна й насичена політичними маніпуляціями, що її варто було би розкривати за допомогою експертів, які вміють говорити простими словами.

Ведуча стверджує, що державний борг — відповідь на питання, чому в Україні все дорожчає. «Поки не віддамо, жити краще не будемо», — суворим тоном каже вона. Ну як тут не почати звинувачувати владу в усіх смертних гріхах? Тим більше, «про це влада воліє не розказувати, не те, що про успіхи у відносинах із МВФ».  Для порівняння — пояснювальний проект liga.net i VoxUkraine на цю ж тему, де все виглядає не так страшно.

Із монетизацією субсидій, за версією «ТСН. Тижня», теж усе не так просто. «Ніби і непогано, але наша Іра Прокоф'єва ретельно вивчила документ і вже знає, чому запропонований варіант монетизації насправді фальшивка», — повідомила ведуча. І перший аргумент авторки сюжету Ірини Прокоф’євої — люди не можуть вимовити слово «монетизація» і не розуміють його: «Вона вже стартувала, але далеко не всі субсидіанти можуть це слова хоча б вимовити.

Я знаю, що слово таке є, а що воно означає, даже не знаю.

Що всі будуть винні державі.

Для меня это кошмар.

Цей жах легко перекласти бюрократичною мовою. Монетизація».

Далі в сюжеті журналістка анонсує, що експерти вже назвали цей процес фальшивим, але в самому сюжеті лише сумбурні коментарі людей, які колись мали субсидію, а тепер не мають, а також людей, які не знають, чи вдасться їм зекономити. Із експертів — хіба представник «Нафтогазу», який так само вважає, що субсидію треба монетизовувати, бо так люди будуть економити не абстрактні ресурси, а власні кошти. То які ж експерти критикують монетизацію?

Плюс у тому, що журналістка описала схему, за якою монетизуватиметься субсидія: «Субсидія, до прикладу, 1500 гривень тепер потраплятиме в Ощадбанк до 5-го числа місяця. В цей час банк знатиме повну суму рахунку за комуналку, в суворо визначеному порядку банк сам направлятиме кошти постачальникам послуг, а от що залишиться, доведеться заплатити самотужки.

Марина Ревуцька: І може бути таке, що тепло та газ — це будуть 100% будуть списані з субсидії і субсидіанту прийдеться самостійно за інші послуги оплачувати за счет своїх коштів.

Про сам рух коштів і про те, скільки ще треба буде сплатити за комірне, вам повідомлять есемескою. Так само ви можете дізнатися і чи залишилось хоч щось у вас від субсидій, і от вже тоді, наприкінці опалювального сезону, нарешті отримаєте зекономлені гроші в руки». А от обіцяних викриттів і аргументів на користь фальшивості в сюжеті не було.

Ще одна «зрада» — відсутність закону про трансплантологію. Недороблений закон, що почав діяти 1 січня, зв'язав руки лікарям, оскільки чітка система лишилася тільки на папері. Втім, у програмі є коментар представників Міністерства охорони здоров'я і звучить бодай якась конкретика: «Там схаменулися і намагаються надолужити опущений час. 1 лютого розпочнуться перші навчання транспланткоординаторів, а наповнювати електронну систему трансплантології повинні почати в квітні».

Ну і не пошкодували жахалок на будь-який смак — від пожежі на хімзаводі в Калуші, яку порівняли з Чорнобилем (не словами журналістів, а коментарями користувачів соцмереж) до передноворічного вбивства у Вінниці. Розповіли і про історію лижника Ігоря Грищенка. На відміну від каналу ZIK, сюжет «1+1» був дуже емоційним і цілком у дусі «ТСН»: багато суб'єктивних коментарів, зокрема про те, що в таких умовах вижити неможливо, дивних включень журналістки, зокрема, з готельного номера, знятого, вочевидь, на телефон, коли рятувальники не взяли її на операцію. Ексклюзивні кадри пошуків варті того, щоби бути в ефірі, але чи варто було показувати, наприклад, замерзле мертве тіло? Обличчя заблурили, але саме тіло показали, ще й назвали ім'я.

Втім, були й корисні моменти — глядач міг поспостерігати, як працюють рятувальники, побачив людей, що ризикують життям заради інших, почув суми, що виділяються державою на пошуки загублених у горах людей («Лише за 11 днів цього року рятувальники вивели з гір 15 людей, кожного — це більше 170 тисяч гривень. 2018 рятувати довелося 288 необережних туристів. 2017 — 455 та найгірше, що плата за нехтуванням елементарних правил — життя»). Окрема подяка за поради, що ж має бути в наплічнику людини, яка вирішила піти в зимові гори. Можливо, це врятує комусь життя.  

Цей звіт підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст звіту є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в тексті, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.

Скрін-шот "1+1"
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1332
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop