«Позор и приговор украинской власти»: украинские медийщики вспоминают Георгия Гонгадзе

«Позор и приговор украинской власти»: украинские медийщики вспоминают Георгия Гонгадзе

16 Вересня 2015
1283
16 Вересня 2015
15:03

«Позор и приговор украинской власти»: украинские медийщики вспоминают Георгия Гонгадзе

1283
15 лет назад, 16 сентября 2000 года, в Киеве пропал журналист-расследователь, основатель и первый редактор издания "Украинская правда" Георгий Гонгадзе. 2 ноября в лесу под Киевом нашли обезглавленное тело, в котором друзья и супруга Мирос
«Позор и приговор украинской власти»: украинские медийщики вспоминают Георгия Гонгадзе
«Позор и приговор украинской власти»: украинские медийщики вспоминают Георгия Гонгадзе

Пятнадцать лет назад, 16 сентября 2000 года, в Киеве пропал журналист-расследователь, основатель и первый редактор издания «Украинская правда» Георгий Гонгадзе. Второго ноября в лесу под Киевом нашли обезглавленное тело, в котором друзья и супруга журналиста Мирослава Гонгадзе опознали Георгия. Вскорости разгорелся печально известный «кассетный скандал», а акции протеста после убийства Гонгадзе переросли в масштабное движение «Украина без Кучмы» именно тогдашнего президента Леонида Кучму и его окружение считают виновниками гибели Георгия. Расследование дела об убийстве Гонгадзе длится до сих пор. 

Украинские журналисты и лидеры мнений в соцсетях вспоминают исчезновение и выражают надежду, что заказчики убийства Георгия понесут наказание.

Мирослава Гонгадзе, ведущая «Голоса Америки», жена Георгия Гонгадзе:

15 років тому сьогодні була субота. Я прокинулась рано, треба було збиратись на конференцію в Пущі. День був гарний, вирішила взяти з собою дітей. Він ще спав, поки я збирала дітей. Перед виходом я його розбудила, щоб попрощатись. Він прокинувся і сказав, що ми не підемо, поки він не проведе з дітьми урок англійської і грузинської. Діти нили, бо налаштувалися іти. Але він настояв. Ми вийшли лише через годину і домовились, що повернемось десь біля десятої. Коли ми повернулись , двері в квартиру були зачинені, він ніколи не повернувся додому...... Є дні, які пам'ятаєш по хвилинах, сьогодні, 15 річної давнини, саме такий день. Серце розривається.

Сергей Руденко, главред сайта «Эспрессо ТВ»:

Я дуже добре пам'ятаю, як 15 років тому у офіс «Радіо Свобода» прийшла Марина Пирожук і сказала: «Мирося телефонувала. Зник Гія». Потім були неймовірні версії від МВС. Виїхав, під своїм, під чужим іменем, купляв квиток-не купляв. Десь бачили у Львові-не у Львові. Хоча мєнти вже знали: Гонгадзе вже нема в живих. Потім був «касетний скандал». Мороз, вивезення Мельниченка однією із співробітниць «Свободи» за кордон. Пам'ятаю, як на «Свободі» ми оприлюднювали перші записи Мельниченка.

У цей день я найбільше не люблю пафос. Мабуть, буде він і завтра. За 15 років багато змінилось. Вже є і пам'ятник Гонгадзе, і вулиця названа його іменем. Пукач засуджений, Кравченко мертвий, Литвин пихатий у Раді, Кучма  переговорник у Мінську. Ющенко, який клявся розслідувати вбивство, на політичній пенсії. Мама Георгія Леся, яка до кінця вірила, що її син живий, пішла із життя. Сім'я Гонгадзе живе у США. Вихованці «Української правди» Найєм і Лещенко у нинішній владі.

А от питання: за що вбили Гонгадзе і хто замовив це вбивство, залишаються відкритими.

P. S. Георгій Гонгадзе дотепер так і не похований.

Александр Акименко, руководитель онлайн-медиа Platfor.ma:

В этот день 15 лет назад пропал украинский журналист Георгий Гонгадзе. По злой воле людей, которые поставили политические игры выше жизни. Ни одной из политических команд, приходивших к власти с тех пор, не хватило смелости назвать вслух заказчиков преступления и отправить их туда, где им положено быть все это время.

Сегодня, 16 сентября, в Киеве, на Майдане соберутся сотни людей, чтобы почтить память Георгия и всех погибших журналистов за время независимости.

Я, к сожалению, не смогу быть в Киеве, но мы организовали акцию здесь, в Стенфорде. Вся программа John S. Knight Journalism Fellowships практически в полном составе собралась на главной площади университета, чтобы присоединиться и проявить солидарность со всеми, для кого правда имеет значение. Для всех, кто не забыл и уверен, что виновные должны по-прежнему быть наказаны без срока давности.

Алексей Подольский, журналист, правозащитник:

З ранку не можу вирішити: чи йти сьогодні увечері на Майдан?
Чи йти до тих, хто збиратиметься з нагоди 15 роковин загибелі Георгія Гонгадзе?
Не розумію: навіщо?
Якщо пом’янути, я це роблю не на Майдані, а поки немає могили у церкві. Там, де ми – християни – зазвичай молимося і згадуємо тих, кого любим і не забуваємо.
Якщо протестувати і виборювати справедливість – я це роблю у суді, де йде запекла війна із суддями, Шокіним та Порошенко. Які безсоромно і брутально по «беспределу» намагаються залишити замовників вбивства Георгія безкарними, насамперед – Кучму. Тим більше я не розумію, у чому полягатиме протест, якщо з повідомлень організаторів жодного імені замовників, фальсифікаторів розслідування, президентів, що гарантують українцям правосуддя, вони навіть згадувати не збираються.
Якщо пропіаритися на камери, зробити для картинки сумну фізіономію, то, по-перше, я не зірка-товар і не збираюсь на вибори, а по-друге, переважна більшість українських каналів, що належить Пінчуку та друзям Кучми, мене все одно або ігнорують і не дають слова, або вишукують неприємний ракурс. А ті поодинокі, що цікавляться моєю позицією, можуть взяти мій коментар де завгодно. Адже я від першого дня цієї справи використовую найменшу можливість донести українцям правду.
Єдине, що варте уваги – це подивитися у очі організаторам цього блюзнірства, яке за принципом: «Якщо явище не можна здолати, його треба осідлати», патронується Пінчуком і владою. Може дійсно варто подивитися у очі Українській Правді та взагалі всім тим журналістам, що демонструватимуть солідарність не у суді, не під ГПУ, не під адміністрацією Порошенка, де я їх не бачу принаймні останніх років 10. Демонструватимуть солідарність не під час реальних боїв за Правосуддя, а прогулянкою Майданом без жодного гострого слова і навіть жесту. Але знаю, коли дивлюсь у такі очі – мене нудить.
Отже рішення прийму у останній момент, можливо, під впливом друзів, які наполягатимуть: «Ти там маєш бути».
А у цей вже 15-й день страти Георгія я хочу не пообіцяти, а повідомити. Поки живий і залишаються сили, я битимусь без компромісів. Адже окрім Гонгадзе є інші, для Вас невідомі, а для мене святі імена і душі. Яких немає у плівках, але у замовниках ті ж самі негідники. Адже справжні українці не здають і не кидають своїх побратимів, навіть тоді, коли їх немає на світі.

Слава Україні і Вічна Пам'ять Героям!

Юрий Бутусов, главред Censor.net:

Известный правозащитник Алексей Подольский, который был похищен и избит той же группой «орлов Кравченко», убившей Георгия Гонгадзе, 15 лет требует открытия судебного процесса над Леонидом Кучмой, который дал приказ похищать людей и на котором лежит кровь Гонгадзе. 15 лет прошло, как Алексея похитили и избили, и до сих пор нет никому дела, и суд даже не начался. Хотя все, все знают, и исполнители похищения много лет под стражей. 15 лет как наш коллега-журналист убит властями, и насильственные действия против него санкционировал президент Украины, а суд не начался. У миллиардеров свои законы им даже можно убивать безнаказанно. Дело Гонгадзе это барометр наличия правосудия в Украине.

Тарас Березовец, политолог:

15 лет без Георгия Гонгадзе. Сегодня быть журналистом-расследователем все так же небезопасно, но зато намного более престижно, чем тогда, 15 лет назад. Сегодня журналистов, докапывающихся до истины, все так же боятся политики и сторонятся чиновники. Но таких журналистов в стране сотни, и даже известных на всю страну десятки. Георгий для своего времени был один. Не потому что мало было талантливых не было смелых. То, что его смерть расследуют и никак не могут найти виновных уже при четвертом по счету Президенте позор и приговор украинской власти одновременно. Говорить неудобную правду в Украине все так же непопулярно и опасно, как 15 лет назад. Он мог и говорил. И потому его сегодня нет среди нас. Философия, достойная уважения. Благодаря ему мы теперь знаем, что правда самое сильное оружие. Правда, обоюдоострое. Потому Георгий навсегда останется особым человеком. Человеком, который мог говорить неудобную правду в лицо.

Муся

Фото: rbc.ua

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1283
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду