Як уже повідомляла «ТК», «Первый канал. Всемирная сеть» звернувся з офіційним листом до гендиректора телеканалу ICTV Олександра Богуцького з вимогою спростувати в ефірі телеканалу висловлювання Тетяни Лебедєвої, члена Нацради з питань телебачення і радіомовлення, в програмі «Свобода слова» від 18.05.2007 щодо того, що цей російський мовник «не имел права транслировать этот сигнал (мається на увазі «Євробачення». – Л.Г.) на другие страны», а ретрансляція на Україну відбувалася «контрабандно».

Алєксєй Єфімов, генеральний директор телеканалу «Первый канал. Всемирная сеть», у своєму листі зазначає: «Информируем Вас о том, что данные сведения не являются проверенными, не соответствуют действительности. ЗАО «Первый канал. Всемирная сеть» осуществляет распространение сигнала Первого канала за рубежом и является 100% дочерней компанией ОАО “Первый канал”. Трансляция финала конкурса “Евровидение” в составе международной версии Первого канала… на территории Украины, состоялась в объеме прав, переданных Европейским вещательным союзом, а также в соответствии с правилами Европейского вещательного союза».

«ТК» детально писала про те, що за подальшими роз’ясненнями з приводу потрактування правил «Євробачення» Нацрада з питань телебачення і радіомовлення вирішила звернутися до Європейської мовної спілки (EBU). Приводом для такого рішення стало звернення до Нацради Національної телекомпанії України (НТКУ), яка заявила про порушення свого ексклюзивного права на трансляцію «Євробачення» на території України міжнародним мовником «Первый канал. Всемирная сеть», що вів паралельну трансляцію шоу в кабельних мережах країни.

Тимчасом «ТК» попросила генерального директора ICTV Олександра Богуцького прокоментувати, якою буде реакція каналу ICTV на лист «Первого канала. Всемирная сеть», зокрема на вимогу заперечити в телевізійному ефірі ICTV дані, що їх оприлюднила Тетяна Лебедєва; а також чи мають порушення ексклюзивних прав національних каналів міжнародними мовниками, що мовлять в українських кабельних мережах, системний характер, як стверджує президент НТКУ Віталій Докаленко, і яким вбачається оптимальне вирішення ситуації для національних мовників?

Олександр Богуцький, генеральний директор ICTV:

– «Свобода слова» – програма в прямому ефірі, і один із фундаментальних постулатів, закладених у сам принцип свободи слова – мовник (майданчик) не може нести відповідальності за щось, що виголошено в прямому ефірі. Це безсумнівний для нас (для мене, як і для більшості нормальних людей), принцип. Інша справа, що деякі українські суди вже приймають рішення, які зобов’язують канал розповсюджувати заперечення – замість особи, яка щось там говорила.

Оскільки в російського «Первого канала» грошей, очевидно, достатньо, то можна припустити, що нас могли би зобов’язати вибачатися навіть тоді, якщо б Тетяна Яківна якимсь висловом (приміром, що Земля обертається довкола Сонця) порушила чиїсь уявлення про права. Але, гадаю, в цьому випадку достатньо буде листа відповіді з інформацією про те, що програма виходила в прямому ефірі, і, наскільки мені відомо, її автори зробили усе, щоб запросити всі сторони до участі у програмі, про що оголосили у самій програмі – повідомленням про те, хто відмовився від участі у ній.

Головна проблема поширення програм у кабельних мережах – відсутність статистики: насправді ніхто не розуміє, що розповсюджується і в якій кількості. А далі – п’ятсот запитань, найпоказовіше з яких – трансляції серіалів, права на які – за українськими телеканалами. Саме тому я переконаний прихильник ліцензування програмної послуги кабельних операторів Національною радою. І не тільки ліцензування, а й подальшого контролю за виконанням її рішень. Але для цього сьогоднішнього фінансування Національної ради більш ніж недостатньо. Крім того, якщо Нацрада все ж таки вирішить захищати український телерадіопростір і національних мовників, наважиться на рішучі заходи, а справа, наприклад перейде до судів, то на що взагалі може розраховувати Національна рада – враховуючи особливості судочинства в нашій країні?

Водночас, порушення прав – не головна проблема в трансляції російських каналів на території України. Конституція України гарантує всім суб’єктам підприємницької діяльності рівні умови. Натомість, мовлення російських телеканалів здійснюється без жодного дозвільного документу на трансляцію чи то фільмів, чи то серіалів (прокатного посвідчення) – і якщо ефірні мовники за відсутність хоча б одного з понад тисячі необхідних на рік (документів. – «ТК») часто опиняються перед попередженням, то в інших – такого прокатного посвідчення не вимагають у принципі. Якщо українські компанії інвестують сотні тисяч доларів на рік у створення україномовного звукового супроводу фільмів і серіалів, борючись за виконання чіткої прямої вимоги Закону – 75% квоти української мови, то чому в інших каналів, що здійснюють мовлення в Україні, цього не вимагають? У квітні в ефірі ICTV ми досягли 82% україномовної продукції – а інші що? Де цей принцип рівності вимог? Чи хоча б мінімальна справедливість – перевіряти не тих, в кого найбільше, а тих, в кого найменше?

Враховуючи все вищезгадане, я думаю, що було б справедливим, аби російські канали залишалися доступними, відповідно до умов конвенції про транскордонне мовлення у зоні вільного наземного прийому та у супутникових індивідуальних пакетах. Все інше – це, з моєї точки зору, пряме порушення засад рівності суб’єктів, гарантованих Конституцією України. Але, оскільки Росія – велика і сильна країна, яка чітко відстоює інтереси своїх мовників, громадян, розцінюючи це як геостратегічні інтереси, то, звичайно, в Україні на це все прийнято закривати очі. І боротися з цим, таке враження, ніхто не хоче… До речі, у всіх на пам’яті випадок із Петром Порошенком – чільний український політик, голова комітету Верховної Ради, був просто ні з того ні з сього недопущений у Росію, а Верховна Рада навіть не виступила з офіційною заявою, вимогою чи чимось подібним! Чим не показова історія для всіх? Оскільки не всі зрозуміли, то Тетяну Лебедєву, скоріше за все, вирішать показово покарати. Як – це вже інше питання. Факт у тому, що ініціювати захист українських інтересів – значить миттєво отримувати чіткі сигнали: «так робити не треба».