ПЛАН

розвитку національного

телерадіоінформаційного простору

України

на 2006 – 2007 роки

Київ, 2006

Зміст

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Законодавча база

Загальна характеристика телерадіопростору України та тенденції його розвитку

ІІ. ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ РАДІОЧАСТОТНОГО РЕСУРСУ, ВИДІЛЕНОГО ДЛЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Нормативно-правова база та методологія

Розвиток основних технологій телерадіомовлення

Принципи розбудови мереж та каналів мовлення

Розвиток каналів та мереж телерадіомовлення

ІІІ. ОСНОВНІ ВИМОГИ ЩОДО ЗМІСТОВНОГО НАПОВНЕННЯ ТА СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМАТІВ МОВЛЕННЯ У КОЖНОМУ З ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СЕГМЕНТІВ ТЕЛЕРАДІОІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

ІV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

V.  ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Законодавча база

Цей план розроблено на виконання вимог Закону України  „Про телебачення і радіомовлення”, зокрема  статей 21, 22, 23 розділу ІІІ.  Цим Законом внесено зміни в процедури забезпечення розвитку ефірної складової національного телерадіопростору, що передбачають ліцензування і контроль. Стаття 21 Закону визначає, що підґрунтям для прийняття рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом, має бути План розвитку національного телерадіоінформаційного простору – нормативно-правовий документ, який розробляє і затверджує своїм рішенням Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Закон визначає структуру Плану, яка складається з двох частин:  плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення, та основних вимог щодо змістовного наповнення і співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.

На підставі прийнятого на виконання Плану рішення про створення або розширення каналу мовлення, мережі мовлення або багатоканальної телемережі, яка передбачає використання радіочастотного ресурсу України, Національна рада визначає порядок розширення каналів або мереж.

Загалом, при розробці Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, крім норм Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, виконуються вимоги, викладені в законах України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” (статті 14, 15), „Про радіочастотний ресурс України” (стаття 21), „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (частина третя статті 4) та інших чинних нормативно-правових актів, які регулюють питання використання радіочастотного ресурсу України та діяльності суб’єктів інформаційної діяльності.

План розрахований на 2006–2007 роки і може підлягати коригуванню не рідше одного разу на рік за результатами звітів Національної ради.

 Загальна характеристика телерадіопростору України

 і тенденції його розвитку

Телерадіоінформаційний простір України пройшов кілька етапів свого розвитку.

Перший етап становлення та кількісного зростання телерадіоорганізацій (надалі – ТРО) України припав на 1993–1999 рр. За цей час їх кількість зросла з 25 (головним чином державні ТРО) до 791 компанії. Паралельно розгортався процес форматування мовлення кожної з телерадіоорганізацій, здебільшого хаотичний.

Другий етап (2000–2004 рр.) ознаменувався якісними змінами в національному телерадіопросторі. Хоча домінуючою тенденцією залишалося кількісне зростання, зокрема кількість ТРО сягнула 1100, а загальний обсяг мовлення – майже 9 тисяч годин щодоби. Після характерного для першого етапу засилля в українському телерадіоефірі зарубіжної  відео- і аудіопродукції почала збільшуватися кількість програм вітчизняного виробництва, спроможних успішніше конкурувати із зарубіжними аналогами. Розпочалося очищення вітчизняного телерадіоефіру від пропаганди насильства і розпусти. Мешканці більшості регіонів України стали приймати, крім передач місцевих ТРО, також і програми 6–8 центральних (київських) теле- і радіокомпаній.

Третій етап, що розпочався в 2004–2005 рр. і триває донині, характеризується передусім масовим переходом ТРО на цифрове мовлення і викликаною цим докорінною перебудовою їхньої діяльності. Оскільки запроваджувані технології якісно змінюють ситуацію в телерадіопросторі, Національна рада визначила цей процес як один із своїх пріоритетів, плануючи діяльність таким чином, щоб до 2014 року в Україні було завершено перехід на цифрову форму мовлення.

Якісні зміни відбуваються не лише в технологічних аспектах телерадіомовлення, а й у його наповненні.

Національна рада має можливість перейти від політики форматування кожного каналу окремо до планування форматів мовлення як у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору, так і загальнодержавного простору в цілому.

Станом на 01.11.2006 року в Україні зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій, з них: 647 – телемовних ТРО; 524 – радіомовних ТРО; 97 – телерадіомовних ТРО.

Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності цього Закону вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), де проживає не менше двох третин населення України. Таких телерадіоорганізацій налічується 15: Національна телекомпанія України, ТОВ „ТРК „Ера”, ТРК „Студія 1+1” у формі ТОВ, АТЗТ „Українська незалежна ТВ-корпорація” („Інтер”), ТОВ „Міжнародна комерційна ТРК „ICTV”, ЗАТ „Новий канал”, ЗАТ „ТРК „Україна”, ЗАТ „Міжнародний Медіа Центр СТБ”, „ТК „ТЕТ”, ЗАТ „ТелеОдин”, ТОВ „ТРО „Мульті Медіа Сервіс”, ТОВ „ТРК „НБМ”, ТОВ „ТС „Служба інформації”, ТОВ „ТРК „Експрес-Інформ”, ВАТ „ТК „Тоніс” (надалі – загальнонаціональні канали мовлення). Цей статус закріплено за ними умовами чинних ліцензій відповідно до положень розділу X Закону України „Про телебачення і радіомовлення”.

Створено 4 регіональних телемережі – ТОВ „Київтелемонтаж”, ТОВ „Гравіс”, ЗАТ „ТРК „Люкс”, ТОВ „ТС „Астра-ТБ”, а також 30 регіональних телекомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).

Відповідно до законодавства, в Україні існує 3 загальнонаціональні радіомережі, на яких здійснюють мовлення УР-1, УР-2, УР-3 (на цей час не функціонує).

У верхньому діапазоні до загальнонаціональних мовників прирівнюють 12 радіомереж: ЗАТ „Наше Радіо”, ТОВ „ТРК „НБМ”, ТОВ „ТРК „Медіа Маркет”, ТОВ „ТРО „Русское радио” – Україна”, АТ „Онікс”, ТОВ „ТРК „Клас”, ТОВ ТРК „Радіо-Ера”, ЗАТ „РК „Гала”, ДП „ТРО „Довіра”, Українська корпорація телебачення і радіомовлення „ЮТАР”, ЗАТ „ТРК „Люкс”, ТОВ „ТРК „Радіо Кохання”. 7 регіональних радіомереж  –  ТО „НАРТ”,  Компанія „Нова хвиля” у формі ПП, ТОВ ТРК „Пілот-Україна”, ЗАТ „ТРК „Лідер”, ЗАТ „Студія „Європа плюс Україна”, АТЗТ ТРО „Раді.О”, ТОВ фірма „Волинь” – та 19 регіональних радіокомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).

Для потреб ефірного телемовлення в Україні задіяно 2500 частотних присвоєнь. Телерадіокомпанії загальнонаціонального мовлення використовують 1895 телечастот, місцевого та регіонального – 605 телечастот. Ефірне радіомовлення: загальнонаціональні мережі – 542 частоти, регіональні та місцеві – 297 частот.

Сьогодні у світі не існує єдиної універсальної моделі розвитку радіо- і телемовлення. Принципи організації цього процесу відрізняються в різних країнах. Втім, усе нормативно-правове розмаїття залежить від технічних чинників розвитку інформаційного середовища. Їх вплив на процеси змін у телерадіоінформаційному просторі з кожним роком стає дедалі потужнішим. При цьому домінуючою тенденцією є запровадження цифрового телебачення. Крім поліпшення якості сигналу, воно значно збільшує можливість використання радіочастотного ресурсу будь-якої країни, оскільки на одній частоті, на якій досі мовлять аналогові компанії, може бути розміщено до чотирьох цифрових каналів.

Серед світових лідерів запровадження цифрового телебачення –  США, де вже припинено ліцензування аналогових каналів мовлення. Існує міждержавна домовленість про перехід до 2015 року на цифрове мовлення і в Європі. З 1 січня 2015 року в Україні має бути припинено аналогове мовлення.

Впровадження цифрового мовлення сприяє також стрімкому зростанню популярності технології HDTV (High Definition Television – „Телебачення високої чіткості”).

Більшає „форматних” каналів мовлення, здатних задовольняти різноманітні інтереси глядачів. Нові технології з їхньою здатністю досягнення  високої якості та доступності сигналу також створюють нові можливості створення каналів, розрахованих на аудиторії з найрізноманітнішими смаками й уподобаннями.

Наступні частини Плану розроблено з урахуванням викладених вище загальносвітових тенденцій розвитку телебачення і радіомовлення, категорій каналів і мереж та аналізу тенденцій телерадіомовлення в Україні.

ІІ. ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ РАДІОЧАСТОТНОГО РЕСУРСУ, ВИДІЛЕНОГО ДЛЯ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

Нормативно-правова база та методологія

Згідно із Законом України „Про радіочастотний ресурс України”, використання ресурсу здійснюється відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 09.06.2006 р. Використання ресурсу здійснюється за поданням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за умови, що смугу частот визначено „радіомовною”.

До наявного радіочастотного ресурсу, який Національна рада може використати для ліцензування телерадіомовлення, віднесено частотні присвоєння:

·        вільні частотні присвоєння, надані Центром „Укрчастотнагляд” на замовлення Національної ради (додаток 4);

·        вільні частотні присвоєння, що виставлялися на конкурс на отримання ліцензій на мовлення, але переможців не було виявлено (додаток 5);

·        вільні відрізки часу на каналах мовлення, які телерадіоорганізації не використовують цілодобово (додаток 6);

·        вільні частотні присвоєння, ліцензії на мовлення з використанням яких анулювала Національна рада (додаток 7).

Для впорядкування та оптимального використання наявного частотного ресурсу Національна рада ініціюватиме проведення аудиту використання частотних присвоєнь існуючими теле- і радіомережами та конверсію частот, які були в користуванні Міністерства оборони України.

Розбудову каналів мовлення сплановано з урахуванням вимог раціонального розподілу обмеженого радіочастотного ресурсу. Враховуючи Міжнародну угоду „Женева-2006” про поетапний перехід телерадіомовлення в період 2006–2015 років до цифрового мовлення, у Плані розбудови національного телерадіоінформаційного простору надано перевагу завершенню розбудови мереж аналогового телебачення в 2006 році.

В основу розробки цього Плану покладено аналіз території за ознакою розповсюдження в межах зон впевненого прийому та розмежування зон за кількістю програм, які впевнено приймаються побутовими телерадіоприймачами з використанням кімнатних антен. Розбудова каналів мовлення (технічні аспекти) забезпечується відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та радіочастотний ресурс на підставі цього Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телерадіомовлення і на замовлення Національної ради.

Визначення мереж мовлення та каналів мовлення здійснюють згідно з вимогами прикінцевих положень Закону України „Про телебачення і радіомовлення” (розділ Х), а також статті 23 цього Закону.

Розрахунки кількості населення, що проживає на території мовлення, здійснюються з використанням вимог „Інструкції з вимірювання зон впевненого прийому радіопередач ТБ та ОВЧ ЧМ станцій” (1965 р.).

Розвиток основних технологій телерадіомовлення

На сьогодні основним джерелом прийманням населенням України телерадіопрограм є наземне ефірне аналогове мовлення. З метою збільшення кількості програм та створення конкурентних засад у галузі телерадіомовлення у світі активно впроваджуються системи цифрового телерадіомовлення.

Перехідний період від аналогового до цифрового мовлення визначено Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЕ) до 2015 року. Такий перехід є надзвичайно складним оптимізаційним завданням, яке неможливо виконати без координації та узгодження дій Адміністрації зв’язку України з аналогічними органами сусідніх держав та МСЕ.

У наземному ефірному середовищі цифрове мовлення реалізується в ІІІ, ІV та V телевізійних діапазонах (174–230 МГц, 470–862 МГц), за системою DVB-T. Система DVB-T впроваджується з врахуванням майбутнього її використання сумісно з використанням системи DVB-Н.

На перехідний період цифрові передавачі мають включатися таким чином, щоб ще працюючі аналогові передавачі були захищені від завад. Складовою частиною вирішення загальної проблеми впровадження цифрового мовлення є оптимізація переходу від аналогового до цифрового мовлення на території України.

Національна рада ініціювала впровадження пілотних проектів цифрового мовлення в Київській, Луганській, Закарпатській областях та АР Крим. Національна рада 27 грудня 2005 року оголосила конкурс на мовлення з використанням цифрових телеканалів у стандарті DVB-T (470–862 МГц) у м. Києві. Визначено 4-х переможців конкурсу та 16 програм, які мають розповсюджуватися у цифровому стандарті.

Принципи розбудови мереж та каналів мовлення

            Передбачене частиною п’ятою статті 22 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у межах, визначених ліцензією Національної ради на мовлення, здійснюється Національною радою відповідно до Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору за рахунок вільного радіочастотного ресурсу.

 Національна рада сприяє максимальному територіальному охопленню каналами, мережами мовлення та телемережами кожної з територіальних категорій.

У разі, якщо Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору передбачено наявність вільного радіочастотного ресурсу, призначеного для розширення каналів, мереж мовлення та телемереж у мережах, Національна рада в кожному конкретному випадку приймає окреме рішення на виконання вимог частини п’ятої статті 22 або частини 7 та/чи частини 8 статті 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”.

Щодо визначення принципів розвитку, розширення каналу, мережі мовлення та телемережі на позаконкурсних засадах Національна рада керується:

·        станом і технічним рівнем використання ресурсу діючих каналу, мережі мовлення та телемережі;

·         наявністю технічної розробки каналу, мережі мовлення та телемережі;   обсягом інвестицій у розвиток каналу, мережі мовлення та телемережі за період дії ліцензії;

·         положеннями пунктів 1, 3 статті 8 Закону України ”Про телебачення і радіомовлення”;

·        загальним терміном мовлення телерадіоорганізації у національному телерадіоінформаційному просторі України;  

·        відсутністю порушень чинного законодавства України у сфері телерадіомовлення;

·         рішеннями органів державної влади, які згідно із законодавством визначають державну політику щодо телебачення і радіомовлення.

Конкурс на отримання ліцензій ініціюється, оголошується і проводиться Національною радою. Законом передбачено, що при розгляді заяв учасників конкурсу і визначенні його переможців Національна рада надає перевагу телерадіоорганізаціям, які беруть на себе зобов’язання забезпечувати трансляції соціально-важливих програм (інформаційних, соціально-політичних, дитячих тощо), задовольняють інформаційні потреби національних меншин та забезпечують свободу слова; мають перевагу у фінансово-економічних та професійно-технічних можливостях телерадіомовлення.

За потреби Національна рада відповідно до частини п’ятнадцятої  статті 25 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” розширяє перелік критеріїв за умови їх публічного оголошення до кожного конкурсу, виходячи з умов розвитку певного регіону та потреб глядачів.

Таким чином, передбачені чинним законодавством процедури розбудови каналів, мереж мовлення та телемереж тощо спрямовані на максимальне забезпечення насамперед інформаційних потреб усіх категорій населення нашої країни.

Розвиток каналів та мереж телерадіомовлення

Відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України, інших нормативних документів та міжнародних зобов’язань України в процесі розбудови каналів та мереж теле- і радіомовлення слід дотримуватися вимог та застосовувати такі обмеження (крім випадків, коли на момент прийняття цього Плану частотні присвоєння вже пройшли аналіз електромагнітної сумісності з діючими та запланованими РЕЗ мовлення та міжнародну координацію):

·        канали телебачення, які замовляються для потреб інформаційного мовлення до кінця 2006 року, обмежуються потужністю до 100 Вт;

·        зважаючи на відсутність міжнародного захисту аналогових каналів телебачення, місця встановлення нових телепередавачів не можуть бути ближчими до Державного кордону України за 110 – 120 км;

·        забезпечується можливість конверсії частотного ресурсу та вивільнення 4 ТВК і 5 ТВК для потреб радіомовлення;

·        у населених пунктах, де доступ громадян до інформації обмежується можливостями отримання 4–5 телевізійних програм, за наявності пропозицій загальнонаціональних і регіональних телекомпаній прораховувати частотний ресурс, розміщуються багатоканальні телемережі. При цьому Національна рада направляє подання на прорахунок частотного ресурсу для цифрового мовлення на відповідних територіях у стандарті DVB-T. У разі неможливості прорахунку частотного ресурсу для DVB-T Національна рада направляє до УДЦР подання для прорахунку на вторинній основі частотного ресурсу для застосування багатоканальних технологій „Телесело” та МІТРІС.

Зважаючи на реальні можливості УДЦР, передбачається такий порядок розвитку каналів та мереж теле- і радіомовлення:

● 2006 рік – прорахунок частот виключно для аналогового ефірного телемовлення та багатоканального мовлення у стандарті DVB-T.

● Перший квартал 2007 року – проведення конкурсів на отримання ліцензій на ефірне аналогове телевізійне мовлення та прорахунок частот для ефірного радіомовлення, а також частот для багатоканальних ефірних телерадіомереж (пріоритетно – DVB-T).

● Другий квартал 2007 року – підготовка до проведення конкурсу на отримання ліцензій на ефірне радіомовлення.

● Друге півріччя 2007 року – проведення конкурсів на розбудову багатоканальних телерадіомереж у межах доступних технологій (DVB-T, МІТРІС, „Телесело”).  

З 1 липня 2007 року припинити несанкціоноване Національною радою збільшення території розповсюдження сигналу загальнонаціональних та регіональних мовників через систематичну ретрансляцію програм місцевими телерадіоорганізаціями.

Зважаючи на обмеженість радіочастотного ресурсу, на завершальному етапі розбудови аналогового наземного телебачення (перед переходом на цифрове мовлення) у пріоритетному порядку розбудовуватимуться канали мовлення з метою доведення розбудови каналів до максимально можливого покриття території України як новими потужностями, так і завдяки збільшенню потужностей діючих РЕЗ мовлення.

Канали загальнонаціонального мовлення розвиваються у пріоритетному порядку в населених пунктах, де доступ громадян до телерадіомовлення обмежений та де телерадіосигнал приймається із завадами (крім населених пунктів, претендентів на мовлення в яких більше трьох).

Регіональні канали мовлення розбудовуються в межах визначеного регіону (області) з метою максимального охоплення жителів цього регіону (області).

Щодо порядку зміни територіальної категорії каналу, мережі мовлення, телемережі Національна рада керується такими критеріями:

·             рішенням  наглядового органу телерадіоорганізації про зміну територіальної категорії каналу, мережі мовлення та телемережі;  

·             наявністю технічної розробки каналу, мережі мовлення, телемережі;   наявністю встановлених ліцензією Національної ради меж каналу, мережі мовлення та телемережі телерадіоорганізації;  

·             дотриманням телерадіоорганізацією конкурсних умов чи ліцензійних зобов’язань;

·               обсягом інвестицій у розвиток каналу, мережі мовлення, телемережі, а також технічним рівнем засобів мовлення.                                                              &nbs