На зустріч запросили і журналістів для висвітлення роботи наради, однак вже за 5 хвилин їх попросили покинули залу. До цього В.Литвин повідомив, що у такому широкому складі, але без преси, мають бути обговорені законодавчі проблеми засобів масової інформації. І його промова назагал була дуже короткою: “усі свідомі того, що на телебаченні та радіо багато проблем”. Про конкретні проблеми в цьому короткому спічі для преси далі не йшлося. Любитель влучних висловів великих Володимир Литвин лише охарактеризував ситуацію у ЗМІ цитатою: “Ніколи не зраджуй правді, а просто зміни правду”. Звичайно ж, журналістам довелося з’ясовувати: чи мав на увазі спікер свої власні дії чи щось інше? Вже після засідання Литвин пояснив, що, звичайно ж, він мав на увазі, що жодним чином не можна правду підганяти під себе…

До речі, якраз в той час, коли журналісти півтори години чекали у коридорі, щоб врешті отримати брифінг учасників цієї закритої наради, у кулуарах парламенту оголосили, що відома “трійка” опозиційних лідерів – нардепів збирається на прес-конференцію. Тільки інформації було дві: одні офіційні особи казали, що прес-конференція буде у комітетах. Інші – що в УНІАН. Офіційно УНІАН цю інформацію спростовував, а неофіційно – підтверджував. Ось на такому фоні „свободи преси” розпочалася коротка прес-конференція Володимира Литвина. Втім, за його словами, якраз питання цензури та впливу Адміністрації Президента на діяльність ЗМІ, на нараді з керівниками телеканалів не обговорювалися.

А пізніше на запитання “Детектор медіа”:„Що змушує керівника комерційного каналу виконувати “темники” АП?” керівник “Нового каналу” Олександр Ткаченко зауважив: “ви задаєте питання, якому не існує реального підтвердження”.

Отже, керівники каналів піднімали інші, більш важливі для себе, питання про створення нормальних умов для економічного функціонування незалежних ЗМІ.

Інформацію Миколи Томенка про те, що на зустрічі все ж таки йшлося і про політичну цензуру – дивись на „Детектор медіа” у розділі „Новини”.

Як повідомив, в свою чергу, Володимир Литвин, “ми говорили про ті речі, які заважають нормальному функціонуванню телерадіокомпаній саме у правовому вимірі. По-перше, такі пропозиції будуть напрацьовані за участю представників телерадіокомпаній. По-друге, створюватимуться нові закони. І по-третє, відбудеться опрацювання Національної доктрини розвитку теле-, радіопростору країни”.

На думку спікера, “сьогодні журналісти певною мірою відчувають тиск, тому що все більше ЗМІ стають недержавними і тут, мені здається, повинно бути законодавчо заборонено власнику втручатися у безпосередню роботу журналіста” ( Коментар „Детектор медіа”. - Чому при цьому йдеться тільки про тиск власників – не зрозуміло, адже всім відомо, хто, в свою чергу, тисне в Україні на власників – та ж таки держава, її виконавча гілка. Що ж стосується „тиску власників”, то взагалі-то тут не треба вигадувати якихось законодавчих велосипедів. Адже Україна є членом ООН та Ради Європи, і на неї цілком поширюються вимоги, наприклад, тієї ж Загальної декларації з прав людини – в статті 19 якої йдеться про те, що уряди держав зобов’язані запобігати порушенням свободи ЗМІ з боку приватних зацікавлених осіб! Інша річ, що важко собі уявити, щоб наші уряд або Адміністрація Президента почали боротися з тим, що самі, власне, і насаджують! Для кого виголошують „правильні” речі наші політики – не відомо.)

Крім того, В.Литвин вважає, що „законодавчо потрібно визначити мінімальну заробітну плату журналіста. Бо економічна свобода є необхідною передумовою для політичної свободи” („І тримається, безумовно, саме на законодавчо визначеній мінімальній зарплаті”. - „Детектор медіа” єхидно).

“Детектор медіа” цікавило й те, як спікер ставиться до проблеми закритості інформації про реальних власників ЗМІ і засновників, і чи буде парламент вирішувати це питання законодавчо. Володимир Литвин твердить, що обговорював це питання із податківцями й іншими інститутами державної влади, що володіють такою інформацією: “Нам потрібна реальна картина, хто є власниками заводів, підприємств, хто стоїть за офшорами. У першу чергу, це повинно бути прозоро сказано і про ЗМІ, тоді нам буде простіше орієнтуватися у хитросплетіннях оцінки різними виданнями перебігу тих чи інших подій, бо буде реально видно, хто і як ці події трактує. Я звертався до органів державної влади: Податкової адміністрації, Комісії цінних паперів та інших. Але це лише півкроку, бо ми всі прекрасно знаємо, хто є фізичним власником того чи іншого підприємства, але юридичним власником може бути зовсім інша особа, до нього насправді не причетна. Врешті –решт, нам сьогодні дійсно потрібна прозорість у всьому”.

Про те, чи отримав п.Литвин таку інформацію, і чи будуть реальні кроки для вирішення цієї проблеми, В.Литвин не розповів. Хоча „Детектор медіа” приємно відзначити, що спікер-таки погоджується, що це питання дійсне важливе.

Що ж стосується економічних проблем наших ЗМІ, то найперше керівники телеканалів наполягають на тому, щоб було знято заборону на переривання фільмів рекламою. Олександр Ткаченко, “Новий канал”, прокоментував „Детектор медіа” цю проблему так: “Важливо, щоб це питання було вирішено згідно з європейськими стандартами. Ми говоримо про політику, але коли ми починаємо говорити про економічні питання, європейський досвід ми не враховуємо. У всіх країнах Європи можна переривати рекламою фільми, у нас ні. Ми робимо якийсь елемент політичний і намагаємося накласти його на ту економічну базу, яка існує в Україні. Це стосується і розуміння нашої політичної еліти того, що таке механізм діяльності телебачення і радіомовлення”.

За словами ж керівника НТКУ Ігоря Сторожка, державне ТБ взагалі діє поза законом, оскільки НТКУ заборонено мати рекламний збір більше 50% проти бюджетних асигнувань. “То що мені порадите робити, якщо у мене зараз ідуть незаконні гроші, за що мене можна притягувати до відповідальності?”, – резюмував І.Сторожук.

Крім того, наголошувалося на засіданні, рекламний збір усіх телеканалів в Україні складає 100 мільйонів доларів у рік, а в Росії – 1 мільярд доларів. При тому, що ринок – єдиний. А в результаті у вітчизняних каналів – менше можливостей для створення рейтингових програм та технічного оновлення каналів.

У пана Сторожука були й інші претензії. Зокрема, до представників опозиції, що проривалися у державний ефір. З одного боку, він говорив, що НТКУ готова виконати Постанову ВР про висвітлення її роботи. Однак, тлумачення постанови не однозначне. Він запропонував парламенту законодавчо визначити розподіл часу, який гарантується депутатам, та порядок надання ефірного часу депутатам.

Для телеканалу “Інтер” актуальною були проблеми поділу каналу між державними мовниками (адже, як відомо, за рішенням Нацради, з цієї частоти вже в жовтні цього року повинні піти обласні телестудії, в тому числі – київська. Піти куди- й досі не визначено!).

За словами Віталія Шевченка, члена Нацради з питань телебачення та радіомовлення, обговорювалося на нараді й питання призначення четвертого представника від парламенту до Національної ради.

“Потрібно приймати закон про кабельне телебачення, бо ми тільки „гріємо ефір” і економічно гасимо мовників. – зауважив він.

Говорилося й про Громадську раду з питань свободи слова та інформаційної політики, створеної при профільному комітеті ВР. „Є очікуввання, що Рада допоможе „профільтрувати” суспільними та експертними обговореннями законодавчі ініціативи мовників. А згодом планується й засідання у більш ширшому складі: за участю керівників депутатських фракцій”, - повідомив „Детектор медіа” Віталій Шевченко.