"Довіра, довіра й ще раз довіра!" Приблизно таким має стати лейтмотив відносин журналістів з міліцією. Начальник столичного главку, відомий читачам УП як "зам по опєратівной" (нині вже колишній), Петро Опанасенко оприлюднив частину задуманого плану. На одній з нещодавніх прес-конференцій він закинув у журналістські кола ідею-пропозицію: за кожним крупним виданням (працівники газет на кшталт "Грані плюс" чи "Свобода" можуть не хвилюватися; вони ж-бо не крупні) буде закріплено відповідальну особу зі структури управління МВС. Ця людина має перейматися не лише професійними, а й приватними турботами "редакціонерів". Тобто, йдеться про такого собі куратора, "службового друга", який завжди буде напоготові владнати якусь проблему. "Пропозиція" Петра Опанасенка не була сприйнята зі жвавістю, якою зазвичай реагують ЗМІ на різного роду МВСівські ініціативи, особливо в тій царині, що зачіпають журналістські справи. Її ("пропозицію") фактично ніхто не прокоментував. Дивина, та й годі! Тож МВС, природньо, відсутність реакції сприйняло як "одобрямс" й пішло далі. В столиці "дружити" зі ЗМІ будуть начальники з центрального апарату МВС, а в регіонах - відповідальні особи з обласних управлінь. Деяким виданням "пощастить" особливо, оскільки ними опікуватимуться держсекретарі міністерства. Пропозицій щодо змісту наказу - чимало. Від суто адміністративних заходів до тих, які потребують творчого підходу. Представники Центру громадських зв'язків розіслали в редакції анкету, яка починається такими словами: "МВС України вивчає проблеми, пов'язані з безпекою працівників ЗМІ. Пропонуємо вам висловити свою думку з цього приводу." Далі йде перелік "профільних" питань. Речники міністерства щороку проводять подібні опитування, але якщо раніше це було швидше формальністю, аніж необхідністю, то нині результати анкетування будуть ретельно проаналізовані й використані під час підготовки наказу. Принаймні в цьому запевняють ЦГЗівці. За даними УП, окрім міліцейських керівників за редакціями планується закріпити й правоохоронців нижчого рангу - дільничних міліціонерів. Їхньою функцією буде - знайомитися з редактором (видавцем), представниками творчого колективу й підтримувати постійний контакт. Цю ж формулу планується реалізувати за місцями проживання журналістів. Тож якщо до вас завітає міліціонер, не лякайтеся - це планова перевірка, чи ви живі, здорові. Хоча це є певною проблемою. Значна частина журналістів наймає квартири й час від часу під тиском різних обставин змінює їх. І як правоохоронці планують підтримувати контакт з усіма (якщо будуть "дірки" , то будуть і "провали") - можна лише здогадуватися. Загалом же в Україні, за даними Спілки журналістів, живе й працює близько 30 тис. журналістів... Цілком можливо, що в наказі буде регламентовано порядок видачі журналістам газової зброї. Також вивчається питання про запровадження так званих "телефонів журналістської довіри". Словом, в МВС наполегливо працюють над власною індульгенцією в очах ЗМІ. Нині важко сказати, наскільки дієвими будуть усі ці заходи. Згадаймо випадок з кримським журналістом Михайлом Шишлятніковим та мером Сак Шевцовим. Як на таке реагувати? Які є важелі впливу на того чи іншого козирного начальника в далекому від Києва місті? Як розвіяти підозри колег Ігоря Александрова в тому, що за його смертю стоять високі міліцейські чини? Службовий наказ сумнівів, недовіри, підозри не зруйнує. Лише відвертість та конкретні дії з розкриття тих злочинів, які вже скоєні... Наказ планується підписати до Нового року. В МВС чудово розуміють, що їхні ініціативи можуть бути досить своєрідно сприйняті. Тому тут думають, як у коректній формі все це викласти та розтлумачити, щоб було якомога менше галасу з вуст тих, хто в таких діях угледить черговий наступ на свободу слова чи її обмеження. Тих же дільничних налаштовують на толерантність та ненав'язливість у стосунках з працівниками ЗМІ. Але чи це є вирішальним?

І насамкінець про два малопомітних факти з життя МВС, які одначе є вельми красномовними. На пенсію відправлено керівника апарату міністра внутрішніх справ генерал-полковника Едуарда Фере. Ця людина, як свого часу заявляли депутати Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак, була, начебто, "координатором теракту", тобто ДТП, в якому загинув В'ячеслав Чорновіл. Не вдаючись в подробиці цієї історії, зазначимо, що генерал мав особливі стосунки з екс-міністром Юрієм Кравченком. Едуард Фере - не так людина Кравченка, як... навпаки, був (залишається) авторитетом в очах міліцейських "лампасників", і цим пояснюється непоспіх у вирішенні питання про його звільнення. В МВС не прийнято відразу після зміни керівника міняти команду. Це робиться поступово. Друга подія має також кадровий характер. Змінився начальник Київського обласного управління МВС. Замість Олександра Чеменка на цей пост призначено Василя Зарубенка. Олександр Чеменко - батько Сергія Чеменка, одного з тих оперів, що стежили півтора роки тому за Георгієм Гонгадзе в "Жигулях". Цю інформацію ніхто досі не спростував. Згадаймо, як делікатно переводилися стрілки на начебто викрадені номери авто, а тема прізвищ натомість ігнорувалася. Саме завдяки посаді й зусиллям батька Чеменка-молодшого не звільнили тоді з органів. Нині, кажуть, Сергій Олександрович - в центральному апараті МВС, однак, подейкують, що й він не затримається... Цікаво, що повідомляючи про призначення Василя Зарубенка, ЦГЗ обласної київської міліції не згадав навіть прізвища його попередника, чим власне продемонстрував небажання привертати увагу до історії з "Жигулями", до тих чи інших осіб, що знають деталі тих подій. Так тихо при новому міністрі з міліції ще ніхто не йшов.

Що означають ці кадрові зміни? Звичайна службово-вікова ротація, прихід "людей Смирнова" на зміну "кравченківцям"? Намір тишком позбутися людей, чиї прізвища викликають певні асоціації на тлі шляхетного наміру - боротьби за життя журналістів?