17:53
Середа, 25 Вересня 2019

Небезпечний медіапростір: чому не варто вражати глядачів

Експерти й індустрія розробляють нові правила висвітлення насильства в медіа. Мовники запевняють, що не мають параноїдального бажання довести до істерики українських дітей.
Небезпечний медіапростір: чому не варто вражати глядачів
Небезпечний медіапростір: чому не варто вражати глядачів

Саморегулювання українських мовників на базі робочої групи при Національній раді з питань телебачення і радіомовлення найближчим часом зосередиться на розробці нових правил висвітлення в медіа насильства та жорстокості, а також булінгу. На що готові індустрія, громадськість і регулятор, щоб ухвалити дієву галузеву угоду для захисту дітей від шкідливого контенту? Про це говорили учасники громадської дискусії «Безпечний медіапростір: співпраця індустрії та регулятора», яку організовували Незалежна асоціація телерадіомовників (НАМ), Національна рада з питань телебачення і радіомовлення за підтримки USAID та Internews Ukraine. Раніше з цієї дискусії ми виокремили дев’ять актуальних питань і викликів для співрегулювання в Україні.

Які вже існують індустріальні правила захисту дітей у медіа

Після невдалої спроби Нацради кілька років тому спонукати мовників ухвалити кодекс мовлення (у ньому мали бути врегульовані спірні питання, на які не дає вичерпних відповідей законодавство) найбільші медіагрупи разом з Нацрадою та громадськістю взялися напрацьовувати правила для захисту дітей у медіа крок за кроком. З 2016 року було напрацьовано й підписано медіагрупами три саморегуляторні акти:

- «Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства, при залученні до медіа-виробництва»;

- «Висвітлення засобами масової інформації теми суїциду»;

- «Висвітлення засобами масової інформації теми участі дітей у збройних конфліктах».

Ці документи, які з’явились у 2016-2018 роках, індустрія прийняла не одностайно. Попри те, що їх погодили «1+1 медіа», StarLightMedia, «Медіа Група Україна», Суспільний мовник (НСТУ) та об’єднання місцевих і регіональних мовників (Незалежна асоціація телерадіомовників), одна з найбільших медіагруп – «Інтер» – так і не підписала жодного з актів. А «1+1 медіа» спершу відмовився підписувати акт про висвітлення суїциду, але потім зважився на підпис лише з окремою думкою. Канал не погодився прийняти пункт про небажані фактори при поширені інформації про суїцид.

Паралельно Національна рада з питань телебачення і радіомовлення моніторила контент каналів, шукаючи там шкідливий для дітей контент. Найбільш прискіпливим регулятор був у 2016-2017 роках. Тоді СТБ отримав попередження, а потім 1,6 млн грн штрафу за показ недитячих програм у дитячий час, «Україна» отримала попередження за кривавий випуск токшоу «Говорить Україна», а «Інтер» – попередження за шкоду для дитячої аудиторії від випуску токшоу «Стосується кожного» про 12-річну породіллю. У 2018 році перша заступниця голови Нацради Ольга Герасим’юк знову закликала до перевірки СТБ, але справа до неї так і не дійшла, хоча Незалежна медійна рада (експертний саморегулівний орган), до якої звернулася Нацрада, дійшла висновку про порушення з боку каналу СТБ. Усі канали оскаржили санкції Нацради в судах. СТБ та «Інтер» виграли апеляції, Нацрада подала касацію. Справу проти «України» Нацрада виграла в апеляції.

У тому, що Нацрада більше не застосовувала санкцій за шкідливий для дітей контент, Ольга Герасимюк вбачає дієвість погоджених правил. «Детектор медіа» теж фіксував, що канали «Україна» та СТБ навчилися коректніше й обережніше обговорювати теми насильства над дітьми, але все ще не враховують деяких нюансів. Представники «1+1 медіа» та «Медіа Групи Україна» запевнили, що використовують правила під час висвітлення складних тем, у яких фігурують діти.

Юристка Олена Любченко з «Медіа Групи Україна» додала, що телеканали висвітлюють складні теми насильства чи порушення прав дітей саме для того, щоб захистити права дітей та спонукати діяти відповідні органи. А Іванна Найда, генеральна продюсерка телеканалу «ПлюсПлюс», згадала про те, що її канал робить «Корисні підказки» для дітей – анімаційний серіал, у якому навчає маленьких глядачів ставити будь-які запитання, експериментувати, розмірковувати та приймати рішення й діяти в несподіваних або ж складних ситуаціях. Цей проєкт вона вважає більшою мірою соціальним, аніж комерційним: продати його в інші країни медіагрупі не вдалося, тому що проблеми, актуальні для дітей України, незрозумілі для дітей з інших країн.

Олена Андрієнко (Publicis Groupe Ukrane), Олена Любченко («Медіа Група Україна»)

Медіанасильство та булінг в ефірі

Нині робоча група зі створення правил захисту дітей у медіа розробляє четвертий акт саморегулювання – правила висвітлення в медіа насильства та жорстокості. Драфтом проєкту займалися Любов Найдьонова, експертка Інституту соціальної та політичної психології, та Ольга Большакова, керівниця Центру адвокації та лобіювання Незалежної асоціації телерадіомовників. Члени робочої групи наразі надають свої зауваження та пропозиції до драфту.

Любов Найдьонова наголошує, що весь світ іде до обмеження показу насильства в медіа, відеоіграх тощо: «У дітей, які дивляться мультики з елементами насильства, змінюється поведінка. Вони стають більш агресивними, штурхають інших дітей. Якщо ж із дитиною поговорити чи погратися, це проходить. Тому треба навчити батьків, що запобіжник негативного впливу медіа на дитину – у руках батьків». Утім, додає вона, якщо медіа не регулюватимуть прояви насильства в ефірі, то вони втрачатимуть аудиторію.

Ольга Большакова (НАМ), Аксана Філіпішина (представниця омбудсмена з питань дотримання прав дитини), Любов Найдьонова (Інститут соціальної та політичної психології)

Проєкт нового акту складається з чотирьох частин. У перших ідеться про те, що включає в себе термін «насильство та жорстокість» (дії людей проти людей, тварин, антропоморфних істот, які виявляються в умисному вбивстві чи заподіянні тілесних ушкоджень, катуванні, побоях і мордуванні, зґвалтуванні, сексуальному насильстві, знущанні, навмисному приниженні гідності, залякуванні, психологічному тероризуванні), та про ті ефекти, які воно чинить на дітей. А термін «медіанасильство» позначає наявність у медіапродукції сцен, що зображують насильство і жорстокість.

Щоби зменшити негативні ефекти від програм, що висвітлюють насильство та жорстокість, у час, коли дитина може здійснювати самостійний телеперегляд (у будні із 7:00 до 19:00), телерадіоорганізаціям рекомендують:

- утримуватися від демонстрації сцен, у яких насильство і жорстокість здійснюється дітьми, над дітьми та за участю дітей;

- утримуватися від романтизації, естетизації та/або героїзації насильства;

- утримуватися від детального висвітлення способів здійснення насильства, якщо такі способи доступні для копіювання дітьми;

- утримуватися від детального висвітлення способів здійснення насильства для створення враження, що такі способи можуть бути доступні для копіювання дітьми;

- утримуватися від елементів насильства та жорстокості в гумористичних передачах.

Щоби зменшити ефект збудження від сцен насильства, рекомендують:

- утримуватися від демонстрації сцен з поєднанням елементів еротики і насильства та жорстокості;

- утримуватися від сцен, у яких демонструються страждання жертв насильства і жорстокості, які можуть бути віднесені до категорії жахів (можуть налякати й сильно вразити дитину).

У проєкті акту йдеться й про те, що канали мають віднайти технічну можливість попереджати батьків про додаткову увагу при спільному перегляді до демонстрації насильства (наприклад, текстом та/або закадровим голосом до початку демонстрації). А також каналам рекомендують зменшувати кількість такого контенту для підсилення вражаючого ефекту, уникати використання сцен насильства в анонсах програм та компенсувати демонстрації сцен насильства роз’ясненнями.

Окремо експерти планують розробити правила щодо висвітлення булінгу як окремого виду насильства. Свої рекомендації щодо нього підготували в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини. Ольга Пархоменко, помічниця представниці омбудсмена з питань дотримання прав дитини Аксани Філіпішиної, наголосила, що саме висвітлення булінгу призводить до його повторення. У цих рекомендаціях йдеться про те, що висвітлення цькування слід давати без оцінок і припущень, без заохочення та спонукання до булінгу, без ідентифікації широкою громадськістю осіб, які вчинили боулінг або постраждали від булінгу, також радять утриматися від залякування, додавати в матеріали пояснення, розказувати про роль спостерігачів, давати контакти місць, куди можна звернутися по допомогу тощо.

У данських садочках дітей вчать, як правильно вбити півня. Де межа?

Роман Кіфлюк, начальник контрольно-аналітичного управління Нацради, вважає, що телеканалам значно легше розповідати про трагедії, ніж знаходити творчі рішення, які зачеплять аудиторію, й подавати іншу інформацію: наприклад, про хлопця з Хмельницького, який виграв чемпіонат світу з інформатики.

Співробітники Нацради Тамара Кравченко, Валентина Александрова, Роман Кіфлюк, співробітниця офісу омбудсмена Ольга Пархоменко

Керівник інформаційного мовлення «1+1 медіа» Сергій Попов закликає не демонізувати медіа: «Ні в кого немає параноїдального бажання довести до істерики дітей України. Частіше за все, якщо трапляються прецеденти, то це з елементарної дурості». За його словами, «1+1 медіа» виробляє велику кількість контенту, і відповідальний працівник не може весь його ретельно переглянути.

Сергій Попов звернув увагу на проект ТСН про міжнародний досвід дошкільної дитячої освіти. Це серія матеріалів, знятих у Кореї, Швеції, Данії. «У цих країнах переглядають підхід до дитячої освіти, і дітей усе менше намагаються відгородити від реальності. Наприклад, у данських дитячих садочках вихователька цілком спокійно роздає дітям ножі, і вони роблять вироби з паличок. І на запитання, чи не боїтеся, що вони поріжуться, відповідає: вони ріжуться». Також в одному з данських садочків дітям показують, як правильно відрубати голову півню. При цьому дітям пояснюють, що людині, щоб прохарчуватися, треба вбити стільки-то курей.

Сергій Попов вважає, що не варто відгороджувати дітей від реальності, а експерти мали б дати пораду медіа, де саме межа дозволеного. «Ми країна, що воює, і ми не можемо виростити 50 мільйонів бібліотекарів. Ми маємо захищати кордони. І 16-18-річним треба йти на фронт і воювати. І якщо вони підуть з упевненістю, що насильства немає, хто нас захищатиме?» – сказав він.

Любов Найдьонова відповіла пану Попову, що в данському суспільстві зовсім інші проблеми: «У розвинутих країнах, які десятки років працюють на комфорт, є проблема згасання творчої інтелектуальної активності. У дитини благополучне внутрішнє середовище, ніхто не порушує її меж, ніхто її не б’є (якщо в Данії хтось ударить свою дитину, то до нього прийдуть і заарештують)». Також вона додала, що вплив медіанасильства потрібно постійно досліджувати і коригувати ту межу, яка може з роками змінюватися.

Також Сергій Попов згадав про конкуренцію на ринку, яка призвела до того, що глядач перегодований різним продуктом і для того, щоб пояснити різні негативні речі, телеканалам потрібно вдаватися до «надмірної драматизації». «Нам треба достукатися до глядача», – наголосив він. Любов Найдьонова парирувала цю тезу: чим більше медіа вражає глядачів – тим більше знижується поріг їхньої чутливості, а отже, щораз потрібно давати все більше жахів.

Вихід із цього замкненого кола – у спільній роботі над спільними самообмеженнями. Учасники дискусії вважають, що наступними етапами саморегуляції мають стати правила висвітлення жахів, запобігання сексуалізації, висвітлення посттравматичного синдрому та запобігання гендерної дискримінації. Детальніше про гендерну дискримінацію в рекламі читайте на «Детекторі медіа» незабаром.

Ілюстрація: istockphoto.com, фото: сайт Нацради

Читайте також

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
457
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду