10:00
Середа, 3 Квітня 2019

Із комунальних у громадські мовники. Перевтілення

Якими мають бути форма власності, засновники, наглядова рада, джерела фінансування та контент мовників громад – обговорили учасники наради Незалежної асоціації телерадіомовників.
Із комунальних у громадські мовники. Перевтілення
Із комунальних у громадські мовники. Перевтілення

В Україні працює близько 60 комунальних телерадіокомпаній, які незабаром мають перетворитися на мовників територіальних громад і стати повноцінною частиною цього сегменту.

«Мовлення громад» (community media) існує як альтернатива комерційним та суспільним мовникам на локальному рівні. У Європі це медіа, які створюються місцевими громадами, фінансуються та діють в інтересах громади. Запровадження такого мовлення в Україні має відбутися на підставі реформування комунальних медіа. Втім, цей процес досі не розпочався. З 2015 року було напрацьовано кілька законодавчих ініціатив, однак жодну з них ще не розглянув парламент.

Щоб підготувати свої пропозиції до існуючих законопроектів, які передбачають громадське мовлення, Незалежна асоціація телерадіомовників 22 березня в Одесі зустрілася з комунальними медіа. На зустрічі обговорювали організаційні форми, гарантії незалежності, дотації, можливості для монетизації.

Форма власності

Учасники дискусії зійшлися на тому, що громадські телерадіоорганізації повинні мати статус неприбуткових підприємств чи організацій та всі прибутки реінвестувати у свою діяльність. Такий підхід викликав схвалення навіть з боку тих компаній, які наразі заробляють на рекламі та працюють як прибуткове підприємство. Наприклад, радіостанція «На хвилі Корсуня» (Черкаська область). «Оскільки зараз ми комунальне підприємство районної ради і маємо статус прибуткового, то від нас засновник вимагає прибутковості. Але ж насправді цього в нас немає: ми не підприємство-виробник, а ЗМІ, а інколи у нас бувають і збитки. Втім, збитки ці не впливають на нашу господарську діяльність, бо ніякої заборгованості ми ні перед ким не маємо», – зазначила директорка Галина Добровольська-Рибалкіна.

За її словами, за рахунок реклами компанія сама заробляє на зарплату, податки, комунальні послуги, а районна рада оплачує лише послуги з розповсюдження сигналу, охорону приміщення і за комунікації. Директорка переконана, що переформатування в неприбутковий статус дозволить підприємству розширити свої можливості (наприклад отримувати гранти на вдосконалення матеріальної бази).

Переважно всі законопроекти, які стосуються реформування комунального мовлення (проект Держкомтелерадіо, депутатський «Про засади діяльності мовлення територіальних громад в Україні» та «Про аудіовізуальні послуги»), а також міжнародні рекомендації передбачають статус неприбуткових підприємств чи організацій.

Утім, керівниця Центру адвокації та лобіювання Незалежної асоціації телерадіомовників Ольга Большакова наголошує на тому, що це питання ще дискутується: «Ми маємо мовників зі змішаною форму власності. Тоді для них є три шляхи: вертатись у комунальну власність, йти до приватності чи залишати все без змін. Також є успішні комунальні мовники, які б могли стати приватними компаніями. Але ми ще не вирішили, чи слід цю можливість для них прописувати в законі і хто матиме право приймати відповідне рішення».

За її словами, окремо постає питання про мовлення інших громад, які не пов’язані з територією – національних, професійних, творчих тощо. «Цей аспект ми не розглядали, бо мали намір обговорити з провідними комунальними мовниками саме реформування комунального мовлення при переході на громадське», – додала пані Большакова.

Засновники

Відповідно до депутатського законопроекту «Про засади діяльності мовлення територіальних громад в Україні», право на заснування мовників територіальних громад мають органи місцевого самоврядування. А це сільські, селищні та міські ради, оскільки саме вони представляють інтереси територіальної громади. Із цими положенням погодились і представники медіа, і НАМу. «Власником комунальної телерадіоорганізації є громада. Засновником від імені громади є її представницький орган – рада. Інших варіантів для цього процесу реформування ми на сьогодні не знайшли і зійшлися на тому, що має лишатися саме така форма власності», – зазначила Ольга Большакова.

За її словами, комунальні мовники пропонують такі зміни до законодавства, за яких територіальні громади будуть змушені взяти комунальні медіа під своє крило або віддати певний відсоток на фінансування інших мовників. «Якщо окрема громада не хоче засновувати мовника, то має ці кошти розподілити між іншими мовниками громад – вищого або нижчого рівня», – додала пані Большакова.

При цьому, як звернула увагу Людмила Панкратова, юристка Інституту розвитку регіональної преси, не всі місцеві громади готові витрачати гроші на телерадіокомпанії. Бо це досить затратна річ, особливо коли «дороги не поремонтовані, вулиці не освітлені, сміття не вивозиться». «Може, громада хоче лавки поставити чи повісити ліхтарі, а не фінансувати мовника. Він ще не став тим ком’юніті, майданчиком цих громад», – наголосила пані Панкратова.

Наглядові ради

Питання створення наглядових рад громадських мовників стало найбільш дискусійним для учасників зустрічі. У представників регіональних телерадіокомпаній було багато побоювань щодо повноважень таких рад після історії зі звільненням голови правління Національної суспільної телерадіокомпанії Зураба Аласанії за рішенням наглядової ради. «Представники телерадіокомпаній бояться, що їх теоретично може звільнити не власник, а наглядова рада. Хоча, як на мене, позбавлення власника (місцевої ради) можливості звільняти керівника медіа є безумовним плюсом для незалежності комунального мовника», – зазначила Ольга Большакова.

До того ж, представники комунальних медіа мають досить різне уявлення про функції наглядових рад.

Оксана Берднікова, директорка ФМ-радіо «Голос громади» (Умань), вважає, що це має бути лобістський орган перед обласною радою: «Обласна рада має створити певний фонд підтримки мовників територіальних громад. А наглядова рада має випрацювати механізм, який пояснюватиме, чому саме ці кошти зможуть бути виділені на фінансування мовників територіальних громад».

Галина Добровольська-Рибалкіна, директорка «На хвилі Корсуня», вважає, що наглядові органи потрібні, коли є потреба контролювати використання коштів, які надають громади, а також аналізувати спірний контент: «Наглядові ради можуть бути корисними тоді, коли виникають спірні питання у висвітленні певних тем. Наприклад, релігійних… Незалежний арбітр, який висловлює думку певної більшості в громаді, навіть дуже потрібен. Якщо ж вони будуть непрофесійними, суб’єктивними, то їх втручання може й зашкодити».

Ольга Большакова звернула увагу на те, що наглядові ради – це досить широкий термін, який може мати різні повноваження в різних законах: «У Господарському та Цивільному кодексі наглядова рада – це контрольний орган. У Суспільному мовникові вона має ширші повноваження і може втручатись у регулювання діяльності, призначати керівника».

Під час обговорення учасники пропонували створити наглядову раду на рівні області, яка контролюватиме всіх громадських мовників з різних районів. «Якщо ми хочемо створити незалежну наглядову раду, то її потрібно усунути від місцевих рад, щоб вони не могли на неї тиснути. Спершу ми думали, що на місцевому рівні може не набратись достатньої кількості місцевих організацій, але наприкінці дискусії з’ясувалося, що в кожному місті районного центру є потрібна кількість таких громадських організацій. Тому, можливо, доцільно створювати наглядові ради на рівні району», – підсумувала дискусію Ольга Большакова.

Фінансування

Учасники дискусії зійшлися на тому, що основними джерелами фінансування мовника територіальних громад може бути місцевий бюджет, доходи від використання авторських прав, абонентська плата, а також пожертвування та спонсорство, реклама тощо. При цьому, згідно з міжнародними рекомендаціями, усі доходи необхідно реінвестувати в діяльність компанії, а також забезпечувати прозорість і відкритість керування фінансами.

Серед спірних питань була заборона на політичну рекламу, що пропонується в деяких законопроектах. Адже наразі це є важливим джерелом доходів для місцевих мовників.

Найбільше побоювань у представників комунальних мовників викликала можлива втрата дотацій з боку місцевих рад. Здебільшого всі запевняли, що без них телерадіокомпанії просто не зможуть вижити. Так, Михайло Бойченко з Редакції районного телерадіомовлення «Кілія-контакт» (Одеська обл., м. Кілія), зазначив, що його компанія не виживе, якщо піде у вільне плавання без підтримки з боку засновника: «Адже у нас маленький депресивний район, де рекламний ринок не розвинений, фінансові можливості в людей досить незначні».

Оксана Берднікова з «Голосу громади» (Умань) запропонувала: щоб убезпечити громадських мовників від впливу засновників, місцеві ради мають фінансувати їх через створення незалежних фондів.

Ще одним джерелом фінансування для багатьох громадських мовників закордоном є абонплата. Однак наразі в Україні цей досвід достатньо складно буде впровадити.

«На сьогодні люди платять за обслуговування ОСББ, комунальні послуги, і якщо ще внести для оплати послуги телебачення, то для наших людей це буде забагато», – вважає Ольга Годовенко, очільниця комунального підприємства «Южненська міська студія телебачення МИГ». Окрім цього «МИГ» нещодавно розпочав прямі трансляції в соціальних мережах та на Ютубі. «Людина не буде платити за те, що вона й так може побачити безкоштовно онлайн», – додає пані Годовенко. А Михайло Бойченко наголосив, що переважно глядачі таких мовників, як його «Кілія-контакт» – це малозабезпечені люди, пенсіонери, люди середнього та пенсійного віку.

Попри те, що в Україні значна частина громадян користується платним телебаченням, не всі усвідомлюють це й готові платити за контент. У цьому напрямку активно працюють великі медіагрупи, які борються з піратством і намагаються привчити свою аудиторію до переваг платного контенту. Але для маленьких комунальних медіа цей шлях дуже складний ще й з огляду на якість їхнього контенту.

Контент

Про контент під час дискусії говорили небагато. Зокрема, наголошували на тому, що мовник територіальної громади не зобов’язаний висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів. Прийнятною для учасників дискусії була квота не менше 50% власного продукту; не менше двох годин добового мовлення в проміжках часу між 06.00 та 23.00 – передачі з інформацією місцевого або регіонального значення.

Однак застереження викликало положення про те, що «розважальні передачі повинні становити не більше 25% обсягу власного продукту». Цей пункт пропонується в законопроекті «Про засади діяльності мовлення територіальних громад в Україні». Мовники зазначали, що спортивні змагання та культурні заходи, що відбуваються на місцевому рівні і трансляція яких по суті є розважальною передачею, мають велике значення для консолідації аудиторії.

Спірні аспекти щодо контенту, фінансування, наглядових органів а також питання щодо ліцензування та пільг, які передбачаються для громадських мовників, члени НАМу планують обговорити на подальших зустрічах. У результаті цієї роботи мають бути напрацьовані спільні пропозиції, які НАМ надаватиме до існуючих законопроектів.

«На сьогодні є кілька законопроектів, які передбачають реформування комунальних медіа в громадські мовники. Оцінити, який з них остаточно буде ухвалений, дуже складно. Тому ми хочемо створити універсальні пропозиції, щоб вони могли бути імплементовані в будь-яку редакцію закону», – зазначила Ольга Большакова. На її думку, найбільш імовірно, що зараз просуватиметься новий закон про аудіовізуальні послуги.

Фото: надані Незалежною асоціацією телерадіомовників

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
672
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2019 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop