19:00
П'ятниця, 11 Березня 2016

Розширення повноважень Нацради: за і проти

Підсумки круглого столу ГО «Детектор медіа»
Розширення повноважень Нацради: за і проти
Розширення повноважень Нацради: за і проти

Що заважає Національній раді з питань телебачення і радіомовлення ефективно виконувати свої повноваження зараз? Які зміни потрібні в законодавстві для ефективнішої реалізації цих повноважень? Як посилити незалежність Нацради як регулятора і не допустити перетворення її на орган цензури? На ці теми дискутували учасники експертного круглого столу «Доцільність розширення повноважень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення», проведеного громадською організацією «Детектор медіа» 26 лютого за підтримки Посольства США в Україні.

Насамперед учасники дискусії висловили свої міркування про законопроект № 3562 Григорія Шверка щодо захисту інформаційного простору, який передбачає деталізувати в законі «Про телебачення і радіомовлення» процедуру застосування Нацрадою штрафів, прописати розміри цих штрафів. Експерти зійшлися на тому, що цей законопроект не розширює повноважень Нацради, а лише деталізує їх.

Щодо основної теми круглого столу думки експертів розділилися. Частина з них вважають, що в Нацради достатньо функціональних обов’язків, але регуляторний орган виконує їх неефективно. На думку самої Нацради та деяких представників громадськості, регулятору бракує повноважень і їх слід розширювати. Тоді як індустрія вважає, що ринок і так зарегульований, його слід позбавляти державного втручання та розвивати саморегуляцію. Але чи готова зараз галузь до саморегуляції – це складне питання, з огляду на жорстку конкуренцію між медіагрупами та їхніми власниками.

На основі зібраних експертних пропозицій ГО «Детектор медіа» готує дорожню карту. Адже питання повноважень Нацради - один з аспектів майбутнього закону «Про аудіовізуальні послуги», робота над яким наразі триває в парламентському Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики.

А яким саме має бути державний нагляд і контроль та його баланс із саморегуляцією – читайте в прямій мові учасників круглого столу.

Наталія Клітна, Ольга Большакова, Уляна Фещук, Тетяна Лебедєва

Уляна Фещук, заступниця голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:

- Законопроект № 3562, на мою думку, абсолютно не розширює повноважень Національної ради, оскільки штрафи вже застосовується, і є встановлений Кабміном порядок накладення штрафів. Втім, у законопроекті детальніше описуються норми щодо стягнення штрафів, бо працювати із чинним законом у тому вигляді, в якому він написаний, абсолютно неможливо.

Ми насправді застосовуємо санкцію у вигляді штрафів у випадку, якщо після попередження ліцензіат не усунув порушення. Проте це неефективно, на мою думку. За цей час було накладено близько 30 штрафів, і тільки один був сплачений.

З 1 вересня минулого року діє закон «Про судовий збір», який постановив, що державні органи також мусять його сплачувати, а ви знаєте фінансування Нацради, тому можна підрахувати, скільки приблизно треба сплатити Нацраді судового збору для того, щоб стягти відповідний штраф. Тобто норма неефективна, тому вносяться зміни в порядок стягнення. Також вносяться зміни в поярдок повідомлення про штраф, бо керівники ліцензіатів уникають отримання листів з рішенням про накладений штраф. У результаті листи лежать на пошті місяць і повертаються до нас.

Тобто якщо не буде прийнято законопроект № 3562 у тому вигляді, в якому він зараз доопрацьований, то штрафи в нас будуть «мертвонародженою дитиною».

Крім того, на жаль, український ринок реагує тільки на фінансові санкції, на попередження ніхто не звертає уваги. Я вважаю, що попередження – це не санкція, а застереження. Єдина норма, якої бояться ліцензіати, - це два попередження, після яких Нацрада може не продовжити дію ліцензії. Але враховуючи термін дії ліцензії – 7-10 років – ліцензіати живуть спокійно і починають хвилюватися тільки тоді, коли потрібні документи на продовження ліцензії.

Ви також знаєте судову практику, яка склалася досить неефективно: до звернення до суду про анулювання ліцензії суд вимагає застосовувати санкції в такому порядку: попередження, штрафи, звернення до суду. Якщо якийсь момент випадає, то суд, як правило, приймає рішення не на користь Національної ради.

У підсумку я вважаю, що цей законопроект не розширює повноваження Нацради, але розширення є необхідним.

Віта Володовська

Віта Володовська, юрист Інституту медіа права:

- Якщо уважно прочитати закон про Нацраду, проблема виникає не в тому, що повноважень немає, а в тому, що вони недостатньо чітко деталізовані. Нацрада, наприклад, має контролювати діяльність мовників під час виборів – це прямо передбачено законом, але ми не бачимо чіткої можливості для Нацради застосовувати санкції за порушення цих норм. Тобто повноваження нібито є, але ефективного механізму реалізації немає.

Законопроект № 3562 не розширює повноважень Національної ради – він їх деталізує. І визначення в законі чітких санкцій допомагає (і не лише самому регулятору, а й мовниками) чітко розуміти, які санкції за які порушення їх можуть чекати.

Позиція Інституту медіа права полягає в тому, що регулятор, який має експертні повноваження і компетенції, якщо наглядає за контентом, то має право вирішувати питання щодо застосування санкцій. Це ефективне виконання закону. Тобто в питаннях реклами, виборів телерадіоорганізації мають як контролюватися, так і притягатися до відповідальності. Бо інші органи – Центральна виборча комісія або Державна інспекція з питань захисту прав споживачів – неефективні, вони не мають ресурсів та експертної компетенції.

Крім повноважень є ще стратегічні речі. Не менш важливе питання – як мають призначатися нові члени Наради, які до них мають бути вимоги. Має бути конкурсна процедура, чіткі вимоги – це, з одного боку, допомагає зменшити політичний тиск, якщо правильно вибудувати цю систему, а з іншого боку, допомагає краще вирішити питання впливу медіагруп на членів, яких призначають у Нацраду, через встановлення певних вимог і обмежень.

Друге – людські ресурси і фінансові ресурси регулятора. Обов’язково треба визначати засади, бо якщо їх не буде – виконання так само не буде. У проекті законопроекту «Про аудіовізуальні послуги» є чіткі фінансові гарантії для кожного члена Нацради. Крім цього, треба продумати і чітко розподілити фонди, з яких буде здійснюватися фінансування всього органу. У європейських рекомендаціях є поради не лише щодо вимог до членів Нацради, а й до іншого персоналу – експертів, які будуть здійснювати моніторинг і виконувати інші функції.

Дискусії потрібно переводити в більш предметне русло, працювати з конкретними вимогами, й очікувати, що ми нарешті зможемо прийняти закон, який зможе діяти і задовольняти суспільство та індустрію.

Лариса Мудрак, Сергій Сьомкін та інші учасники круглого столу

Сергій Сьомкін, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету:

- Ми вже років 10 прагнемо до дерегуляції. На нашу думку, потрібно більше прагнути до саморегуляції і співрегуляції, ніж до того, аби надавати все більше регуляторних повноважень Національній раді. У неї й так достатньо повноважень.

Щодо штрафів, установлених законом, – чудово. Це чіткі правила гри на ринку. Звісно, прийняті Кабінетом Міністрів розміри штрафів можна прописати в законі. А от до деталізації, за що саме впроваджуються штрафи, є питання. Більшість зауважень, які були в ІТК, автором законопроекту № 3562 враховані. Але не всі.

Наприклад, у нас викликає сумніви питання про те, що буде запроваджено штраф за розголошення державної таємниці в ефірі. Яким чином телерадіокомпанія може розголосити цю таємницю, якщо вона не має жодного стосунку до неї? Відповідальність має нести особа, яка цю інформацію озвучує, а не телерадіоорганізація.

Григорій Шверк, Тетяна Лебедєва та інші учасники круглого столу

Григорій Шверк, народний депутат, співавтор законопроекту №3562:

- Коли ми вперше обговорювали цей законопроект у Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики, було багато питань від громадських та індустріальних організацій. Ми провели низку консультацій і прийняли рішення, що залишаємо в законопроекті те, що не є контроверсійним, усе, що в цілому підтримується громадськими і телерадіоорганізаціями. Тому в проекті закону залишилося тільки те, що називається «штрафи».

Я особисто готовий подати поправки на основі тих нових зауважень, які я отримав від колег. Не думаю, що будуть якісь серйозні проблеми по узгодженню тексту закону.

Стосовно повноважень. Можна скільки завгодно дискутувати з цього приводу, але, з моєї точки зору, є абсолютно чіткі критерії. Чи є в Національної ради сьогодні фізична можливість забрати ліцензію в порушника? Її немає. Нині чинним законом «Про телебачення і радіомовлення» Нацрада не може забрати ліцензію в жодного мовника за жодне порушення, і через суд також. Я, уявляючи себе не місці юриста будь-якої телерадіоорганізації, готовий на спір виграти процес у будь-якому суді щодо позбавлення ліцензії, бо відсутність штрафів у законі – це перший критерій, який дозволить мені виграти.

Перший крок, який у цьому проекті закону прописується, – це законодавча система введення штрафів, бо сьогодні існує попередження – штраф – позбавлення ліцензії: якщо штраф не було сплачено, то до позбавлення ви не дійдете ні за яких обставин. Розміри штрафів, встановлені на сьогодні Кабміном, нині розглядається в Конституційному суді, і, якщо зміни до закону не буде прийнято, в Конституційного суду достатньо підстав визнати проблемними рішення Кабміну з цього питання.

Втім, у ТРО залишається чимало можливостей не виконувати вимоги Нацради, не отримувати листи, ніяк не реагувати на рішення, не допускати до перевірок. Є маса технологічних можливостей зробити так, аби ситуація з вилученням ліцензії ніколи в суд не потрапила, або потрапила через 3-5 років поневірянь зі складними судовими перспективами. Це критичний пункт. Якщо Нацрада не може навіть через суд анулювати ліцензію, її регуляторна функція в цій частині не виконується.

Ми не ініціюємо нічого більше в рамках даного законопроекту, бо вже є новий законопроект «Про аудіовізуальні послуги», і треба зосередитися на ньому, максимально швидко його запровадити. Там сьогодні теж є над чим працювати з точки зору повноважень Нацради, бо мені здається, що вона хоче трохи більше, ніж має право як регулятор. Але цей законопроект вже більш якісний.

Щодо збільшення повноважень Нацради – воно може розглядатися в частині тих законодавчих актів, які сьогодні в законі поіменовані, але реальних повноважень з їх контролю Нацраді не дали – це закон про вибори, рекламу, суспільну мораль тощо. Але тут питання – наскільки Нацраді необхідно розширяти повноваження в цій частині. Бо є окремі органи, які вповноважені діяти в цій темі, а Нацрада, на жаль, на сьогодні не володіє достатнім кадровим ресурсом, кваліфікацією та технікою, аби якісно виконувати дії по цих трьох напрямках.

Мар'яна Закусило

Мар’яна Закусило, медіаексперт, заступниця шеф-редактора порталу «Детектор медіа»:

- Дійсно, в Нацради є наглядові та контрольні повноваження. У наглядових є перелік цілої низки законів, на додачу до закону «Про телебачення і радіомовлення», за дотриманням яких Нацрада має наглядати, але санкції при цьому прописані тільки за порушення закону «Про телебачення і радіомовлення». У той же час нинішній склад Нацради послуговується саме тим, що запроваджує санкції лише за порушення закону «Про телебачення і радіомовлення», хоча попередні склади застосовували санкції і за порушення рекламного законодавства, і щодо виборів – наприклад, після виборів Нацрада за результатами моніторингів призначала перевірки та навіть оголошувати попередження порушникам виборчого законодавства.

На нашу думку, слід сумістити наглядові та контрольні повноваження Нацради, і саме це сприяло би ефективності, бо багато речей, які допускають телерадіоорганізації, стосовно виборчого законодавства («джинса», незбалансована інформація) мають контролюватися і ТРО має нести відповідальність за такі порушення.

Лариса Мудрак, Сергій Сьомкін та інші учасники круглого столу

Лариса Мудрак, медіаексперт, колишній член Нацради:

- Я переконана, що регулятор – це як регулятор на дорозі: в нього є функція, і ця функція, однозначно, включає все законодавство України, яке потрібно долучати в тій чи іншій ситуації. Так само, як до дорожньої служби викликають швидку допомогу, коли потрібні реаніматори. Тобто, якщо є вибори, Нацрада має користуватися законом «Про вибори».

Не можна брати лише один якийсь елемент і говорити: ми можемо оце, а більше нічого. Хоча в Україні, на жаль, не лише Нацрада так діє. Треба діяти на основі повноважень, які є у членів Нацради і в органу безпосередньо, та на основі законодавчих знань. Бо це обов’язок членів Нацради – знати всі законодавчі інструменти, які можна використати. Так діють регулятори у всіх країнах світу.

Коли я готувалася до цього круглого столу, то в черговий раз мені стало сумно, бо ми йдемо не вперед, а назад – у Середньовіччя. Бо скрізь заголовки: «закрити», «заборонити», «подати до суду», «вигнати з країни», «зменшити», «скоротити» і «надати повноважень Нацраді». Хоча якраз з останнім я згодна.

Я розумію, що це неприємно чути, бо це торкається всіх, бо існує спільність дій усіх, хто за цим столом сидить, і переплетеність позицій. Але мені дуже не хотілось би, щоб ми втратили найголовніше – за що відбувалися обидва Майдани, за що ламається дуже багато доль – це свобода слова, свобода висловлювань і позиція розвитку. Бо в регулятора, крім різного роду можливостей контролю, обов’язково повинна бути функція розвитку. Для того туди збирають найкращих експертів, бо вони мають модерувати процес розвитку медіаринку і гравців на цьому полі.

Якщо говорити про регулятора в Україні під час війни, однозначно, в цьому випадку Нацрада діяла в рамках тих можливостей, які були. І я сама в березні 2014 році починала «забивати» російські канали, я знаю, що це таке, як це болісно і важко, як погрожують при цьому і тиснуть. Але питання не в цьому, а в тому, що це треба було робити перші півроку, а після цього треба напрацьовувати експертну роботу, що зараз значною мірою роблять громадські організації, для того, щоби зробити новий фокус діяльності регулятора за умов війни, за умов розвитку і просування європейських стандартів, за умов величезної підтримки і допомоги Заходу, якої раніше ніколи не було.

Закриття та заборона російських каналів потрібні, бо це країна-агресор, але в закриття мають бути критерії. Закривати і не випрацьовувати підходи не можна. У нас досі немає балансу, випрацюваних власних продуктів, пріоритетів розвитку національного ринку, захисту дітей від шкідливого контенту тощо. Виконувати свої повноваження зараз Нацраді заважає невибудована пріоритетність. Якщо регулятор не дбає про майбутнє – це величезний мінус.

Стосовно штрафів – вони потрібні. Ця історія тягнеться з 2008 року, працювали робочі групи, носили пропозиції до Кабміну, ринок цьому протестував і п’ять чи шість разів ми понижували пропоновані розміри штрафів.

Згідно з європейськими рекомендаціями 2011 року слід об’єднати закон «Про Нацраду» із законом «Про аудіовізуальні послуги», який розробляється з 2010 року. Я за цю пропозицію, бо не можуть бути розірвані законодавства, які потім дозволяють говорити: а я буду використовувати тільки цей закон.

Ольга Большакова та Уляна Фещук

Ольга Большакова, керівниця Центру адвокації та лобіювання Незалежної асоціації телерадіомовників:

- Ми будемо сварити чинний склад Нацради, бо в порівнянні з минулим складом, вони – янголи. Бо настільки зручної комунікації з Нацрадою, як зараз, ніколи не було.

Коли ми говоримо про розширення повноважень, ми розуміємо, що є три варіанти. Перший – розповсюдити повноваження на ті сфери, які досі не були у сфері компетенції регулятора. Коли ми говоримо зараз про рекламу, вибори, прозорість медіавласності, – це теж розширення повноважень. Моя позиція щодо цього – нам потрібно визначитися, хто найбільш компетентно зможе контролювати ці сфери – Нацрада чи ті органи, які на сьогодні це роблять. І якщо ми приймаємо рішення, що компетентнішою буде Нацрада, потрібно вилучити ці повноваження з інших законів і повністю прописати їх у профільному для Нацради законодавстві.

Якщо тлумачити те, що зараз написано в законі, то логіка дій Нацрада така: промоніторити, встановити факт порушення і передати для запровадження санкцій тому органу, в якого є такі повноваження. Я вважаю, що це не надто ефективний порядок. Ми можемо передати ці повноваження Національній раді, але питання в тому, чи подужає вона таке навантаження.

Більш за все індустрію наразі турбують ті повноваження, які прописані в законопроекті «Про аудіовізуальні послуги»: збалансованість, точність – тобто вимоги до контенту. Розуміючи збентеженість суспільства щодо цього питання, тим не менш, ми не уявляємо, як Нацрада буде реально це робити. Скоріше за все, це призведе до того, що регулятора будуть звинувачувати в цензурі, необ’єктивності, упередженості тощо.

На жаль, експерти, які ініціювали цю норму, не можуть пояснити, як Нацрада буде, наприклад, виявляти «джинсу», як будуть збиратися докази, як це буде потім доводитися в суді тощо. Спочатку потрібно повністю продумати підходи, а потім уже їх вписувати, аби ми не підставили і галузь, і Нацраду, і в цілому імідж держави.

У даному випадку я не бачу гострої необхідності у внесенні таких змін у розширення повноважень «вшир» – розповсюдження їх на ті норми, які досі не були в компетенції Нацради. Бо практика показує, що ні Нацрада, ні суспільство поки не готові підтримувати такі ініціативи. Побачимо, що буде далі. Якщо буде позитивна практика роботи, приміром, Незалежної медійної ради, тоді можна буде вносити, хоча, на мій погляд, це можна зробити тільки в рамках співрегулювання.

Що стосується розширення повноважень «вглиб» – встановлення додаткових санкцій, наприклад. Тут ми теж будемо проти, бо штрафи – це чудова норма, якщо вони не позв’язані з попередженнями. Якщо штраф буде самодостатнім, якщо це буде суто фінансова фіскальна санкція – це добре. Якщо це буде, як раніше, – штраф сам по собі, попередження саме по собі, а все в цілому веде до анулювання ліцензії – тут галузь ніколи не підтримає. З нашої точки зору, ситуація, коли анулювати ліцензію дуже складно, – це хороша ситуація. Анулювання ліцензії не має бути простою повсякчасною практикою, бо це точно не вказує на нормальний стан свободи слова в країні.

Нас бентежить те, що з вимоги Кабміну було вдвічі збільшено суму штрафів, але не було практики впровадження цих штрафів, їх не було проаналізовано. Кабмін захотів збільшити – і збільшив. І ми чітко відчули, що галузевий регулятор не зміг дати опір Кабміну, хоча це його прямий обов’язок.

Штрафи перетворюють Нацраду на повноцінний фіскальний орган з великими можливостями. Я дуже сподіваюся, що вийде цього не допустити, що Нацрада буде підходити до цього зважено, і буде регуляторним органом, а не виконавцем побажань з наповнення бюджету.

Стосовно законопроекту № 3562 у нас великих зауважень немає.

Наталія Лигачова

Наталія Лигачова, голова правління ГО «Детектор медіа», шеф-редактор порталу «Детектор медіа»:

– Я завжди чую від представників індустрії про переживання з приводу тиску: що їх оштрафують, закриють. Я хочу почути від них хоч раз про переживання з приводу того, що канали порушують права громадянського суспільства.

Ольга Большакова:

– Мене це бентежить. Так само як і те, що держава і суспільство повністю ігнорують потреби індустрії. Діалогу немає в принципі. Сьогодні баланс на боці індустрії, але він дуже крихкий, бо діє до тих пір, поки чинний склад Нацради працює, як зараз: не тисне ні на кого, не працює під замовлення, і в його складі достатньо професійних людей. Але це може змінитися в будь-яку секунду.

На сьогодні я не бачу готовності до компромісу з жодної сторони, тому ми (НАМ) прийняли рішення ініціювати великий проект, який почнеться з широкого та серйозного дослідження інтересів держави, суспільства, індустрії – чим вони готові поступитися, чим – ні. В результаті ми будемо намагатися за допомогою експертів, можливо міжнародних, прийти до компромісу.

Тетяна Лебедєва (в центрі)

Тетяна Лебедєва, почесна керівниця Незалежної асоціації телерадіомовників, колишній член Нацради:

– Я теж була по різні сторони барикад – і ліцензіатом, і членом Нацради, але я ніколи не уявляла, що хтось буде вимагати розширення повноважень Національної ради, особливо впливу на контент – це страшний сон був завжди. І цього завжди уникали всі склади регуляторного органу, бо це така спокуса і така тонка межа між контролем контенту і цензурою.

Я погоджуюся, що критерії – це ключове, це чіткі прозорі правила, що мають бути однаковими для всіх і в процесі ліцензування, і в процесі призначення штрафів, і більш серйозних санкцій. Якщо в нормальних країнах достатньо духу закону, то, на жаль, у нас рівень розвитку гравців ринку, регуляторних органів і суспільства в цілому сьогодні такий, що потрібно детально розписувати практично все.

Дуже спірна ситуація для нинішнього складу Нацради в тому, що сьогодні в суспільстві домінує принцип революційної доцільності. Якщо член Нацради приймають якесь революційне рішення відповідно до своєї громадянської позиції, то громадські організації говорять, що вони порушують закон і перевищують свої повноваження. Якщо члени Нацради не діють як громадяни – це «злочинна бездіяльність, і всіх треба замінити і посадити».

Щодо штрафів: коли ми тільки починали обговорювати цю тему, я пропонувала змінити саму ідеологію, бо покарати грошима – це менш болісно (ніж попередження), і деякі керівники компаній більше витрачають у ресторанах. Потрібно зрозуміти, що впливає на подовження ліцензії, а що просто б’є по карману, але безболісно.

Людмила Блищик

Людмила Блищик, юрист секретаріату Комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики:

– Унормування на законодавчому рівні проблеми штрафів – це нормально, це підтримують і юристи Верховної Ради. Заводити в тканину закону штрафи – це нормально для всіх. Єдине питання – законопроект № 3562 передбачає штраф у розмірі 25% ліцензійного збору за розголошення державної таємниці. Але ж її регулює не тільки положення закону про телебачення і радіомовлення, ми маємо цілий закон «Про державну таємницю». Я закликаю вас подивитися на цей закон, і, можливо, у вас будуть доповнення, поправки і пропозиції до законопроекту.

Наталія Клітна (ліворуч)

Наталія Клітна, віце-президент Асоціації правовласників і постачальників контенту:

– Я би хотіла подякувати Григорію Шверку, бо проведена ним велика робота насправді зразкова. Текст законопроекту № 3562, який ми маємо сьогодні, дуже відрізняється від початкового тексту, і багато зауважень були дійсно враховані. Залишились ще деякі нюанси, зокрема ті, що стосуються регулювання провайдерів програмної послуги.

Підходи до формування штрафів для телерадіомовників і провайдерів дещо різні в одному тексті. У нас штрафи встановлюються як посилання до окремих статей законопроекту, і ми хотіли б мати чіткі дефініції, за якими провайдери програмної послуги будуть притягуватися до відповідальності. Також, враховуючи кризу, можливо, ви зможете розглянути зменшення розмірів штрафів, бо 25% , 10% і 5% ліцензійного збору – це значні суми.

Втім, ми від початку говорили, що штрафи – це достатньо поширений механізм впливу на учасників індустрії, він цивілізований та існує в багатьох країнах світу. Тому ми приймаємо цей законопроект, з невеликими зауваженнями.

Мені здається, що повноважень у Нацради на сьогодні достатньо, і я б не розглядала цей законопроект як розширення повноважень, це дійсно радше деталізація, уточнення, зняття спірних моментів.

Водночас у нас є велике бажання активно попрацювати з новим законопроектом «Про аудіовізуальні послуги», бо штрафи – більш м’який механізм, ніж заборони без попередження.

Костянтин Грицак

Костянтин Грицак, директор асоціації «Телекомунікаційна палата України»:

– Мене трохи бентежить тема сьогоднішнього круглого столу – розширення повноважень регулятора. Бо ми маємо говорити не про ці речі, а про ті, які ми отримали в результаті демократичних перетворень – розвивати саморегулювання і співрегулювання, це той фундамент, з якого ми повинні починати. Необхідно думати про те, що індустрія може саморегулювати, а те, що індустрія не може регулювати, – передати в компетенцію галузевого регулятора. Після цього ми, можливо, припинимо дискусію про те, який статус у цього органу має бути. Бо це має бути виконавчий орган індустрії, який регулює її.

А у нас у головах конфлікт: ми хочемо бути регулятором, але при цьому залишаємося державними чиновниками. Треба зробити так, аби регулятори стали індустріальними менеджерами. Тому побажання до Нацради – викинути весь цей радянський нафталін, який, на жаль, ще присутній, і стати дійсно модерновими, інтелігентними, прогресивними менеджерами. Є сподівання, що саме з цим складом Нацради така можливість є.

Ми пропонуємо обговорити можливість запровадження регулярної звітності, яку подавали б учасники ринку, аби регулятор дійсно мав повну об’єктивну ситуацію на ринку – в тому числі фінансово-економічні показники. Не можна регулювати, коли ти не розумієш, з яким матеріалом працюєш.

Мені сподобалася теза про розширення повноважень «вглиб», і серед таких повноважень я бачу можливість регулятора впливати на неліцензіатів.

Людмила Василенко, Лариса Мудрак та інші учасники круглого столу

Людмила Василенко, голова правління Центру демократичних реформ:

– Мені здається, що ми знаходимося в паралельних світах: перший – європейський, другий – власні національні погляди, що в деяких точках не перетинаються з європейським виміром. Наприклад, є чіткі рекомендації Ради Європи про те, що регулятор має бути незалежним фінансово, політично, і лише в цьому ракурсі можна розглядати розширення повноважень. Є чіткі зрозумілі критерії, вироблені Радою Європи: з одного боку – повноваження, з іншого – незалежність.

Офіс ОБСЄ постійно проводить моніторинг, наприклад, виборів, і вони однозначно говорять про те, що Нацрада має посилити повноваження під час виборів. З року врік ми ніяк не рухаємося в цьому напрямку.

Ще мені здається, що потрібно забезпечити послідовність дій – закон має бути системним, щоб правила гри формувалися незалежно від осіб, які туди входять.

Григорій Шверк, Анна Камуз, Наталія Лигачова

Анна Камуз, помічниця голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики:

– Медіасфера – сфера постійного пошуку балансів між індустрією та регулятором, і це нормально, коли регулятор хоче собі більше повноважень, а індустрія чинить спротив. Хочу вас запевнити, що Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики – це та інституція і той майданчик, де ми намагаємося знайти компроміси, шукати баланси і зважати на всі пропозиції, які до нас надходять. Ми не можемо стати ні на бік регулятора, ні на бік індустрії, нам треба виходити з позиції задоволення потреб суспільства і захисту нашого інформаційного простору.

Сьогодні стан законодавства про Нацраду і застосування нею санкцій за порушення у сфері телерадіомовлення є незадовільним, на мою думку. Я вважаю, що потрібно говорити про деталізацію повноважень Нацради, а не їхнє розширення. Будучи автором законопроектів, я розумію, що чим краще ми деталізуємо законодавство і законопроекти, тим більше націлимося на їх виконання. Написати можна будь-що, але не завжди воно буде виконуватися.

Комітет підтримав законопроект Григорія Шверка, готовий доопрацьовувати і шукати компроміси, бо медіаринок працює тільки тоді, коли дотриманий баланс.

Чи має бути два різних законопроекти про аудіовізуальні послуги та повноваження Національної ради? Більшість в індустрії прийшли до того, що це має бути один законопроект, і це дійсно нормальна практика, бо тоді ми не будемо розпорошуватися. Але цей закон дійсно має бути напрацьований усіма зацікавленими сторонами.

У попередньому варіанті законопроекту «Про аудіовізуальні послуги» був момент про право позбавлення ліцензії Нацрадою без рішення суду. Європейський Союз це допускає, це пройшло експертизу європейських експертів, і вони підтримали. Але ми це прибрали, бо розуміємо, що це може викликати спротив у нашому суспільстві.

Ми залишили в напрацюваннях законопроекту «Про аудіовізуальні послуги» річ, яка теж викличе багато спротиву та суперечок – можливість без рішення суду позбавляти реєстрації ретрансляторів, які ретранслюють канали, що порушують вимоги Європейської конвенції про транскордонне телебачення і Конституцію України.

Тепер скажу свою позицію як громадянина, а не державного службовця. У нас дуже багато зроблено для того, щоб заборонити російський продукт – продукт держави-агресора. Але у своєму власному, вибачте, болоті ми розібратися не можемо. Ми не можемо власні телеканали змусити відповідально ставитися до того, що вони транслюють. Деякі речі мені як громадянину бачити образливо, і я вважаю, що це неприпустимо під час війни, так не має бути в нормальному суспільстві.

Фото, відео: Олексій Темченко

Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3056
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop