Українські кінематографісти пропонують розвивати ринок польським шляхом

Українські кінематографісти пропонують розвивати ринок польським шляхом

16 Лютого 2015
3314
16 Лютого 2015
22:29

Українські кінематографісти пропонують розвивати ринок польським шляхом

3314
Українські кінематографісти пропонують розвивати ринок польським шляхом
Українські кінематографісти пропонують розвивати ринок польським шляхом

Українські кінематографісти вважають за доцільне Україні запозичити досвід польських колег щодо розвитку кіноринку. Про це говорили 16 лютого на прес-конференції кінорежисери Роман Балаян, Валентин Васянович, Михайло Іллєнко, Олесь Санін і Володимир Тихий.

 

Як писала «Детектор медіа», доки тривала прес-конференція українських кіномитців, відомий польський кінорежисер Кшиштоф Зануссі презентував польську модель кіновиробництва віце-прем'єру-міністру - міністру культури України В'ячеславу Кириленку.

 

Як відомо, в Польщі провідним відомством для кіновиробників є Інститут кіномистецтва, що опікується збором надходжень із трансляції кінофільмів і їх розподілом. За даними Міністерства культури України, активне зростання національного кіновиробництва в Польщі розпочалося з 2005 року. Щороку створюється кількадесят повнометражних фільмів. Художні, документальні та анімаційні фільми створюються як за підтримки польського Інституту кіно, так і в співпраці з іншими країнами та коштом європейських інституцій. У Польщі наразі налічується близько 300 кінотеатрів. Останніми роками в них демонструється понад 30% картин національного виробництва. При цьому польський річний кінобюджет становить 35-40 млн євро.

 

Про те, чим така система кіновиробництва близька українським кіновиробникам, «Детектор медіа» розповів продюсер Володимир Філіппов (на фото) - у контексті Національної стратегії розвитку кіноіндустрії:

 

«Національна стратегія консолідує в собі досвід Східноєвропейських і Центральноєвропейських країн.

 

Раніше українські кіновиробники намагалися послуговуватися двома абсолютно недоступним нам моделями. Перша - російський кінофонд, нездійсненний для нас через матеріально-технічну базу. Адже у часи свого розквіту у Росії цей фонд мав практично необмежений бюджет нафтодоларів і виконував будь-яке соцзамовлення. На прикладі подій в Україні ми бачимо, на що все це працювало - люди вкладали гроші в те, щоб мати повністю адекватне розташування до своїх інтересів в Україні.

 

Друге, про що мріяли в Україні і про що навіть було підписано з французами копродукційний договір - французька модель. Але нам про неї говорити зарано. Тому що французька модель виникла в 1950-ті і мала дуже тривалий час становлення. Так, вона суперефективна: з будь-якого медійного екрану французький кінофонд отримує свою копійку. Але ж в Україні половина ґаджетів «сірих», ми не розуміємо, скільки в нас користувачів айпадів, айфонів чи телевізорів. Тож уявлення, як французька модель діятиме на нашій території, ми не маємо.

 

Тому прецендент польскої моделі зараз і виник, бо реально працює в умовах нашої ментальності. Поляки почали пропагувати свій Інститут кіно років 10 тому, років 7 тому він почав працювати, а років 5 тому він почав приносити реальні плоди.

 

Якщо зараз важливі для кіногалузі закони не запрацюють, ми говоритимемо про це через п'ять років. За ці п'ять років ми би встигли розвинути ситуацію так, щоб українське кіно зіп'ялося на ноги. Ми не говоримо про бізнес-модель, ми говримо про потребу українців дивитися українське кіно. Це найголовніший бізнес.

 

Один фільм типу «Поводир» коштує трохи дешевше танка. Давайте зробимо п'ять «Поводирів» на рік, і це кардинально змінить ситуацію з війною й ментальністю. Адже стрічка Олеся (Саніна. - ТК) спонукає до висновків, що не все так рівно було з нашим братським сусідом, не завжди ми так однозначно ставилися один до одного. І наведені у фільмі приклади, не кажучи вже про Голодомор, - це все реалії нашої взаємодії.

 

На прикладі «Поводиря» ми бачимо, що насамперед винищувалася ментальна культура народу - на рівні високої поезії в Харкові, на рівні народної балади в кобзарстві, на рівні того, як людина сідає за стіл чи встає з-за столу. А коли в вас немає культури прийому їжі, ви починаєте їсти самі себе. Оцього росіяни й домоглися - ми почали їсти самі себе».

 

Нагадаємо, на думку українських кінорежисерів, українському кіно можуть допомогти вийти на самоокупність розширення мережі кінотеатрів, впровадження збору з кінопоказів і телетрансляції іноземних фільмів, створення Фонду кіно, який би розподіляв ці кошти, а також промотування українського кіно на телеекранах.

 

«Детектор медіа»

Фото - з Facebook Володимира Філіппова

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3314
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду