Традиційно «мертвий» період  літнього телевізійного міжсезоння з кожним роком стає все коротшим, активізуючи зусилля телеканалів у конкурентній боротьбі. Серіали, звісно, як завжди виступали у війні рейтингів головною «зброєю».

Цього літа, формуючи  серіальні «лінійки», більшість вітчизняних телеканалів були  змушені враховувати ще й футбольний фактор. Ціломісячні трансляції з чемпіонату світу хоч і не внесли докорінних змін у розстановку сил, все ж суттєво позначились на рейтингових показниках як офіційних бродкастерів мундіалю – «Інтера» та ICTV – так і їх головних конкурентів. Тим більше на фоні сезонного зниження загального телеперегляду. Точність програмування у цій ситуації відігравала ще більшу роль, ніж зазвичай.

Безумовну першість у жанрі довгограючого серіалу отримав канал «1+1» завдяки 200-серійному хітові «Не родись красивой» (компанія AMEДИА), який наприкінці липня дійшов до свого логічного завершення. Запропоновані «Інтером» в якості альтернативи серіали «Волчица» ( ТО „Мамаду”) і «Обреченная стать звездой» (телеканал Россия) поступалися конкуренту за рейтингом майже вдвічі, але ці втрати компенсувалися в загальному рейтингу каналу за рахунок інших програм, у тому числі – і футбольних трансляцій. Але не тільки. До топ-п’ятірки  вдалося потрапити і серіалу «Офіцери» (компанія A-PRO video). Гостросюжетна історія пригод двох друзів-спецназівців із включенням виразної мелодраматичної лінії та ще й за участю двох популярних молодих акторів – Сергія Горобченка та Олексія Макарова - знайшла відгук у серцях глядачів.

Натомість, на «1+1» вирішили перетягнути частину жіночої аудиторії, стомленої  ефірним домінуванням футболу. Для цього було виставлену обойму міні-серіалів,  знятих у модному останнім часом жанрі кримінальної мелодрами - за творами популярної російської авторки Тетяни Устинової. Зняті відомими українськими режисерами В’ячеславом Криштофовичем, Володимиром Попковим та Анатолієм Матешком фільми з характерними для дамських детективів назвами – «Первое правило королевы» (кінокомпанія A-PRO video), «Мой личный враг» (кінокомпанія ТВИНДИ) , «Пороки и их поклонники» (компанія A-PRO video), «Миф об идеальном мужчине» (Українська медійна група)  і за змістом і за акторським складом цілком могли привернути увагу глядачок, але особливих рейтингових висот не досягли, поступившись навіть серіалам, що демонструвались на каналах другого ешелону. Більше того, не змогло скласти справжню конкуренцію лідерам рейтингу навіть таке якісне телекіно, як «Умножающий печаль» (кінокомпанія „ТВ-МУВИ”, режисер Олег Фесенко) екранізація однойменного роману Георгія Вайнера.

Набагато запеклішим було традиційне суперництво за третє місце у рейтингу – між «Новим каналом» та  ICTV. Новий протягом тривалого часу практично копіював «лінійку» московського «РЕН-ТВ» з нескінченними багатосезонними «Солдатами» та «Студентами» і саме завдяки невибагливим армійським історіям  довго забезпечував собі умовну «бронзу» у  серіальному змаганні. І тільки після закінчення у червні сьомого сезону «Солдатів» ненадовго поступився третьою позицією ICTV. Заїжджені «Дальнобойщики», демонстровані Новим каналом,  не витримали конкуренції з майже класичним «Бандитським Петербургом» і «Тайнами следствия-5» (що йшли на ICTV), а в один з тижнів поступилися за рейтингом навіть ситкому власного виробництва каналу ICTV «Леся плюс Рома». І лише термінове повернення в ефір героїв перших серій «Убойной силы» Новому каналу дозволило відновити статус-кво. Хоча і цей крок не залишився без адекватної відповіді з боку ICTV, де видобули з нафталіну ще більш давні пілотні серії «Ментів», відомих також під назвою «Улицы разбитых фонарей».

За цим захоплюючим протистоянням дещо загубилися скромніші досягнення каналу СТБ, який з серіалом «Кулагин и партнеры» (телекомпанія Россия, режисери: Іван Щеголев, Олександр Грабар, Олексій Ілюхін, Ірина Ситкова) спромігся міцно утримувати місце у топ-п’ятірці цього жанру. Це при тому, що СТБ послідовно йдучи по шляху спеціалізації каналу, суттєво скоротив об’єм художнього кінопоказу.

Що стосується самого серіалу, то увагу глядачів швидше за все привернула  певна незвичність формату. Суміш дійсно вийшла досить своєрідна : традиційний детектив поєднаний із принципами зовсім недавно супермодного жанру  «реаліті-шоу», сюжети взято з реального життя, в головній ролі – Леонід Кулагін, блискучий актор, який свого часу прославився , знявшись у класичному зразку радянського артхауза – фільмі Андрія Смірнова «Осень».

Щодо інших каналів, то вони особливих спроб позмагатися з каналами-лідерами не робили. «К-1», наприклад, пробував залишатися в рамках власних претензій на серйозний рівень кіно показу, обравши для ефіру багатосерійну психологічну драму режисера Кирила Серебренникова «Дневник убийцы» (компанія „Ч.Б. Кинематограф-форум”) один із нечастих зразків якісного телевізійного кіно з блискучим акторським складом: Кирилл Пирогов, Олексій Гуськов, Дмитро Марьянов, Галина Тюніна.

На більш широку аудиторію розрахований кримінальний серіал «Гражданин начальник» (виробництво: Киномост, Скарабей фильм). Серіал зробив по-справжньому популярним чудового актора Юрія Степанова, який виконав роль прокурора Паші Пафнутьєва. Щоправда, дещо здивував час, обраний для показу цих фільмів, який явно обмежував їх глядацький контингент домогосподарками, пенсіонерами та безробітними.

На «Тонісі» вирішили обійтися черговим повтором серіалу-бойовика з життя російського спецназу «Мужская робота», але цих повторів було вже скільки, що, мабуть, дарма розраховувати на серйозний інтерес глядачів. Натомість, новітня версія славнозвісної «Саги про Форсайтів» (Великобританія, режисери: Дейв Моор, Кристофер Менол), напевно, могла б розраховувати на таку цікавість, аби не надто пізній час показу та відсутність адекватної рекламної підтримки.

Нарешті, канал НТН серіальну «лінійку» загнав на надто пізній час (якщо не брати до уваги бразильський серіал, який транслюється вранці і вдень). Тому найбільш доступним  для глядачів залишається доволі якісний американський кримінальний серіал «CSI: Маямі».

Якщо ж спробувати оцінити серіальний показ на українських каналах в цілому, то  можна доволі впевнено стверджувати, що його зміст і якісний рівень все більше залежать від загального напряму того чи іншого каналу, його спеціалізації – а отже, від конкретної частини аудиторії. Різні канали – різне кіно – більше можливостей для вибору. Висновок- цілком банальний, тенденція - давно відзначена експертами, але від того не менш позитивна.

P.S. Наостанок хочу звернути увагу читачів ще на один серіал, який попри стандартну кримінальну інтригу, здається мені доволі незвичайним.

«Мужчины не плачут» режисера Сергія Боброва і продюсера Валерія Тодоровського (виробництво- «Рекун-кино» и «Вертикаль») зараз йде на каналі «Інтер», і  я рекомендую його подивитися тим, хто цінує похмуру іронію і невибагливий гумор діалогів за  якими чути, як писав колись Віктор Пелєвін, «биение жизни». Ще один плюс – виконавець головної ролі слідчого Іванова – блискучий актор пітерського Малого драматичного театру Ігор Черневич . І на додачу – саундтрек від «Ляпіса Трубецкого». Обов’язково куплю собі DVD…