Журналістське розслідування: як захистити журналіста?

20 Листопада 2007
33679
20 Листопада 2007
12:25

Журналістське розслідування: як захистити журналіста?

33679
Журналістське розслідування: як захистити журналіста?

Журналістське розслідування є одним з найскладніших сучасних жанрів. Однак, саме розслідування є прикладом реалізації місії журналістики – бути на сторожі інтересів суспільства, викривати факти зловживань влади чи бізнесу. Особливо актуальною робота журналістів-розслідувачів (або інвестигейторів, з термінології американської журналістики) є для країн, які намагаються розбудувати демократію, зокрема, для пострадянських країн. Викривальна журналістика у цьому випадку має сприяти вкоріненню стандартів відповідальної влади, її підзвітності перед суспільством.

Однією з необхідних передумов стабільного функціонування у медіа-культурі жанру журналістського розслідування є захищеність авторів. Якщо говорити про країни усталених демократичних традицій та сформованих потужних медіа-ринків, то журналісти надійно захищені як дієвим законодавством, так і корпоративною солідарністю. Про безперспективність тиску на журналіста-розслідувача свідчить і наявність відомого вислову – «можна вбити журналіста, але не розслідування» (фраза стосується ситуації 1970-х років, коли після вбивства американського регіонального журналіста, колеги з інших ЗМІ країни об’єднались для доведення до кінця розслідування зловживань місцевої влади).

Разом з тим, для української журналістики є актуальною проблема відсутності дієвих механізмів захисту прав журналістів, які проводять журналістські розслідування.

Це, в свою чергу призводить до самообмеження, надмірної стриманості журналістів у своїй діяльності через відчуття незахищеності та вразливості. Також є недостатнім рівень внутрішньої комунікації серед журналістів щодо практики проведення журналістських розслідувань українською пресою та щодо дотримання редакціями ЗМІ стандартів журналістської етики.

До сьогодні в Україні проблемою юридичного захисту журналістів, що проводять журналістські розслідування, опікувались та опікуються такі служби як Програма правового захисту IREX U-Media, Асоціація медіа-юристів, Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси, Інститут медіаправа, Незалежна медіапрофспілка журналістів та Національна спілка журналістів України. Кожна з них різною мірою допомагає журналістам – або проводить експертизу матеріалів перед публікацією, або консультує по факту виникнення проблем юридичного характеру. Разом з тим, на сьогодні не відпрацьовано механізмів захисту прав журналістів-інвестигейторів та не проводиться широке обговорення у журналістських колах проблеми реалізації цього найскладнішого жанру журналістики.

Останнім часом надзвичайно активізувався у регіонах рух за впровадження стандартів редакційної політики. Зокрема, укладено угоди про редакційну політику в Запоріжжі (газета „МИГ”), Луганську (ОДТРК), Рівному (газета „Рівне Вечірнє”). Ними передбачається і як врегулювання стосунків між редакціями та засновниками і владою; так і запровадження редакційних етичних стандартів. Найактивнішими провідниками цієї теми є Незалежна профспілка журналістів, ГО „Детектор медіа” та окремі відомі журналісти, зокрема, Андрій Шевченко.

Корисним практичним посібником для українських журналістів стала публікація україномовного варіанту „Редакторських настанов Бі-Бі-Сі” (листопад 2005р.).

Водночас потребує вивчення практика дотримання стандартів журналістської етики регіональною пресою та є гострою потреба підвищення професійної кваліфікації працівників ЗМІ.

Тема "Журналістське розслідування: як захистити журналіста", активно обговорювалася у 2007 році під час дискусій журналістів у п’яти містах України: Черкасах, Полтаві, Слов’янську (Донецька область), Ужгороді та Мелітополі. Обговорення практики журналістських розслідувань у місцевій пресі були ініційовані громадською організацією «Медіа-Професіонал» (Черкаси) за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" (проект «Розробка механізмів захисту журналістів-інвестигейторів; вивчення стандартів журналістської етики» ).

Більшість учасників дискусій дотримується думки, що головні причини слабкої поширеності розслідувань в українській пресі – не стільки проблеми безпеки, скільки безініціативність і слабка професійна підготовка самих журналістів та небажання редакцій фінансувати написання матеріалів у цьому жанрі, що потребує значних витрат часу і коштів. Крім того, на думку журналістів, журналістські розслідування не є популярними серед українських читачів.

Разом з тим, під час обговорень було вироблено низку ключових пропозицій щодо захисту журналістів, які проводять розслідування.

Головні з них – такі:

* Журналістів-розслідувачів треба спеціально готувати. Досвідченому журналістові легше знайти способи захистити себе;

* Журналісти повинні бути обізнані у своїх правах;

* Журналісти повинні використовувати тільки правдиву, перевірену інформацію;

* Журналіст повинен дотримуватися професійної етики і вміти працювати з джерелами інформації;

* Журналісти повинні бути політично незаангажованими, щоб їм не могли закинути відстоювання інтересів якоїсь одної політичної сили;

* Журналіст не повинен іти на поступки і домовлятися з фігурантами розслідувань;

* Журналісту слід якнайшвидше оприлюднити "небезпечну" інформацію;

* Журналістське розслідування слід завжди доводити до кінця;

* Журналісти повинні підтримувати один одного;

* Журналісту треба убезпечити себе від відмови джерел від попередніх свідчень; варто вести записи;

* Журналістам слід залучати на свою підтримку громадські організації і юристів, які спеціалізуються на проблемах ЗМІ;

* Журналістам потрібно вимагати змін у законодавстві, які полегшили б розслідувальну роботу.

 

Журналістів-розслідувачів треба спеціально готувати. Досвідченому журналістові легше знайти способи захистити себе.

Звичайно, будь-якому жанру і будь-якому фаху треба навчати. Журналістське розслідування вимагає від авторів володіння інформаційною журналістикою, аналітичними прийомами, досвіду роботи з документами, джерелами інформації. Якісно проведене розслідування – це показник найвищої майстерності журналіста, яка ґрунтується на попередніх сходинках. У навчанні журналістському розслідуванню ключовий напрям – навчання прийомам пошуку унікальних джерел інформації. Журналістське розслідування – це створення матеріалу на тему, яку хтось приховує і яка є на сьогодні невідомою. Це пошук інформації, і навколо нього і повинна будуватися підготовка журналістів, які ведуть розслідування.

 

Журналісти повинні бути обізнані у своїх правах

Відсутність обізнаності у своїх правах суттєво перешкоджає журналістам у проведенні розслідувань. Щоправда, більшість розслідувань, які теоретично можна було б проводити, насправді не тягнуть за собою ані втрати посади, ані втрати грошей. Також журналісти часто не можуть відстояти своє право на інформацію. На журналістські запити офіційні структури часто відповідають "відписками".

 

Журналісти повинні використовувати тільки правдиву, перевірену інформацію

Проводячи журналістське розслідування, журналіст повинен стовідсотково отримати достовірну інформацію і оперувати тільки нею. Не домислами, не вимислами – це категорично заборонено. Якщо в інших жанрах вимисел допускається, то в журналістському розслідуванні – ні. Не повинно бути ніяких двояких суджень або фактів, які можна піддати сумніву.

 

Журналіст повинен дотримуватися професійної етики і вміти працювати з джерелами інформації

Журналіст, коли пише, не тільки себе наражає на небезпеку, а й людину, яка надає інформацію. Не йдеться про фізичну небезпеку. Після журналістського розслідування може виявитись надалі неможливим отримувати від джерела, з яким працював. Людина з власних міркувань може відмовитись від співпраці з пресою. Також у регіоні практично всі знають один одного і найперша реакція чиновників, які не звикли до демократичних засад роботи з пресою, буде: «Ти мене підставив. Як ти міг це опублікувати?» Тобто будуть вдаватися до особистих образ і припинять надавати інформацію у майбутньому.

 

Журналісти повинні бути політично незаангажованими, щоб їм не могли закинути відстоювання інтересів якоїсь одної політичної сили

Політична заангажованість преси абсолютно не сприяє появі на сторінках ЗМІ об’єктивних розслідувань.

 

Журналіст не повинен іти на поступки і домовлятися з фігурантами розслідувань

У разі виникнення погроз журналістові не можна іти ні на які поступки і домовлятися. Коли телефонують в редакцію, говорять, що автори не праві, треба просити, щоб всі невдоволення надсилася у письмовій формі.

 

Журналісту слід якнайшвидше оприлюднити "небезпечну" інформацію

У роботі необхідно якнайшвидше іти до кінця. Бо, доки інформація десь у запаснику (на диктофоні чи у записнику), доти вона становить небезпеку для журналіста, а коли інформація вже оприлюднена, то людина, яка все це зробила, певною мірою вже поза небезпекою. Бо інформація є небезпечною, а не той, хто її уже оприлюднив.

Якщо з’являються погрози, потрібно оприлюднювати і їх.

 

Журналістське розслідування слід завжди доводити до кінця

Якщо журналіст розпочав розслідування, то він обов’язково має довести його до кінця. Аудиторія повинна бачити результати роботи розслідувачів.

 

Журналісти повинні підтримувати один одного

Журналісти мають об’єднуватися, єдиний захист – це єдність.. Тому, що ті, кому погрожують, можуть оприлюднити інформацію, що стосується переслідування якогось журналіста, в інших ЗМІ. І це теж справить свій вплив. Це – дієвий засіб захисту. Якщо буде запасний варіант у журналіста, якщо він напише розслідувальний матеріал, і принесе матеріал в одну газету, вона його не опублікує, але при цьому об’єкт розслідування буде знати про те, що він може опублікувати її на вибір ще в 3-ох газетах, тоді це буде справді дієвим варіантом і гарантією того, що ця інформація все-таки потрапить до читача.

 

Журналісту треба убезпечити себе від відмови джерел від попередніх свідчень; варто вести записи

Вихід з цієї ситуації – не розголошувати інформацію, яку збираєте для матеріалу. Та інформація, що виголошена публічно, може бути опублікована без попередження джерела. Ще існує варіант прихованого збору інформації, коли журналіст не представляється журналістом. Але це не завжди етично.

Коли розслідування закінчується, потрібно зберігати по ньому всі матеріали ( аудіо, відеозаписи). Через певний час вони можуть знадобитись для захисту.

 

Журналістам слід залучати на свою підтримку громадські організації і юристів, які спеціалізуються на проблемах ЗМІ

Час відвертого бандитизму все-таки минув. І нині справді залишається небезпека юридичного переслідування з боку тих, проти кого будуть направлені журналістські розслідування. Треба активно залучати організації, юристів, які спеціалізуються на юридичному захисті журналістів.

 

Журналістам потрібно вимагати змін у законодавстві, які полегшили б розслідувальну роботу

У нас законодавство так жорстко виписане, що навіть враження, передане журналістом у матеріалі, може стати предметом розгляду в суді. І дуже велика вірогідність, що той, хто про своє враження написав, буде відповідати перед законом, тому що в нього немає доказів. Це було його враженням, а документально це ніяк не підтверджено. Все має бути аргументовано і документовано. Це повинні бути документи або відеозйомка.

Дискусії щодо посилення захисту журналістів, очевидно, залишатимуться актуальними у професійному українському медіа-середовищі. Водночас, говорити про чіткі та дієві механізми захисту журналістів, які ведуть розслідування, можна лише після значної активізації практики розслідувань в українських медіа.

Сергій Томіленко – голова Черкаської обласної організації Національної Спілки журналістів України, головний редактор газети «Нова Доба», медіа-тренер, старший викладач кафедри журналістики Черкаського Національного університету.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Сергій Томіленко, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
33679
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду