Брати Капранови: Українські акторки настільки бояться бути некрасивими, що стають однаковими

Брати Капранови: Українські акторки настільки бояться бути некрасивими, що стають однаковими

18 Жовтня 2019
5296
18 Жовтня 2019
17:30

Брати Капранови: Українські акторки настільки бояться бути некрасивими, що стають однаковими

5296
Поки в Києві триває підготовка до екранізації книжки братів Капранових «Кобзар 2000», є сенс поговорити з письменниками про ноу-хау продюсера проєкту Сергій Галетій — перед зйомками фільму провести сценарій через фокус-групи і протестувати його, чого в українському кіно ще ніхто не робив.
Брати Капранови: Українські акторки настільки бояться бути некрасивими, що стають однаковими
Брати Капранови: Українські акторки настільки бояться бути некрасивими, що стають однаковими

У надрах Подільського району, між залишками заводів, розміщується невелике видавництво «Зелений пес». Мене зустрів Віталій Капранов, якого я ще недавно розпитував на 11-му конкурсному відборі проектів Держкіно про його із братом сценарій до їхньої ж книжки «Справа Сірого». Тепер на черзі «Кобзар 2000». Звісно, книжка стоїть у братів у кабінеті, на четвертому поверсі перебудованого на новий лад колишнього гальванічного заводу. Причому книжка не одна — й такий «Кобзар...», і сякий, адже він витримав уже вісім перевидань, плюс польський переклад. Позаду мене відчиняються двері й до кімнати входить іще один Капранов, такий самий, як і Віталій. Очевидно, що це Дмитро, брат-близнюк Віталія. Але все ж дежавю трохи зіграло зі мною у гру, цілком дотичну до кіно. «І не кажіть, — відповідає Віталій на моє зауваження про ефект уже баченого, — ви не один такий, тут у всіх таке враження».

Книжка «Кобзар 2000» теж повна сумнівів у дійсності, бо оперує містичними речами й навіть магічними, заглядаючи в очі русалкам, відьмам і упирям. Видана 2001 року, вона стала «класикою» сучасної популярної літератури України, високо оціненої як критиками, так і читачами (інакше б не перевидавалася). Нещодавно до авторів звернувся сценарист і продюсер Сергій Галетій із пропозицією екранізувати її. Причому навіть не в одному фільмі, а в п’яти! Перший назвати так, як і був передбачений варіант книжки для чоловіків із підзаголовком «хард», «міцний» — «Кобзар 2000 — фільм перший — хард». А вже після написання сценарію, аби «дати творцям розуміння, наскільки аудиторія зацікавлена в проекті, чи підуть його дивитися до кінотеатру, чи будуть респонденти радити таке кіно своїм родичам та друзям», було вирішено провести дослідження з його тестування. Це фінансово підтримав Український культурний фонд, чий цьогорічний конкурс виграв проект.

Наразі можна розпитати самих письменників про метод тестування, а заразом і про еротику, містику та бачення самого фільму.

— Віталію, Дмитре, вперше в українському кіно сценарій перед тим, як бути реалізованим як фільм, пройде процес шліфування шляхом опитування. Чи схоже це на процес редагування самого літературного твору перед випуском його у формі книги?

— На відміну від виробників кіно, видавці книжки намагаються врахувати думку читача спершу в обкладинці. Бо для продажу книжки обкладинка — це все. Адже купуючи книжку, ти не знаєш, що там усередині. Другий розрахунок видавця — на рецензії кваліфікованих людей як своєрідний зворотній зв'язок видавця з публікою. Література має перевагу над кіно в можливості перевидання і внесення певних коректив у видання повторне. Всі решта маркетингові ходи використовуються лише в масових виданнях. Нормальне маркетингове дослідження — достатньо дорога штука, а бюджет книжки разів у 300 менший за бюджет сучасного жанрового фільму. Тобто ми не можемо собі дозволити якихось таких штучок.

— Тобто ви не вірите, що опитування покращить сценарій і дасть проектові козирі на майбутнє?

— Вірю. Те, що ми чогось не пробували, не означає, що воно погане. В літературі це не окупиться, а з кіно можна попробувати й дізнатися те, що виходить за межа досвіду. А тут трапляються цікаві моменти.

Наприклад?

— За нашим досвідом видавців, український читач не любить еротики. Відвертої еротики. Якщо у вас на обкладинці гола жінка, книжка продаватиметься гірше, а от якщо буде натяк на оголену жінку, продажі будуть кращими. Українці, за нашим досвідом і письменницьким також, достатньо святенницькі. Еротика може працювати з гумором, але не чиста еротика — і це вам підтвердить будь-який видавець. А ще я вам розкажу, що у видавничому бізнесі заважає нам використовувати маркетинг: неправда, бо це галузь, у якій всі брешуть. Навіть читачі намагаються створити про себе враження, що вони кращі, ніж є. Якщо читач іде у книгарню, то щоб купити Толстого, і ніяк не менше. А от якщо любить читати, то, звісно, Шевченка, а кого ж іншого? І щоби зробити правильне дослідження, треба у свою чергу дурити читача — питати в нього зовсім не те, на що він готовий відповісти, як про Толстого і Шевченка. І потім: опитування виявляють, що в нас половина людей не читає. Але ж насправді більше не читають, просто інші соромляться це визнати. Гадаю, в нас 75 % людей не читають книжок. Та як вони можуть це сказати? Натомість їхня відповідь завжди буде такою: «Та в мене на тумбочці завжди лежить Достоєвський і Біблія!»... В кіно інакше. На правильному тизері можна відразу зрозуміти, «заходить тема» чи ні.

Ви вважаєте, що опитування не спрацює саме в нас?

— Розумієте: опитування працює, коли можеш потримати щось у руках.

Але респондентам, після їх відбору і формування фокус-групи, в руки будуть давати сценарії...

— Знаєте, я працюю експертом у Держкіно, читав сценарії, говорив з іншими експертами, й маю сказати — це складно навіть із професіоналами, що вже говорити про простих людей. Бо ж ви намагаєтеся втулити те, чого немає. Щось тривимірне, щось зі словами.

Добре, а яким воно має бути у вашій уяві? Тобто яким ви бачити фільм за власним твором?

— В той час, коли ми писали роман у новелах, ми дуже погано собі уявляли, як працює кіно ізсередини. Тепер ми цей процес розуміємо краще, й розуміємо, що екранізація — це непросто. Перше, чого не хотілося б, — картону. Щоб не було ходячих зомбі, пластикових мерців, і таке решта.

Словом, щоб було так, як написано?

— Розумієте, традиційна українська містика завжди відбувається на межі вірю-не-вірю, на межі трактувань. Як і в Кастанеди та Дона Хуана, які стверджували, що все найцікавіше — на периферії. Закони містики й людської психології універсальні, тому ми відкрили цілковиту подібність їхніх вчень та українських магічних практик. А перед написанням «Кобзаря 2000» ми активно вивчали етнографічні праці, які ще в XIX сторіччі, з легкої руки Костомарова, збирали всі. І, звісно, разом із фольклором накопичувалися магічні, містичні, потойбічні історії — і про мерців, і про упирів, відьом і те, що пороблено й не пороблено. Ми це все детально вивчали. А тепер у нас є хороший консультант, Ліля Мусіхіна з Тернополя, яка досліджує сучасний магічний фольклор — бере інтерв’ю в теперішніх відьом і ворожок.

Ви стикалися з магією? Чи, може, з вами траплялися містичні історії?

— Одного разу в нас із життя випало півтори години часу. Ми вчилися в Уральському політехнічному інституті, займалися боротьбою, і якось, ідучи на тренування підземним переходом між корпусами, — там 10–15 хвилин ходи — зрозуміли, що «пропало» півтори години. Ми не були п’яні, та й брехати нам немає сенсу — просто так сталося. Тепер давайте засунемо це в літературну форму. Що могло статися? Якщо в лоб: знімали б ми бойовик про інопланетян — нас могли б викрасти; про зомбі — ми вийшли з переходу й почався кінець світу. В містичних категоріях це було б як таємниця: крім тренування ми нічого не пропустили, але могли би, наприклад, розминутися з коханням.

Іншими словами, ви би хотіли, щоби фільм «Кобзар 2000 — фільм перший — хард» був більш реалістичним? Без комп’ютерних ефектів?

— Комп’ютерні ефекти зараз вставляють де треба й де не треба. До того ж коли в нас по тексту палять упирів, то що, людей палить? Ота історія з новели «Тарасикова ніч» взята нами зі статті Івана Франка «Спалення упирів в Нагуєвичах». Ми взяли ці обставини й занурили в них нашого героя, де він стає свідком спалення упирів. Звісно, ми додаємо обставин герою — що він напивається, потрапляє в це місце, потім отямлюється, — й виникає ефект було-не-було. Хоча спалювали упирів цілком реально — так писав у своїй науковій розвідці сам Франко, — коли він до Нагуєвичів приїхав, ще була тепла земля. В той час вирувала холера, а її, як усім відомо, розносять упирі. І тут з’явився якийсь хлопчик, що сказав про своє вміння розрізняти, хто упир, а хто — ні. В результаті деяких селян, щоб вони зізналися, тягали на ланцюгах через багаття... Там постраждало п'ятеро чи семеро людей... Катастрофа!

Таким чином у нас вийде фільм-жахів...

— Сподіваюся, що ні. Бо історія не про це, а про любов — про ініціацію, кохання, про те, як хлопець зробився чоловіком, про жіночу владу над чоловіками, про перетини межі між сексом і смертю. Як, скажімо, в Поля Верхувена «Плоть і кров». У всій красі чума, кохання, секс у середні віки і смерть. Хороший коктейль, і це — не фільм жахів.

Але у вас доволі багато іронії.

— Так, це наш постійний супутник. Наш герой — доволі недорікуватий, зашуганий хлопець, і ми сміємося над ним.

І у вас так само багато еротики: майже на початку новели «Сон» герой бачить на пляжі оголену дівчину, яка лежить горілиць, показуючи всі свої пікантні місця. В кіно це буде дуже відверто.

— Ну, для цього є 232 способи, які вже неодноразово використали режисери світі, — як зняти оголену жінку, щоб не було рейтингу «до 16». Наше завдання — показати, як герой залицяється, як роздивляється дівчину, залишаючи читачеві простір для фантазування. А в кіно — все на розсуд режисера, як це показати. Там є інша, складніша для втілення сцена: Тарас підходить до села й бачить, як голі жінки косами оборюють село, а ще три — запряжені у віз. Ніч, звісно, приховує фізіологію, та пікантність нікуди не зникає. Додається страх, коли вони накидаються з косами на хлопця... Ми не прихильники жахів, але треба, щоб було лячно.

Кого тоді ви бачите в ролі відьом? Хто з наших актрис, на вашу думку, міг би зіграти в «Кобзарі 2000»?

— Головна проблема більшості наших акторок — вони нічим одна від одної не відрізняються. Тому бідолашні режисери мусять відрізняти їх за кольором волосся. Вони настільки бояться бути некрасивими, що стають однаковими. Ми от були на театральному фестивалі в Херсоні й бачили в місцевому театрі імені Куліша чудових актрис. Якраз показували виставу відповідну — «Майська ніч, або Утоплена», і вони мали зображати русалок і потойбічний люд. До кольору і вибору — було чимало красивих актрис. Із цього приводу є одне молдавське слово, що приблизно означає «ту, що до себе притягає» — от це потрібно для «Кобзаря 2000». За що нам, до прикладу, сподобався фільм «Гуцулка Ксеня» — жінки не однакові, й кожну запам’ятовуєш! А це важливо. Як і те, що, за великим рахунком, у «Кобзарі...» на жінках лежить головна функція — сексуальна. Вони мають приваблювати, зваблювати, причаровувати. Я не вірю, що в нас немає акторок, які не вміють такими бути.

Фільм зніматиметься компанією «Галері віжн». Наразі за підтримки УКФ триває процес девелопменту, і, як зазначено у пресрелізі, проект проходить «режисерську розробку, розробку костюмів і гриму, проведення кастингу і пошуку локацій, розробку комп’ютерної графіки, створення айдентики, переклад сценарію» тощо. Режисером майбутнього фільму є Олексій Даруга, оператором — Максим Мельник.

Фото: Facebook-сторінка Братів Капранових

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5296
Читайте також
08.11.2019 14:30
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
2 330
05.11.2019 12:02
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
2 561
29.10.2019 15:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
3 542
22.10.2019 11:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
2 585
27.09.2019 16:20
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
3 196
23.07.2019 17:00
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
7 499
11.06.2019 16:30
Ярослав Підгора-Гвяздовський
для «Детектора медіа»
5 125
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду