Журналістику не окупувати

Журналістику не окупувати

20 Грудня 2017
2025
20 Грудня 2017
17:01

Журналістику не окупувати

2025
Чи можливо зробити журналістське розслідування про окуповані території? Медійники кажуть — так. Та якщо ви вирішили займатися темою Криму чи Донбасу, подбайте про свою безпеку та безпеку своїх джерел. Про те, чого не варто робити під час підготовки матеріалу та якими сучасними інструментами можна користуватися, — на прикладі трьох журналістських розслідувань.
Журналістику не окупувати
Журналістику не окупувати

Жанр «журналістське розслідування» передбачає масивний обсяг роботи. І під час підготовки матеріалу, як мінімум, журналіст має збирати докази на місці події та говорити з очевидцями. Але на окупованих територіях це робити небезпечно. Показовими є кейс кримського журналіста, автора «Радіо Свобода» Миколи Семени, якому контрольований Кремлем суд призначив покарання у вигляді двох з половиною років умовно, та кейс донецького журналіста Станіслава Асєєва, який уже півроку перебуває в полоні бойовиків так званої ДНР.

Звісно, більшість тих норм і правил, якими журналісти керуються під час проведення розслідувань в усьому світі, неприйнятні на окупованих територіях. Під час IX Всеукраїнської конференції журналістів-розслідувачів журналісти, до речі, говорили про те, що медіаспільноті необхідно виробити якісь критерії щодо роботи на окупованих територіях. Але це вже окрема тема для дискусії.

Насправді, щоби зробити розслідування, яке стосується окупованих територій, необов’язково піддавати себе ризику та їхати на Донбас чи, скажімо, до Криму. Кримські журналісти, наприклад, активно використовують сервіс Marine Traffic, який дозволяє відстежувати рух суден, що для Криму, безумовно, є актуальним.

Але є проблема, що вже протягом приблизно останніх трьох місяців усі іноземні морські судна (окрім російських) входять у порт Криму з виключеними передавачами AIC (автоматична ідентифікаційна система), що є порушенням конвенцій, адже таким чином судна ховаються від такого моніторингу.

Є ще один інструмент. За допомогою українського морського ресурсу www.shippingexplorer.net журналісти кримського видання BSNews (переїхало до Києва під час анексії Криму Росією) створили базу даних морських суден, які, порушуючи законодавство України й міжнародні санкції, заходили в порти окупованого Кримського півострова з моменту анексії 18 березня 2014 року. Зокрема йдеться про дев'ять портів Криму: у Євпаторії, Севастополі (два порти), Ялті, Феодосії, Керчі (чотири порти). Наразі в базу входять 325 суден.

Розробники бази повідомляють, що труднощі обліку судновласника й тим більше оператора судна пов'язані зі специфікою ринку морських перевезень і з тим, що реальні судновласники з «чорного списку», особливо іноземні, крім РФ, з метою ухилення від санкцій активно використовують перереєстрацію суден на фіктивних власників і часту зміну компаній-операторів.

За словами головреда BSNews Андрія Клименка, офіційно судна країн ЄС припинили заходити в Крим ще у 2015 році. Проте дехто міняє прапори та місце приписки суден, щоб уникнути відповідальності. Наприклад, лише з Норвегії до Криму на німецькому судні доставлено 10 тис. тонн ільменіту для заводу «Кримський титан», що належить українському олігарху, співвласнику телеканалу «Інтер» Дмитру Фірташу.

Одну з подібних схем ведення незаконного бізнесу дослідив журналіст програми «Слідство. Інфо» Олександр Гуменюк. Під час роботи над матеріалом «Шлях до Криму» журналісту вдалося з’ясувати, що заводи Дмитра Фірташа в анексованому Криму спокійно працюють, а сировина на підприємства йде з українських родовищ.

За часів правління Віктора Януковича Фірташ, по суті, перетворився на титанового монополіста. До його компанії GDF входили Запорізький титано-магнієвий комбінат, «Юкрейніан кемікал продактс» (у минулому — «Кримський титан»), Межиріченський, Мотнонівський, Іршанський та Вільногірський гірничо-збагачувальні комбінати.

Журналісту вдалося довести, що «Кримський титан», розташований у Криму, в обхід санкцій отримує ільменіт (сировина для виготовлення титану) з України й, по суті, працює на російську економіку.

Гуменюк отримав ексклюзивні документи — митну документацію на судно та вантаж, який буде доставлено до анексованого півострова. У них, зокрема, фігурує один із комбінатів Фірташа.

Тож схема виглядає так: із комбінату Фірташа після видобутку сировина потрапляє залізницею до порту «Южний», що поряд з Одесою. Там ільменіт завантажують на судно «Катя» та за документами відправляють у порт «Кавказ» (Ростов-на-Дону). Однак у Керченській протоці судно зупиняється на рейді, де руда перевантажується на російське судно «Нефтерудовоз».

Джерела в Криму повідомили журналіста про відвантаження руди, а вже завдяки Marine Traffic він онлайн спостерігав за процесом та фіксував його.

Потім судно відправляє ільменіт у керченський порт. Журналіст отримав докази процесу — фотографії відвантаження ільменіту.

Після виходу розслідування в ефір Військова прокуратура України південного регіону порушила кримінальне провадження. Попри це, як вдалося дізнатися журналістам проекту, схема постачання ільменітової руди на «Кримський титан» працювала протягом усього 2016 року. Мінялися хіба що судна-перевізники та відправники вантажу. За даними журналістського розслідування, за 2016 рік на чотирьох суднах за десять заходів із порту «Южний» під Одесою вивезли 115 тис. тонн ільменітової руди.

Рівно через рік журналіст знову підняв цю тему, але цього разу вже разом із кримською журналісткою Наталією Кокоріною, яка в 2015 році у Криму пройшла через обшуки та допити ФСБ.

Тож у квітні 2017 року вийшло ще одне розслідування про те, як Фірташ продовжує постачати українську руду в анексований Росією Крим.

«Джерелами стали реєстри, документи, які нам вдалося дістати на вантаж із порту Южний. Також це була військова прокуратура, що нам давала свої дані, які їм вдалося дізнатися», — розказала журналістка.

Розслідування «Кримська весна Фірташа» вдалося також завдяки сервісу Marine Traffic. Досліджуючи тему поставок ільменіту до Криму, журналісти «Слідства. Інфо», зокрема, з’ясували, що судно, яке перевозило з Одеси до Криму руду, ходило під прапором Того. Схема — така сама, як і в першому розслідуванні. За документами вантаж мав іти з одеського порту «Кавказ» у Ростов-на-Дону, але не доходив. Судно заходило в Керченську протоку, де зупинялося на кілька днів для перевантаження.

«Ця схема юридично зараз майже бездоганна. Документи в українському порту виписані на російський порт Кавказ. Ільменіт не підпадає під жодні заборони. Тобто вони в Росії його вивантажують, беруть російські документи, що вони вивантажили... А куди далі піде вантаж, до цього судновласник і брокер не мають жодного відношення. Їхня відповідальність закінчилася», — вважає Андрій Клименко, який надав колегам експертну думку під час розслідування.

Тож виходить, що за документами все законно й українські правоохоронці не можуть притягнути до відповідальності ані судно, ані його власника.

Після виходу цього розслідування Військова прокуратура Південного регіону України попросила Мінекономрозвитку накласти санкції на компанію Дмитра Фірташа «Юкрейніан кемікал продактс» (у минулому ЗАТ «Кримський титан»). Тоді в міністерстві назвали прохання прокурорів недостатньо переконливим.

Журналісти зазначають, що в цьому розслідуванні найскладнішим було якраз домогтися реакції від Мінекономрозвитку. Вони численними запитами та дзвінками намагалися добитися від міністерства коментарів, але все марно. Тож Кокоріна та Гуменюк виріши спіймати міністра Степана Кубіва в Українському домі на презентації одного з проектів міністерства.

На запитання журналістки «Чому ваше міністерство вже майже півроку не погоджує за поданням військової прокуратури накладання санкції на компанію Фірташа “Юкрейніан кемікал продактс?”» міністр відповів: «Це неправда».

Журналісти продовжували завалювати Мінекономрозвитку запитами та зрештою добилися того, що санкції на «Юкрейніан кемікал продактс» справді було накладено.

«Це одна з компаній, економічну діяльність якої вдалося зупинити. На іншу компанію, Валки-Ильменит, постачання якої нам вдалося відстежити вже в ході іншого розслідування, санкції так і не були накладені», — додала вона.

Крім того, після виходу розслідування постраждало й саме судно, яке займалося незаконними поставками ільменіту до Криму. Воно зрештою змінило власників та назву (загалом мало близько чотирьох назв). Усі ці зміни, до речі, можна відстежити завдяки тому ж морському сервісу. Попри це журналістам вдалося дізнатися, що судно продовжувало вільно працювати та заходило в порт Маріуполя, Миколаєва, Бердянська.

«Я розмовляла з військовими прокурорами, чому на це немає реакції. Але це вже чисто законодавчі процесуальні моменти, коли вони не можуть заарештувати судно. По факту це все одно, що хтось скоїв злочин на машині, а потім її продав. Необхідно встановлювати капітана. Членів екіпажу. Це дуже складний процес. В особистих розмовах і у відповіді на офіційний запит було сказано, що вони цим займаються», — пояснила журналістка.

Якщо говорити про Крим, то він так чи інакше перебуває в юрисдикції РФ та фіксується російською стороною, яка має свої реєстри, компанії та інше. Інформацію в них можна подивитися. А от із окупованими територіями Донбасу все набагато складніше. Адже там немає відкритих баз даних, якими б українські журналісти могли вільно користуватися. І про все, що там відбувається, можна дізнатися виключно на місці.

Одне з розслідувань журналіста Олександра Гуменюка, яке він зробив про Донбас, — «Люди гинуть за метал». Журналіст розслідує, як олігарх, власник каналу «Україна» та компанії «Метінвест» (Єнакіївський металургійний завод та Харцизький трубний завод) Рінат Ахметов веде бізнес на окупованій території України.

«Тему стосовно роботи підприємств Ахметова на окупованих територіях, я обрав із декількох причин. По-перше, заводи, що там працюють, на мою думку, неминуче будуть сплачувати податки для терористів, що захопили українські міста, а це, на мою думку, неприпустимо в період війни. По-друге, за моїм власним переконанням, українські медіа занадто мало говорять про такі випадки. В силу чого люди перестають бачити в цьому щось погане, що неприпустимо. Адже таким чином ми можемо дійти до того, що так звані ДНР та ЛНР стануть чимось схожим на сучасне Придністров’я», — пояснив журналіст.

Щоб отримати інформацію з окупованих територій Донбасу, журналісту знадобилася допомога окремих людей, називати ім’я яких, звісно не можна. За допомогою людини звідти Гуменюку вдалося отримати докази — відео з окупованого Донецька, на якому видно, як вантажівки перевозять квадратні металеві заготовки з окупованої території.

Також були люди, які допомогли дістатися майже до самої лінії розмежування. Там Гуменюк уже на власні очі побачив, як транспортується метал з окупованої території Донбасу. Знімальна група буквально шпигувала за тими фурами, щоб довести протизаконну діяльність Ахметова.

«Ми їздили за тими машинами до того, як вони заїдуть у порт, щоб на 100 % довести, що товар з окупованої території їде, а потім транспортується в різні країни світи. Тобто що бізнес працює. Вони платили якусь частину грошей бойовикам. У нас також були докази, що керівництво цих заводів у якості гуманітарної допомоги допомагали мерії Єнакієвого. Але реакції від розслідування, якою можна було вихвалятися як здобутком, ми не отримали», — розказав журналіст.

Тож бачимо, що журналістські розслідування про окуповані території можливі, але небезпечні. І зробити їх можна частіше за все лише завдяки власним джерелам звідти. І тут найскладніше й найголовніше завдання журналіста — подбати про свою безпеку та безпеку своїх джерел.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2025
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду