25 серпня журналіст «Еспресо TV» Єгор Воробйов разом із оператором Тарасом Чканом і журналістом «Дорожнього контролю» Ростиславом Шапошніковим потрапили в оточення поблизу селища Многопілля поряд з Іловайськом Донецької області. 31 серпня їх захопили в полон. Як пізніше розповів Ростислав Шапошніков, це були російські військові, які підозрювали, що журналісти є диверсантами - коригувальниками вогню та навідниками. Ростислава Шапошнікова й Тараса Чкана одразу відпустили: 31 серпня їх передали Червоному Хресту. Натомість Єгора Воробйова залишили в полоні.
За припущенням колег, це було зроблено тому, що пан Воробйов єдиний із трьох представився журналістом. «Шапошніков був за кермом, Чкан, зрозуміло, оператор», - повідомила дружина Єгора Воробйова, журналістка Олена Солодовнікова, яка чи не щодня з моменту зникнення чоловіка закликала обидві сторони російсько-українського збройного конфлікту посприяти його звільненню.
Пані Солодовнікова неодноразово висловлювала обурення бездіяльністю офіційних структур, зокрема МВС та СБУ, які, на її думку, не докладали достатніх зусиль для звільнення полонених, у тому числі її чоловіка. Міліція відкрила кримінальне провадження за фактом зникнення Єгора Воробйова аж через три тижні, 23 вересня, за ст. 146 ч. 1 Кримінального кодексу України («Незаконне позбавлення волі або викрадення»). 25 вересня під час своєї прес-конференції Президент України Петро Порошенко повідомив, що взяв під контроль питання звільнення журналіста з полону.
7 жовтня Єгора Воробйова вдалося обміняти в числі трьох цивільних громадян України на двох бойовиків. Журналіст пробув у полоні 38 днів. Після звільнення він розповів каналу «112 Україна», на якому працює його дружина, що його утримували в місті Макіївка Донецької області, більшу частину часу він перебував в одиночній камері. Протягом перших днів його допитували, й допити, за його словами, були жорсткими. Після того, як його перевели до одиночної камери, допити припинилися. На запитання, чи сприяло журналістське посвідчення лояльнішому ставленню, звільнений із полону журналіст сказав, що навпаки - воно посилювало ворожість.
У ніч на 8 жовтня Єгор Воробйов нарешті повернувся додому до Києва. В інтерв'ю ведучому «Еспресо TV» Артему Шевченку він зізнався, що найбільш важким періодом полону був останній день перед обміном, коли його доставили до ватажка бойовиків Ігоря Безлера, і сама розмова з ним.
«Детектор медіа» також скористалася можливістю та поставила Єгору Воробйову кілька запитань телефоном.
- Єгоре, де і хто затримав вас із Ростиславом Шапошніковим і Тарасом Чканом після подій під Іловайськом?
- Затримання відбулося десь на півдні Донеччини, при виході колони (українських військових. - «Детектор медіа») з-під селища Многопілля. Точніших координат дати не можу - ми пересувалися без карти. Хто нас затримував? Сторона противника. Говорити про те, ким саме були ці люди, я би не став з міркувань безпеки - передусім зважаючи на долю осіб, які наразі залишаються в полоні. Хоч мене тривалий час і утримували в одиночній камері, я встиг помітити: їх доволі-таки багато.
Єгор Воробйов готує останній репортаж з оточення під Іловайськом
- А як саме правильно називати тих, кому вас «передали» згодом? «Підрозділ ДНР» чи «Донське козацтво»?
- Правильніше сказати «Донське козацтво», так вони самі себе називають. Але це все дуже складно. Я намагався з'ясувати в них, кому вони підпорядковуються, чого прагнуть, але насправді вони вже й самі не дуже розуміють, що в них там відбувається. Чи це «Новоросія», чи «ДНР», якого характеру ці утворення... Чітко відповісти на запитання, хто в них там зараз головує, не зміг жоден «ополченець». А взагалі-то «ДНР» - це така собі структура, всередині якої більше 15 різних груп, і вони не особливо координуються між собою. Ну і кілька козацтв також є.
- Кому підпорядковуються ті люди, які утримували вас?
- «Донське козацтво», яке утримувало мене, підпорядковується Безлеру (Ігор Безлер - очільник незаконного збройного формування «ополчення Донбасу», підполковник військової розвідки Російської Федерації. - «Детектор медіа»). Він є головним і безпосереднім командувачем цього підрозділу.
- В одному з перших інтерв'ю після свого звільнення ви сказали, що останні дні, коли ви перебували під утриманням Безлера, були найважчими протягом усього часу полону.
- Я сказав так тому, що саме тоді вирішувалося головне питання про моє звільнення. В очікуванні остаточного рішення я, грубо кажучи, близько шести годин просидів мовчки в кабінеті. Як людина, яка володіла обмеженою кількістю інформації, я не міг зрозуміти, випустять мене чи щось у черговий раз зміниться. Лише наступного дня, коли мене посадили до автобуса та повезли на обмін, я зрозумів, що можу розслабитися.
- Інформація про те, хто саме посприяв вашому обміну, надходить із різних джерел і є дуже суперечливою.
- Над моїм звільненням справді працювала дуже велика кількість людей. За ким конкретно було «останнє слово», я, мабуть, сказати й не зможу. Насправді, в процесі обміну дуже багато нюансів, незрозумілих навіть для тих, кого обмінюють. Нам же нічого не повідомляли. З моєї сторони (з полону. - «Детектор медіа») випустили кілька людей, їх обміняли на кілька людей, яких випустили з української сторони. Так це відбувалося. Чи був це обмін конкретних осіб на конкретних осіб - я сказати вагаюся.
- За час вашого перебування в полоні вас піддавали допитам?
- Звісно, будь-якого полоненого піддають допитам. Щоразу, коли зустрічався новий командир, він проводив допит із метою зрозуміти, хто ти такий і яка з тебе користь.
- І часто вони змінювалися?
- Ой... (рахує. - «Детектор медіа»). Десь близько п'яти разів. Справа в тім, що мене кілька разів перевозили, тому зміни керівництва були пов'язані зі зміною території, ну і в одному випадку - коли на території змінилося керівництво. Тоді мене допитували знову, тому що вони взагалі були здивовані, навіщо я там.
- Що головне хотіли дізнатися під час допитів?
- В основному, про те, як я туди потрапив і чим займався. Що відзняв.
- Допити були жорсткими?
- Ну, різними. Допити як допити.
Журналіст через кілька хвилин після звільнення з полону
- За вашими словами, в перші дні вас били, а згодом ставлення пом'якшилося.
- Як мені сказали згодом, тоді я просто потрапив під гарячу руку.
- Чому, на вашу думку, Ростислава Шапошнікова і Тараса Чкана відпустили через досить короткий проміжок часу, а вас утримували й далі?
- Можливо, тому що я був керівником знімальної групи. Плюс не було сенсу утримувати одночасно багато людей. Всю інформацію можна отримати від одного, перевозити одного, годувати - також одного, а не трьох.
- Кому й коли прийшла думка використовувати вас як репортера і знімати відео опитувань місцевого населення?
- Це сталося під час одного з останніх допитів, якраз тоді, коли й змінилося керівництво. Вони долучили до цього співробітника місцевого інформаційного центру, як я зрозумів, їхнього прес-секретаря. Він сказав мені: «Ви показуєте однобоку інформацію. Давайте-но проїдемося містом, ви розпитаєте місцеве населення, побачите, що там бомблять». Я погодився і проїхався з ними. Ви бачили те, що я знімав. Я вирішив не пояснювати, хто саме стріляє і з якої сторони, це було просто відео без коментарів.
- Ваші утримувачі висловили тезу про те, що хочуть змінити ваше ставлення до того, що відбувається на Донбасі. Воно змінилося?
- Змінилося. Але як саме, я зможу сказати, лише коли прийду до тями й адекватно проаналізую все, що сталося.
- На вашу думку, відзняті вами матеріали можуть якось вплинути на сприйняття вас як журналіста?
- Я не знаю. Але вважаю, що те, що я робив, не йде всупереч журналістській діяльності. Спочатку я знімав з однієї сторони конфлікту, а потім, за правилами журналістики, знімав з іншої. Так сталося. При цьому я не висував жодних оціночних суджень і, відповідно, не порушив журналістської етики.
- Ви продовжите співпрацю з телеканалом «Еспресо TV»?
- Давайте залишимо це на момент, коли я прийду до тями. Я досі є співробітником каналу, але поки що буду проходити реабілітацію. Скільки вона триватиме, буде відомо після обстеження. Думаю, я ненадовго візьму лікарняний.
- Єгоре, а ви поїхали до зони АТО під Іловайськ за редакційним завданням «Еспресо TV»?
- Так.
Фото - «Радіо Свобода», «Подробности», «Еспресо TV»
