За місяць до виборів ми вирішили помоніторити популярні одеські сайти – й укласти так званий «рейтинг згадуваності» або ж дослідити, як часто у заголовках новин журналісти називають тих або інших кандидатів. Зрозуміло, що не кожна новина про політика – джинса. Тому окремо ми визначали, чи має новина про кандидата інформаційний привід і наскільки нейтральними лишаються автори, висвітлюючи діяльність «своїх політичних улюбленців».

Для початку було цікаво як часто упродовж місяця в одеських інтернет-виданнях писали про кандидатів та їхню невтомну працю. Виявляється, чим ближче вибори, тим невтомнішою ця праця стає. Відповідно, практично на всіх одеських інтернет-виданнях кількість новин упродовж вересня стрімко зростала. Якщо в кінці серпня, коли передвиборча кампанія тільки розпочалася, ЗМІ давали до п’яти повідомлень в день, то на деяких сайтах зараз це 11-14 новин.

Тож якщо на початку передвиборчої кампанії усі видання давали приблизно однакову кількість матеріалів, то зараз найбільше про дії політиків пишуть «Таймер» та «Трасса Е 95». Про що це говорить? У багатьох випадках – про збільшення замовних матеріалів про політиків і про зменшення справді важливих, соціально вагомих матеріалів.

Аби підкріпити цей висновок фактами, звернемось до наступної діаграми. На ній ми побачимо, про яких саме політиків одеські інтернет-ЗМІ писали найбільше.

Найбільше у новинах одеські інтернет-видання згадують Гончаренка, Палицю, Ківалова, Гурвиця та Скорика. Окрім них, часто пишуть також про Труханова та Давідченка, проте ми не включили їх до діаграми, оскільки вони не балотуються до Ради.

Отже, різні видання – різні фаворити. Проте чи це правильно? Звичайно, кожне видання комусь належить, проте ми говоримо про новини. І якщо текст з’являється на стрічці, то за стандартами він має бути порушувати соціально вагому тему.

А тепер подивимося на заголовки і з’ясуємо, чи це так.

Мій фаворит – заголовок «Первые игры полуфиналов футбольного турнира на Кубок Фурсина прошли в Одесской области». Дуже важлива новина. Куди там Лізі Чемпіонів чи хоча б українській Прем’єр-Лізі? Цікаво, що видання, яке розмістило новину із таким заголовком взагалі дуже рідко пише про спорт. А тут – як не написати, просто подія планетарного масштабу.

Ще одна важлива персона і важлива подія: «Голубов поздравил одесских спасателей с профессиональным праздником». Для чого про це писати? По-моєму, відповідь очевидна. Заплатіть цьому виданню – і воно вже завтра напише, що саме ви привітали когось із днем свинопаса. А важливі місцеві новини почекають.

Хотілося б також звернути увагу читача на перепади уваги до тих або інших політиків у ріхних ЗМІ. Приміром, деякі видання майже не пишуть про Скорика, а деякі – навпаки тільки про нього й говорять. Те саме стосується Юсова і Ківалова.

Проте подібна картина залежить не тільки від замовних текстів, а й від того, наскільки політик вміє привернути до себе увагу. Як каже німецький вчений Г. Штромайєр, політики мають навчитися бити журналістів їхньою ж зброєю, тобто пропонувати їм такі теми, від яких вони не зможуть відмовитися. От поїхали, приміром, «євромайданівці» до Ківалова на БТР-і. Як про це не написати?

Тому в процесі нашого дослідження ми не просто фіксували згадування про того або іншого політика, але й визначали: має текст інформаційний привід чи ні, іншими словами, чи є запропонована нам інформація про політика новиною.

Ось ситуація у виданні «Думская»:

Якщо розглядати увагу «Думской» до конкретних політиків, то порушень не так багато, узагалі ж «джинсових» текстів – майже третина.

Далі розглянемо «Трассу Е 95».

Тут ми знаходимо як явного фаворита, так і інше співвідношення текстів з інформаційним приводом та без нього. Якщо на «Думской» приблизно кожна третя новина про політика – джинса, то на «Трассе Е 95» — кожна четверта.

Тут ми також можемо говорити про явного фаворита, проте все ж на «Таймері» загальна кількість «джинсових» текстів менша, ніж на «Трассе Е 95».

І тепер перейдемо до останнього видання – «Одесской жизни».

Як бачимо, хоч «Одесская жизнь» і пише найбільше про Ківалова, все ж не він – фаворит видання. Оскільки кожна новина про нього має інформаційний привід. Так само й кількість «джинси» у виданні (у порівнянні з іншими) – незначна. Тому — ваші оплески- видання отримує від ХМ уявний приз.

Ми також вивчали й те, як одеські інтернет-видання пишуть про політичні партії. Тут симпатії розподілилися наступним чином:

Практично усі одеські інтернет-видання найбільше пишуть про Блок Порошенко. Проте це, швидше, пов’язане не стільки із симпатіями ЗМІ, скільки із тим, що члени блоку – Палиця і Гончаренко – представляють обласну владу. А про владу, як ми вже зазначали у минулих публікаціях, усі пишуть багато. Проте тут-таки можемо зробити й перший висновок: якщо партія знаходиться при владі, то увагу ЗМІ та велику кількість згадувань вона отримує як бонус.

Друге місце посідає «Сильна Україна». Хоча це, звичайно, не заважає деяким її представникам жалітися на те, що журналісти, слідуючи вказівкам влади, відмовляються про них писати. Наше дослідження демонструє протилежне. І хоч ми не можемо говорити «за всю країну», а от «за Одесу» скажемо – «Сильної України» в регіональних ЗМІ багато. І кількість згадувань продовжує зростати. Єдиний виняток тут – «Одесская жизнь».

Третє місце – «Опозиційний блок» (маємо зазначити, що до нього ми додали результати «Партии развития», оскільки вона влилася саме до цього блоку). Зверніть увагу, що цей блок посідає це місце завдяки «Трассе Е 95» та «Таймеру». Інші видання згадують про нього усього декілька разів. І це теж має породити запитання в голові прискіпливого читача.

Четверте місце – «Удар». Тут маємо визнати: аби не замах на Юсова, хтозна, як часто писали б про цю партію.

Ну, і на останньому місці – «Батьківщина»… Ще з президентських виборів партія змінила свою передвиборчу стратегію, зосередившись на зовнішній рекламі та пресі. Очевидно, що й зараз це так.

* * *

На жаль, із наближенням виборів, кількість «джинси» в одеських ЗМІ зростає. І ті видання, які навесні-влітку приносили своїм читачам радість своєю якісною продукцією, зараз можуть втратити свої позиції. Адже як показують дослідження аудиторії інтернет-видань, найчастіше це дуже вимоглива, освічена та компетентна публіка. Навряд чи вона просто так «проковтне» з десяток «джинсових» текстів на стрічці за день. Хоча, можливо, читачі розуміють, що сучасний журналіст заробляє, як може.  Хай навіть за їхній кошт…

Щоправда, відсоток добрих та чуйних людей серед читачів новин в інтернеті ще ніхто не вимірював. Тому стверджувати напевне нічого не будемо.

Але наші дослідження тривають. І перед самими виборами ми обов’язково продовжимо наші рейтинги згадувань. І назвемо видання, які друкують найбільше джинси, і ті, які розповідають про політиків, орієнтуючись на стандарти.

Наталя Стеблина, HappyMisto