У Луганській області, за словами місцевих проукраїнських активістів, лише декілька медіа доносять об'єктивну інформацію про події в регіоні та не контролюються сепаратистами. Такими, зокрема, є інтернет-видання «Сегодня в Алчевске» та «Сегодня в Северодонецке», створені Луганським обласним відділенням ВГО «Комітет виборців України». Їхні автори близько місяця тому виїхали з області і працюють віддалено - тільки так є можливість продовжувати наповнювати сайт і не потрапити в полон до терористів. Редактор «Сегодня в Алчевске» Богдан Бондаренко, який нещодавно брав участь у семінарі «Безпека журналіста під час роботи в зоні конфлікту», розповів «Детектор медіа» про ситуацію зі ЗМІ в рідному місті.

- Яка ситуація зараз зі ЗМІ в Алчевську? Що вони пишуть про терористів?

- По суті всі, хто не хотіли писати добре про терористів, залишили місто вже давно. У мене в Алчевську теж виникли певні проблеми, моєму колезі Олексію Свєтікову (редактор «Сегодня в Северодонецке». - ТК) вже погрожували вбивством за висвітлення альтернативної точки зору. Варто брати до уваги, що сепаратисти на Донбасі не мають єдності. В Алчевську, наприклад, діють три збройних «дружини», ЛНР - одна з них, інші контролюють регіонали...Тож кожне із цих групувань може мати претензії до журналістів, бізнесменів, громадських активістів...

Зараз в Алчевську маємо таку ситуацію: поширюються відверто проросійські приватні регіональні видання, і є комунальні - ці висвітлюють якісь буденні місцеві питання, наче й не йде війна. Часом вони згадують про сепаратистів у нейтральному ключі, так, щоб «не попасти на проблеми» чи претензії якоїсь сторони. Також з певними труднощами оновлюється сайт і обмеженим накладом (бо є проблеми з розповсюдженням) виходить газета «Неделя» - яка підтримує російський менеджмент заводу, але не підтримує сепаратистів (які дестабілізують ситуацію). Ми і створювали наші два сайти, щоб громадські активісти мали свій майданчик. Адже майже всі луганські ЗМІ і в мирний час співпрацювали або з «регіонами», або з великим бізнесом, що має свої інтереси. Говорячи про співпрацю, я маю на увазі замовні публікації, вартість яких починалася від 500 гривень і до кількох тисяч.

Наші два сайти («Сегодня в Алчевске» та «Сегодня в Северодонецке») дають можливість громадським активістам безкоштовно публікуватися. Таких людей небагато, але вони критично потрібні, їхні думки дуже важливі. Це - нова еліта, яка колись, у кращий час, зможе замінити «регіоналів» в області. Ми подаємо таку інформацію, яку жодні місцеві ЗМІ не публікують.

- На кого, крім журналістів, полюють бойовики?

- Чиниться великий тиск на мирних жителів, які мають проукраїнську позицію, навіть не активних, які не ходять на мітинги - знаю це і як правозахисник. Сепаратисти виявляють прихильників проукраїнських сил, і або ув'язнюють, як того ж голову луганської «Просвіти» Володимира Семистягу, або залякують і «розводять» на гроші, нерухомість. У будь-якому разі їхня ціль - попередити витік інформації, не допустити, щоб ці люди давали коментарі українським ЗМІ. Для них важливо ліквідувати кожний компонент, який би порушував монополію на інформацію. Інформація - умова їх виживання, якщо вони правильно нею маніпулюватимуть, змусять Путіна подавати ресурси.

Є активісти, які все ще дають коментарі, намагаються будь що протистояти пропаганді, але, як правило, вони теж уже виїхали і коментують з інших міст. Їх важливо забезпечити житлом поза Луганськом, щоб потім, коли все це закінчиться, було кому повертатися на Донбас і розбудовувати його.

- На вашу думку, яким є найкращий шлях донесення до луганчан правдивої інформації?

- У Луганській області неможливий доступ до нормальних телеканалів, в ефірі або російські, або підконтрольні терористам. Газети - теж не вихід, тут слабкою стороною є розповсюдження. Ті, хто міг би їх роздавати - під прицілом. Розкидувати з вертольота недешево і небезпечно, завжди знайдуться прихильники ЛНР, які швидко це все позбирають.

Єдиний канал, що лишається - це інтернет. Його теж деколи відключають, певні сайти блокують, але він є. Молода людина може дізнатися інформацію і розказати бабусі. Саме інтернет і читає адекватне населення, яке здатне сприймати альтернативну точку зору. Ці люди розуміють, що у випадку незалежності Донбасу зупиняться всі заводи, вони не продадуть жодного товару, ані добрив з Донецька, ані металу з Алчевська - все це буде «нізвідки», не матиме ніяких сертифікатів. Інші ж сліпо вірять пропаганді, для них важливо не те, що говорять, а хто. Якщо Київ, то це «укри», проплачені Заходом.

Для ефективного інформування в інтернеті, я вважаю, треба готувати дайджести місцевий новин, відеоролики. А ще - потрібна ціла система протидії російським тролям в соціальних мережах. Раніше всі розуміли, що треба працювати через соціальні мережі, але ніхто не усвідомлював, що це вже активно відбувається і має грандіозний вплив.

У нас це значно важче організувати: потрібні сотні волонтерів і десятки професіоналів з техпідтримки та стратегії. Потрібно організовувати офіс, який би працював на те, що писав у тих самих «Однокласниках» людям правдиві відомості в приватні повідомлення (бо все інше блокується). В Алчевську, наприклад, 20-25 тисяч користувачів «Однокласників» зі 100 тисяч мешканців. І саме ця соцмережа збирала людей на проросійські мітинги - приходило до 5 тисяч. Важливо писати і в прикордонні райони Росії, де збираються біженці (Ростов-на-Дону, Волгоград, Пенза), і самим росіянам. На мою думку, «исход битвы» залежить не від війська, а від того, яка суспільна думка сформується в Росії. Вони або змусять Путіна дати ресурси «Новоросії», або Путін лиш підтримуватиме тліючий конфлікт, і бойовики, кадровий ресурс у яких невеликий, будуть гинути. Треба розповідати росіянам, що їх пенсії віддаватимуть на розвиток Криму, наприклад. Варто наголошувати, що битва за Україну нікому не потрібна і не вигідна.

- Який ви бачите вихід з військового конфлікту? Як змінити ставлення «зазомбованого» Донбасу до України?

- Моя особиста точка зору - краще б свого часу на Донбас ввійшли російські війська. Люди б продали нерухомість і виїхали. Росія колись би пішла, через 5 чи 10 років. Вона і в Афганістан війська вводила, і в Східну Німеччину. Якби ввійшли війська, бої б припинилися. Пішли б міжнародні обговорення цієї ситуації...Не ми б ховали молодих людей сотнями, а в Брюсселі та Вашингтоні вирішувалися економічні питання. А ці неконтрольовані території - це найгірше. Людей давлять, бізнес нищать, робочих місць - нема і не буде. Це мертва зона, яку Україні краще б не мати. Я вважаю, що найкраще було б проукраїнських людей відселити, кордони закрити - і буде Донбасу самоуправління, якого він так хотів. Ви ж пам'ятаєте, Донбас же всіх годував, от і погодувалися б вони самі. За цей час підняли б рівень життя в усій іншій Україні, люди усюди б це помітили. А війна - це тупик. Ми її не виграємо, і Росія не виграє. Тільки втрачатимемо людей.

Фото Максима Лісового