Нещодавно Україна відсвяткувала Трійцю. Одне з найвизначніших релігійних свят, а з іншого боку - одне з офіційних державних. Так само, як і Великдень, і Різдво. Що означає це поєднання статусів? Мабуть, одну-єдину річ: найбільші християнські свята за своїми роллю та значенням виходять за межі суто релігійних і набувають також і світського виміру. Мабуть, недаремно ці три свята люди відзначали й за радянських роківname="__DdeLink__1897_203357832"> - і далеко не лише ті, хто потай зберігав віру. В цих трьох святах тісно переплетено релігійний, традиційно-народний та загальноцивілізаційний аспекти.

Тож Трійця. От що запропонувало нам того дня, 8 червня, телебачення.

Перший національний, 9:00: «Богослужіння в день Святої Трійці». О 20:30 із перервою на новини - церемонія вручення премії «Текст-2014»; ця програма не є щотижневою й, таким чином, прикрасила ефір святкового дня, але дуже навряд чи її вручення було приурочено саме до Трійці.

«Інтер» - нічого, якщо не зважати на «МФЮ» (мабуть, міжнародний фестиваль гумору?) «Юрмала-2013» аж о 06:25 ранку. Звичний ефір звичайного недільного дня. «1+1» - теж нічого особливого, стандартний ефір стандартної неділі. «Україна» - «Премія МузТВ» о 22:45? Ну, може бути... ICTV, СТБ - нічого особливого, нічого такого, чого не буває щотижня.

Можна гортати й гортати телепрограму, переглядати ефіри каналу за каналом - нічого. Навіть на «Культурі» - нічого особливого. Мине кілька місяців, і за програмою телеканалів уже ніхто не зможе встановити, що саме на 8 червня 2014 року припадало святкування Трійці.

Ще одне свято, яке є водночас і релігійним, і офіційним державним. Одне з найбільших християнських свят - Великдень. Вечір суботи 19 квітня. Перший національний. 20:00 - «Прибуття Благодатного вогню з Єрусалима в Україну». 21:50 - «Українська пісня»: гаразд, зарахуємо. «Інтер», 10:00 - документальний фільм «Пасха». 13:00 - «Сходження Благодатного вогню у храмі Гробу господнього». 15:00 - «Юрмала - 2013»: теж зарахуємо. Уже в ніч на 20 квітня, 00:30 - «Пасхальна літургія».

«1+1». 00:35 - документальний фільм «Страждання Христові». «Україна» - нічого. СТБ - порожньо. ICTV - нуль. «Культура» - окрім «Сонячної писанки» о 15:30 та «Второй литургии св. И. Златоуста» (так написано в газеті «Телепрограмма» № 15 за цей рік), нічого.

Це був переддень свята. Тож саме свято, 20 квітня. Перший національний - 09:15, трансляція Пасхального богослужіння з храмів України; 11:15, Пасхальне богослужіння у Ватикані; все, жирна крапка. «Інтер» - 08:45 (і це після відвідування нічної служби у храмах!), документальний фільм «Остання Пасха». Все. «1+1» - узагалі нічого, звичайна сітка звичайної неділі. «Україна» - те саме. СТБ, ICTV - теж нічого святкового. «Культура» - передача, загадково позначена у згаданому номері газети «Телепрограмма» як «Христос воскрес! Хор им», ще дві-три програми, які можна так або інакше вважати присвяченими Великодню, - й на тому крапка.

Різдво. Про те, що це свято далеко не обмежується богослужіннями, знають геть усі. Про особливу атмосферу Різдва - яку, за ідеєю, мало би створювати й відтворювати телебачення - знають теж усі.

6 січня, переддень Різдва. Перший національний. 15:15 - «Новорічні зустрічі з Михайлом Поплавським», ой лишенько! 18:00 - «Різдво Христове. Урочисте богослужіння». 21:20 - Різдвяний вертеп у гостях в Івана Поповича». «Інтер». 05:45 - «Михаїл Задорнов. Новорічний задорний день»; добре, що діти в такий час іще сплять. І, вже в ніч на 7 січня, 01:10 - документальний фільм «Час Різдва», 02:00 - мюзикл «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», 03:35 - художній фільм «Нова різдвяна казка»; сюди ж можна зарахувати фільм «Москва сльозам не вірить» о 09:20: визнана кінокласика як святкова передача - чому б і ні?

«1+1». 11:45 - «Новорічний парад зірок», 14:15 - «Вечірній квартал. Найкраще», з повторенням під ранок о 05:15; сюди ж можна віднести фільм «Пірати Карибського моря: прокляття Чорної Перлини». «Україна». Хіба що «Дитяча нова хвиля»? СТБ, ICTV - нічого. «Культура» - тут, у принципі, до святкової програми можна занести багато чого: 06:05 - «Майбутні зірки балету», 14:00 - концерт «На Різдво повертаємося додому», 16:20 - «Колядує Волинський хор», 17:00 - «Народні традиції Черкаської області», 20:30 - документальний фільм «Мужицький ангел. Різдвяна історія», 21:00 - «Лускунчик», 22:50 - «Свята ніч», 23:00 - концерт «Щасливого Різдва»; між ними - й «Українські барви», й передачі про Миколу Луківа та Ганну Чубач, і «Казка як казка», й «Джаз у Києві».

І от 7 січня. Перший національний. 09:00 - «Різдвяні богослужіння», 12:05 - «От вам гарбуз, або Сватання на Першому», 14:40 та 21:25 - «Різдвяний вертеп у гостях в Івана Поповича», 15:50 - «Мелодія двох сердець». Закінчувався вечір фільмом «Труффальдіно з Бергамо» вже в ефірі «Ери».

«Інтер». Рано вранці - повторення фільму «Нова різдвяна казка», о 9:00 - трансляція різдвяних богослужінь, о 10:45 - документальний фільм «Різдво», згодом фільм «За сімейними обставинами». Решта ефіру - звичайна неділя, навіть типова. «1+1». Окрім «Вечірнього кварталу. Найкраще» та вже під ранок 8 січня фільму «Гусарська балада» - нічого. «Україна». «Дитяча Нова хвиля»? «Всі хіти гумору»? Ну, може бути. Але ото й усе. ICTV - нічого. СТБ - хіба що художній фільм «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». «Культура» - повторення вже згаданих програм, що йшли напередодні, окрім них суто різдвяного - здається, й нічого.

Минулого, 2013-го, року ситуацію дуже сильно врятували «Різдвяні зустрічі Алли Пугачової» на «Інтері» - врятували, втім, лише за жанром: здебільшого й там була жуйка, подеколи жуйка претензійна, й на її тлі Жанна Агузарова видалася ковтком свіжого повітря, а Лобода (якщо не помиляюся, ім'я Світлана десь загубилося, й останнім часом співачка виступає лише під прізвищем) - просто-таки відкриттям. Але щодо антуражу, різдвяної атмосфери - все було гаразд. 2014 року не було й цього.

То що ж виходить? Уже чимало років Різдво, Великдень та Трійця є в Україні державними святами. А концепції їхнього телевізійного відображення так і не існує; як і світського виміру цих трьох свят. Вони так і залишаються на нашому телебаченні нішевими святами для глибоко побожних. Або ж, у крайньому разі, святами суто етнографічними, «для сільського глядача». На Різдво додається ще один вимір - такого собі «Нового року дубль два», «Нового року для тих, хто проспав», із повторенням передач новорічного ефіру.

Хоча... Зі святковістю на нашому телебаченні - й узагалі проблеми.

Фото - livejournal.com