Головний редактор газети «Полтавська думка-2000» Олександр Кулик спростував заяву підприємця Михайла Дугіна про те, що в селищі Чутове Полтавської області пан Дугін перебував як журналіст. Про це пан Кулик розповів у коментарі «Детектор медіа».

 

Нагадаємо, пан Дугін, якого 11 квітня побили та пограбували силовики в селі Чутовому, підкреслив, що працював там як журналіст.

 

«Михайло Дугін є нашим позаштатним кореспондентом, - розповів Олександр Кулик. - Років із сім тому ми видали йому посвідчення, дійсне до 2016 року. Він друкував у нас у газеті пару матеріалів - хлопець грамотний, може написати гарно. Але після того активність його була нульова, і ніяких редакційних завдань ми йому не давали. І він не звертався до нас ні по які редакційні завдання. Він є активістом, підприємцем. Просто має посвідчення кореспондента нашої газети».

 

Також головний редактор додав: «Раніше він нам допомагав з комп`ютерами, а також як юрист, у правових питаннях».

 

Відповідаючи на запитання «Детектор медіа» про те, чи надрукувала б «Полтавська думка-2000» матеріал Михайла Дугіна із села Чутового, де відбувалося масове побиття людей, Олександр Кулик сказав: «Матеріалу для нас Михайло Дугін не готував. Я думаю, що під Чутовим він був як активіст. І ми знаємо, що він був активістом Майдану, тож, вочевидь, і тут хотів висловити свою громадянську позицію».

 

Редактор припускає, що Михайло Дугін є активістом «Правого сектора». «Він був на зборах «Правого сектора» в Полтаві. Ця інформація була опублікована у місцевих ЗМІ, і я був трошки подивований із заяв Михайла Дугіна...». На збори «Правого сектора» Михайло Дугін прийшов з автоматом і, зокрема, заявив, що виступає за легалізацію зброї в Україні.

 

Олександр Кулик сказав, що як головний редактор і як екс-член (1998-2002) парламенського Комітету з питань свободи слова та інформації зробив Михайлу Дугіну «серйозне зауваження».

 

«Він учора був у мене - весь побитий, хоча з часу нападу пройшло три дні, - розповів пан Кулик. - Я йому сказав: "Михайле, ти не мав права представлятися журналістом, якщо ти там  виконував не редакційне завдання. До мене звертаються організації, що формують списки потерпілих представників ЗМІ, і я не хотів би, щоби ця статистика мала викривлений вигляд, бо ти не є журналіст". Сам Михайло не дуже зі мною погодився...».

 

Як зазначає редактор, викладену Михайлом Дугіним версію нападу на нього перевірити складно: «Я звернув увагу на таку річ - він мені розповів, що йому зателефонували з Чутового і він сів у машину з другом і поїхав. А в письмовій версії (у Facebook. - ТК) Михайло повідомив, що дізнався про побиття людей у цьому селищі з інтернету».

 

 

 

 

Також Олександр Кулик уточнив, що Михайло Дугін не є депутатом, лише підтримує свого друга при селищній раді.

 

З питаннями про хід розслідування нападу на нього та щодо етичного аспекту справи «Детектор медіа» звернулася до Михайла Дугіна.

 

- Як медики охарактеризували ступінь отриманих вами травм?

- До висновку лікарів можу додати, що завдано тілесні ушкодження. Кістки не зламано.

 

- У тому числі, ви маєте синець біля скроні.

- Так, мене били прикладом. Вочевидь, сподівалися, що я втрачу свідомість. Пощастило, що задня частина прикладу була гумова, а не металева.

 

 

 

 

- Як проходить розслідування нападу та пограбування?

- Взагалі ніяк. Мене опитали - і все, тиша. Я та мій товариш, який був зі мною в авто й також постраждав, звернулися до Полтавської обласної прокуратури, що є органом нагляду за міліцією. Якщо людину побив міліціонер, до міліції звертатися не варто, адже будь-яка справа буде благополучно спущена на гальма.

 

- Чи вказали ви в заяві до прокуратури, що постраждали як журналіст?

- Так, звісно. Бо нападники відразу розірвали моє посвідчення члена Національної спілки. Коли я лежав на землі, чітко бачив, що в першу чергу представники міліції зреагували на посвідчення журналіста й члена НСЖУ.

 

- Ви опублікували вашу розписку, де вказано перелік речей, які вам повернули після пограбування під Чутовим. Яка доля вашого авто? Які відібрані у вас речі не увійшли до цього переліку?

- Я навіть не знаю, де моя машина. У прокуратурі сказали, що цим питанням займатиметься слідчий, якого призначать.

 

 

 

 

Щодо речей, які зникли - там було кілька тек з документами, яких шкода найбільше. Це й юридичні розслідування, і документи по компанії (я директор ТОВ «Моторсервіс) й по земельних справах...

 

- У Facebook ви уточнили, що рушили до Чутового як журналіст.

- Так. Я є позаштатним кореспондентом «Полтавської думки-2000». Якщо відбуваються якісь події, я [цікавлюся ними].

 

Мені зателефонували годині о 17-й щодо ситуації в Чутовому. І я просто поїхав глянути. В принципі, я багатьох міліціонерів знаю полтавських, і гадав, як зустріну їх, підійду, пофотографую, і все. А вже коли під`їхав, побачив чоловіків 50 у масках, яких ідентифікувати неможливо, то стало ясно, що ситуація взагалі непроста.

 

Але вертатися було пізно. Я вийшов, розповів, що я журналіст, приїхав подивитися, що відбувається, і пред`явив посвідчення.

 

 

 

 

- Як відреагували на це силовики?

- Вони ознайомилися з посвідченнями. Потім один, старший, я так розумію, глянув на документи та наказав показати телефон на предмет того, кому я телефонував останнім часом. А коли він повертав телефон, побачив, що в мене на руці золотий годинник. І сказав: «Схоже, ти вже приїхав». І прикладом зразу в обличчя вдарив. Ну, а що відбувалося далі, я вже погано пам`ятаю...

 

- Того ж дня на сайті МВС України було повідомлення, що  12 квітня близько 16-ї години в селі Чутовому правоохоронцями було зупинено «колону» з чотирьох мікроавтобусів та восьми автомобілів з «переважно молодими чоловіками», які перевозили небезпечні речовини. Ви прибули до Чутового у складі цієї колони?

- Там не було ніякої колони. Вони (силовики - ТК) різні авто зупиняли. Тобто, всі підряд. Просто, якщо в салоні були жінки чи діти, такі авто зазвичай пропускали. А маршрутки зупиняли. Жінок залишали, а всіх чоловіків виводили назовні, і тих, хто здавався їм підозрілими, били й відвозили на штрафмайданчик. Отака ситуація була.

 

- Чи перебували у салоні вашого авто «ящики з «коктейлями Молотова», велика кількість вибухових пакетів, піки, палиці, щити, біти, каски, ножі, інша холодна зброя» - як ідеться в повідомленні міліції?

- Нічого цього не було, звичайно.

 

- Товариш, який перебував з вами в салоні вашого авто та постраждав під час нападу, - теж журналіст?

- Ні, він не журналіст. Він теж підприємець, власник СТО.

 

- А ви особисто прибули туди готувати журналістський матеріал за подіями біля Чутового?

- Так, вирішив під`їхати й глянути, можливо, чимось допомогти. А якби там творилися повні безчинства, як мені повідомляли, підготував би репортаж - в інтернеті виклав би, в газеті написав би.

 

- В одному з ваших посвідчень вказано, що ви є лейтенантом ВГО «Українська служба порятунку». Що це за громадська організація?

- Це доволі стара організація, зареєстрована киянами. За великим рахунком, наскільки мені відомо, вона вже не функціонує років зо три. Раніше члени цієї організації допомагали, наприклад, МНСникам.

 

- У полтавських ЗМІ опубліковано репортаж про збори «Правого сектора», що проходив у березні цього року в Полтаві. На одному з фото ви зображені на сцені з червоною пов`язкою на руці. Ви маєте відношення до цієї організації?

- Там дійсно були збори «Правого сектора», але я до складу цієї організації не входжу. Я прийшов на збори як співвласник зброї, як представник організації «Всеукраїнська організація власників зброї». Вони підтримували ідею легалізації зброї, я теж її підтримував. Я вважаю, що коли в Україні буде збройне ополчення, Росія та інші військові просто боятимуться сунути сюди. Бо, якщо вдома є зброя, це інша ситуація.

 

Однак тоді на зборах «Правий сектор» цю ідею розвивати не став. І зараз із ним я, в принципі, не спілкуюся.

 

 

 

 

- Чому, все таки, ви мали червону пов`язку на руці?

- Там просто роздавали їх усім присутнім. Зібрання було відкритим, запрошували геть усі - були люди і з Майдану, і з Самооборони, і навіть священики.

 

«Детектор медіа»

 

Фото зі сторінки Михайла Дугіна у Facebook