detector.media
24.07.2007 12:32
Від Бодріяра до абетки
Від Бодріяра до абетки
У яких кав’ярнях журналісти проводять години дозвілля ? Які книжки вони читають? Розповідають Савік Шустер, Олексій Мустафін, Олексій Гончаренко, Олег Дейнека, Маша Єфросініна та інші.

Літо – пора відпусток, коли навіть таким вічно зайнятим людям, як журналісти, часом щастить присвятити кілька годин відпочинку з філіжанкою кави або книжкою в руках. Про це «ТК» вирішила поговорити з відомими медійниками, запитавши їх:

 

У якій київській кав’ярні вас можна зустріти?

Яку останню книжку ви прочитали?

 

 

Олексій Мустафін, заступник глави правління з інформаційного мовлення каналу СТБ:

– Це ресторани «Велюр», «Пантагрюель». Також «Дно» - кафе, яке поруч із моєю роботою.

 

– А я зараз підійду до столу і подивлюся, що в мене тут лежить. Так, Пьотр Вайль «Гений места», Ірен Роздобудько «Амулет Паскаля», Генрі Кейман «Испания: дорога к империи».

 

 

Алла Липовецька, головний продюсер проекту «Фабрика зірок», Новий канал:

– В «Нон-стопе». Там я часто завтракаю, ужинаю и, бывает, обедаю. Там демократично, есть парковка и очень удобная развязка. Туда я таскаю всех подруг, и на вопрос «где встречаемся?» другого ответа уже никто не ждет.

 

– «Голые циники» Алексея Семенова. Книжка скоро будет издана, но я читала рукопись. Напомню, Алексей Семенов – это шеф-редактор «Фабрики звезд».

 

 

Вахтанг Кіпіані, шеф-редактор проекту «Великі українці», «Інтер»:

– Я не буваю в київських кафе або ресторанах, хіба з дітьми в «Репризі» чи подібних.

 

– Остання книжка, яку тримав у руках перед відпусткою, називається «Повстанська розвідка діє точно і відважно». Це про бій між ОУН та НКВС у післявоєнні роки на Галичині.

 

 

Віктор Шлінчак, президент холдингу «Главред-медіа»:

– Не знаю... А коли я був у кафе? Улюблений ресторан можу назвати – це «Дольче». Зазвичай, коли в мене є вільний час, мене можна зустріти на Республіканському стадіоні, де я тренуюсь.

 

– Маргарет Тетчер, «Искусство управления государством».

 

 

Савік Шустер, ведучий, «Інтер»:

– Ой, я в разных бываю… В кафе «Нувель», что в Пассаже, в «Пантагрюэле», итальянском ресторане.

 

– Вот последняя книжка, которую прочел, – это «Ганнибал»

 

 

Віктор Сорока, журналіст програми «Факти», ICTV:

– У Києві надто мало хороших кав’ярень, точніше, кав’ярні є, але файної кави немає. Це перша причина, чому мене не часто побачиш у подібних закладах. Друга причина – робота забирає надто багато часу, тож поніжитися за кухликом запашної кави у зручному кріслі випадає дуже рідко. Але якщо випадає нагода, залюбки поспілкуюся з друзями у «Кафці» в «Арені», або у «Кофті» на Лютеранській. Там мені імпонує привітність персоналу, стильний інтер’єр, невимушена атмосфера та ідеальне розташування – у самісінькому центрі, але без зайвого міського галасу.

 

Ледь не забув про улюблене місце – це «Мокко» у Пасажі. Там подають найкращий у Києві чай, там вас чекають і люблять цілодобово! За вишуканістю страв і вмінням їх красиво подати це найкраще місце! Іноді мене можна зустріти у «Джунглях», що на майдані Незалежності. Влітку найчастіше призначаю зустрічі на Оболонській набережній, там маса літніх кафе пристойного рівня. Вечір, дніпровська прохолода, приємна музика, літня тераса, смачна кава і приємна компанія... Що може бути кращим?!

 

– Прочитав дві книжки з психології управління свідомістю та масами. Одну про харизму, другу про психологію лідерства. Дещо почерпнув для себе, дечим поділився із друзями. З художньої літератури повернувся після студентських років до «Доктора Живаго». Враження суперечливі, але читаю з радістю! Паралельно милуюся відточеністю слова та глибиною й сміливістю думки Оксани Забужко у її літературознавчому дослідженні про Лесю Українку. Добре, що хоч хтось авторитетний в Україні може з чистим сумлінням писати про наших геніїв! Чесно кажучи, інтенсивному читанню сприяє відпустка, бо робота змушує поглинати всю періодику, що виходить в Україні, а на художнє слово часу майже не залишається. І це прикро.  

 

 

Лук’ян Сельський, ведучий:

– Із кав'ярень – «Кафка» (неймовірне капучіно), «Волконський» (солодощі).

– Із книжок – Жан Бодріяр, «Символічний обмін». Перечитав. Блискуче.

 

 

Олексій Гончаренко, продюсер «СтарМедіа»:

– Нет такого любимого кафе. Летом предпочитаю там, где есть летние площадки.

 

– Вы знаете, в последнее время читаю киносценарии. От книжек перешел к киносценариям. 

 

 

Андрій Доманський, ведучий, Новий канал:

– В киевском вряд ли, я преимущественно по стране мотаюсь, но вообще если меня и можно где-то встретить, то в Primavera, «весна» по-итальянски. Стоит итальянец за барной стойкой, говорит по-нашему, всегда спросит, что у тебя и как. Короче, приятно.

 

– Из книг – Мария Матиос в русском переводе, «Даруся сладкая» и цикл новелл.

 

 

Олег Дейнека, ведучий 5 каналу:

– Меня можно встретить в пабе на Золотых воротах, можно встретить в «Моменто», иногда можно встретить в каких-то общепитах. Моя любимая очень любит всякие заведения, вроде «Пузатой хаты». Еще мне понравилось в новом заведении Виолы, «Плежер», кажется, называется. Кухня там неплохая.

 

– Из книг? Я очень люблю азбуку. И перечитываю ее каждый раз. А из последнего – Теун Марез. Он не столько писатель – это вождь африканского племени, который посвятил часть своей жизни изучению женского и мужского начала. Собственно, женское начало в книжке меня заинтересовало. А в основном все по необходимости читаю, потому что работа требует. Поэтому приходится быть поклонником книжек о программировании и политтехнологиях. Но это все не так интересно.

 

 

Наталія Івченко, «НІС», випусковий редактор новин К1:

– Не люблю заклади громадського харчування, часто буває дуже цікаво просто посидіти та поспостерігати за людьми. Після народження дитини ходжу по кафе дуже рідко. Востаннє пила каву у кафешці на Подолі, на Сагайдачного. Але вже давно перестала бути завсідницею кав’ярень, тому там мене шукати марно.

 

– Читаю «Развитие личности ребенка», цілий авторський колектив російської Академії Наук. З огляду на підростаюче покоління книга стала улюбленою :). Вона вийшла у трьох частинах – до року, з року і до трьох, і від трьох до п’яти. У ній докладно описаний весь процес психологічного розвитку дитини. Тепер більше знаєш про власне дитинча – чому воно інколи цілу ніч не спить, чому стало більше чіплятися за маму, чому деякі звичні для нас речі для дитини незвичні і, зрештою, як вона бачить маму, тата і весь довколишній світ. Книга цікава, її варто прочитати і тим, хто тільки планує стати батьками, і тим, хто вже виховує дитину.

 

 

Маша Єфросиніна, ведуча, «Інтер»:

– В последнее время бываю в кафе «Волконский», очень люблю там какао.

 

– Поскольку последние два месяца у меня идут репетиции в театре, режиссер Виталий Малахов снабдил меня вторым томом труда господина Станиславского, вот его и штудирую днями и ночами. Станиславский и Чехов.

 

 

Олександр Колодій, колишній ведучий каналу «Інтер»:

 – Много кафе – «Нобель», «Моменто», «Волконский», «Феллини», «Дом Кофе», «Пикассо», «Да Винчи»...

 

– Я читаю довольно специфическую литературу. Это книжка «Соединенные Штаты Европы» о будущем Европы на примере Соединенных Штатов Америки. Это книжка «Электронные правительства Азии», она о новых информационных технологиях, которые положены в основу системной структуры управления азиатских стран. Еще куча специфической литературы, не буду называть. А из художественной – «Трансерфинг реальности» Вадима Зеланда; Ден Браун, «Ангелы и Демоны».

detector.media
DMCA.com Protection Status
Design 2021 ver 1.00
By ZGRYAY