Дивитись «літнє» телебачення стає дедалі важче. Не здолав екранну нудоту навіть досить пристойно висвітлений фестиваль «Слов’янський базар», трансльований Першим національним. Найцікавішими були щоденники фестивалю, що цілком зрозуміло, адже залаштункове вабить найбільше. Марія Орлова намагалась у досить обмежений час вмістити неосяжне, і це їй майже вдалося.
Прикро, що Україна досі абсолютно пофігістично ставиться до цього всеслов’янського пісенного форуму, бо інакше важко зрозуміти, чому саме такі посередні виконавці вкотре представляють нашу державу на фестивалі. Про володарку ґран-прі можна сказати лише одне: дива справді бувають. Ну, а День України за участю заслуженої артистки України і водночас послиці ООН Камалії та заслуженого артиста Криму та України такого собі Федотова стали справжнім апофігеєм. Гадаю, не мені одному цікаво було дізнатись, яким чином Перший Національний добирає артистів для участі у фестивалі. Певно, це дуже своєрідна методика…
У минулий четвер виповнився рік сумнозвісному побиттю депутатом-«регіоналом» О.К. журналістки і оператора каналу СТБ. За рік, завдяки «найгуманнішій» правоохоронній системі у світі – українській, пан О.К. повністю оговтався та утвердився у своїй правоті. Напевно, О.К. у дитинстві добре засвоїв афоризм одного з мультфільмів: «хорошими делами прославиться нельзя» - і гордо поніс це гасло по життю. Сумно визнавати, що телевізійні журналісти, окрім працівників 5 каналу, майже одностайно призабули цю фатальну дату, з якої розпочався новий «чорний» похід на свободу слова. Тим часом, незрозуміло, чому таку добру і своєчасну ініціативу, як «Марафон вільної журналістики» 5 каналу, не підтримують інші канали – бодай у рамках інформаційних програм…
За час телемарафону у студії 5-го побувало чимало гостей із різним світоглядом – від дєдушки Бокого, який знає дуже заморожену, на жаль, таємницю щастя, до всезнайки Андрія Шевченка, який має відповіді на всі запитання, та лагідної Ганни Герман, яка повторила свою обіцянку «жбурнути» мандат невідомо куди й коли. І все ж, попри відсутність чіткої концепції марафону, гості студії – Андрій Шевченко, Сергій Рахманін та Сергій Грабовський – зійшлися в одному: допоки в країні існуватиме безкарність політиків, про вільну журналістику годі й мріяти. Дуже хочу вірити, що це – не останній марафон вільної журналістики, і що наступного разу медійники будуть більш консолідованими.
Додав трохи екстриму – щоправда, не українського, - канал «ТЕТ». Програма «Фактор страху» справді прикольна й захоплива. Та уявіть, наскільки б усе було цікавіше, більш інтригуюче та азартно, якби замість американця Майка на екрані був який-небудь наш Ігор із Василькова? Програма, без сумніву, мала б набагато численнішу аудиторію.
Справжньою страшилкою для всіх закоханих є програма «Цена любви» з Юліанною Шаховою, яку показує «ТЕТ». Ведуча з залізною витримкою та кам’яною міною розповідає, - здається, не без задоволення, - про різні криваві драми, які стаються завдяки найсвітлішому й найсвятішому почуттю. Дуже приємна, а головне – повчальна программа.
На цій криваво-оптимістичній ноті можна поставити крапку, а можна й три крапки. Що я й роблю, бо телебачення нас іще подивує – чи не так?...
