ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір, я Данило Яневський, сердечно вітаю всіх, хто прийшов на "Майдан". В той час, коли всі нормальні люди по усьому світі сміючись прощаються зі своїм минулим, ми - українці, зі сльозами на очах дивимось у наше майбутнє, у майбутнє наших дітей. Наші діти, на відміну дітей в інших європейських країнах, замість думати про Гаррі Поттера або читати тексти про тореодора з Васюківки, або наслідувати лицаря Айвенго, або що, заполітизувалися до останньої межі. За даними дослідження Київського інституту проблем управління імені Гаршеніна, школяри п'ятих, шостих класів вже чітко називають імена політиків, знають подробиці економічних та політичних чвар, та скандалів між ними, розповідають один одному анекдоти про перших осіб держави. Причина не в дітях і не в їх батьках, причина в політиках, серед них, на думку українців, панує ненависть, вузькочолий партійний фанатизм та інші чесноти, які впевнено ведуть країну, а значить, нас з вами до зіяючої прірви. Ось, наприклад, лідер комуністів закликав партнерів по коаліції підписати угоду про неприпустимість будь-яких союзів з "помаранчевими", як під час виборів, так і після них. Інші українські "патріоти" у Львові скоїли напад на секретаріат тамтешнього обкому Соціалістичної партії. Сергію Гончаруку діагностували перелом руки, черепно-мозкову травму і чисельні гематоми. Генеральна прокуратура, в свою чергу, так і не спромоглася діагностувати очевидне, факт побиття одним із народних депутатів наших колег з каналу СТБ. Складається враження, що купальські чорти та мавки, які вийшли минулого року, так до свого підземелля і не повернулися. "Україна політична - від Купала до Купала", так звучатиме головна тема липневих "Майданів". Про головні уроки року політичного, про головні уроки політичного бісовства сьогодні говоритимуть наші шановні гості. Я засвідчую мою повагу, насамперед, Юрію Мірошниченку - Партія Регіонів, Йосипу Вінському - блок Юлії Тимошенко, Наталі Прокопович – «Наша Україна». Хотів би засвідчити мою повагу Олександру Ткаченку, але, на жаль, не зможу цього робити, він на програму не прийшов, очевидно, комуністам, як і завжди немає чого сказати людям. Ми чекаємо на участь щільника Соціалістичної партії Віталія Шибка, від в ці години перебуває в Одесі і приєднається до програми трошки згодом. Я з великою приємністю представляю партнера програми - компанію "Імпульс". "Імпульс" провідний виробник меблів на вітчизняному ринку, "Імпульс" яскравий зразок сучасної епохи. Інших учасників програми представить моя колега Яна Конотоп, вони зараз на Хрещатику. Вітаючи сердечно їх, нагадую принагідно правила прямого ефіру: шанувати Конституцію, закони України, дотримуватися загально-прийнятних правил суспільної поведінки, не ображати своїх опонентів і не припускатися лайливих висловів на їх адресу. Вас, глядачі, прошу дати народним представникам в цій студії та тих, які представляють місцеві ради. Що тепер є для вас українська політика, вона вам цікав, нудна, а можливо, вона остогидла? "Підсумки політичного року", перший погляд моєї колеги Олі Снісарчук.

Оля СНІСАРЧУК: Цього тижня роковина бездоганного іміджу Олександра Мороза. Минулорічного шостого липня він показав себе іншим і суттєво спричинився до карколомного виражу у ході політичної історії України. Тоді мала з'явитися "помаранчева" коаліція, але ласі до посад вітчизняні політики не зуміли домовитися. Олександр Мороз занадто хотів знову отримати місце Спікера, він вважав, за результатами Парламентських перегонів мав право на це крісло. Але його "помаранчеві" колеги були іншої думки. День домовлянь, умовлянь і перемов, і союзники втрачають дар мови. Олександр Мороз уже ввечері стає Спікером, його нові синьо-білі колеги не скупляться а ні на посади, а ні на інші дивіденди, шепочуть у кулуарах. Але ціна Олександра Мороза в іншій площині, розмови про його моральність змінилися найобразливішими епітетами.

Олександр МОРОЗ: Я не можу сказати, що це для мене зовсім не очікуваний результат, очевидно, так повинно було статися.

Оля СНІСАРЧУК: Ті, хто вважав себе переможцями йдуть в опозицію. А "регионалам" тепер наліво, їхні нові соратники соціалісти та комуністи. Сьомого липня минулого року вперше звучить ідея Юлії Тимошенко розпустити Парламент. В крісло її марень, Прем'єрське, тепер мітить Віктор Янукович.

Віктор ЯНУКОВИЧ: Ми прийняли, перш за все, питання про створення коаліції. Коаліцію, ми вважаємо, що назва цієї коаліції - це - коаліція Антикризова.

Оля СНІСАРЧУК: Такого розвитку подій "помаранчевий" табір не сподівався двадцять шостого березня 2006 в день виборів, тоді їм здавалося, вони прийшли всерйоз і надовго.

Юлія ТИМОШЕНКО: Тому що ми перемогли, перемогли самі ті люди, які стояли по одну сторону барикад на Президентській кампанії, перемогли спільно. Безумовно, наш блок має найсуттєвіший результат, але разом з партією, Соціалістичною партією і разом з блоком "Наша Україна", ми сьогодні маємо абсолютну більшість голосів в новому Парламенті.

Оля СНІСАРЧУК: А далі липневі Парламентські бої, бійки з відірваними депутатськими гудзиками, блокування... У Секретаріаті Президента. Результат аж у серпні - це універсал Національної єдності і новий Прем'єр Віктор Янукович.

Олександр МОРОЗ: За, двісті сімдесят один.

Оля СНІСАРЧУК: Віктора Ющенка критикують за нерішучість у питанні розпуску парламенту і надмірній любові до підписів над пафосними документами. Після буремних подій, шквалу емоцій - затишшя. Але працює міна уповільненої дії, з місяцями Президент усвідомлює, його головне крісло перетворюється на декоративний трон. Опоненти тихою сапою розповзаються найбільш ласими місцями політики і економіки. Так новою силою проявляється старий конфлікт двох Вікторів. Президент та Прем'єр ступають на шлях протистояння, остання крапка для Віктора Ющенка закон про Кабінет Міністрів, який залишає його практично з ніякими повноваженнями. А ще обіцянка антикризовиків розростися у травні до трьохсот голосів, магічне число для потенційних Президентських ризиків. Далеке слово "імпічмент" тепер стає цілком реальним. У Парламенті говорять про найбільш ходовий товар, совість депутатів опозиції. А далі історія, яку ще не встигли забути, але яка вже набила оскомину потенційним виборцям. Кілька Президентських указів про розпуск Парламенту щораз іншими датами виборів, натхненна робота частини розпущеної Верховної Ради та підготовка до осінніх перегонів.

ВЕДУЧИЙ: Напередодні довгоочікуваних літніх відпусток прошу глядачів дати знати нам, тим, хто робить цю програму, політикам, які присутні в цій студії, що для вас є тепер українська політика? Вона вам цікава, вона вам нудна чи вам все це остогидло? Звертаючись до наших шановних гостей, скажу наступне, я багато їжджу по країні, буквально днями повернувся з відрядження з Буковини і з Поділля, і там, як і всюди по країні, фіксую лише одне, це тотальне відчуження людей від проблем держави, від проблем політичних. На вашу адресу не персонально, але на адресу політичних сил, які ви представляєте, суцільні матюки, нічого іншого мені, нажаль, не доводиться чути і нічого приємного я вам сказати тут не можу. Ті люди, яких науковці називають пассіонаріями, ми називаємо елітою: актори, музиканти, художники. Наші глядачі, до слова, зможуть пересвідчитися в цьому вже наступної неділі. Вони тотально відчужені також від політики, вони всі пішли в вузькі професійні ніші, вони всі говорять про своє розчарування і вашими політичними силами, і вашими політичними силами. І вони говорять на загал про те, що сенс життя в малих речах, треба дбати про свій садочок коло хати, те, що робиться в державі в цілому їх обходить. Складається таке враження, що Купальські мавки, які вийшли минулого року так до свого підземелля і не повернулися. Чи є справедливим це враження, куди піде країна, Юрій Мірошниченко.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія Регіонів: Ну, я можу сказати наступне, що ті процеси, які відбуваються в Україні, вони є природними. Щойно я був присутній на прийомі в посольстві Сполучених Штатів на честь чергової річниці незалежності США і чув промову посла. І там, в своїй промові, він порівнював ситуацію зародження держави США і України. Ті процеси, які там відбувалися, а саме: прийняття Конституції, згодом, зміна Конституції, відокремлення бізнесу від влади. І те саме було і в них, і це був болючий процес. Процеси внутрішніх суперечок, процеси внутрішніх і зовнішніх протистоянь. Це є природні процеси, єдине, що, на мій погляд, важливим є сьогодні для всіх нас політиків - це той фон, який ми створюємо в процесі пошуку рішень, оптимальних рішень. Я впевнений, що кожна політична сили хоче зробити для народу краще. Ми ображаємо один одного, ми персоніфікуємо якісь проблеми і відповідно у прихильників Партії Регіонів складається враження, що наші опоненти є, ну, м'яко кажучи, нехорошими, негарними, недобрими, не дружньо налаштованими до Заходу, точніше до Сходу, до Півдня України. Те саме складається враження щодо Партії Регіонів у мешканців Західної України і от ця дискусія, на мій погляд, вона, звичайно, потребує корекції. Нам треба навчитися бути коректнішими в наших суперечках - це перше, і на мій погляд той урок, який ми повинні винести за останній рік. Друге - нам треба не звертати увагу на похідні речі, а говорити про фундаментальні, системні речі і це дуже важливо, враховуючи, що недосконалість певних законів, недосконалість врешті-решт Конституції вимагає від нас певної консолідації. Не змінимо ми Конституцію, якщо не буде дві третини однодумців в залі. І третє, що найбільше, на мій погляд, важливо сьогодні - це все ж таки наповнення тієї тези, яка записана в Конституції, а саме верховенство права реальним змістом. Я вважаю, що за останній рік, крім тих подій, які відбувалися, ми отримали фундаментальну працю, яку зробив відомий в України, на міжнародному рівні правник - Сергій Головатий. Це трьохтомник верховенства права і там він нам пропонує зовсім інший, не той, яким ми користувалися в радянські часи підхід, справа в тому, що народ є джерелом влади, але не є джерелом права. І є ті природні права, які повинні ми захищати незалежно від того, чи відповідають вони примхам сьогодення або політиків, або, можливо, навіть деяких посадових осіб. І от це природні права, прагнення до життя, щастя, реалізація свого потенціалу людського, от це те, що має нас об'єднувати. Єдність країни, на мій погляд є принципово сьогодні важлива, оскільки Україна конкурує в глобальному світі і лише ті країни, які мають єдину позицію, мають перспективу, тому цей рік нас багато чому навчив. Цей рік багато в чому нас політиків, можливо, повернув до людей. Ви згадайте, були Майдани, були виступи, була апеляція до людей, було намагання поновити волевиявлення українського народу. Я зараз не ділю нас на "синіх" чи "помаранчевих", я сьогодні говорю про ті процеси, які відбуваються в українському політикумі. Ми ростемо і дуже важливо, сьогодні змінюється і ментальність політиків. Зверніть увагу скільки з'являється нових облич. Подивіться, наші колеги, "Наша Україна" - блок, скільки нових облич пропонує в першій десятці. Я думаю, що і в БЮТ будуть нові обличчя. Я чув, як комуністи говорили про те, що сьогодні вони хочуть підтягувати свіжі сили, свіжу кров, тобто, носіїв вже нових цінностей демократичних. В Партії Регіонів такі процеси почали відбуватися на 2006 рік. У нас найбільше молодих депутатів було і я думаю, що ми будемо посилювати цю тенденцію, це незважаючи на великий обсяг суперечок, суперечностей об'єктивних і суб'єктивних. Все ж таки, на мій погляд, країна рухається в правильному напрямку.

ВЕДУЧИЙ: Дякую Пане Юрію. Пані Наталі, пане Йосипе, от я почув в тому, що сказав пан Мірошниченко дві речі. Перше - Партія Регіонів, принаймні пан Мірошниченко навчився поняття верховенства права чи поставив це поняття на перше місце. По-друге, ніяких агресивних, ніяких конфронтаційних ноток, так, якщо можна так сказати. Прозвучало. Чого навчилися Ви особисто і Ваші політичні сили, пані Наталя?

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Ну, якщо можна? Знаєте, ну, мені здається, дуже добра доповідь була тільки що у пана Юрія, дійсно, і правильні слова, але хочу сказати, що ні доповіді, ні трьохтомники, вибачте, будь ласка, ні якісь ще речі, вони не зроблять життя людини набагато кращим. Мені здається, що треба все ж таки повернути владу до людей - це найголовніше. І коли вона буде дивитись до людей, як для своїх партнерів, для тих... Що люди її вибирали, для того, щоб вона забезпечила їм, як то кажуть, нормальне життя. Тоді ми вийдемо на якийсь рівень і будемо говорити, і про європейські цінності, будемо говорити про наш шлях в майбутнє, і так далі. Я вам хочу сказати, що я вже декілька тижнів їжджу по Україні також, як Ви і, знаєте, можу просто навести декілька прикладів. Одні люди говорять про те, що, можливо, нам треба кожні півроку робити вироби, тоді і депутати, і влада, і Кабінет міністрів, вони дивляться на людей, і тоді починають говорити про підняття заробітних плат, про пенсії і так далі. Тобто, по якісь такі перші речі, які впливають на рівень життя людей. По-друге, хочу сказати, що чи стало людям краще за цей рік? Говорили, що буде краще. Не стало, гірше стало. Сьогодні за той...

ВЕДУЧИЙ: Гірше?

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Що?

ВЕДУЧИЙ: Гірше?

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Гірше, ніж в тому.

ВЕДУЧИЙ: А Ви бачили скільки мільйонів доларів тільки навколо Києва закопано в нерухомості?

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Ну, я хочу сказати, це ж не люди.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, дяку.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Я кажу про людей.

ВЕДУЧИЙ: Це журналісти? Да, я розумію.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Я кажу про людей з якими ми зустрічаємось в лікарнях, на заводах, в агрофірмах, на полях, розумієте. Люди, які живуть на сьогоднішній день без газу, без опалення, без освітлення, розумієте? Ті люди, які сьогодні на чотириста гривень не можуть взагалі собі дозволити нічого, їм тільки достає, як то кажуть, на той хліб і, можливо, на молоко. Знаєте як незручно і ти говориш про те, що ми знов будемо щось робити, і як соромно дивитись їм в очі, що за цей рік ми нічого не зробили. Із-за зрад, із-за, як то кажуть, знаєте, я порівнювала це з потягом. Потяг почав рухатись з вересня місяця, як то кажуть, повільно-повільно, а потім він поїхав. В Вашому репортажі була така фраза, що ключовим моментом було прийняття закону про Кабінет міністрів, у Президента забрали повноваження і він, як то кажуть, образився. Та абсолютно ні, забрали повноваження у народу, ніхто не звернув уваги навіть з наших колег про те, на те, вірніше, що в законі про Кабмін написано, що якщо, відповідно до процедури, законопроект, який вноситься на розгляд, він повинний пройти через комітет Верховної Ради і через Кабмін. Отримати висновок і потім ми його розглядаємо в Верховній Раді. То що там написано? Що якщо законопроект отримав негативну оцінку Кабінету міністрів, він не виноситься на розгляд Верховної Ради - це вже повна узурпація влади. Тобто, що б ми не писали, наші колеги з опозиції, що б ми не говорили, в нас забрали навіть трибуну, щоб ми могли сказати людям, що взагалі щось є. Я вже не кажу про інші речі, просто хочу сказати, дуже багато неправди і дуже багато, як то кажуть, ну, знаєте, не звертають увагу до людей. Давайте все ж таки, коли ми говоримо такі добрі речі, давайте все ж таки думати про людей, про людей і про те, як їм зробити краще жити, тому що, якщо ми народні, хочу підкреслити, народні депутати, то ми повинні, як і народ, платити за відпустки, я маю на увазі, щоб лікуватись.

ВЕДУЧИЙ: Отримувати по чотириста гривень, жити без газу.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Розумієте, ні? Справа в тому, що...

ВЕДУЧИЙ: Так?

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Справа в тому, що, вибачте, будь ласка. Жити без газу, ми повинні зробити, щоб вони жили з газом і якщо мені говорять, що у депутатів дуже велика заробітна плата, добре, ми можемо її понизити. Але ж мета не в тому, мета в тому, щоб підняти рівень заробітних плат і пенсій, і іншого у людей. Я Вам дуже дякую, тобто, просто накипіло, знаєте, і хотіла б ще раз подякувати тим, з ким зустрічалася, за відвертість, за відвертість дискусії, дякую.

ВЕДУЧИЙ: Йосипу Вікентійовичу, люди говорять, мені принаймні, не знаю, що Вам. Цитують один відомий радянський фільм, коли суддя запропонував підсудним сісти і його товариш, підсудного, сказав: "Гражданин судья, он не может". Один з уроків цього року полягає в тому, що багато людей пересвідчилося, що "помаранчеві" політичні сили крім балачок нічого не можуть. Чи є справедливим такий висновок?

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Ну, я скажу, що очевидно Ви слухаєте не завжди тих людей, наприклад, що я слухаю, тому що я чую інші думки.

ВЕДУЧИЙ: Може я більше випиваю з людьми, Йосипу Вікентійовичу, тому вони відвертіші.

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Тим більше, у Вас специфічний круг спілкування, так, і Ви чуєте тільки тих, кого хочете чути. Я, дійсно, підтверджую, що народ, дійсно, люто ненавидить владу всю і вся. І, в принципі, має для цього всі підстави, тому що та форма здійснення влади не тільки зараз, а за весь період тривалий в Україні, вона, дійсно, ну, будемо так говорити, що ми сьогодні в тій ситуації, в якій живе держава, суспільство і люди тільки тому, що в нас була бездарна влада в всі ці роки. Це однозначно, тут навіть не можна за якимось чином виправити, тому що ми розуміємо, стартові можливості, які були в нас в дев'яносто першому році, які у нас були надії. І ми сьогодні з вами рівняємося, там, до найбідніших країн Європи, тому причетні за цю історію всі ті, що були при владі. Я маю на увазі і Кучму, і Януковича, і інших.

ВЕДУЧИЙ: І Тимошенко.

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Мова йде про наступне. Чи зробимо... Так, я кажу всі причетні до цього.

ВЕДУЧИЙ: Всі?

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Я кажу про це, як є.

ВЕДУЧИЙ: Я уточнюю, так.

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Мова тільки стоїть про те, щоб ми зробили висновки з цієї ситуації, чи ми маємо намір по-іншому відноситися до держави і до суспільства, і до людей, чи ні? Оцей рік показав, що якраз оця влада, яка сьогодні реально здійснюється у країні, вона ніяких висновків з історії не зробила. Бо одна справа - це слова, це риторика, да, от. Бо мені дуже дивно сьогодні слухати лозунги об'єднання України від тих, які дві кампанії виборчих її роз'єднували, так? Так, а хто ж її роз'єднав, вона що, Україна вся була роз'єднана весь час? Ви пам'ятаєте, що в нас був період, коли, дійсно, були досить такі, ну, м'які, вже вдалось якісь баланси відшукати і не було цього поділу такого жорсткого, і так дальше. Був вже такий період, вже в умовах незалежної України. Роз'єднали в 2004 році, в 2006 році під час виборчої кампанії свідомо, під диктовку російських політ-технологів, тому що комусь хотілось, відповідно, переорієнтувати життя цієї держави. Тому, я ще раз кажу, люди мають право люто ненавидіти цю владу. Друга позиція - українці ніколи не були людьми, які терпіли брехню, фарисейство і зразу. Українці завжди намагалися чути правду. Сьогодні наша влада - це повна неправда. Тобто, жодному слову, які сьогодні говорить нам Прем'єр-міністр, які говорить голова Верховної Ради, люди не можуть довіряти, тому що вони знають, що це слова, за ними не буде реальних справ. Тому що розподіл національного багатства був і залишається несправедливий. Вроді, і прийшли до влади соціалісти і комуністи, які нібито повинні були вплинути, щоб був справедливий розподіл, а він є не справедливий у всіх відношеннях. Тому що наші багатії стали в два рази багатші, а рядові люди сталі бідніші за цей період часу. Тому що доходи, наприклад, одного із представників Партії Регіонів за цей рік, як показує нам відповідна міжнародна аналітика, виросли у два рази. А доходи реально пенсіонерів виросли на двадцять гривень, за останній час. І безумовно, я хочу сказати відверто, що я радий тільки тому, що український народ був, є і залишається більш відповідальний, і більш розумніший, ніж та влада, яка сьогодні ним керує. І це, особисто на мене, дає можливість надіятися на те. І тому я завжди говорив, і рік назад, і два, і п'ять, і сьогодні кажу, я особисто, не надіюсь на жодного політика в цій державі, я надіюсь на український народ, на його мудрість, на його терпіння, на його принциповість, на його жагу побудувати незалежну державу і жити в правді, в честі, і в совісті. І я абсолютно переконаний, що оця логіка внутрішня, оцей процес, який іде сьогодні в Україні, не дивлячись на ті всі откати, на ті всі зради, на тих всіх перевертнів, на це все облудство, цю всю брехню, ми вийдемо на чисту дорогу, я в цьому просто переконаний. І тому я за те, щоб як змога частіше були вибори, я за те, щоб влада, як змога, повніше передавалася до рук людей, тому що надіятися сьогодні, дійсно, треба на людей. І я ще одне хотів би сказати, що Ви так в загальному плані говорите про всіх. Я хочу сказати, що не всі українські політики одинакові, не всі. І я хотів би застерегти, бо це чергова піар-технологія "оболванивания" українського виборця, що всі погані, всі однакові. Ні, я хотів... Я не кажу хто гірший, хто кращий. Але я хотів би, щоб український виборець оцінку кожному політику, кожній людині, яка претендує здійснювати владу, давай по її конкретних кроках, по її конкретних діях, не по обіцянках, не по піар-технологіях, а за те, що вона зробила в цій державі і тоді в нас буде перспектива, я в цьому переконаний.

ВЕДУЧИЙ: Я Вам дякую Йосипу Вікентійовичу, я надам слово пану Юрій, очевидно, Ви в меншості. Але хочу сказати, що Ваше припущенні про піар-технології, воно справедливо по відношенню до мене, я, можливо, і використовую Йосипу Вікентійовичу якісь піар-технології. Але от ті люди, які до нас подзвонили, Ви чи навряд поставите під сумнів моє твердження, що я з ними не домовлявся.

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Ні в якому разі.

ВЕДУЧИЙ: Їх небагато, але з них 72% сказало нам, ви всі, ви, політики в цілому, не Ви особисто, не пані Наталя - остогидли. Пункт номер два, нам подзвонило менше півтисячі людей - це говорить про те, що люди не хочуть дивитися, чути і знати нічого про українську політику і це є оцінка нам всім.

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Безумовно, я про це і кажу.

ВЕДУЧИЙ: Вітаю усіх учасників "Майдану", нагадую, що сьогодні намагаємося зокрема з'ясувати і ваше ставлення до того, що відбувається в країні. І просимо на передодні канікул дати знати українському політикуму, для вас українська політика цікава, нудна чи все вам остогидло? Зараз маємо щасливу можливість почути відповідь від співрозмовників моєї колеги Яни Конотоп, вони на Хрещатику, як завжди виконують свою почесну місію. Нагадаю правила нашої програми, шанувати Конституцію, закони України, опонентів, не припускатися лайливих висловів на їх адресу, шанувати регламент і говорити по оголошеній темі. Добрий вечір Яно, добрий вечір Хрещатик, будь ласка.

Яна КОНОТОП: Вітаємо всіх присутніх в студії, вітаємо глядачів п'ятого каналу. Одразу ж до запитання, основного запитання, з огляду на політичний рік, який минув. До пана Дмитра перше запитання буде, напевно, почнемо з найголовнішого. Слідкували Ви за політикою цього року, який висновок можете зробити, що вона для Вас сьогодні, цікава, остогидла чи нудна, чи, можливо, ще якісь варіанти?

Пан Дмитро: Ну, безумовно, в першу чергу хочеться мені сказати до всіх народних депутатів які вийшли з народу і забули туди зайти. Сказати наступне, що, безумовно за цей, за цей би рік реально нічого не зроблено, це факт. І те що одні кажуть на інших, ті кажуть на інших, це не є позиція. Безумовно, скоро вибори. І я впевнений, що не залежно від політичного кольору буде складно політичним партіям йти до народу, бо зроблено дуже мало. Я впевнений, що хоч би за цей час люди зрозуміють, люди влади, я маю на увазі, що треба йти до людей з працею, з виконанням соціальних програм і захистом малого і середнього бізнесу. От це є позиція, я вважаю.

Яна КОНОТОП: Ви знаєте, як правило, на передодні виборів як раз і починаються походи до людей і в цьому контексті прозвучала теза, що можливо варто робити вибори частіше для того, щоб, по-перше, владу зробити більше підконтрольною до народу, а, по друге, щоб народу, зрештою перепадало щось, хоча б від передвиборчих кампаній.

Пан Дмитро: Ну, безумовно, в першу чергу, я вважаю, що дострокові ці перевибори це дуже гарно. Тобто, я вважаю, що на наступний раз політики будуть розуміти що треба більше відповідальніше відноситись до своїх обов'язків, тобто працювати на благо народу. Я вважаю так.

Яна КОНОТОП: Дякую Вам дуже. Пані Ірина, будь ласка, як вважаєте Ви, чи оптимістично Ви дивитесь в майбутнє українського політикуму і зв'язок народу і політикуму?

Пані Ірина: Да, у меня есть резюме. Я болгарка, приняла громадянство Украины. Но, вот видите, 35 лет на Украине, я могу, к сожалению, высказать следующее. И с той стороны, с той стороны нашей влади, як кажуть украинцы и со стороны избирателей очень низкое, низкое понятие гражданской позиции. То есть, можно уже смело, к сожалению говорить, о высокой аполитичности и Верховной Рады Украины и Кабмина и даже среди избирателей Украины.

Яна КОНОТОП: Вы сказали аполітичність. Нещодавні дослідження кажуть про те, що суспільство надзвичайно заполітизоване аж до дітей, навіть діти вже говорить про політику, причому знають всіх політиків, анекдотами обмінюються і так далі. Хіба це не свідчення заполітизованності?

Пані Ірина: Нет, к сожалению, я связываю понятие политичности и политики с зрелостью человека именно исходя из гражданской позиции, патриотизм к Украине. Вот в том плане, что аполитичность - это, ну, это как в советское время, не знаешь Ленина, значит, ты не человек, не знаешь "Капитал" Карла Маркса - ты не человек, не полноценный. То же самое сейчас, неполитичность, высокое сознание политики - это в первую очередь гражданин своего отечества, в первую очередь.

Яка КОНОТОП: Хто більше далі від цього, від цього патріотизму політики чи народ?

Пані Ірина: Они стоят по оба берега одной реки, к сожалению, а река уходи, и, к сожалению, не в Европу.

Яна КОНОТОП: Дякуємо Вам дуже. Пане Едуарде, будь ласка, Ваша оцінка сучасного стану нашої політики. Спостерігаючи новини, бачачи дебати між політиками, вони Вам набридли, вони Вам цікаві чи вони для Вас просто нудні?

Пан Едуард: Если честно, я представляю, я рабочий завода радиоэлектроники "Джебл" с города Ужгорода, Закарпатье, и хотел бы сказать одно, что очень многие рабочие, фактически страну трясёт, люди устали уже. Им охота работать просто. В Ужгороде за два последних года открылись десять предприятий, десять предприятий, которые дают рабочие места. Но когда в Киеве, я извиняюсь, не хорошо, тогда начинает трясти и заводы, и заработные платы, и всё подряд. И я ещё одно хотел бы сказать, что пока партии не начнут высказывать чётко свои идеологические установки, свои, свои программные цели, а не о том, как надо, не надо. Я, по крайней мере, только вижу одну, две партии, которые фактически отстаивают определённые идеологические установки. И хотел бы сказать, что должны всё-таки в Верховном Совете больше быть представлены труженики, люди труда.

Яна КОНОТОП: Як Ви вважаєте, протягом цього політичного року, от те що всі декларували, бути ближчим до людей, ближчим до народу, чи відчули Ви це особисто на собі. Чи, можливо знаєте тих, хто відчув.

Пан Едуард: Я извиняюсь, но в большинстве случаев, в большинстве случаев простые люди от политиков не видели, по крайней мере ничего существенного, которое бы могло повлиять. Единственное, вот, когда у нас начинается, там где политика, тогда люди ещё как-то реагируют, в отношении сближения с Российской Федерацией или сближение с Евросоюзом, это ещё принципиально. Для Закарпатья это существенно, для всей Украины это тоже существенно и простые рабочие хотят прежде всего зарабатывать хорошую достойную зарплату, чтобы им просто на просто не мешали. И выборы надо, по мнению рабочих, в большинстве чтобы проводились хотя бы раз в четыре года, но не раз в год, не раз в полгода. А то, фактически, понимаете, страну будет трясти, а некому будет работать, только будут все зарабатывать на политике.

Яна КОНОТОП: Дякую Вам дуже, дякую за Вашу думку. І ще одне питання у нас від пана Олександра, питання глобальне. Будь ласка, пане Олександре.

Пан Олександр: Добрый вечер, господа депутаты. У меня к вам только один вопрос. На каком основании, кто дал Вам право называться народными? Разве народные депутаты могут получать зарплату в 30-35 раз превышающую зарплату простого труженика? Разве народный депутат может покупать место в списке, в списке народных депутатов, сыновья, братья, кумовья, друзья. Неужели эти люди могут представлять интересы этого простого народа Украины, конечно же нет.

Яна КОНОТОП: Одразу ж переадресуємо це питання, з Вашого дозволу, студії, будь ласка.

ВЕДУЧИЙ: Яна, дякую сердечно тобі, дякую твоїм співрозмовникам і дякую всім, хто нас вітає так гаряче, це приємно відчувати таку підтримку. По 30 секунд вам, хто вам дав право називатися народними депутатами. Після того мої питання до наших гостей. Прошу.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Я би хотіла сказати, що народ дав право називатися народними депутатами, але якщо подивитись, як ми вели себе в Верховній Раді, то ми, дійсно, захищали саме народ. Хочу сказати, що наші народні депутати, ну, по-перше, не платили за місця в списках, особливо я. Вибачте, будь ласка, у мене бізнесу немає, немає за що платити. По-друге, ми не користувалися цими пільгами, ми не брали на житло і так далі, і так далі, і так далі.

ВЕДУЧИЙ: Пані Наталю, зі мною, якщо можна. Пані Наталю, якщо можна, зі мною беріть.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Я якось так вже...

ВЕДУЧИЙ: Ні, ні, зі мною, то телевізор, то просто ящик електронний.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Так я хочу сказати, просто хочу сказати, що, знаєте, не треба, не треба, як то кажуть, якщо якийсь приклад десь був говорити на всіх.

ВЕДУЧИЙ: Правда, не треба.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Ми працюємо, ми працюємо саме ради держави. І, як би, як би ради людей цих ми не пішли на той крок, а ми ж могли п'ять років сидіти в Верховній Раді, нічого не робити.

ВЕДУЧИЙ: І отримувати свою платню.

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Мати зарплату і так далі.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. 30 секунд Ваші і після того...

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія Регіонів: По-перше, я хотів би подякувати, надзвичайно свідомі люди зібралися на Майдані, мені здається, вони поставили кілька фундаментальних запитань. Питання перше і головне, на мій погляд, ідеологічна самоідентифікація політичних партій. Це дуже важливе питання, оскільки наші політичні партії сьогодні...

ВЕДУЧИЙ: "Who is кто", - сказав би Михайло Сергійович.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія Регіонів: Да, кто есть кто. Це дуже важливе питання. Друге, питання пов'язане з частотою виборів. От щойно прозвучала від Наталі теза, що можна було би проводити вибори чи не півроку. Я хочу засвідчити, вибори ніколи не об'єднували людей, оскільки в тому і полягає зміст ви борів, кожна партія повинна підкреслити свою відмінність і вибори роз'єднують.

ВЕДУЧИЙ: Значить розділити, так.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія Регіонів: І третє, дуже важливо. Сьогодні люди сказали: "Ми вам не віримо, ми вам не довіряємо".

Наталя ПРОКОПОВИЧ, «Наша Україна»: Я говорила про інше.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія Регіонів: Пан Вінський абсолютно правий в тому, що всі політики різні. Ми різні, дійсно. Але... Я розумію, я коротко. Але разом з тим, сьогодні наша мета працювати не в режимі взаємних звинувачень, а в режимі пошуку істини.

ВЕДУЧИЙ: Ми це почули.

Юрій МІРОШНИЧЕНКО, Партія Регіонів: Ось що руйнує довіру до політиків, до Верховної Ради, до влади в цілому. Рівень нашої дискусії провокує огиду. І от я особисто, завжди це заперечував, і мені здається, це один з найбільших уроків, який ми повинні винести з останнього 2006-2007 років.

ВЕДУЧИЙ: Дякую сердечно, пане Юрію. Я хочу тепер звернутися до Вашого тезки, пан Федун керує фракцією Партії Регіонів в Бориспільській міській раді. І з того, пане Юрію, що я почув на Хрещатику, я почув наступне. Перше, люди розчаровані результатами своєї власної безвідповідальності, вони прийшли, проголосували, а потім дали вам політикам, можливість робити все що ви хочете, оскільки механізму контролю реального немає. Друге, наскільки депутати, яку б політичну силу вони не представляли засвоїли ще один урок, що вони депутати, ви депутати, представляєте всіх громадян, повинні дбати про інтереси всіх громадян, чи то країни, чи то області, чи то міста, а не тільки тих, хто за вас проголосував. Прошу.

Юрій ФЕДУН: Я хочу сказати, що, дійсно, людям вже остогиділо те, що проходить в нас в країні, люди прагнуть стабільності, люди прагнуть доброї роботи, доброї зарплати в білих конвертах, а не в сірих і в чорних. Люди прагнуть на меті, що, дійсно, повинно будуватися майбутнє, а не кожен день, кожен раз тільки й що робити, що згадувати те, що було. Я вам хочу сказати, що, мабуть, треба почати з того, що треба передавати владу, дійсно, в регіони і на місця. І питати не з пана Вінського або ще з когось іншого, або з Юлії Тимошенко. А питати з тих депутатів місцевого рівня, які, дійсно, працюють там у містах, селах, селищах, на інших посадах. Я хочу сказати, що давно вже пройшов час зробити так, щоби в Україні місцеве самоврядування почало працювати. Політики вищого рівня мають що робити. Приймати закони, робити аналіз, розробляти програми, працювати там у Верховній Раді. А виконувати все, провадити це на місцях мають, дійсно, депутати місцевих рад, а не голови райдержадміністрацій, не голови обладміністрацій, ні, люди, які, пробачте мені, виконують вказівки тільки однієї людини, а не, дійсно, тих депутатів, та громади. Ось тому, я можу на власному прикладі привести що люди не змогли, а ні з БЮТа, ні з будь-яких партій загнати в стойло та заставити мукати, місто Бориспіль має профіцит бюджету. Місто Бориспіль становится успішним. Там де є робота, вона, люди її бачать. Там де її немає, пробачте, її не буде.

ВЕДУЧИЙ: Дякую. Йосип Вікентійович, ваше право на репліку. Після того Ваш, прошу...

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Ну, оскільки назвали моє прізвище, хотів би сказати, якщо Ви так за розширення місцевого самоврядування, а я також за це, безумовно, то хочу Вас повідомити, що партія, яку Ви представляєте, рік при владі. Написана, написана Партія Регіонів і буде обстоювати позицію по регіонах. І не внесла зміни до Конституції, і не забезпечила це місцеве самоврядування.

ВЕДУЧИЙ: Потім Ви.

Йосип ВІНСЬКИЙ, блок Юлії Тимошенко: Я Вам кажу, що я п'ять разів звертався до фракції, до Прем'єр-міністра, до міністра який відповідає за роботу з Верховною Радою, про те, що це треба зробити ще осінню, вони так і не зробили. Тобто, треба говорити про речі як воно є на самому деле, да. І друга позиція. Безумовно, люди хотят і працювати і нормально